Кон'юнктив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кон'юнкти́в (лат. modus conjunctivus) або суб'юнкти́в (лат. modus subjunctivus) — низка особливих форм дієслівного способу більшості індоєвропейських мов, що виражає через суб'єктне сприйняття можливу, здогадну, бажану або описувану дію. Прикметник conjunctivus (coniunctivus) утворений від дієслова conjungō/coniungō («з'єдную», «спрягаю»), а subjunctivus (subiunctivus) — від дієслова subjungō/subiungō («під'єднаю», «підпрягаю»).

В українському мовознавстві modus conjunctivus часто передається як «умовний спосіб», але це слід визнати неточним: бо під цим словосполученням можуть матися на увазі два різних граматичних способи: як «кон'юнктив», так і власне умовний або «кондиціоналіс». Подібне нерозрізнення пояснюється тим, що в українській мові, як і в інших східнослов'янських, обидва способи збігаються за формою в «умовному способі», лише деякі функції кон'юнктива виражаються за допомогою дійсного[1].

Значення

В індоєвропейських мовах

Кон'юнктив засвідчений не в усіх індоєвропейських мовах: як окрема категорія він відсутній у германських, балтійських і і слов'янських, а в італійських і кельтських він злився з оптативом. Припускають, що кон'юнктив виник уже після розпаду індоєвропейської мовної спільноти чи, принаймні, після виділення з неї анатолійських мов, бо в останніх не засвідчено ні форм кон'юнктива, ні форм оптатива.

Праіндоєвропейська мова

У праіндоєвропейській мові кон'юнктив виражав різні відтінки умови, бажання та іншого, наприклад, для вираження умов і обставин, за яких відбувається чи може (повинна) відбуватися дія. Він міг утворюватися за допомогою первинних і вторинних закінчень.

Англійська мова

В англійській мові кон'юнктив (subjunctive mood, subjunctive) утворюється за допомогою сполучника that («що») який ставиться перед підрядним реченням (clause). Відрізнювальною рисою є те, що дієслово у підрядному реченні завжди має форму інфінітива, але без частки to.

Німецька мова

Німецька мова має дві форми кон'юнктива: Konjunktiv I (KI), «особливий кон'юнктив» чи «кон'юнктив І» і Konjunktiv II (KII), «загальний кон'юнктив» чи «кон'юнктив ІІ» (іноді перший неправильно називають «кон'юнктивом теперішнього», а другий — «кон'юнктивом минулого», хоча насправді будь-який з них може вживатися в обох часах).

Романські мови

Латина

Французька мова

У французькій мові форми кон'юнктива (le subjonctif) успадковані з латини. У французькому кон'юнктиві можна виділити два аспекти, залежно від функції:

  • Юсив (у наказах, вимогах до третьої особи): Il faut qu'il comprenne cela — «Треба, щоб він це зрозумів»
  • Дезидератив: Vive la reine! — «Хай живе королева!»

У слов'янських мовах

Кон'юнктив виявляється у кількох слов'янських мовах,[2][3], хоча в них відсутня якась спеціальна термінологія для цієї категорії. Наприклад, деякі автори не відрізняють його від оптатива (бажального способу),[4] інші можуть виділяти в окремий спосіб [5].

Польська мова

Кон'юнктив утворюється за допомогою частки by («би»), іноді в сполученні зі сполучниками: żeby, iżby, ażeby, aby, coby[2][5][6]. Ставиться частка (частка+прийменник) попереду підрядного речення. На відміну від схожих форм кондиціоналіса, частка by не приймає особових закінчень, залишаючись незмінною. Для порівняння форми різних способів:

  • Upieram się, że wychodzi (індикатив) — Я настоюю, що він виходить
  • Upieram się, by wyszedł (кон'юнктив) — Я настоюю, щоб він вийшов
  • Upieram się, że wyszedłby (кондиціоналіс) — Я настоюю, що він би вийшов

Українська мова

Як окрема категорія відсутній. Конструкція, схожа з кон'юнктивом, утворюється за допомогою сполучника щоб (рідше аби), що ставиться перед підрядним реченням: «Я хочу, щоб ми були щасливими». Також у цьому значенні можуть вживатися частки хай і бодай: «Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб і не чули» (Т. Г. Шевченко). Частка би за походженням являє собою колишню форму аориста (чи плюсквамперфекта) третьої особи однини дієслова бути (прасл. *byti), а бодай — стягнену форму ранішого «Бог дай»[7].

В українському діалектному мовленні засвідчені й архаїчні форми, у яких частка би (складова сполучника щоб) відмінюється за особами і числами, за зразком діалектного відмінювання дієслова «бути» в кондиціоналісі. Іноді ця форма трапляється у літературі, що описує народну мову: «Мати казали тобі, — бодай бись луснув!»[8], «А! Бодай бис…— клене козар і не кінчає: ану скажеш в таку годину!», «…а я тебе буду шанувати, щоб ти легко спала, щобис рідко рикала, щоби тебе чередінниця не пізнала, де ти ночувала, де ти стояла, щоби тебе хто не урік…»[9] (М. М. Коцюбинський).

В уральських мовах

У семітських мовах

Примітки

  1. Гаудіо дель С. Умовний спосіб в італійській та українській мовах: Контрастивні аспекти. — Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. 2012. Випуск 18
  2. а б Anastasia Smirnova, Vedrana Mihaliček, Lauren Ressue, Formal Studies in Slavic Linguistics, Cambridge Scholar Publishing, Newcastle upon Type, Wielka Brytania, 2010: Barbara Tomaszewicz, Subjunctive Mood in Polish and the Clause Typing Hypothesis
  3. Kagan Olga, Semantics of Genitive Objects in Russian, Springer 2013: Subjunctive Mood and the Notion of Commitment, series Studies in Natural Language and Linguistic Theory, ISBN 978-94-007-5225-2
  4. Mędak Stanisław, Praktyczny słownik łączliwości składniowej czasowników polskich, Universitas, Kraków, Polska, 2003
  5. а б Muczkowski Józef, Gramatyka języka Polskiego, Kraków 1836, pp. 228
  6. K. Migdalski The Syntax of Compound Tenses in Slavic. — Utrecht.
  7. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  8. М. М. Коцюбинський. Fata Morgana
  9. М. М. Коцюбинський. Тіні забутих предків