Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), фр. Convention relative au contrat de transport international de Marchandise par Route (CMR) — міжнародний багатосторонній договір, укладений 19 травня 1956 року в Женеві групою держав під егідою Комітету внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй (КВТ ЄЕК ООН).

Мета й зміст конвенції

Конвенція[1] стандартизує умови, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема стосовно:

  • документів, які застосовуються під час такого перевезення;
  • відповідальності перевізника.

Конвенція визначає:

  • Сферу її застосування;
  • Осіб, що за них відповідає перевізник;
  • Процедури укладання і виконання договору перевезення, зокрема вимоги до вантажної накладної;
  • Межі відповідальності перевізника;
  • Питання, що стосуються претензій і позовів;
  • Положення, які стосуються перевезення, що здійснюється послідовно кількома перевізниками.

Членство України

Україна стала членом конвенції з 16 лютого 2007 року[2].

При приєднанні до Конвенції Україна зробила застереження, що вона не вважає себе зобов'язаною статтею 47 цієї Конвенції, тобто, якщо між Україною і однією чи кількома іншими державами - членами Конвенції виникне будь-який спір щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який сторони не можуть вирішити шляхом переговорів чи у інший спосіб, то такий спір не може бути на запит будь-якої із заінтересованих держави - членів Конвенції переданий для вирішення до Міжнародного Суду ООН[3].

Примітки

Посилання