Копайгород
| смт Копайгород | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Країна |  Україна |
||
| Область | Вінницька область | ||
| Район/міськрада | Барський район | ||
| Рада | Копайгородська селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 0520255300 | ||
| Облікова картка | Копайгород | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1624 | ||
| Магдебурзьке право | 1624 | ||
| Статус | з 1956 року | ||
| Площа | 3 км² | ||
| Населення | ▼1289 (на 2015 рік)[1] | ||
| Густота | 429.67 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 23053 | ||
| Телефонний код | +380 4341 | ||
| Географічні координати | 48°51′18″ пн. ш. 27°48′07″ сх. д. / 48.85500° пн. ш. 27.80194° сх. д.Координати: 48°51′18″ пн. ш. 27°48′07″ сх. д. / 48.85500° пн. ш. 27.80194° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 260 м | ||
| Водойма | річки Немия та Мала Немия | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Копай | ||
| До станції: | 5 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 28,4 км | ||
| - залізницею: | 20 км | ||
| - автошляхами: | 28,4 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 74,4 км | ||
| - залізницею: | 80 км | ||
| - автошляхами: | 75 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 23053, Вінницька область, Барський р-н, смт. Копайгород, вул. Леніна | ||
| Карта | |||
 Копайгород
|
|||
Копайгород
|
|||
|
|
|||
Копа́йгород — селище міського типу в Україні, у Барському районі Вінницької області. Адміністративний центр Копайгородської селищної ради. Населення смт — 1289 осіб (станом на 2015 рік). Селище міського типу з 1956 р.
Зміст
Географічна довідка[ред. • ред. код]
Містечко знаходиться у мальовничій подільській місцевості при впадінні Малої Немиї у Велику.
За 5 км від села знаходиться залізнична станція Копай (раніше Копай-Город), яка отримала назву від селища Копайгород. На станції зупиняються приміські поїзди та пасажирський поїзд Київ — Могилів-Подільський.
Дещо ближче, за 3 км, біля переїзду розташована зупинка Володіївці. Там зупиняються лише приміські поїздів на добу за маршрутом «Жмеринка — Могилів-Подільський». Дорога до залізниці мощена бруківкою.
До обласного центру можна дістатися також по шосе E583, який збігається із національною трасою М21, але стан їх наразі відверто поганий.
Топографічна карта смт. Копайгорода станом на 1983 рік[ред. • ред. код]
Давня історія[ред. • ред. код]
Копайгород виник на ґрунтах Гальчинця, і називався спочатку Новий город або Копай город. Спочатку це було містечко Новогород — засноване за наказом Сигізмунда Третього, мало магдебурзьке право — добився засновник міста та його війт шляхтич Лукаш Мясковський, брат королівського дипломата Войцеха М'ясковського.[2] Його мешканцям було наказано «копати вали й городити», звідси народна назва, яка в подальшому прижилася — Копайгород. Коштом Л. Мясковського в 1635 році зведено костел Зіслання Святого Духа.
1648 року населення Копайгорода приєднавшись до загонів Максима Кривоноса, брало участь у штурмі Барської фортеці.
З середини 17 сторіччя в ньому почали оселятися євреї.
У 1700 р. Копайгород отримав у власність Александр Ян Яблоновський.[3]
1713 року збудували дерев'яний костел. Копайгород став парафіяльним центром. У останні роки Першої Речі Посполитої Копайгород був старостовим центром.
Після поділу Польщі і приєднання Поділля до Російської імперії Копайгород входить до складу Могилівського повіту Подільської губернії, його власниками стають поміщики Сулятицькі, їх коштом 1883 року на місці старого костелу збудували кам'яну православну церкву. За радянської влади тут розміщувався кінотеатр, який у 1991 році виселили попи.
У 1847 році у Копайгороді проживало більше 600 євреїв, зідно з переписом 1897 року в Копайгороді мешкало 2950 людей, з них 1720 — євреї. 1912 року вони заснували зберігально-позичкове товариство, на 1914 рік їм належало 2 склади аптечних товарів, 2 лісових склади, склад гасу та 33 лавки, що призвело до лавиноподібного збагачення.
20 сторіччя[ред. • ред. код]
1910 року за селянських заворушень було спалено палац відставного генерала Ценіна. 1912 року приміщення добудоване за проектом петербурзького архітектора Рудольфа Оскаровича Мунца.
Під час другого голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 109 осіб[4].
За радянських часів синагоги розібрали на будівельні матеріали.
У 1920-х роках — районний центр Могилівської округи, до 1959 — Вінницької області — районний центр перенесли в Бар. З 1923 року — центр Копайгородської єврейської національної сільської ради, де мешкав 1021 єврей.
Після приходу нацистів в липні 1941 року на станції Копай був утворений концентраційний табір для євреїв — до двох тисяч жителів Копайгорода, згодом привезли з Румунії. Зимою 1941—1942 років з гетто зникло до 2800 в'язнів, які втікали від важкої праці та страждали від епідемії. Тоді євреїв, незважаючи на небезпеку, переховувала Горбульська Анастасія Іванівна, яку в сучасному Ізраїлі визнають праведницею.
Тут розміщувалася румунська жандармерія.
У селищі є декілька кладовищ, де ховали різні верстви населення.
Станом на початок 1970-х років населення становило 1940 людей.
За радянських часів в селі був розташований відділок радгоспу плодоягідного напряму, з 790 гектарів землі 560 га займала орна; пересувна механізована колона, що проводила лугомеліоративні роботи, «Міжколгосп-шляхбуд». Працювали 4 бібліотеки, будинок культури, лікарня, середня школа, деревообробний комбінат, підприємства харчової промисловості.
Новітні часи[ред. • ред. код]
У сучасному Копайгороді діє лікарня, музична школа, дошкільний навчальний заклад, середня школа 1-3 ступенів, декілька приватних сільськогосподарських підприємств, ВАТ «Копайгородська пересувна механізована колона», приватний хлібозавод, комбінат комунальних підприємств.
1998 року відновлено богослужіння в католицькому костелі.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Adam Andrzej Witusik. Miaskowski Łukasz Kazimierz herbu Leliwa (zm. ok. 1654) // Polski słownik biograficzny. — T. XX. — S. 544—545. (пол.)
- ↑ Józef Andrzej Gierowski. Jabłonowski Aleksander Jan h. Prus III (ok. 1670—1723) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — Tom Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 213. (пол.)
- ↑ Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Д. С. Вирський. Копайгород // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 125. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- В. В. Лисак. Копайгород // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. — С. 136
- Kopajgrod // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 369—370. (пол.)
Посилання[ред. • ред. код]
- Облікова картка
- Довідник закладів Копайгорода
- Праведниця із штетла
- Мандри з фотоапаратом
- Велика радянська енциклопедія (рос.)
- Копайгород — Зіслання Святого Духа
- Російська єврейська енциклопедія (рос.)
- Копайгород (рос.)
|
|
|||||
|
||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
