Відмінності між версіями «Кондак (піснеспів)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 21: Рядок 21:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
*[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/second_book/part1.pdf Кондак] // {{УМЕ6|сторінки=701}}
  +
* {{ЛЗЕ1|частина =Кондак|сторінки =513}}
 
* [http://drevo-info.ru/articles/964.html «Кондак», Православная энциклопедия «Древо»] {{ref-ru}}
 
* [http://drevo-info.ru/articles/964.html «Кондак», Православная энциклопедия «Древо»] {{ref-ru}}
 
{{Богослужіння}}
 
{{Богослужіння}}

Поточна версія на 13:29, 27 листопада 2019

Ко́ндак (грец. κοντάκιον — «короткий») — первісно назва сувоїв пергаменту, на яких записували християнські церковні піснеспіви, згодом — самі піснеспіви, в яких стисло викладали опис церковного свята або найважливіші моменти діянь святого.

Церковні перекази пов'язують виникнення кондаку з іменем Романа Солодкоспівця (VI ст.), якому уві сні явилася Богоматір з таким сувоєм, після чого він створив Акафіст до Пресвятої Богородиці, в якому чергуються кондаки й ікоси.

Стародавні кондаки — багатострофні (близько 20-30 строф) поеми. Строфи об'єднувалися єдиним рефреном та єдиним метричним складанням, заснованим на ізосилабізмі. Перша строфа була вступом, остання — узагальненням повчального характеру. Строфи читав канонарх, рефрен співав народ. З VIII століття кондак як жанр витісняється каноном. Число строф кондака скорочується.

У пізнішому православному богослужбовому ужитку збереглися дві строфи, звані кондаком та ікосом, які читаються або співаються після шостої пісні канону. Цей же кондак читається на годинах (часах)[en]. Виняток становить (зберігся повним) кондак, який співається і читається при відспівуванні священика або архієрея.

Кондаком також називаються менші за обсягом (на відміну від ікосів) строфи акафісту.

Статут про спів тропарів та кондаків міститься в Типіконі (глава 52, а також глави 23, 4, 5, 12, 13, 15).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]