Коптське мистецтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Коптське мистецтво — термін, який використовують для опису мистецтва Єгипетських християн перших століть існування християнства, а також — художньої спадщини їх нащадків, коптів, від середніх віків і надалі.

Пам'ятники коптського мистецтва, що збереглись, — це, як правило, фрески, текстиль, ілюміновані манускрипти, а також вироби з металу, більшість з яких змогла уціліти в монастирях і церквах. Ці твори часто функціональні, межа між мистецтвом і ремісництвом в них зникає, сферою застосування майстерності ставали як туніки і надгробки, так і зображення святих.[1]

Більшість найважливіших витворів коптського мистецтва зберігаються в Коптському музеї в каїрському кварталі, що називається «Коптський Каїр»[2].

Джерела і вплив

Один з фаюмських портретів що зображає хлопчика, 2 ст., Варшава. Енкавстика на дереві

Коптське мистецтво виникло під впливом староєгипетського і елліністичного мистецтв[3]. Тематика і символіка запозичувалися з античної і єгипетської міфологій, іноді пристосованих до християнських вірувань. Також на цей стиль впливали Персія і Сирія, правда — з меншим успіхом, але все одно залишивши таку спадщину, як наприклад, павичі і грифони в числі улюблених мотивів.

Фаюмські портрети — обличчя людей з Ель Фаюма — приклад коптського мистецтва II століттяя[4], що показує грецький і римський впливи на коптське мистецтво, але з деякими важливими відмінностями від власне єгипетського мистецтва.

Арабське завоювання Єгипту призвело до впливу ісламського і коптського мистецтв одного на інше[5]. Вплив коптів на арабську архітектуру і використання деяких коптських мотивів в ісламських будівлях починається з VII століття.[6]

В той же час, Александрійська церква коптів, як найстаріша в Африці, вплинула на суданську і ефіопську. Приміром, деякі форми коптського хреста тепер відомі як ефіопський хрест, вже не кажучи про ефіопські храми, де видно вплив коптського мистецтва.

Коптські ікони

Починаючи з IV століття Церква починає прикрашати стіни храмів фресками й іконами. У коптському мистецтві починають проявлятися прикмети специфічного коптського стилю: очі і вуха збільшуються порівнюючи з пропорціями усієї особи, рот зменшується, а розмір голови в порівнянні з тілом збільшується — що є знаком духовних відносин з Богом і відданості молитві. Обличчя мучеників зазвичай повні спокою.

Більшість коптських іконописців не підписувалися. Традиція називає імена євангеліста Луки (першого іконописця) і двох коптських патріархів — Макарія I і Гавриїла III Александрійських[7].

Єгипетські християни вважають, що мистецтво іконопису зародилося в Єгипті[8] і люблять порівнювати давньоєгипетський живопис з іконами, перераховуючи риси схожості.

Нова коптська школа іконопису

Сучасне коптське мистецтво також відоме як нео-коптська школа. У деякі епохи коптської історії ікони були головним засобом вираження. Вони зберегли більшість традиційних аспектів. Основні принципи — більша заклопотаність релігійною істинністю і красою, ніж реалізмом, або ж зображенням глибини і перспективи. Як і у Візантії і суміжних традиціях, ікони пишуться фронтально, дивлячись прямо на глядача.

Школа сформувалася в 1960-х роках, ґрунтуючись на стилях і традиціях, характерних для ікон III–VII століть. Майстри тієї ранньої школи іконопису особливо ретельно вимальовували очі святих, які звернені не до тих, що моляться, а в лише їм знану далечінь. При цьому вони всіляко уникали зайвих деталей і прикрас, представляючи вірянам лише ті деталі, які потрібні для розуміння образу.

Коптський текстиль

Орнамент на туніці, шерсть, гобелен, 10 століття. Колекція Каліфорнійської академії наук

Велика кількість зразків коптського текстилю збереглась до нашого часу, завдяки коптській традиції покладення їх у могили разом з померлими і сухості єгипетського клімату. Тканини зазвичай виготовляли з льону й шерсті з використанням червоного, блакитного, жовтого, зеленого, бузкового, чорного і коричневого кольорів. Фарби отримувались з марени, індигофери, вайди, шафрану, мушель muricidae і комах kermes. Основною частиною одягу була туніка, яка пізніше стала далматикою. Деякі туніки були зроблені з однієї частини. Вони були прикрашені clavi, стилістичним запозиченням з Риму.

Багато прекрасних взірців коптського текстилю перебувають у музеях усього світу і велика їх колекція у Коптському музеї у Каїрі[9] Придбання їх музеями почалось особливо інтенсивно після того, як 1889 року французький археолог Альбер Гайє опублікував каталог коптського мистецтва, і першої виставки коптських скульптур у каїрському музеї[10].

Галерея коптського мистецтва

Див. також

Примітки

  1. Coptic museum. copticmuseum.gov.eg
  2. Coptic Museum. lastminute.com
  3. Influence on Coptic Art. eternalegypt.org. Retrieved on 2013-08-23.
  4. Greek And Roman Art. Freeessays.cc. Retrieved on 2013-08-23.
  5. Islamic art. Tiscali. Retrieved on 2013-08-23.
  6. Islamic Art(англ.)
  7. Wahba, Zakaria (January 1993) ICONS — 'Their history and Spiritual Significance'. Coptic.net. Retrieved on 2013-08-23.
  8. Коптські ікони
  9. Bernier, Oliver (1989-01-01) Coptic Artistry And Tradition In Old Cairo. New York Times. Retrieved on 2013-08-23.
  10. A tapestry of Coptic history. Alahram Weekley. Weekly.ahram.org.eg, Issue No. 796 (2006-05-31). Retrieved on 2013-08-23.

Посилання