Користувач:Jarozwj/Чернетка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Електро́н'''&nbsp;— [[субатомна частинка]] з негативним [[Елементарний електричний заряд|елементарним]] [[Електричний заряд|електричним зарядом]]<ref name="coff2010"/>. Електрони належать до першого [[Покоління елементарних частинок|покоління]] [[лептон]]ів<ref name="curtis74"/>, та зазвичай вважаються [[Фундаментальна частинка|фундаментальними частинками]], оскільки для них невідомі складові компоненти чи субструктура<ref name="prl50"/>. [[Інваріантна маса|Маса]] електрона становить близько 1/1836 маси [[протон]]а<ref name="nist_codata_mu"/>. [[Квантова механіка|Квантовомеханічні]] властивості електрона включають внутрішній [[кутовий момент]] ([[спін]]), напівціле значення, виражене в одиницях [[Стала Планка|зведеної сталої Планка]], ''ħ''. Оскільки вони є [[ферміон]]ами, то відповідно до [[Принцип Паулі|принципу Паулі]] в кожному [[Квантовий стан|квантовому стані]] може перебувати не більше одного електрона<ref name="curtis74"/>. Як і інші елементарні частинки, електрони проявляють властивості [[Корпускулярно-хвильовий дуалізм|як частинок, так і хвиль]]: вони можуть зіштовхуватися з іншими частинками та [[Дифракція електронів|дифрагувати]] подібно до світла. Хвильові властивості електронів простіше спостерігати експериментально у порівнянні з хвильовими властивостями [[нейтрон]]ів і [[протон]]ів через те, що електрони мають меншу масу і отже більшу довжину [[хвилі де Бройля]] для заданої енергії.
'''Електро́н'''&nbsp;— [[субатомна частинка]] з негативним [[Елементарний електричний заряд|елементарним]] [[Електричний заряд|електричним зарядом]]<ref name="coff2010"/>. Електрони належать до першого [[Покоління елементарних частинок|покоління]] [[лептон]]ів<ref name="curtis74"/>, та зазвичай вважаються [[Фундаментальна частинка|фундаментальними частинками]], оскільки для них невідомі складові компоненти чи субструктура<ref name="prl50"/>. [[Інваріантна маса|Маса]] електрона становить близько 1/1836 маси [[протон]]а<ref name="nist_codata_mu"/>. [[Квантова механіка|Квантовомеханічні]] властивості електрона включають внутрішній [[кутовий момент]] ([[спін]]), напівціле значення, виражене в одиницях [[Стала Планка|зведеної сталої Планка]], ''ħ''. Оскільки вони є [[ферміон]]ами, то відповідно до [[Принцип Паулі|принципу Паулі]] в кожному [[Квантовий стан|квантовому стані]] може перебувати не більше одного електрона<ref name="curtis74"/>. Як і інші елементарні частинки, електрони проявляють властивості [[Корпускулярно-хвильовий дуалізм|як частинок, так і хвиль]]: вони можуть зіштовхуватися з іншими частинками та [[Дифракція електронів|дифрагувати]] подібно до світла. Хвильові властивості електронів простіше спостерігати експериментально у порівнянні з хвильовими властивостями [[нейтрон]]ів і [[протон]]ів через те, що електрони мають меншу масу і отже більшу довжину [[хвилі де Бройля]] для заданої енергії.


Електрони відіграють важливу роль у багатьох [[Фізика|фізичних]] явищах, таких як [[електрика]], [[магнетизм]], [[хімія]] та [[теплопровідність]], і вони також беруть участь у [[Гравітація|гравітаційній]], [[Сила Лоренца|електромагнітній]] та [[Слабка взаємодія|слабкій]] [[Фундаментальні взаємодії|взаємодіях]]<ref name="anastopoulos1"/>. Оскільки електрон має заряд, він оточений [[Електричне поле|електричним полем]], і якщо цей електрон рухається відносно спостерігача, він генерує [[магнітне поле]]. Електромагнітні поля від інших джерел (не тих, що породжені електроном) вплинуть на рух електрона відповідно до формули для [[Сила Лоренца|сили Лоренца]]. Електрони випромінюють чи поглинають енергію у формі фотонів якщо вони рухаються з прискоренням. Лабораторні інструменти здатні захоплювати як окремі електрони, так і [[Плазма (агрегатний стан)|електронну плазму]] за рахунок використання електромагнітних полів.
Електрони відіграють важливу роль у багатьох [[Фізика|фізичних]] явищах, таких як [[електрика]], [[магнетизм]], [[хімія]] та [[теплопровідність]], і вони також беруть участь у [[Гравітація|гравітаційній]], [[Сила Лоренца|електромагнітній]] та [[Слабка взаємодія|слабкій]] [[Фундаментальні взаємодії|взаємодіях]]<ref name="anastopoulos1"/>. Оскільки електрон має заряд, він оточений [[Електричне поле|електричним полем]], і якщо цей електрон рухається відносно спостерігача, він генерує [[магнітне поле]]. Електромагнітні поля від інших джерел (не тих, що породжені електроном) вплинуть на рух електрона відповідно до формули для [[Сила Лоренца|сили Лоренца]]. Електрони випромінюють чи поглинають енергію у формі фотонів якщо вони рухаються з прискоренням. Лабораторні інструменти здатні захоплювати як окремі електрони, так і [[Плазма (агрегатний стан)|електронну плазму]] за рахунок використання електромагнітних полів. Спеціальні [[телескоп]]и здатні виявляти електронну плазму в [[Космічний простір|космічному просторі]].


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 15:39, 8 жовтня 2017

Електро́н — субатомна частинка з негативним елементарним електричним зарядом[1]. Електрони належать до першого покоління лептонів[2], та зазвичай вважаються фундаментальними частинками, оскільки для них невідомі складові компоненти чи субструктура[3]. Маса електрона становить близько 1/1836 маси протона[4]. Квантовомеханічні властивості електрона включають внутрішній кутовий момент (спін), напівціле значення, виражене в одиницях зведеної сталої Планка, ħ. Оскільки вони є ферміонами, то відповідно до принципу Паулі в кожному квантовому стані може перебувати не більше одного електрона[2]. Як і інші елементарні частинки, електрони проявляють властивості як частинок, так і хвиль: вони можуть зіштовхуватися з іншими частинками та дифрагувати подібно до світла. Хвильові властивості електронів простіше спостерігати експериментально у порівнянні з хвильовими властивостями нейтронів і протонів через те, що електрони мають меншу масу і отже більшу довжину хвилі де Бройля для заданої енергії.

Електрони відіграють важливу роль у багатьох фізичних явищах, таких як електрика, магнетизм, хімія та теплопровідність, і вони також беруть участь у гравітаційній, електромагнітній та слабкій взаємодіях[5]. Оскільки електрон має заряд, він оточений електричним полем, і якщо цей електрон рухається відносно спостерігача, він генерує магнітне поле. Електромагнітні поля від інших джерел (не тих, що породжені електроном) вплинуть на рух електрона відповідно до формули для сили Лоренца. Електрони випромінюють чи поглинають енергію у формі фотонів якщо вони рухаються з прискоренням. Лабораторні інструменти здатні захоплювати як окремі електрони, так і електронну плазму за рахунок використання електромагнітних полів. Спеціальні телескопи здатні виявляти електронну плазму в космічному просторі.

Примітки

  1. JERRY COFF. Процитовано 10 вересня 2010.  (англ.)
  2. а б Curtis, L.J. (2003). Atomic Structure and Lifetimes: A Conceptual Approach. Cambridge University Press. с. 74. ISBN 0-521-53635-9.  (англ.)
  3. Eichten, E.J.; Peskin, M.E.; Peskin, M. (1983). New Tests for Quark and Lepton Substructure. Physical Review Letters 50 (11): 811–814. Bibcode:1983PhRvL..50..811E. doi:10.1103/PhysRevLett.50.811.  (англ.)
  4. CODATA value: proton-electron mass ratio. 2006 CODATA recommended values. National Institute of Standards and Technology. Процитовано 18 липня 2009.  (англ.)
  5. Anastopoulos, C. (2008). Particle Or Wave: The Evolution of the Concept of Matter in Modern Physics. Princeton University Press. с. 236–237. ISBN 0-691-13512-6.  (англ.)