Королівство Англія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:27, 4 березня 2019, створена Poti Berik (обговорення | внесок) (переклад)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королівство Англія
10 ст. — 1707
Прапор Герб
Прапор Герб Англії
Девіз
"Dieu et mon droit"  (Франц.)
«Бог і моє право»
Розташування Англія
Столиця Вінчестер;
Лондон з 11 століття
Мови Староанглійська (фактично до 1066)
Англо-норманська мова (юридично, 1066 — 15 століття)
англійська (фактично, поступово витіснила французьку з кінця 13 століття)
Форма правління Монархія
Монарх
 - 924—939 Етельстан
 - 1702—1707 Анна Стюарт
Законодавчий орган Парламент
 - Upper house Палата лордів
 - Lower house Палата громад
Історія
 - Засновано 10 ст.
 - Нормандське завоювання 1066
 - Приєднання Уельсу 1535–1542
 - Династичний союз з Шотландією 24 березня 1603
 - Славна революція 1688
 - Ліквідовано 1 травня 1707
Валюта Фунт стерлингів
Попередник
Наступник
Blank.png Вессекс
Blank.png Ессекс (королівство)
Blank.png Кент (королівство)
Blank.png Думнонія
Blank.png Валлійська марка
Blank.png Східна Англія (королівство)
Королівство Великої Британії Flag of Great Britain (1707–1800).svg

Королівство Англія (англ. Kingdom of England) — держава у Західній Європі, що осягала південну частину острова Велика Британія та існувала з 927 до 1707 року, після чого з приєднанням Королівства Шотландія трансформувалась у Королівство Великої Британії.

Резиденцією королівської династії спершу був Вінчестер у Гемпширі, але з початку 12 століття столицею фактично став Лондон.

Монарх Об'єднаного Королівства, королева Єлизавета ІІ, є правонаступником королів та Королівства Англія. Титул королеви (короля) Англії формально втратив своє значення з 1707 року, але фактично вживається досі.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Англії
Лондонський Тауер, будівництво якого розпочав Вільгельм I для контролю за містом

Норманьске завоювання призвело до глибоких змін в Англійській державі. Зокрема, Вільгельм наказав скласти Книгу Страшного суду — перелік усього населення королівства, усіх земель та маєтків. Складання книги розпочалось з метою упорядкування податкової бази, але поміж іншим викрило повну заміну серед правлячого класу та церковної верхівки саксів на норманів впродовж 20 років після завоювання. Нормани майже монополізували владу, церкву і володіння землею на всіх рівнях. Сам Вільгельм та його знать розмовляли нормандською як в Нормандії, так і в Англії. Використання англо-нормандської мови серед аристократії тривало віки потому та залишило невитравний відбиток на розвитку сучасної англійської мови.

Правління Вільгельма відбувалось в постійній боротьбі за владу над країною. Намагаючись підкорити саксів, король починає будівництво численних фортець — замків, донжонів та «motte and bailey». Такі укріплення дозволяли норманським лордам врятуватись у безпеці під час народних повстань. Перерозподіляючи землі серед своїх прибічників, Вільгельм іноді об'єднував землі, якими володіло багато англійських лордів, навколо стратегічно важливого укріплення і надавав такий феод одному норману. Норманьскі феодали віддавали королю фіксовану кількість воїнів — не тільки для військових кампаній, але й для замкових гарнизонів.

Вільгельм зберіг поділ Англії на графства (шири), які, в свою чергу, ділились на сотні. Представником королівської влади у ширі був шеріф, який здійснював королівське правосуддя та збирав податки.

Зображення Генріха I та Білого корабля, XIV ст.

Після смерті Вільгельма у 1087 році розпочалась війна за владу між його синами Робертом, якому батько залишив Нормандію, і Вільгельмом II, який успадкував Англію. У 1100 році Вільгельм II помирає, і королем Англії стає четвертий син старого короля Генріх I. Він намагається стабілізувати ситуацію в країні, шукаючи компроміси між саксонською та норманською знаттю. У 1120 році у Ла-Манші потонув Білий корабель, на якому до Англії повертався єдиний син Генріха Вільгельм. Залишившись без легитимного спадкоємця, у 1127 році Генріх вимагає у баронів визнати його доньку Матильду наступницею на англійському троні.

Після смерті Генріха у 1135 році барони відмовляються від клятви та заявляють про підтримку племінника померлого короля Стефана Блуаського. Майже на 20 років країну захоплює громадянська війна. Восени 1139 року Матильда разом з братом Робертом Глостерським прибуває до Англії, в той час як її чоловік, граф Анжу Жоффруа Плантагенет атакує Нормандію. Врешті-решт Стефан потрапляє у полон і його правління закінчується, але Матильду обурені англійці виганяють з Лондона. У 1141 році Роберт потрапляє в полон, і Матильда вимінює його на Стефана.

Війна закінчується 1153 року Воллінгфордською угодою, за якою Стефан залишався королем Англії до самої смерті, але йому наслідував син Матильди і Жоффруа Плантагенета Генріх. Стефан помер менше, ніж через рік після укладення угоди, і у 1154 році королем Англії став Генріх II, перший з династії Плантагенетів на англійському престолі.

Під час громадянської війни значно посилилась влада місцевої аристократії. Стефан і Матильда, шукаючи прибічників серед баронів, часто роздавали володіння, титули і привілеї. Місцеві володарі стали майже незалежними, самостійно чинили правосуддя, збирали податки, навіть за королівські ліси, влаштовували рейди на сусідів, дехто карбував власні гроші. Відновлення ладу та економіки відбувалось вже за часів Генріха II.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Elton, G. R., The Tudor Constitution: Documents and Commentary (Cambridge University Press, 1960)
  • Elton, G. R., ed., England, 1200–1640: Sources of History. (Ithaca, NY: Cornell Press, 1969)
  • Elton, G. R. Studies in Tudor and Stuart Politics and Government: Papers and Reviews. 4 volumes (Cambridge University Press, 1974–1992) (1946–1972—1983–1990)

Див. також[ред. | ред. код]