Копьонкін Іван Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:32, 3 лютого 2019, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Копьонкін Іван Йосипович
Копьонкін Іван Йосипович.jpg
Народження 31 січня 1917(1917-01-31)
Новобокіно, Ряжський повіт, Рязанська губернія
Смерть 6 червня 1942(1942-06-06) (25 років)
Нововодолазький район, Харківська область
Громадянство Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Вид збройних сил радянський партизан
Партія КПРС
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди Герой Радянського Союзу Орден Леніна

Іва́н Йо́сипович Копьо́нкін (1917—1942) — радянський партизан, Герой Радянського Союзу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1917 року в селі Новобокіно сучасної Рязанської області у родині селян-бідняків. Протягом 1926—1933 років з батьками проживав у місті Грозний, де його батько працював на нафтопромислах. 1932-го закінчив 8 класів, по тому — фабрично-заводську школу; від 1934-го працював бурильником у тресті «Грознафта». Згодом родина повертається додому, працював в колгоспі, на молокозаводі, в міжрайконторі. Після перебування в лавах Червоної армії (на кордоні з Румунією) розпочав службу в робітничо-селянській міліції, пройшов шлях від рядового до старшого лейтенанта держбезпеки. Працював у сільській раді села Татарбунари (в сучасності місто Одеської області), брав участь у заходах по виявленню і затриманню іноземних агентів. Від 1941 року мешкав у місті Запоріжжя.

На початку нацистсько-радянської війни сформував в основному із міліціонерів та чекістів партизанський загін ім. Будьонного, в кінці вересня загін опинився за лінією фронту. У листопаді 1941-го з боями зробив рейд по Харківській й Полтавській областях, діяли і в Сумській. До 15 січня 1942 року загін здійснив 10 бойових операцій.

В травні загін розпочав другий похід з району Нової Водолаги, було знищено один із нацистських концентраційних таборів та визволено полонених червоноармійців. Артилерія противника почала вести вогонь пряомю наводкою, Копьонкін підняв партизакнів у лобову атаку, було захоплено батарею та відкрито вогонь по нацистах. Противник увів в бій 4 танки й свіжий піхотний підрозділ, партизани відступили. У цьому бою Копьонкін був поранений. Останній бій загону відбувся біля міста Ізюм, ті, що вижили, потрапили до Барвінківського табору полонених. В полоні Іван Копьонкін й загинув.

З дружиною Бабаєвою Пелагеєю Степанівною виховали сина Олександра й доньку Валентину.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Герой Радянського Союзу (18.5.1942)
  • орден Леніна
  • на честь Івана Копьонкіна названі вулиці в Запоріжжі (була), Новій Мерефі, Новому Запоріжжі.
  • на адміністративній будівлі ВАТ «Запоріжсталь», де в 1941-му формувався партизанський загін, встановлено меморіальну дошку.

Джерела[ред. | ред. код]