Костел Святої Діви Марії Ангельської (Вінниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:47, 2 червня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел Святої Діви Марії Ангельської
Vinnytsia-catholic-church.jpg
49°14′00″ пн. ш. 28°28′24″ сх. д. / 49.233333° пн. ш. 28.473472° сх. д. / 49.233333; 28.473472Координати: 49°14′00″ пн. ш. 28°28′24″ сх. д. / 49.233333° пн. ш. 28.473472° сх. д. / 49.233333; 28.473472
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаFlag of Vinnycia.svg Вінниця
Засновник Людовік Калиновський
Поч. будівництва 1746
Стиль тосканське бароко
Належність римо-католицька
Адреса вул. Соборна, 12
Костел Святої Діви Марії Ангельської (Вінниця). Карта розташування: Україна
Костел Святої Діви Марії Ангельської (Вінниця)
Костел Святої Діви Марії Ангельської (Вінниця) (Україна)
Костел Святої Діви Марії Ангельської у Вікісховищі?

Храм Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї А́нгельської — капуцинський костел, побудований у Вінниці, у 1746 році, за кошти вінницького старости Людовіка Калиновського у стилі незвичайного тосканського бароко.

Історія[ред. | ред. код]

  • 1746 — на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського та з дозволу луцького єпископа до міста приїжджають перші браття-капуцини, щоб заснувати монастир.
  • 18 лютого 1761 — єпископ Антоній Еразм Воллович освятив храм під покровительством Матері Божої Ангельської при монастирі Ордену Братів Менших Капуцинів.
  • 1888 — згідно з царським наказом капуцини повинні залишити свій останній монастир в Україні. Браття їдуть шукати притулку до Речі Посполитої. Деякі перевдягаються у священицькі сутани і служать у римо-католицьких парафіях. Монастир стає царськими казармами. Служити у храмі дозволено тільки єпархіальним священикам.
  • 1931 — радянська влада закриває костел. Вінницький костел діяв без значних перешкод до 20-х років ХХ ст.. Особливо великих труднощів зазнали вінницькі католики на чолі зі священиком Левінським у двадцятих роках двадцятого століття. На початку храм був пограбований владою, а потім був закритий і у жовтні 1932 року був переданий Тсавіахіму. Священика заарештували. Суд його засудив до страти, якої він чудом уникнув.
  • 1961 — у Вінницькому капуцинському монастирі живуть світські люди. Свій сакральний характер втратив також Вінницький капуцинський храм. Влада відібрала у католицької громади костел і передала його для атеїстичного товариства «Знання» під лекторій. Храм втратив свою старовинну архітектуру, в місці молитви і слухання Божого Слова почали вчитися лектори атеїзму.
  • 1990 — костел був повернутий під католицьке покровительство.
  • 1992 — після понад сторічної відсутності брати-капуцини повертаються до Вінниці. Вінничанини знову мають нагоду слухати Слово Боже, сповідатись, отримувати духовну допомогу. Монахи через брак місця почали мешкати над костелом.
  • 1999 — відбувся перший органний концерт на відреставрованому органі, який був знищений православними, що займали приміщення колишньої філармонії, де і містився орган. Після того як парафії було передано практично брухт органу, інструмент відновила польська фірма під керівництвом органмейстра Єжи Куклі.
  • 20012003 — за сприяння Ордену та адміністрації міста куплено бокові келії монастиря. На першому поверсі монастиря від вулиці Соборної розмістилась канцелярія, бібліотека, кімната для бесід і два катехетичні класи. Згодом були викуплені також келії на другому поверсі одного крила монастиря і приміщення, де колись мітилась монастирська кухня і трапезна.
  • 2003 — за сприяння обласної державної адміністрації здійснена реставрація фасаду.
Меса в честь бл. Івана Павла II у вінницькому костелі

Архітектура[ред. | ред. код]

Замкнутий периметр комплексу обсервантів-пустельників у місті на березі Південного Бугу створений завдяки з‘єднанню об‘єму храму з двоповерховою п-образною будовою монастиря по осі центрального входу і східному боку трансепта, утворюючи внутрішній квадратний в периметрі замкнутий двір. Єдиною декоровою прикрасою зовнішніх фасадів монастиря є прості наличники над невеликими прямокутними обсягами віконних прорізів.

Зовнішнє оформлення перлини вінницького комплексу монастиря Братів Менших Капуцинів – трехнефного двоярусного костелу Матері Божої Ангельської, виконаного у формі латинського хреста з каплицею праворуч від центрального входу на терасі з двухмаршевими симетричними сходами – є відображенням аскетичності життя його Ордена, де простоту тосканського ордера головного фасаду підкреслюють лише дві фігури святих на фронтоні і скульптура пресвятої Діви Марії над головним входом.

Орган костелу[ред. | ред. код]

Орган був виготовлений німецькою фірмою VEB Sauer Orgelbau (Франкфурт-на-Одері) у 1984 році та діяв до 1991 року. Інструмент був встановлений у приміщенні колишнього костьолу, який виористовувася як органний зал. Орган був знищений під час рейдерського захоплення органного залу православною церквою, після чого влада вже передала їм приміщення: в коридорах на підлозі лежали зім’яті та покривлені органні труби, рештки клавіатури, деталі з’єднання та кріплення. Деякі важливі вузли взагалі зникли. Згодом парафія Матері Божої Ангельської римо-католицької церкви отримала сусідній костьол Матері Божої Ангельської монастиря Братів Менших Капуцинів у свою власність і почала відродження втраченого органа. Залишки зруйнованого органа були перенесені для ремонтних робіт, були запрошені органні майстри з м. Бєльско-Бяла (Польща) на чолі з органістом, органним майстром, публіцистом та організатором музичного життя Єжи Куклею. В результаті копіткої праці орган був відновлений. Перший концерт воскреслого органу відбувся 16 травня 1999 року. Орган має 30 регістрів, два мануала і педаль, звукова та регістрова трактура — механічні. На трубах органа, навіть на великих трубах проспекту, назавжди лишились сліди важких часів брутального ставлення. Орган має м’яке і тепле звучання, типове для німецьких зауерівських органів. В оркестровому tutty зучання основних регістрів збагачене обертонами мікстур, аліквот та язичкових регістрів, якими так багатий орган.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]