Відмінності між версіями «Користувач:Кость Лінивець/Чернетка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 93: Рядок 93:
 
{{main|Перехід церковних громад до ПЦУ}}
 
{{main|Перехід церковних громад до ПЦУ}}
   
За період від [[Об'єднавчий собор українських православних церков|Об'єднавчого собору]] до вручення томосу про автокефалію, тобто від середини [[Грудень|грудня]] [[2018]] року до січня [[2019]], про перехід до ПЦУ оголосило близько ста церковних громад [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ (МП)]]<ref>{{Cite web|title=Понад 100 парафій приєдналися до ПЦУ|url=https://risu.org.ua/ua/index/all_news/confessional/orthodox_relations/74356/|website=risu.org.ua|accessdate=2019-06-21|last=|first=|date=2019-01-18|publisher=|language=}}</ref>. Станом на червень 2019 року кількість парафій, які прийняли рішення приєднатися до ПЦУ, збільшилося до понад півтисячі<nowiki>{{джерело}}</nowiki>. Також разом зі своїми священниками до Харківської єпархії ПЦУ перейшли дві громади [[Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (оновлена)|Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої)]]<ref>{{Cite web|title=Харківська єпархія ПЦУ поповнилась ще трьома парафіями - Харківська єпархія ПЦУ|url=http://cerkva.kharkov.ua/novini/he/2153.html|website=cerkva.kharkov.ua|accessdate=2019-06-17}}</ref>.
+
За період від [[Об'єднавчий собор українських православних церков|Об'єднавчого собору]] до вручення томосу про автокефалію, тобто від середини [[Грудень|грудня]] [[2018]] року до січня [[2019]], про перехід до ПЦУ оголосило близько ста церковних громад [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ (МП)]]<ref>{{Cite web|title=Понад 100 парафій приєдналися до ПЦУ|url=https://risu.org.ua/ua/index/all_news/confessional/orthodox_relations/74356/|website=risu.org.ua|accessdate=2019-06-21|last=|first=|date=2019-01-18|publisher=|language=}}</ref>. Станом на червень 2019 року кількість парафій, які прийняли рішення приєднатися до ПЦУ, збільшилося до понад півтисячі{{джерело}}. Також разом зі своїми священниками до Харківської єпархії ПЦУ перейшли дві громади [[Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (оновлена)|Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої)]]<ref>{{Cite web|title=Харківська єпархія ПЦУ поповнилась ще трьома парафіями - Харківська єпархія ПЦУ|url=http://cerkva.kharkov.ua/novini/he/2153.html|website=cerkva.kharkov.ua|accessdate=2019-06-17}}</ref>.
   
 
У засобах масової інформації повідомлялося, що група вірних парафії Стрітення Господнього УГКЦ у Львові, після її ліквідації в лютому 2019 року, проголосувала за приєднання до ПЦУ<ref>{{Cite web|title=Храм УГКЦ у центрі Львова перейшов до ПЦУ|url=https://vgolos.com.ua/news/hram-ugkts-u-tsentri-lvova-perejshov-do-ptsu_939892.html|website=Інформаційне агентство «Вголос»|date=2019-03-03|accessdate=2019-03-03}}</ref>. Однак уже наступного дня після голосування, 4 березня, ПЦУ офіційно заперечила інформацію про приєднання цієї групи вірних, оскільки такого рішення не ухвалювала. Керівник інформаційного управління ПЦУ [[Євстратій (Зоря)]] зазначив, що, попри бажання окремих вірних цієї групи, це неможливо з огляду на взаємодію Православної церкви з УГКЦ та РКЦ<ref>{{Cite web|title=ПЦУ заперечила перехід львівської ліквідованої УГКЦ парафії у своє підпорядкування|url=https://zaxid.net/ptsu_zaperechila_perehid_lvivskoyi_likvidovanoyi_ugkts_parafiyi__u_svoye_pidporyadkuvannya_n1476841|website=zaxid.net|date=2019-03-04|accessdate=2019-03-04|last=|first=|publisher=|language=}}</ref>.
 
У засобах масової інформації повідомлялося, що група вірних парафії Стрітення Господнього УГКЦ у Львові, після її ліквідації в лютому 2019 року, проголосувала за приєднання до ПЦУ<ref>{{Cite web|title=Храм УГКЦ у центрі Львова перейшов до ПЦУ|url=https://vgolos.com.ua/news/hram-ugkts-u-tsentri-lvova-perejshov-do-ptsu_939892.html|website=Інформаційне агентство «Вголос»|date=2019-03-03|accessdate=2019-03-03}}</ref>. Однак уже наступного дня після голосування, 4 березня, ПЦУ офіційно заперечила інформацію про приєднання цієї групи вірних, оскільки такого рішення не ухвалювала. Керівник інформаційного управління ПЦУ [[Євстратій (Зоря)]] зазначив, що, попри бажання окремих вірних цієї групи, це неможливо з огляду на взаємодію Православної церкви з УГКЦ та РКЦ<ref>{{Cite web|title=ПЦУ заперечила перехід львівської ліквідованої УГКЦ парафії у своє підпорядкування|url=https://zaxid.net/ptsu_zaperechila_perehid_lvivskoyi_likvidovanoyi_ugkts_parafiyi__u_svoye_pidporyadkuvannya_n1476841|website=zaxid.net|date=2019-03-04|accessdate=2019-03-04|last=|first=|publisher=|language=}}</ref>.

Версія за 23:37, 22 червня 2019

До поліпшення на 2019 рік

створені

+

цей день в історії

січень: 5, 6, 8 - народилися/померли, 9 - народилися

написати про [4]


Миха́йло Степа́нович Ткаче́нко (*1860, Харків, Російська імперія — †1916, Слов'янськ, Катеринославська губернія, Російська імперія) — український маляр, пейзажист і мариніст; учився у Дмитра Безперчого, в Петербурзькій Академії Мистецтв і в Парижі в Академії Кормона (1888—1892).

Оселившися в Парижі, щороку приїжджав в Україну, де й помер. У паризьких галереях виставляв картини на українські теми; особиста виставка у 1906.

Кавалер Ордену Почесного легіону.

А тут переклад

Ткаченко описується як український художник і графічний дизайнер, майстер пейзажу і морського пейзажу. Перші уроки живопису він отримав у художника Дмитра Безперччого в Харкові, потім переїхав до Санкт-Петербурга у віці 19 років, де навчався в Академії мистецтв, спочатку як вільний аудитор, потім як звичайний учень. Він йде до Школи красних мистецтв в Санкт — Петербурзі з рангом 1 — го класу і отримує за це стипендію, яка дозволяє йому подорожувати. У 1888 році він переїхав до Парижа і протягом чотирьох років провів курс Фернанда Кормона, який також працював у І. Самокіша та Реріха .

Він живе в будинку на бульварі 60 Кліші, де встановлює майстерню біля кафе Гербуа . Саме на цій вулиці живе Едуард Мане . Також у цьому кафе Guerbois він стирає плечима з різними художниками, як Леконте де Ліл, Малларме, Верлен або Дега, Моне, Ренуар, Альфред Сіслей .

Кожне літо він перебуває в Україні, де він також має будинок. Він малює багато краєвидів, характерних для «Малоросії». Його контакти в Парижі та його розповсюдження в українсько-російському колі зв'язали його з великими художниками російського флоту, з якими він подружився, як Олексій Боголюбов.і Микола Гриценко, з яким він працює в російському флоті. Старший Боголюбов — професор образотворчого мистецтва в Петербурзі, а також офіційний художник флоту російського імператора. При його смерті Гриценко замінює його в цій функції. Коли Гриценко зникає, то Ткаченко в 1902 році стає художником російського флоту. Ткаченко також є фотографом і часто малює дуже точних і деталізованих морських піхотинців з фотографій, які він приймає сам.

У листі від 1 — го червня 1895 Ткаченко своєї матері, він пояснює, що він представив Миколі II таблицю, в якій було поставлено імператор Олександр III помер в 1893. Останній (Nicolas II) знайти дуже хороший попит на другу копію для Росії. Звичай повинен був складати пам'ятні картини в двох примірниках, один подарований царем, другий — для Росії, як архів.

Влітку 1915 року Ткаченко виїхав до України, щоб відновити фрески Святогірського монастиря . Він захворіє нирками, які з війною перешкоджають йому повернутися до Франції. Він помер 56 років від хвороби, 2 січня 1916 року і похований у Харкові .

У 1895 році він був посвячений у честь Почесного легіону .

Картини

додати на головну

«Родина на відпочинку»
  • «Краєвид Харківщини»
  • «Сільське кладовище» (1887)
  • «Зустріч російської і французької ескадр у Кронштадті» (1893)
  • «Захід сонця на морі» (1901)
  • «Прибій на морі» (1902—1906)
  • «Весна» (1906).

Твори Ткаченка зберігаються в музеях Харкова, Львова, Парижа, Льєжа, Тулона.

Примітки

Література

Посилання


ПЦУ

Дипломатичних зусиль для здобуття автокефалії православної церкви в Україні докладав також уряд УНР в екзилі. У червні 1930 року відбувся візит Голови Ради Міністрів УНР у вигнанні В'ячеслава Прокоповича. Під час зустрічі з тодішнім Патріархом Константинопольським Фотієм II він порушував питання томосу для Православної церкви в Україні. Їй передувала тривала дипломатична робота В. Мурського, представника УНР у Стамбулі.

автокефалісти під час Другої світової



позов https://law.church.ua/2019/06/19/administrativnim-sudom-bulo-vidkrito-provadzhennya-u-spravi-za-pozovom-kijivskoji-mitropoliji-upc-shhodo-nezakonnosti-rejestraciji-religijnogo-centru-pravoslavnoji-cerkvi-ukrajini-pcu/

закордонні парафії https://www.dw.com/uk/%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F-%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%B0-%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96-%D1%84%D1%80%D0%BD-%D0%BD%D0%B5-%D1%85%D0%BE%D1%87%D1%83%D1%82%D1%8C-%D0%BF%D1%96%D0%B4-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C/a-49250691

монастир у Києві під керівництво Епіфанія 20 червня, дії Філарета https://cerkvarium.org/novyny/pomistni-tserkvy/mitropolit-epifanij-zabirae-feodosijivskij-monastir-pid-svoe-pidporyadkuvannya

не тільки двоє заборонені в служінні http://cerkva.kharkov.ua/novini/he/2242.html

Парафії

Митрополит Епіфаній зазначив, що Православна церква України на час об'єднання налічувала близько 7000 парафій[1].

Оскільки, згідно з Томосом про автокефалію ПЦУ та Статутом ПЦУ, українські парафії поза межами України окормляються кліриками Вселенського патріархату, розпочався процес переходу перших громад у підпорядкування Константинополя. Митрополит Київський Епіфаній розповів, що готує відпускні грамоти для священників, які готові до зміни юрисдикції, а також запевнив, що не йдеться про механічне відокремлення від ПЦУ закордонних парафій[2].

Перехід церковних громад до ПЦУ

За період від Об'єднавчого собору до вручення томосу про автокефалію, тобто від середини грудня 2018 року до січня 2019, про перехід до ПЦУ оголосило близько ста церковних громад УПЦ (МП)[3]. Станом на червень 2019 року кількість парафій, які прийняли рішення приєднатися до ПЦУ, збільшилося до понад півтисячі[джерело?]. Також разом зі своїми священниками до Харківської єпархії ПЦУ перейшли дві громади Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої)[4].

У засобах масової інформації повідомлялося, що група вірних парафії Стрітення Господнього УГКЦ у Львові, після її ліквідації в лютому 2019 року, проголосувала за приєднання до ПЦУ[5]. Однак уже наступного дня після голосування, 4 березня, ПЦУ офіційно заперечила інформацію про приєднання цієї групи вірних, оскільки такого рішення не ухвалювала. Керівник інформаційного управління ПЦУ Євстратій (Зоря) зазначив, що, попри бажання окремих вірних цієї групи, це неможливо з огляду на взаємодію Православної церкви з УГКЦ та РКЦ[6].

  1. Православна Церква України на сьогоднішній день налічує майже сім тисяч парафій. risu.org.ua. Процитовано 2019-01-13. 
  2. Епіфаній оголосив про початок передачі закордонних парафій ПЦУ Константинополю. risu.org.ua. Процитовано 2019-06-22. 
  3. Понад 100 парафій приєдналися до ПЦУ. risu.org.ua. 2019-01-18. Процитовано 2019-06-21. 
  4. Харківська єпархія ПЦУ поповнилась ще трьома парафіями - Харківська єпархія ПЦУ. cerkva.kharkov.ua. Процитовано 2019-06-17. 
  5. Храм УГКЦ у центрі Львова перейшов до ПЦУ. Інформаційне агентство «Вголос». 2019-03-03. Процитовано 2019-03-03. 
  6. ПЦУ заперечила перехід львівської ліквідованої УГКЦ парафії у своє підпорядкування. zaxid.net. 2019-03-04. Процитовано 2019-03-04.