Користувач:Федір Чуб/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бартелемі місія – військово-розвідувальна й дипломатична місія, надіслана до Польщі головнокомандувачем військами Антанти в Південно-Східній Європі маршалом Л.Франше Д'Еспре з метою врегулювання польсько-чеського й польсько-українського збройних конфліктів.

Місія складалася із 70 (переважно французьких) офіцерів на чолі з генералом Жозефом Бартелемі. 19 січня 1919 року місія Бартолемі через Прагу й Варшаву прибула до Кракова, де встановила довірчі взаємини з польськими властями. Поїздом, яким місія Бартелемі дісталася до Львова, було відправлено й зброю для польськіх частин, що викликало протест митрополита Андрея Шептицького. Позиція місії щодо українсько-польської війни 1918 – 1919 років виходила з далеких від реалій оптимістичних запевнень командувача армією "Схід" Тадеуша Розвадовського і була орієнтована не на укладення перемир'я, а лише на припинення вогню. Місія Бартелемі спочатку двічі відмовилася вести переговори про перемир'я з представниками Української Галицької армії (УГА), переговори розпочалися лише 1 лютого і завершилися безрезультатно.

З прибуттям 13 лютого 1919 до Варшави з Парижа Міжнародної комісії в польських справах (комісії Ж. Нуланса) місія Бартелемі стала її підрозділом. Того ж дня керівництво місії Бартелемі брало участь у зустрічі з Юзефом Пілсудським. 14 і 15 лютого комісія Ж.Нуланса обговорила доповідь місії Бартелемі про стан справ у Східній Галичині. Скрутне становище польських військ обумовило рішення скерувати місію Бартелемі на прискорення підписання перемир'я. 22 лютого командуючий УГА Михайло Омелянович-Павленко погодився припинити воєнні дії на добу. У ніч з 23 на 24 лютого у Львові підписано відповідну угоду, а 25 лютого там же почалися переговори про перемир'я. Спроби членів делегації Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Степана Витвицького, Михайла Лозинського, Осипа Бурачинського, Володимира Тенницького, представників УГА обґрунтувати позицію української сторони виявилися марними. Водночас делегат США Р. Лорд запевнив польських військових, що "історичні й політичні права" Польщі будуть захищені, до неї відійдуть Львів і нафтові родовища Прикарпаття. 27 лютого місія Бартелемі і українські делегати виїхали до міста Ходорів, де в штаб-квартирі УГА в присутності вищих керівників ЗУНР Євгена Петрушевича й Сидора Голубовича зустрілися з Симоном Петлюрою. Сподівання керівників ЗУНР на підтримку з боку керівника Української Народної Республіки (УНР) не виправдалися. 28 лютого 1919 року у Львові місія Бартелемі в ультимативній формі зажадала від делегатів ЗУНР згоди на заздалегідь вироблені нею умови перемир'я.

Стаття 1 угоди проголошувала: перемир'я є чисто військовим, воно аж ніяк не впливатиме на майбутнє рішення конференції (дивись Паризька мирна конференція 1919– 1920), але триватиме до його проголошення. Стаття 2 містила опис "лінії Бартелемі", за яку на схід відводилися частини УГА – від північного кордону Галичини вздовж Зхахідного Бугу на південь, залишаючи полякам міста Кам'янку (нині місто Кам'янка-Бузька) та Бібрку, далі Миколаїв (Львівська область), Турчанський та Дрогобицький повіти. З обох сторін "лінії Бартелемі" утворювалася 3-кілометрова нейтральна зона (стаття 4). Стаття 5 передбачала звільнення військовополонених та інтернованих. Статті 6, 7 і 8 забороняли відчуження власності, конфісковані маєтки поверталися володарям. Статті 9–11 регулювали експлуатацію нафтових родовищ, продаж пального. УГА зобов'язувалася тимчасово їх охороняти. Ці та інші питання, пов'язані з експлуатацією родовищ, регулювалися "Додатковим договором щодо нафти". Контроль за виконанням умов перемир'я брали на себе Антанта і США.

Умови перемир'я були вкрай невигідними для УГА, погіршували становище ЗУНР, перспективи національно-визвольної боротьби на західноукраїнських землях. Українська спільнота Східної Галичини – військові та мирне населення – рішуче не сприйняла умов перемир'я, продиктованих місією Бартелемі. У ніч на 1 березня командування УГА скасувало домовленість щодо припинення вогню. У відповідь місія Бартелемі висунула новий ультиматум і 2 березня 1919 року залишила Львів.

Джерела