Відмінності між версіями «Коропець»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 78 проміжних версій 33 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
 
| прапор =Koropets_city_fl.png
 
| прапор =Koropets_city_fl.png
 
| опис прапора = Прапор Коропця
 
| опис прапора = Прапор Коропця
| область = {{Тр}}
+
| область = [[Тернопільська область]]
 
| район = {{Тр-М}}
 
| район = {{Тр-М}}
 
| рада = Коропецька селищна рада
 
| рада = Коропецька селищна рада
Рядок 14: Рядок 14:
 
| mapy =
 
| mapy =
 
| засноване =[[1421]]
 
| засноване =[[1421]]
  +
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:3304}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
| населення ={{зменшення}}3508 (01.01.2011)<ref>[http://stat6.stat.lviv.ua/PXWEB2007/ukr/publ/2011/chnas.zip Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)]</ref>
 
| площа =8,61
+
| площа =8.61
 
| статус =[[1984]]
 
| статус =[[1984]]
 
| магдебурзьке право =
 
| магдебурзьке право =
Рядок 38: Рядок 38:
 
| голова =
 
| голова =
 
}}{{Otheruses}}
 
}}{{Otheruses}}
  +
{{Commonscat|Koropets}}
[[Файл:Церква св. Миколая в смт Коропець Монастириського району Тернопільської області.jpg|міні|ліворуч|200пкс|''Церква св. Миколая'']]
 
'''Коропе́ць'''&nbsp;— [[селище міського типу]] [[Монастириський район|Монастириського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]], розташоване у місці впадання річки [[Коропець (притока Дністра)|Коропець]] у [[Дністер]]. Центр селищної ради, якій підпорядковані села [[Світле (Монастириський район)|Світле]] та [[Стігла]]. До Коропця приєднано хутори Дібро­ва і Додатки.
+
'''Коропе́ць'''&nbsp;— [[селище міського типу|селище]] [[Монастириський район|Монастириського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]], розташоване у місці впадання річки [[Коропець (притока Дністра)|Коропець]] у [[Дністер]]. Центр селищної ради, якій підпорядковані села [[Світле (Монастириський район)|Світле]] та [[Стигла]]. До Коропця приєднано хутори Діброва і Додатки.
  +
  +
Від вересня 2015 року&nbsp;— центр [[Коропецька селищна громада|Коропецької селищної громади]].
   
 
Населення&nbsp;— 3752 особи ([[2002]]).
 
Населення&nbsp;— 3752 особи ([[2002]]).
   
  +
[[Містечко]] відоме своїм пам'ятками&nbsp;— дендропарком, дерев'яними церквою Успіння Пресвятої Богородиці та дзвіницею, палацом графів Бадені та [[Костел святого Миколая (Коропець)|костелом святого Миколая]], також фестивалем «Коропфест».
Містечко відоме своїм палацом та костелом. Також є дендропарк.
 
  +
  +
== Рельєф ==
  +
Рельєф горбистий. пагорб Лиса сягає 363&nbsp;м, пагорб Пастівник&nbsp;— 355&nbsp;м, пагорб Пар&nbsp;— 240&nbsp;м. Наше містечко знаходиться у західному регіоні національного парку Дністровського каньйону в Коропецько-Дністровській долині. На схилах річкових долин Коропця і Дністра утворюються яри і балки.
  +
Поверхня селища має нахил з півночі на південь.
  +
  +
== Тектонічна будова, геологія і корисні копалини ==
  +
Територія Коропця розміщена в межах Волинсько-Подільської плити, яка є частиною Східно-Європейської Платформи. На глибині 2000-3000&nbsp;м залягає давній докембрійський кристалічний фендамент. Поверхня його вкрита осадовими породами ранього протерозою, палеозою, мезозою та кайнозою. Найдавніші породи, з яких складений фундамент, на поверхню не виходять. Можна спостерігати відслонення девонських відкладів(палеозою) в долинах річок Дністер та Коропець. До них належать: аргіліти, пісковики. Вони перекриті породами кайнозойської ери&nbsp;— лісовидними суглинками, пісками, галькою, гравієм.
  +
  +
Провідне місце належить природні будівельним матеріалам і сировині для їх виробництва. Є поклади гранітів, але вони залягають на великій глибині і недоступні для видобутку. По берегових схилах Дністра і Коропця зустрічаються невеликі скупчення фосфоритів.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
   
 
=== Давні часи ===
 
=== Давні часи ===
Поблизу Коропця виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур. Поселення трипільської культури розміщено на узгір'ї за костьолом, недалеко від кургану, що носить назву Ганова Могила. На поверхні поселення зібрано уламки розписної кераміки, що зберігається в Львівському історичному музеї<ref>Археологічні пам'ятки Української РСР.&nbsp;— К.: Наукова думка, 1966.&nbsp;— С. 312</ref>.
+
Поблизу Коропця виявлено археологічні пам'ятки пізнього [[палеоліт]]у, [[трипільська культура|трипільської]] та давньоруської культур. Поселення трипільської культури розміщено на узгір'ї за костьолом, недалеко від [[курган]]у, що носить назву Ганова Могила. На поверхні поселення зібрано уламки розписної кераміки, що зберігається у Львівському історичному музеї<ref>Археологічні пам'ятки Української РСР.&nbsp;— К.: Наукова думка, 1966.&nbsp;— С. 312</ref>.
   
 
=== Середньовіччя ===
 
=== Середньовіччя ===
  +
Князь [[Федір Любартович]] близько 1405&nbsp;р. отримав Жидачівське князівство (1401 чи 1403 року Жидачівська земля була передана князеві Свидригайлові Ольгердовичу) та посідав замок Коропець, який найпевніше розташовувався у гирлі р. Коропець.<ref>''[[Войтович Леонтій Вікторович|Войтович Л]].'' [http://izbornyk.org.ua/dynasty/dyn75.htm 7.8. Князі і традиції державності // Ізборник]</ref>
Перша писемна згадка&nbsp;— [[1421]] p., коли польський король Владислав II Яґайло заклав у ньому парафіяльний костьол, поселення належало королю «ab antiquo» (тобто було [[королівщина|королівщиною]]). 1427 року місто мало [[магдебурзьке право|маґдебурзьке право]].<ref>''M.Kurzej.'' Kościoł parafialny w Koropcu… s. 115</ref>. 1453 Коропець&nbsp;— власність [[Михайло «Мужило» Бучацький|Міхала «Мужила» Бучацького]] або його найстаршого [[син]]а&nbsp;— [[снятин]]ського [[староста|старости]] Міхала (помер після 1474&nbsp;р.<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/buczaccy01.html#A3 Buczaccy (01)] {{ref-pl}}</ref>); того року місто отримало підтвердження своїх пра­в.
 
   
  +
Перша писемна згадка&nbsp;— [[1421]] p., коли польський король [[Владислав II Ягайло|Владислав II Яґайло]] заклав у ньому [[парафія]]льний костел, поселення належало королю «ab antiquo» (тобто було [[королівщина|королівщиною]]). 1427 року місто мало [[магдебурзьке право|маґдебурзьке право]].<ref>''Kurzej M.'' Kościół parafialny w Koropcu…&nbsp;— S. 115.</ref>. 1453-го року Коропець був у посіданні [[Михайло «Мужило» Бучацький|Міхала «Мужила» Бучацького]] або його найстаршого [[син]]а&nbsp;— [[снятин]]ського [[староста|старости]] Міхала (помер після 1474&nbsp;р.<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/buczaccy01.html#A3 Buczaccy (01)] {{ref-pl}}</ref>); того року місто отримало підтвердження своїх прав. В «Актах гродських і земських» воно фігурує, зокрема, як {{lang-la|super opidum}} у 1464 році<ref>[http://polona.pl/item/665606/158/ №&nbsp;3185]</ref>.
У середині XV&nbsp;ст. Коропець&nbsp;— [[повіт]]овий центр [[Галицька земля|Галицької землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]] (повіт існував недовго, до складу входило 11 місцевостей, які потім були включені до складу Галицького та Коломийського повітів). Від [[1461]]&nbsp;p.— власність [[Кердеї]]в; пізніше - в управлінні &nbsp;— [[Ян Кола|Яна Коли]]<ref>''F.Kiryk.'' Kola (Koło) Jan z Dalejowa h. Junosza (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków, 1967.— tom ХІІІ/2, zeszyt 57.— S. 286 {{ref-pl}}</ref>. 1589&nbsp;— дідича [[Монастириська]], [[львів]]ського [[каштелян]]а [[Ян Сєнненський|Яна Сєнєнського]], який сприяв тут зміцненню замку.<ref>H. Kowalska.'' Sienieński Jan z Pomorzan h. Dębno (zm.1598/99)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Warszawa&nbsp;— Kraków, 1996.— t. XXXVII/2, zeszyt 153.— S. 187. {{ref-pl}}</ref> 1600 року перша дружина тоді [[жмудь|жмудського]] старости [[Ян Кароль Ходкевич|Яна Кароля Ходкевича]] [[Мелецькі|Зоф'я Мелецька]] згадана як власниця Коропця.<ref name="MK">''M.Kurzej.'' Kościoł parafialny w Koropcu… S. 116</ref>
 
   
  +
У середині XV&nbsp;ст. Коропець&nbsp;— [[повіт]]овий центр [[Галицька земля|Галицької землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]] (повіт існував недовго, до складу входило 11 місцевостей, які потім були включені до складу Галицького та Коломийського повітів). Від [[1461]]&nbsp;p.— власність [[Кердеї]]в; пізніше&nbsp;— в управлінні &nbsp;— [[Ян Кола|Яна Коли]]<ref>''Kiryk F.'' Kola (Koło) Jan z Dalejowa h. Junosza (zm. 1543) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków, 1967.&nbsp;— T. ХІІІ/2, zeszyt 57.&nbsp;— S. 286. {{ref-pl}}</ref>. 1589&nbsp;— дідича [[Монастириська]], [[львів]]ського [[каштелян]]а [[Ян Сененський (подільський воєвода)|Яна Сененського]], який сприяв тут зміцненню замку.<ref>''Kowalska H.'' Sienieński Jan z Pomorzan h. Dębno (zm.1598/99) // Polski Słownik Biograficzny.&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków, 1996.&nbsp;— T. XXXVII/2, zeszyt 153.&nbsp;— S. 187. {{ref-pl}}</ref> 1600 року перша дружина тоді [[жмудь|жмудського]] старости [[Ян Кароль Ходкевич|Яна Кароля Ходкевича]] [[Мелецькі|Зоф'я Мелецька]] згадана як власниця Коропця.<ref name="MK6">''Kurzej M.'' Kościoł parafialny w Koropcu…&nbsp;— S. 116.</ref>
[[1607]] року Коропець сильно зруйнували (зрівняли із землею<ref name="MK">''M.Kurzej.'' Kościoł parafialny w Koropcu… s. 116</ref>) кримські татари, з часом місто втратило свої права, стало селом. На початку XVII&nbsp;ст. місто належало [[Брацлавські воєводи|брацлавському воєводі]] [[Стефан Потоцький (староста генеральний)|Стефану Потоцькому]]. 1664 року в Коропці проживали 119 господарів, 7 ремісників, багато будинків були порожніми. [[1672]] року Коропець спалили турецько-татарські орди. В наступні десятиліття власниками продовжували бути Потоцькі&nbsp;— нащадки С.Потоцького (зокрема, його внук&nbsp;— белзький воєвода [[Стефан Александр Потоцький|Стефан Александр]]<ref>''Link-Lenczowski A.'' Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726) // Polski Słownik Biograficzny.&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985.- Tom XXVIII/2.&nbsp;— Zeszyt 117.&nbsp;— S. 177–368 {{ref-pl}} S. 179</ref>).
 
  +
[[Файл:Beauplan special fragment 7 Buchach.jpg|міні|ліворуч|200пкс|<center>Коропець на фрагменті спеціальної мапи України [[Гійом Левассер де Боплан|Боплана]], 1650</center>]]
  +
[[1607]] року Коропець сильно зруйнували (зрівняли із землею<ref name="MK6"/>) кримські татари, з часом місто втратило свої права, стало селом. На початку XVII&nbsp;ст. місто належало [[Брацлавські воєводи|брацлавському воєводі]] [[Стефан Потоцький (староста генеральний)|Стефанові Потоцькому]]. 1664 року в Коропці проживали 119 господарів, 7 ремісників, багато будинків були порожніми. [[1672]] року Коропець спалили турецько-татарські орди. В наступні десятиліття власниками продовжували бути Потоцькі&nbsp;— нащадки С. Потоцького (зокрема, його онук&nbsp;— [[белзький воєвода]] [[Стефан Александер Потоцький|Стефан Александер]]<ref>''Link-Lenczowski A.'' Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726) // Polski Słownik Biograficzny.&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź&nbsp;: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985.&nbsp;— T. XXVIII/2.&nbsp;— Zeszyt 117.&nbsp;— S. 179. {{ref-pl}}</ref>).
   
1766 року король Станіслав Авґуст надав Феліціянові Яблоновському (титулувався старостою коропецьким) [[королівщина|королівщину]] Коропець та села [[Космирин]], Новосілку Коропецьку, [[Стінка (Бучацький район)|Стінку]].
+
1766 року король Станіслав Авґуст надав Феліціянові Яблоновському (титулувався старостою коропецьким) [[королівщина|королівщину]] Коропець та села [[Космирин]], Новосілку Коропецьку, [[Стінка (Бучацький район)|Стінку]].
   
 
=== Австрійські часи ===
 
=== Австрійські часи ===
Під кінець XVIII&nbsp;ст. Коропець був власністю Мисловських гербу Равіч, з цієї родин власниками були: Францішек (в 1790 році), Іґнацій (ксьондз, записав маєток братанку Теофілу (помер 1829 року)), Антоній, Альфред, його син Альфред. Останній 1893 року продав маєток [[Станіслав Бадені|Станіславу Бадені]], який незадовго перед смертю заповів його сину Станіславу Генрику. Потім дідичем був його молодший брат Стефан (*1885-†1961), який був останнім дідичем.<ref name="MK">''M.Kurzej.'' Kościoł parafialny w Koropcu… s. 116</ref>
+
Під кінець XVIII&nbsp;ст. Коропець був власністю Мисловських гербу Равич, з цієї родин власниками були: Францішек (в 1790 році), Іґнацій (ксьондз, записав маєток братанку Теофілу (помер 1829 року)), Антоній, Альфред, його син Альфред. Останній 1893 року продав маєток [[Станіслав Бадені|Станіславові Бадені]], який незадовго перед смертю заповів його сину Станіславові Генрикові. Потім дідичем був його молодший брат Стефан (1885—1961), який був останнім дідичем.<ref name="MK6"/>
   
[[Файл:Церква Успення Пресвятої Діви Марії в смт Коропець Монастириського району Тернопільської області.jpg|міні|ліворуч|230пкс|''Церква Успення Пресвятої Діви Марії'']]
 
 
За часів Австрії (від 1772) Коропець належав до Станіславського округу (циркулу, крайсу; від 1867&nbsp;— до [[Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії)|Бучацького повіту]]).
 
За часів Австрії (від 1772) Коропець належав до Станіславського округу (циркулу, крайсу; від 1867&nbsp;— до [[Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії)|Бучацького повіту]]).
   
1819–1820 років внаслідок повені потерпіли понад 80 дворів.
+
1819—1820 років внаслідок повені потерпіли понад 80 дворів.
   
6 лютого 1908&nbsp;р. в селі було перевиборне віче (перед ярмарком, який проходив того періоду щотижня), на якому співали пісню Івана Франка «Не пора, не пора москалеві, ляхові служить», «Щоб усіх [[хрунь|хрунів]] загнати між свиней до [[хлів|кучі]]…». Попереду йшов [[Каганець Марко]], який невдовзі був вбитий жандармами (етнічними поляками).<ref>''В.Маркевич.'' Спогади про Коропець / Калейдоскоп минулого // [[Бучач і Бучаччина]]… с. 553</ref>
+
6 лютого 1908&nbsp;р. в селі було перевиборне віче (перед ярмарком, який проходив того періоду щотижня), на якому співали пісню Івана Франка «Не пора, не пора москалеві, ляхові служить», «Щоб усіх [[хрунь|хрунів]] загнати між свиней до [[хлів|кучі]]…». Попереду йшов [[Каганець Марко]], який невдовзі був вбитий жандармами (етнічними поляками).<ref>''Маркевич В.'' Спогади про Коропець / Калейдоскоп минулого // [[Бучач і Бучаччина]]…&nbsp;— С. 553.</ref>
  +
  +
Діяли філії українських товариств «[[Сокіл]]» (від [[1904]]&nbsp;р.), «[[Просвіта]]» (від [[1906]]&nbsp;р.), «[[Січ (товариство)|Січ]]» ([[1910]]&nbsp;р.), «[[Луг (товариство)|Луг]]», «[[Сільський господар]]», «[[Союз українок]]», [[Рідна школа (товариство)|«Рідна школа»]], кооператива «Єдність», страхове агентство компанії «[[Дністер (страхова компанія)|Дністер]]».
   
Діяли філії українських товариств «Сокіл» (від [[1904]]&nbsp;р.), «Просвіта» (від [[1906]]&nbsp;р.), «Січ» ([[1910]]&nbsp;р.), «Луг», «[[Сільський господар]]», «[[Союз українок]]», [[Рідна школа (товариство)|«Рідна школа»]], кооператива «Єд­ність», страхове агентство компанії «Дністер».
 
 
 
=== Перша світова ===
 
=== Перша світова ===
Під час I-ї світової війни через село пролягала лінія фронту.
+
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] через село пролягала лінія фронту.
   
 
=== Період [[ЗУНР]] ===
 
=== Період [[ЗУНР]] ===
  +
Місто перебувало у складі Західно-Української держави з листопада 1918 року.
 
   
 
=== Період ІІ-ї Речі Посполитої ===
 
=== Період ІІ-ї Речі Посполитої ===
Після поразки національно-визвольних змагань наприкінці вересня [[1920]]&nbsp;р. Коропець захопили польські війська.
+
Після поразки національно-визвольних змагань наприкінці вересня [[1920]]&nbsp;р. Коропець захопили польські війська. У 1926&nbsp;р. було засновано Коропецьке відділення (філія) української Районової Молочарні (засновники: Ілько Максимів&nbsp;— скарбник, Микола Мельник&nbsp;— книговод, Андрій Довбенко&nbsp;— голова Надзірної ради, Павло Павлюк&nbsp;— перший директор, Микола Маркевич&nbsp;— член надзірної ради, Михайло Соляник). У 1931—1933&nbsp;р. збудовано новий будинок Районової Молочарні (на відкритті був [[доктор наук|доктор]] [[Макух Іван|Іван Макух]]).
У 1926&nbsp;р. було засновано Коропецьке відділення (філія) української Районової Молочарні (засновники: Ілько Максимів&nbsp;— скарбник, Микола Мельник&nbsp;— книговод, Андрій Довбенко&nbsp;— голова Надзірної ради, Павло Павлюк&nbsp;— перший директор, Микола Маркевич&nbsp;— член надзірної ради, Михайло Соляник). У 1931-33 р. збудовано новий будинок Районової Молочарні (на відкритті був [[доктор наук|доктор]] [[Макух Іван|Іван Макух]]).
 
   
Діяла польська районова молочарня.<ref name="ВМ5">''В.Маркевич.'' Спогади про Коропець / Калейдоскоп минулого // [[Бучач і Бучаччина]]… с. 555</ref>
+
Діяла польська районова молочарня.<ref name="ВМ5">''Маркевич В.'' Спогади про Коропець…&nbsp;— С. 555.</ref>
   
 
У [[1927]]&nbsp;р. працювали майстерня з виробництва спортивних човнів, ґуральня, олійні, 4 масарні, ресторан, пекарня.
 
У [[1927]]&nbsp;р. працювали майстерня з виробництва спортивних човнів, ґуральня, олійні, 4 масарні, ресторан, пекарня.
   
 
=== Перший радянський період ===
 
=== Перший радянський період ===
З приходом більшовиків на площі, де щовівторка проходив ярмарок, відбувся мітинг, на якому виступали інженер Микола Дутикевич (раніше був лісничим у пана), селянин Михайло Мельник, також жид. Закінчився виконанням українцями, поляками, жидами гімну «Ще не вмерла Україна». На 3-й день обрали правління: голова&nbsp;— Микола Маркевич, секретар&nbsp;— Степан Гнатюк (був також перед цим), голова сільради&nbsp;— Онуфрій Садівський. Через кілька тижнів вибрали депутатів Народних зборів Західної України: [[Максимів Ілько|Максиміва Ілька]], Євстахія Петришина. У 1940&nbsp;р. тимчасове правління зліквідували, утворивши Коропецький район УСРР. Перший голова&nbsp;— Борисенко (з Великої України), голова парткому&nbsp;— Антонюк (також зі сходу). Адміністрація розташовувалась в палаці Бадені.<ref name="ВМ7">''В.Маркевич.'' Спогади про Коропець / Калейдоскоп минулого // [[Бучач і Бучаччина]]… с. 557</ref>
+
З приходом більшовиків на площі, де щовівторка проходив ярмарок, відбувся мітинг, на якому виступали інженер Микола Дутикевич (раніше був лісничим у пана), селянин Михайло Мельник, також єврей. Закінчився виконанням українцями, поляками, євреями гімну «Ще не вмерла Україна». На 3-й день обрали правління: голова&nbsp;— Микола Маркевич, секретар&nbsp;— Степан Гнатюк (був також перед цим), голова сільради&nbsp;— Онуфрій Садівський. Через кілька тижнів вибрали депутатів Народних зборів Західної України: [[Максимів Ілько|Максиміва Ілька]], [[Євстахій Петришин|Євстахія Петришина]]. У 1940&nbsp;р. тимчасове правління зліквідували, утворивши Коропецький район УСРР. Перший голова&nbsp;— Борисенко (з Великої України), голова парткому&nbsp;— Антонюк (також зі сходу). Адміністрація розташовувалась у палаці Бадені.<ref name="ВМ7">''Маркевич В.'' Спогади про Коропець…&nbsp;— С. 557.</ref>
   
 
Від червня 1940 до 1959 років Коропець&nbsp;— райцентр УРСР.
 
Від червня 1940 до 1959 років Коропець&nbsp;— райцентр УРСР.
Рядок 93: Рядок 104:
 
Від [[8 липня]] [[1941]] до [[22 липня]] [[1944]] року Коропець&nbsp;— під німецько-нацистською окупацією. Наприкінці липня 1943 року поблизу міста проходило з'єднання С. Ковпака.
 
Від [[8 липня]] [[1941]] до [[22 липня]] [[1944]] року Коропець&nbsp;— під німецько-нацистською окупацією. Наприкінці липня 1943 року поблизу міста проходило з'єднання С. Ковпака.
   
У 1941, 1957, 1969 та 2008&nbsp;роках були великі повені. 1984 року Коропцю надано статус [[смт]].
+
У 1941, 1957, 1969 та 2008&nbsp;роках були великі повені.
  +
  +
=== Радянський період ===
  +
Дерев’яну церкву святого Миколая, збудовану в 1786 році (храм перебував на обліку як пам’ятка архітектури), зруйновано 8 лютого 1964 року за рішенням виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих. Коли нищили храм, віряни встигли зняти та заховати 2 церковні дзвони, які випадково знайшли в 2018 році.<ref>[https://zik.ua/news/2018/01/15/na_ternopilshchyni_kopaly_vodoprovid_a_znayshly_stolitni_dzvony_zruynovanoi_1245361 На Тернопільщині копали водопровід, а знайшли столітні дзвони зруйнованої церкви]</ref>
  +
  +
1984 року Коропцю надано статус [[смт]].
  +
  +
=== Час відновлення Незалежності України ===
  +
5 липня 2016 року Коропець відвідав Богдан Гаврилишин<ref>''Гаврилишин В.'' Людина, яка належить світові // Свобода.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;81 (3119) (19 жовт.).&nbsp;— С. 5.</ref>.
   
 
== Пам'ятки ==
 
== Пам'ятки ==
[[Файл:Пам'ятник Тарасові Шевченку в смт Коропець Монастириського району Тернопільської області.jpg|міні|праворуч|160пкс|''Пам'ятник Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку'']] [[Файл:Hawrylyshyn Bohdan b&w.png|міні|праворуч|200пкс|[[Гаврилишин Богдан Дмитрович|Богдан Гаврилишин]]]]
+
[[Файл:Коропець - Пам'ятник Тарасові Шевченку - 14068747.jpg|міні|праворуч|160пкс|''Пам'ятник Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку'']] [[Файл:Hawrylyshyn Bohdan b&w.png|міні|праворуч|200пкс|[[Гаврилишин Богдан Дмитрович|Богдан Гаврилишин]]]]
 
* палац графа Бадені (19 ст.)
 
* палац графа Бадені (19 ст.)
 
* церкви:
 
* церкви:
** Успіння Пресвятої Богородиці (1795, де­рев'яна; реставрація 1992)
+
** Успіння Пресвятої Богородиці (1795, дерев'яна; реставрація 1992)
** святого Миколая (2002&nbsp;р.; почали будувати в тридцятих роках XX&nbsp;ст., відновили лише за сучасності)
+
** святого Миколая (2002&nbsp;р.; почали будувати у 1930-х роках, відновили лише за сучасності)
* римо-католицький костьол (19 ст.)
+
* римо-католицький костел святого Миколая (19 ст.)
 
* 2 каплички
 
* 2 каплички
* меморіальний комплекс воїнам-односельцям, полег­лим у німецько-радянській війні ([[1975]], скульп. І. Каніковський, Г. Нардак, братська могила. Пам'ятник&nbsp;— скульптура воїна на прямокутному постаменті<ref>''Богдан Андрушків.'' Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили.— Тернопіль: «Підручники і посібники», 1998</ref>).
+
* меморіальний комплекс воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1975]], скульп. І. Каніковський, Г. Нардак, братська могила. Пам'ятник&nbsp;— скульптура воїна на прямокутному постаменті<ref>''Андрушків Б.'' Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили.&nbsp;— Тернопіль&nbsp;: Підручники і посібники, 1998.&nbsp;— С. .</ref>).
  +
* Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення [[Коропецька грабина]].
   
=== Пам'ят­ники ===
+
=== Пам'ятники ===
 
* [[Каганець Марко|Марку Каганцю]] (1994)
 
* [[Каганець Марко|Марку Каганцю]] (1994)
* Тарасу Шевченку (1996, скульп. Р. Ро­манович).
+
* Тарасу Шевченку (1996, скульп. Р. Романович).
   
 
=== Пам'ятні знаки ===
 
=== Пам'ятні знаки ===
Рядок 118: Рядок 138:
 
[[Файл:Коропець. Палац графа Бадені.jpg|left|thumb|Палац графа Бадені]]
 
[[Файл:Коропець. Палац графа Бадені.jpg|left|thumb|Палац графа Бадені]]
 
[[Файл:W181.jpg|міні|праворуч|Палац Бадені]]
 
[[Файл:W181.jpg|міні|праворуч|Палац Бадені]]
[[Палац]] колишнього власника цих земель, польського графа [[Станіслав Бадені|Станіслава Бадені]] (брата [[Казимир Фелікс Бадені|Казиміра Бадені]]) розташований серед будівель дитячого інтернату. У палацовому парку збереглися величезні старі дерева, зокрема, екзотичні (наприклад, [[платан]]и).
+
[[Палац]] колишнього власника цих земель, графа [[Станіслав Бадені|Станіслава Бадені]] (поляка італійського походження, брата [[Казимир Фелікс Бадені|Казімежа Бадені]]) розташований серед будівель дитячого інтернату. У [http://tinigard.info/2010/01/18/park-in-koropec/ палацовому парку] збереглися величезні старі дерева, зокрема, екзотичні (наприклад, [[платан]]и).
   
Палац в Коропці збудований у класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами, серед яких між рушниць і мисливських ріжків почесне місце займає барельєф з зображенням перехрещених коси і ціпа.
+
Палац у Коропці збудований у класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами, серед яких між рушниць і мисливських ріжків почесне місце займає барельєф з зображенням перехрещених коси і ціпа.
   
 
Особливо в палаці вражає мистецьке використання кольорової деревини для паркету та панелей на стінах.
 
Особливо в палаці вражає мистецьке використання кольорової деревини для паркету та панелей на стінах.
   
Граф Казімєж (Казимир) Бадені ([[1846]]–[[1909]]) був [намісник]]ом Галичини, прем'єром Австрії та міністром внутрішніх справ. Прославився «баденівськими виборами» до парламенту [[1897]] року, коли був запроваджений антиукраїнський терор.
+
Граф Казімєж (Казимир) Бадені ([[1846]]–[[1909]]) був [[намісник]]ом Галичини, прем'єром Австрії та міністром внутрішніх справ. Прославився «баденівськими виборами» до парламенту [[1897]] року, коли був запроваджений антиукраїнський терор.
   
=== Історії палацу (версія) ===
+
==== Історії палацу (версія) ====
[[Файл:W193.jpg|міні|ліворуч|Палац Бадені(1893–1906)/(2012) ]]
+
[[Файл:W193.jpg|міні|ліворуч|Палац Бадені(1893—1906)/(2012)]]
[[Файл:W176.jpg|міні|праворуч|Палац Бадені(1893–1906)/(2012)]]
+
[[Файл:W176.jpg|міні|праворуч|Палац Бадені(1893—1906)/(2012)]]
На початку XIX століття родина Мисловських (власники на той час містечка) спорудила в Коропці палац. Центральна частина була двоповерхова, а до центральної частини по обидві сторони було прибудовано одноповерхові бічні крила. В '''1893''' році Коропець переходить у власність маршалка Галицького сейму, графа '''[[Станіслав Бадені|Станіслава Марціна Бадені]] ({{lang-pl|Stanislaw Marcin Badeni}}) (1850–1912)'''. Станіслав одразу почав перебудову замку у родинну резиденцію. Новий палац звели у стилі віденського рениссансу. Роботи були завершені в в '''1906''' році. Палац повстав двоповерховим, прикрашений трьома ризалітами та фігурним дахом. До нашого часу збереглася овальна бальна зала на першому поверсі палацу. Поруч з королівською залою знаходилися їдальня, бібліотека та каплиця. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Другий поверх складався з житлових приміщень. В '''Першу світову війну''' в 1914–1920 роках палац було сильно пошкоджено та пограбовано.
+
На початку XIX століття родина Мисловських (власники на той час містечка) спорудила в Коропці палац. Центральна частина була двоповерхова, а до центральної частини по обидві сторони було прибудовано одноповерхові бічні крила. В 1893 році Коропець переходить у власність маршалка Галицького сейму, графа [[Станіслав Бадені|Станіслава Марціна Бадені]] ({{lang-pl|Stanislaw Marcin Badeni}}) (1850—1912). Станіслав одразу почав перебудову замку у родинну резиденцію. Новий палац звели у стилі віденського рениссансу. Роботи були завершені в в 1906 році. Палац повстав двоповерховим, прикрашений трьома ризалітами та фігурним дахом. До нашого часу збереглася овальна бальна зала на першому поверсі палацу. Поруч з королівською залою знаходилися їдальня, бібліотека та каплиця. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Другий поверх складався з житлових приміщень. У Першу світову війну в 1914—1920 роках палац було сильно пошкоджено та пограбовано.
   
Останнім власником Коропця був наймолодший син Станіслава Бадені&nbsp;— '''Стефан Бадені ({{lang-pl|Stefan Badeni}}) (1885–1961)'''. Після захоплення Коропця комуністами в 1939 році, він був змушений мігрувати з родиною до Будапешту. В подальшому був ув'язнений нацистами у концтабір в Маутхаузені, де вижив. Останні роки доживав в [[Дублін]]і.
+
Останнім власником Коропця був наймолодший син Станіслава Бадені&nbsp;— Стефан Бадені ({{lang-pl|Stefan Badeni}}) (1885—1961). Після захоплення Коропця комуністами в 1939 році, він був змушений мігрувати з родиною до Будапешту. В подальшому був ув'язнений нацистами у концтабір в Маутхаузені, де вижив. Останні роки доживав у [[Дублін]]і.
   
 
=== Костел святого Миколая (1860&nbsp;р.) ===
 
=== Костел святого Миколая (1860&nbsp;р.) ===
[[Файл:W290.jpg|ліворуч||міні|Костел святого Миколая (1860&nbsp;р.)/(2012р)]]
+
[[Файл:Костел святого Миколая (Коропець) - 290.jpg|ліворуч||міні|Костел святого Миколая (1860&nbsp;р.)/(2012р)]]
[[Файл:Изображение w286.jpg|міні|праворуч|Костел святого Миколая (1860&nbsp;р.)/(2012р)]]
+
[[Файл:Изображение w286.jpg|міні|праворуч|Костел святого Миколая (1860)/(2012)]]
На узгір'ї, де колись знаходилося поселення трипільської культури, височить костел Святого Миколая. В '''1421''' році польським королем ''Владиславом II Ягайлом'' (1351–1434&nbsp;р.р.) була утворена фундація для будівництва в Коропці костелу. Храм був зруйнований турецько-татарськими загарбниками в 1672 році. В '''1860''' роках, будується та освячується новий храм '''Святого Миколая'''. В 1882 році костел було консекровано. З 1944 по 1992 рік костел не діяв. З '''1992''' року костел відновив діяльність належить римо-католицькій громаді (ксьондз&nbsp;— Даріюш Пєхнік).
+
На узгір'ї, де колись знаходилося поселення трипільської культури, височить костел святого Миколая. 1421 року польським королем ''[[Владислав II Ягайло|Владиславом II Ягайлом]]'' (1351—1434) утворена фундація для будівництва у Коропці костелу. Храм був зруйнований турецько-татарськими загарбниками в 1672 році. В 1860 роках будується та освячується новий храм святого Миколая. В 1882 році костел було консекровано. З 1944 по 1992 рік костел не діяв, 1992 року відновив діяльність, належить римо-католицькій громаді (у 2014 році ксьондз&nbsp;— Даріуш Пєхнік).
   
 
=== Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1772&nbsp;р.) ===
 
=== Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1772&nbsp;р.) ===
[[Файл:W265.jpg|міні|ліворуч|Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1772&nbsp;р.)/(2012&nbsp;р.)]]
+
[[Файл:Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Коропець) - 265.jpg|міні|ліворуч|Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1772&nbsp;р.)/(2012&nbsp;р.)]]
[[Файл:W258.jpg|міні|праворуч|Дерев'яна церка Успіння Пресвятої Богородиці. (1772&nbsp;р.)]]
+
[[Файл:Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Коропець) - 258.jpg|міні|ліворуч|Дерев'яна церка Успіння Пресвятої Богородиці. (1772&nbsp;р.)]]
  +
[[Файл:Пам'ятний знак Коропець.jpg|міні|праворуч|220пкс|Пам'ятний знак з нагоди надання магдебурзького права]]
В селищі Коропець, по дорозі на ''Горигляди'', з правої сторони від дороги, на пагорбі знаходиться дерев'яна '''церква Успіння Пресвятої Богородиці'''. Споруджена церква в '''1772''' році. В '''1992''' році церква була відреставрована. Верхня частина храму та куполи були покриті залізом. До церкви ведуть сходи поміж деревами.
 
  +
У селищі Коропець, по дорозі на ''Горигляди'', з правої сторони від дороги, на пагорбі знаходиться дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці. Споруджена церква в 1772 році. В 1992 році церква була відреставрована. Верхня частина храму та куполи були покриті залізом. До церкви ведуть сходи поміж деревами.
З лівої сторони, на початку сходів, стоїть камінь з написом: '''''«Збудовано на кошти Данчук Михайла Матвійовича з Німеччини уроженця села Коропця та громади селища»'''''.
 
  +
  +
З лівої боку, на початку сходів, стоїть камінь з написом: ''«Збудовано на кошти Данчук Михайла Матвійовича з Німеччини уроженця села Коропця та громади селища»'''.
  +
[[Файл:61-242-0026 Koropets Kahanets Monument RB.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Пам'ятник [[Каганець Марко|Марку Каганцю]]]]
   
 
== Соціальна сфера ==
 
== Соціальна сфера ==
   
Діють загальноосвітня школа I–III ступенів ім. М. Каганця, загальноосвітня школа І ступеня, ПТУ-34, школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які за­лишилися без опіки батьків, музична школа, дошкільний заклад, народний дім «Галичина», бібліотека, історично-краєзнавчий музей, комунальна лікарня, лікарня ветиринарної медицини, МП «Терноцвіт», «Артеміда», «Ласо­щі», «Любисток», ПП «Кон­сул» ПП «Галинка» ПП «Оксанка», магазин будівельних матеріалів.
+
Діють загальноосвітня школа I—III ступенів ім. М. Каганця, загальноосвітня школа І ступеня, ПТУ-34, школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків, музична школа, дошкільний заклад, народний дім «Галичина», бібліотека, історично-краєзнавчий музей, комунальна лікарня, лікарня ветиринарної медицини, МП «Терноцвіт», «Артеміда», «Ласощі», «Любисток», ПП «Консул» ПП «Галинка» ПП «Оксанка», магазин будівельних матеріалів.
   
== Персоналії ==
+
== Відомі люди ==
   
 
=== Народилися ===
 
=== Народилися ===
  +
* [[Бекетова Галина Володимирівна]]&nbsp;— український лікар
* громадсько-політичні діячі [[Гаврилишин Богдан Дмитрович|Богдан Гаврилишин]], Є. Гринчишин, М. Довбенко, [[Максимів Ілько|Ілько Максимів]],
 
  +
* [[Гаврилишин Богдан Дмитрович|Богдан Гаврилишин]]&nbsp;— громадсько-політичний діяч
* громадські діячі [[Каганець Марко|Марко Каганець]], Д. Пілецький, П. Тимків,
 
  +
* [[Голубовський Дмитро Степанович|Дмитро Голубовський]]&nbsp;— старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
* художники С. Мельниченко, Я. Миськів,
 
  +
* [[Данчук Михайло Васильович|Михайло Данчук]]&nbsp;— актор
* лікар М. Мороз.
 
  +
* [[Довбенко Михайло Володимирович|Михайло Довбенко]]&nbsp;— [[Україна|український]] [[економіст]] та [[політик]]. [[Верховна Рада України VIII скликання|Народний депутат України 8-го скликання]].
  +
* [[Каганець Марко|Марко Каганець]]&nbsp;— громадсько-політичний діяч
  +
* [[Куриляк Степан Ярославович|Степан Куриляк]]&nbsp;— [[Україна|український]] [[лижник]]. [[Майстер спорту міжнародного класу]].
  +
* [[Максимів Ілько|Ілько Максимів]]&nbsp;— громадсько-політичний діяч
  +
* [[Мельниченко Степан Дмитрович|Степан Мельниченко]]&nbsp;— художники
  +
* [[Миськів Ярослав Михайлович|Ярослав Миськів]]&nbsp;— художники. [[Заслужений художник України]].
  +
* [[Петришин Олекса Михайлович|Олекса Петришин]]&nbsp;— громадський діяч, учасник національно-визвольного руху.
  +
* [[Садівський Зеновій Романович|Зеновій Садівський]]&nbsp;— художники. [[Заслужений майстер народної творчості України]].
   
 
=== Працювали ===
 
=== Працювали ===
 
* актор М. Данчук
 
* актор М. Данчук
* Герой соціалістичної праці П. Дворська,
+
* Герой соціалістичної праці Павлина Дворська,
 
* оперний співак І. Шмигельський.
 
* оперний співак І. Шмигельський.
   
 
=== Померли ===
 
=== Померли ===
* Загинув (за однією з версій<ref>''Н.Мизак, І.Олещук, М.Ханас.'' Хамчук Петро Михайлович // {{ТЕС3}}, с. 540</ref>) [[Хамчук Петро]] (псевдо «Бистрий») ([[1919]]— [[21 січня]] [[1947]])&nbsp;— командир [[Сірі Вовки (сотня УПА)|сотні «Сірі Вовки»]], курінний командир [[УПА]]. Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Бронзового Хреста Бойової Заслуги]].
+
* Загинув (за однією з версій<ref>''Мизак Н., Олещук І., Ханас М.'' Хамчук Петро Михайлович // {{ТЕС|3|540}}</ref>) [[Хамчук Петро]] (псевдо «Бистрий») ([[1919]]— [[21 січня]] [[1947]])&nbsp;— командир [[Сірі Вовки (сотня УПА)|сотні «Сірі Вовки»]], курінний командир [[УПА]]. Лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Бронзового Хреста Бойової Заслуги]].
   
 
== Цікаві факти ==
 
== Цікаві факти ==
 
 
* [[2002]] кіностудія «[[Кінематографіст]]» зняла фільм «[http://vimeo.com/27401268 Коропецька Швейцарія, або Великдень з Богданом Гаврилишиним]».
 
* [[2002]] кіностудія «[[Кінематографіст]]» зняла фільм «[http://vimeo.com/27401268 Коропецька Швейцарія, або Великдень з Богданом Гаврилишиним]».
   
== Література ==
+
== Див. також ==
  +
* [[Короп (смт)]]
* ''В. і Т. Гаврилишини.'' [http://www.koropets.in.ua/articles/koropets-book/ Коропець. Історія і спогади].— Тернопіль, 2004.
 
  +
* ''Й.Свинко.'' Коропець // {{ТЕС2}}, с.184
 
  +
<gallery widths="200px" heights="200px">
* ''M.Kurzej.'' Kościoł parafialny w Koropcu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.— Cz. I, tom 18. 368 s., 508 il. ISBN 978-83-89273-79-6 {{ref-pl}}
 
  +
Коропець4312.jpg|Придорожній знак на в'їзді в село Коропець
* ''В.Маркевич, Д.Гаврилишин.'' Коропець / Каледоскоп Минулого // [[Бучач і Бучаччина|Бучач і Бучаччина: Історично-мемуарний збірник]]&nbsp;— Ню Йорк&nbsp;— Лондон&nbsp;— Париж&nbsp;— Сидней&nbsp;— Торонто: НТШ, Український архів, 1972.&nbsp;— 944 с., іл. с. 551–565.
 
  +
Коропець4313.jpg|Будинок культури с. Коропець
  +
Коропець4316.jpg|Церква Успіння Пресвятої Богородиці 1772
  +
Коропець4320.jpg|Дзвіниця церкви Успіння Пресвятої Богородиці 1772
  +
Коропець4322.jpg|Вигляд на село Коропець
  +
Коропець4327.jpg|Церква Успіння Пресвятої Богородиці 1772
  +
</gallery>
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
  +
  +
== Джерела ==
  +
* ''Гаврилишин В., Гаврилишин Т.'' [http://www.koropets.in.ua/articles/koropets-book/ Коропець. Історія і спогади].&nbsp;— Тернопіль, 2004.
  +
* ''[[Гуцал Петро Зеновійович|Гуцал П]]''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Koropets Коропець] // {{ЕІУ|5|180}}
  +
* ''Гуцал П''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5149 Коропець] // {{ЕСУ|14|576—577}}
  +
* ''Маркевич В., Гаврилишин Д.'' Коропець / Калейдоскоп Минулого // {{ББ|551–565}}
  +
* ''Свинко Й.'' Коропець // {{ТЕС|3|184}}
  +
* {{SgKP|IV|414|Koropiec, wś, pow. tłumacki}}&nbsp;— S. 414. {{ref-pl}}
  +
* ''Kurzej M.'' Kościół parafialny p. w. Św. Mikołaja w Koropcu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków&nbsp;: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.&nbsp;— T. 18.&nbsp;— 368 s., 508 il.&nbsp;— S. 115—129.&nbsp;— (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I).&nbsp;— ISBN 978-83-89273-79-6. {{ref-pl}}
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
{{Портал|Тернопільщина}}
 
* [http://www.castles.com.ua/koropets.html Замки України. Коропець]
 
* [http://www.castles.com.ua/koropets.html Замки України. Коропець]
* [http://www.Koropets.in.ua/ Офіційна сторінка Коропця]
+
* [http://www.Koropets.in.ua/ Веб-сайт про Коропець]
 
* [http://www.derev.org.ua/tern/koropec.htm Церква Успіння Пресвятої Діви Марії, 1785 або 1772]
 
* [http://www.derev.org.ua/tern/koropec.htm Церква Успіння Пресвятої Діви Марії, 1785 або 1772]
{{Портал|Тернопільщина}}
 
 
* [http://castlesua.jimdo.com/%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86/ Палац Бадені]
 
* [http://castlesua.jimdo.com/%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86/ Палац Бадені]
 
* [http://templesua.jimdo.com/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B8/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%8C/ Костел святого Миколая]
 
* [http://templesua.jimdo.com/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B8/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%8C/ Костел святого Миколая]
 
* [http://templesua.jimdo.com/%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2-%D1%8F%D0%BD%D1%96/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%8C/ Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці]
 
* [http://templesua.jimdo.com/%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2-%D1%8F%D0%BD%D1%96/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%8C/ Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці]
 
== Примітки ==
 
{{reflist|1}}
 
   
 
{{Монастириський район}}
 
{{Монастириський район}}
 
{{Населені пункти Тернопільської області}}
 
{{Населені пункти Тернопільської області}}
  +
{{Історичні місця Тернопільської області}}
{{ukraine-geo-stub}}
 
   
 
[[Категорія:Селища міського типу Тернопільської області]]
 
[[Категорія:Селища міського типу Тернопільської області]]
Рядок 194: Рядок 239:
 
[[Категорія:Населені пункти над Коропцем]]
 
[[Категорія:Населені пункти над Коропцем]]
 
[[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
 
[[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
  +
[[Категорія:Коропець|*]]
  +
[[Категорія:1421 в Україні]]

Поточна версія на 08:31, 15 вересня 2018

смт Коропець
Koropec s.png Koropets city fl.png
Герб Коропця Прапор Коропця
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада Коропецька селищна рада
Код КОАТУУ: 6124255500
Основні дані
Засноване 1421
Статус з 1984 року
Площа 8.61 км²
Населення 3304 (01.01.2017)[1]
Густота 407 осіб/км²
Поштовий індекс 48370
Телефонний код +380 3555
Географічні координати 48°56′19″ пн. ш. 25°10′46″ сх. д. / 48.93861° пн. ш. 25.17944° сх. д. / 48.93861; 25.17944Координати: 48°56′19″ пн. ш. 25°10′46″ сх. д. / 48.93861° пн. ш. 25.17944° сх. д. / 48.93861; 25.17944
Водойма річки Коропець, Дністер
Відстань
Найближча залізнична станція: Бучач
До станції: 24 км
До райцентру:
 - фізична: 30 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 97 км
Селищна влада
Адреса 48370, Тернопільська обл., Монастирський р-н, смт. Коропець, вул. Марка Каганця, 10
Карта
Коропець. Карта розташування: Україна
Коропець
Коропець
Коропець. Карта розташування: Тернопільська область
Коропець
Коропець

Commons-logo.svg Коропець у Вікісховищі

Коропе́ць — селище Монастириського району Тернопільської області, розташоване у місці впадання річки Коропець у Дністер. Центр селищної ради, якій підпорядковані села Світле та Стигла. До Коропця приєднано хутори Діброва і Додатки.

Від вересня 2015 року — центр Коропецької селищної громади.

Населення — 3752 особи (2002).

Містечко відоме своїм пам'ятками — дендропарком, дерев'яними церквою Успіння Пресвятої Богородиці та дзвіницею, палацом графів Бадені та костелом святого Миколая, також фестивалем «Коропфест».

Рельєф[ред. | ред. код]

Рельєф горбистий. пагорб Лиса сягає 363 м, пагорб Пастівник — 355 м, пагорб Пар — 240 м. Наше містечко знаходиться у західному регіоні національного парку Дністровського каньйону в Коропецько-Дністровській долині. На схилах річкових долин Коропця і Дністра утворюються яри і балки. Поверхня селища має нахил з півночі на південь.

Тектонічна будова, геологія і корисні копалини[ред. | ред. код]

Територія Коропця розміщена в межах Волинсько-Подільської плити, яка є частиною Східно-Європейської Платформи. На глибині 2000-3000 м залягає давній докембрійський кристалічний фендамент. Поверхня його вкрита осадовими породами ранього протерозою, палеозою, мезозою та кайнозою. Найдавніші породи, з яких складений фундамент, на поверхню не виходять. Можна спостерігати відслонення девонських відкладів(палеозою) в долинах річок Дністер та Коропець. До них належать: аргіліти, пісковики. Вони перекриті породами кайнозойської ери — лісовидними суглинками, пісками, галькою, гравієм.

Провідне місце належить природні будівельним матеріалам і сировині для їх виробництва. Є поклади гранітів, але вони залягають на великій глибині і недоступні для видобутку. По берегових схилах Дністра і Коропця зустрічаються невеликі скупчення фосфоритів.

Історія[ред. | ред. код]

Давні часи[ред. | ред. код]

Поблизу Коропця виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур. Поселення трипільської культури розміщено на узгір'ї за костьолом, недалеко від кургану, що носить назву Ганова Могила. На поверхні поселення зібрано уламки розписної кераміки, що зберігається у Львівському історичному музеї[2].

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Князь Федір Любартович близько 1405 р. отримав Жидачівське князівство (1401 чи 1403 року Жидачівська земля була передана князеві Свидригайлові Ольгердовичу) та посідав замок Коропець, який найпевніше розташовувався у гирлі р. Коропець.[3]

Перша писемна згадка — 1421 p., коли польський король Владислав II Яґайло заклав у ньому парафіяльний костел, поселення належало королю «ab antiquo» (тобто було королівщиною). 1427 року місто мало маґдебурзьке право.[4]. 1453-го року Коропець був у посіданні Міхала «Мужила» Бучацького або його найстаршого сина — снятинського старости Міхала (помер після 1474 р.[5]); того року місто отримало підтвердження своїх прав. В «Актах гродських і земських» воно фігурує, зокрема, як лат. super opidum у 1464 році[6].

У середині XV ст. Коропець — повітовий центр Галицької землі Руського воєводства (повіт існував недовго, до складу входило 11 місцевостей, які потім були включені до складу Галицького та Коломийського повітів). Від 1461 p.— власність Кердеїв; пізніше — в управлінні  — Яна Коли[7]. 1589 — дідича Монастириська, львівського каштеляна Яна Сененського, який сприяв тут зміцненню замку.[8] 1600 року перша дружина тоді жмудського старости Яна Кароля Ходкевича Зоф'я Мелецька згадана як власниця Коропця.[9]

Коропець на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

1607 року Коропець сильно зруйнували (зрівняли із землею[9]) кримські татари, з часом місто втратило свої права, стало селом. На початку XVII ст. місто належало брацлавському воєводі Стефанові Потоцькому. 1664 року в Коропці проживали 119 господарів, 7 ремісників, багато будинків були порожніми. 1672 року Коропець спалили турецько-татарські орди. В наступні десятиліття власниками продовжували бути Потоцькі — нащадки С. Потоцького (зокрема, його онук — белзький воєвода Стефан Александер[10]).

1766 року король Станіслав Авґуст надав Феліціянові Яблоновському (титулувався старостою коропецьким) королівщину Коропець та села Космирин, Новосілку Коропецьку, Стінку.

Австрійські часи[ред. | ред. код]

Під кінець XVIII ст. Коропець був власністю Мисловських гербу Равич, з цієї родин власниками були: Францішек (в 1790 році), Іґнацій (ксьондз, записав маєток братанку Теофілу (помер 1829 року)), Антоній, Альфред, його син Альфред. Останній 1893 року продав маєток Станіславові Бадені, який незадовго перед смертю заповів його сину Станіславові Генрикові. Потім дідичем був його молодший брат Стефан (1885—1961), який був останнім дідичем.[9]

За часів Австрії (від 1772) Коропець належав до Станіславського округу (циркулу, крайсу; від 1867 — до Бучацького повіту).

1819—1820 років внаслідок повені потерпіли понад 80 дворів.

6 лютого 1908 р. в селі було перевиборне віче (перед ярмарком, який проходив того періоду щотижня), на якому співали пісню Івана Франка «Не пора, не пора москалеві, ляхові служить», «Щоб усіх хрунів загнати між свиней до кучі…». Попереду йшов Каганець Марко, який невдовзі був вбитий жандармами (етнічними поляками).[11]

Діяли філії українських товариств «Сокіл» (від 1904 р.), «Просвіта» (від 1906 р.), «Січ» (1910 р.), «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа», кооператива «Єдність», страхове агентство компанії «Дністер».

Перша світова[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни через село пролягала лінія фронту.

Період ЗУНР[ред. | ред. код]

Місто перебувало у складі Західно-Української держави з листопада 1918 року.

Період ІІ-ї Речі Посполитої[ред. | ред. код]

Після поразки національно-визвольних змагань наприкінці вересня 1920 р. Коропець захопили польські війська. У 1926 р. було засновано Коропецьке відділення (філія) української Районової Молочарні (засновники: Ілько Максимів — скарбник, Микола Мельник — книговод, Андрій Довбенко — голова Надзірної ради, Павло Павлюк — перший директор, Микола Маркевич — член надзірної ради, Михайло Соляник). У 1931—1933 р. збудовано новий будинок Районової Молочарні (на відкритті був доктор Іван Макух).

Діяла польська районова молочарня.[12]

У 1927 р. працювали майстерня з виробництва спортивних човнів, ґуральня, олійні, 4 масарні, ресторан, пекарня.

Перший радянський період[ред. | ред. код]

З приходом більшовиків на площі, де щовівторка проходив ярмарок, відбувся мітинг, на якому виступали інженер Микола Дутикевич (раніше був лісничим у пана), селянин Михайло Мельник, також єврей. Закінчився виконанням українцями, поляками, євреями гімну «Ще не вмерла Україна». На 3-й день обрали правління: голова — Микола Маркевич, секретар — Степан Гнатюк (був також перед цим), голова сільради — Онуфрій Садівський. Через кілька тижнів вибрали депутатів Народних зборів Західної України: Максиміва Ілька, Євстахія Петришина. У 1940 р. тимчасове правління зліквідували, утворивши Коропецький район УСРР. Перший голова — Борисенко (з Великої України), голова парткому — Антонюк (також зі сходу). Адміністрація розташовувалась у палаці Бадені.[13]

Від червня 1940 до 1959 років Коропець — райцентр УРСР.

Нацистська окупація[ред. | ред. код]

Від 8 липня 1941 до 22 липня 1944 року Коропець — під німецько-нацистською окупацією. Наприкінці липня 1943 року поблизу міста проходило з'єднання С. Ковпака.

У 1941, 1957, 1969 та 2008 роках були великі повені.

Радянський період[ред. | ред. код]

Дерев’яну церкву святого Миколая, збудовану в 1786 році (храм перебував на обліку як пам’ятка архітектури), зруйновано 8 лютого 1964 року за рішенням виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих. Коли нищили храм, віряни встигли зняти та заховати 2 церковні дзвони, які випадково знайшли в 2018 році.[14]

1984 року Коропцю надано статус смт.

Час відновлення Незалежності України[ред. | ред. код]

5 липня 2016 року Коропець відвідав Богдан Гаврилишин[15].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • палац графа Бадені (19 ст.)
  • церкви:
    • Успіння Пресвятої Богородиці (1795, дерев'яна; реставрація 1992)
    • святого Миколая (2002 р.; почали будувати у 1930-х роках, відновили лише за сучасності)
  • римо-католицький костел святого Миколая (19 ст.)
  • 2 каплички
  • меморіальний комплекс воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975, скульп. І. Каніковський, Г. Нардак, братська могила. Пам'ятник — скульптура воїна на прямокутному постаменті[16]).
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Коропецька грабина.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятні знаки[ред. | ред. код]

Палац графа Бадені[ред. | ред. код]

Палац графа Бадені
Палац Бадені

Палац колишнього власника цих земель, графа Станіслава Бадені (поляка італійського походження, брата Казімежа Бадені) розташований серед будівель дитячого інтернату. У палацовому парку збереглися величезні старі дерева, зокрема, екзотичні (наприклад, платани).

Палац у Коропці збудований у класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами, серед яких між рушниць і мисливських ріжків почесне місце займає барельєф з зображенням перехрещених коси і ціпа.

Особливо в палаці вражає мистецьке використання кольорової деревини для паркету та панелей на стінах.

Граф Казімєж (Казимир) Бадені (18461909) був намісником Галичини, прем'єром Австрії та міністром внутрішніх справ. Прославився «баденівськими виборами» до парламенту 1897 року, коли був запроваджений антиукраїнський терор.

Історії палацу (версія)[ред. | ред. код]

Палац Бадені(1893—1906)/(2012)
Палац Бадені(1893—1906)/(2012)

На початку XIX століття родина Мисловських (власники на той час містечка) спорудила в Коропці палац. Центральна частина була двоповерхова, а до центральної частини по обидві сторони було прибудовано одноповерхові бічні крила. В 1893 році Коропець переходить у власність маршалка Галицького сейму, графа Станіслава Марціна Бадені (пол. Stanislaw Marcin Badeni) (1850—1912). Станіслав одразу почав перебудову замку у родинну резиденцію. Новий палац звели у стилі віденського рениссансу. Роботи були завершені в в 1906 році. Палац повстав двоповерховим, прикрашений трьома ризалітами та фігурним дахом. До нашого часу збереглася овальна бальна зала на першому поверсі палацу. Поруч з королівською залою знаходилися їдальня, бібліотека та каплиця. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Другий поверх складався з житлових приміщень. У Першу світову війну в 1914—1920 роках палац було сильно пошкоджено та пограбовано.

Останнім власником Коропця був наймолодший син Станіслава Бадені — Стефан Бадені (пол. Stefan Badeni) (1885—1961). Після захоплення Коропця комуністами в 1939 році, він був змушений мігрувати з родиною до Будапешту. В подальшому був ув'язнений нацистами у концтабір в Маутхаузені, де вижив. Останні роки доживав у Дубліні.

Костел святого Миколая (1860 р.)[ред. | ред. код]

Костел святого Миколая (1860 р.)/(2012р)
Костел святого Миколая (1860)/(2012)

На узгір'ї, де колись знаходилося поселення трипільської культури, височить костел святого Миколая. 1421 року польським королем Владиславом II Ягайлом (1351—1434) утворена фундація для будівництва у Коропці костелу. Храм був зруйнований турецько-татарськими загарбниками в 1672 році. В 1860-х роках будується та освячується новий храм святого Миколая. В 1882 році костел було консекровано. З 1944 по 1992 рік костел не діяв, 1992 року відновив діяльність, належить римо-католицькій громаді (у 2014 році ксьондз — Даріуш Пєхнік).

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1772 р.)[ред. | ред. код]

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1772 р.)/(2012 р.)
Дерев'яна церка Успіння Пресвятої Богородиці. (1772 р.)
Пам'ятний знак з нагоди надання магдебурзького права

У селищі Коропець, по дорозі на Горигляди, з правої сторони від дороги, на пагорбі знаходиться дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці. Споруджена церква в 1772 році. В 1992 році церква була відреставрована. Верхня частина храму та куполи були покриті залізом. До церкви ведуть сходи поміж деревами.

З лівої боку, на початку сходів, стоїть камінь з написом: «Збудовано на кошти Данчук Михайла Матвійовича з Німеччини уроженця села Коропця та громади селища»'.

Пам'ятник Марку Каганцю

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа I—III ступенів ім. М. Каганця, загальноосвітня школа І ступеня, ПТУ-34, школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків, музична школа, дошкільний заклад, народний дім «Галичина», бібліотека, історично-краєзнавчий музей, комунальна лікарня, лікарня ветиринарної медицини, МП «Терноцвіт», «Артеміда», «Ласощі», «Любисток», ПП «Консул» ПП «Галинка» ПП «Оксанка», магазин будівельних матеріалів.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Працювали[ред. | ред. код]

  • актор М. Данчук
  • Герой соціалістичної праці Павлина Дворська,
  • оперний співак І. Шмигельський.

Померли[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 312
  3. Войтович Л. 7.8. Князі і традиції державності // Ізборник
  4. Kurzej M. Kościół parafialny w Koropcu… — S. 115.
  5. Buczaccy (01) (пол.)
  6. № 3185
  7. Kiryk F. Kola (Koło) Jan z Dalejowa h. Junosza (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — T. ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 286. (пол.)
  8. Kowalska H. Sienieński Jan z Pomorzan h. Dębno (zm.1598/99) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 187. (пол.)
  9. а б в Kurzej M. Kościoł parafialny w Koropcu… — S. 116.
  10. Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 179. (пол.)
  11. Маркевич В. Спогади про Коропець / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 553.
  12. Маркевич В. Спогади про Коропець… — С. 555.
  13. Маркевич В. Спогади про Коропець… — С. 557.
  14. На Тернопільщині копали водопровід, а знайшли столітні дзвони зруйнованої церкви
  15. Гаврилишин В. Людина, яка належить світові // Свобода. — 2016. — № 81 (3119) (19 жовт.). — С. 5.
  16. Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники, 1998. — С. .
  17. Мизак Н., Олещук І., Ханас М. Хамчук Петро Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 540. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]