Конрад фон Мандерн: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Немає опису редагування
м (Додавання дати до шаблону)
 
(Не показані 5 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Без виносок|дата=липень 2019}}{{особа
{{особа
|ім'я =Конрад фон Мандерн
|ім'я =Конрад фон Мандерн
|оригінал імені =Konrad von Mandern
|оригінал імені =Konrad von Mandern
Рядок 31: Рядок 31:
|термін =1264—1267 роки
|термін =1264—1267 роки
|попередник =[[Вернер фон Брайтгаузен]]
|попередник =[[Вернер фон Брайтгаузен]]
|наступник =[[Андреас фон Вестфален]]
|наступник =[[Отто фон Лаутерберг]]
|партія =
|партія =
|головував_(-ла) =
|головував_(-ла) =
Рядок 53: Рядок 53:
|примітки =
|примітки =
}}
}}
'''Конрад фон Мандерн''' (*''Konrad von Mandern'', бл. [[1230]] —[[5 травня]] [[1295]]) — 10-й [[Ландмейстери Тевтонського ордену в Лівонії|магістр Лівонського ордену]] в [[1264]]—[[1267]] роках.
'''Конрад фон Мандерн''' (*''Konrad von Mandern'', бл. [[1230]] —[[5 травня]] [[1295]]) — 8-й [[Ландмейстери Тевтонського ордену в Лівонії|магістр Лівонського ордену]] в [[1264]]—[[1267]] роках.


== Життєпис ==
== Біографія ==
Походив з рейнського шляхетського роду Мандерн, представники якого були міністеріалами графства [[Вільдунген]]. Народився близько 1230 року в родинному замку. Ймовірно невдовзі після розподілу графства Вільдунген та початку Війни за Тюринзьку спадщину 1247 року перебрався до лівонії. Тут став лицарем-ченцем.
Походив з рейнського шляхетського роду Мандерн, представники якого були міністеріалами графства [[Вільдунген]]. Народився близько 1230 року в родинному замку. Ймовірно невдовзі після розподілу графства Вільдунген та початку Війни за Тюринзьку спадщину 1247 року перебрався до лівонії. Тут став лицарем-ченцем.


У 1264 році після відставки магістра [[Вернер фон Брайтгаузен|Вернера фон Брайтгаузена]] обирається новим очільником Лівонського ордену. Продовжив політику з підкорення [[курші]]в і [[земгали|земгалів]], яким допомагали литовці. 1264 року здійснив похід до Земгалії, де зумів захопити велику здобич. Втім на зворотньому шляху зазнав нападу з боку земгалів, втративши 20 лицарів і 600 вояків. Втімзумівзберегти здобив йуспішно повернутися до Риги.
У 1264 році після відставки магістра [[Вернер фон Брайтгаузен|Вернера фон Брайтгаузена]] обирається новим очільником Лівонського ордену. Продовжив політику з підкорення [[курші]]в і [[земгали|земгалів]], яким допомагали литовці. 1264 року здійснив похід до Земгалії, де зумів захопити велику здобич. Втім на зворотньому шляху зазнав нападу з боку земгалів, втративши 20 лицарів і 600 вояків. Втімзумівзберегти здобив йуспішно повернутися до Риги.


У 1265 роцізаснував замок [[Єлгава|Мітава]] вкурляндії, чим щебільшезміцнив присутнійсть Ордену, проте курші продовжували спротив. Невдовзіфон Мандерн зазнав від останніх поразки, втім зумівзаховатися в Мітаві. 1266 року заснував замок [[Пайде|Вайсенштайн]] для захисту від нападу зі боку Пскова і Новгорода. Того ж року здійснив похід до Земгалії, сплюндрувавши багато сіл, проте недосяг певного результату.
У 1265 роцізаснував замок [[Єлгава|Мітава]] вкурляндії, чим ще більше зміцнив присутнійсть Ордену, проте курші продовжували спротив. Невдовзі фон Мандерн зазнав від останніх поразки, втім зумівзаховатися в Мітаві. після цього того ж року заснував замок Нойєпернау, надавши йому землю між річкою [[Пярну (річка)|Ембеке]] (Пярну) і морем до гирла річки Рейу. Городяни і члени ордена отримали право пасти на луках худобу, обробляти поля і користуватися лісом.


1266 року заснував замок [[Пайде|Вайсенштайн]] для захисту від нападу зі боку Пскова і Новгорода. Того ж року здійснив похід до Земгалії, сплюндрувавши багато сіл, проте недосяг певного результату.
⚫
У 1267 році з невідомих причин пішов у відставку. 1268 рокуобіймав посаду ландмаршала Лівонського ордену. Тодіж звернувся до Любека щодо утримання від торгівлі з Новгородською республікою. Після цього перебрався до Німеччини. Призначається ландкомтуром [[Марбург (місто)|Марбургу]]. У 1286 рокузалишив цю посаду, проте 1289 році повернувся на неї. Помер ландкомтуром Марбургу 1295 року.

⚫
У 1267 році з невідомих причин пішов у відставку. 1268 рокуобіймав посаду ландмаршала Лівонського ордену. Тодіж звернувся до Любека щодо утримання від торгівлі з Новгородською республікою. Після цього перебрався до Німеччини. Призначається ландкомтуром [[Марбург (місто)|Марбургу]]. У 1286 року залишив цю посаду, проте 1289 році повернувся на неї. Помер ландкомтуром Марбургу 1295 року.


== Джерела ==
== Джерела ==

Поточна версія на 20:34, 28 липня 2019

Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (липень 2019)
Конрад фон Мандерн
Konrad von Mandern
Народився бл. 1230
Мандерн
Помер 5 травня 1295
Марбургу
Країна Flag of Latvia.svg Латвія
Національність німець
Діяльність політика
Посада магістр Лівонського ордену
Термін 1264—1267 роки
Попередник Вернер фон Брайтгаузен
Наступник Отто фон Лаутерберг
Конфесія католицтво

Конрад фон Мандерн (*Konrad von Mandern, бл. 1230 —5 травня 1295) — 8-й магістр Лівонського ордену в 1264—1267 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з рейнського шляхетського роду Мандерн, представники якого були міністеріалами графства Вільдунген. Народився близько 1230 року в родинному замку. Ймовірно невдовзі після розподілу графства Вільдунген та початку Війни за Тюринзьку спадщину 1247 року перебрався до лівонії. Тут став лицарем-ченцем.

У 1264 році після відставки магістра Вернера фон Брайтгаузена обирається новим очільником Лівонського ордену. Продовжив політику з підкорення куршів і земгалів, яким допомагали литовці. 1264 року здійснив похід до Земгалії, де зумів захопити велику здобич. Втім на зворотньому шляху зазнав нападу з боку земгалів, втративши 20 лицарів і 600 вояків. Втімзумівзберегти здобив йуспішно повернутися до Риги.

У 1265 роцізаснував замок Мітава вкурляндії, чим ще більше зміцнив присутнійсть Ордену, проте курші продовжували спротив. Невдовзі фон Мандерн зазнав від останніх поразки, втім зумівзаховатися в Мітаві. після цього того ж року заснував замок Нойєпернау, надавши йому землю між річкою Ембеке (Пярну) і морем до гирла річки Рейу. Городяни і члени ордена отримали право пасти на луках худобу, обробляти поля і користуватися лісом.

1266 року заснував замок Вайсенштайн для захисту від нападу зі боку Пскова і Новгорода. Того ж року здійснив похід до Земгалії, сплюндрувавши багато сіл, проте недосяг певного результату.

У 1267 році з невідомих причин пішов у відставку. 1268 рокуобіймав посаду ландмаршала Лівонського ордену. Тодіж звернувся до Любека щодо утримання від торгівлі з Новгородською республікою. Після цього перебрався до Німеччини. Призначається ландкомтуром Марбургу. У 1286 року залишив цю посаду, проте 1289 році повернувся на неї. Помер ландкомтуром Марбургу 1295 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lutz Fenske & Klaus Militzer (Hg.), Die Ritterbrüder im livländischen Zweig des Deutschen Ordens, Böhlau, Köln, 1993, ISBN 3-412-06593-5, ISBN 978-3-412-06593-5 (S. 436—437)
  • LUB, I. S. 512—513, № 408; Матузова, Назарова, 2002. С. 280—281. Перевод: Матузова, Назарова, 2002. С. 281.
  • Dionysius Fabricius, «Liivimaa ajaloo lühiülevaade 1158—1610», Gustav Bergmann, 1795, Johannes Esto Ühing, 2010, tõlge Jaan Unt, lk 113, ISBN 978-9985-876-83-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конрад_фон_Мандерн&oldid=25800832