Відмінності між версіями «Костел святого Миколая (Кам'янське)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м
Мітки: Редагування з мобільного пристрою, Редагування через мобільну версію
 
(Не показані 10 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Otheruses|Костел святого Миколая}}
{{Картка:Культова споруда
+
{{Культова споруда
 
|зображення =Костел_Святого_Миколая_у_Дніпродзержинську.jpg
 
|зображення =Костел_Святого_Миколая_у_Дніпродзержинську.jpg
 
|підпис =
 
|підпис =
Рядок 19: Рядок 20:
 
|релігійна конфесія = [[Римо-католицька церква]]
 
|релігійна конфесія = [[Римо-католицька церква]]
 
}}
 
}}
'''Костел святого Миколая''' — один з небагатьох уцілілих римо-католицьких храмів у східних областях України. Побудований у 1895-97 роках. Прихожанами тоді були поляки-працівники заводу. Місто в той час називалося Кам'янське. Проектувати костел директор заводу Ігнаціо Ясюкович запросив Маріана Хорманского.
+
'''Костел святого Миколая''' — один з небагатьох уцілілих римо-католицьких храмів у східних областях України. Побудований у 1895-97 роках. Парохіянами тоді були поляки-працівники заводу. Місто в той час називалося Кам’янське. Проектувати костел директор заводу Ігнаціо Ясюкович запросив Маріана Хорманського.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 
Будівництво велося на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу за участю Металургійного Товариства.
 
Будівництво велося на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу за участю Металургійного Товариства.
   
Кількість парафіян: до 1917 р. — 7 тис. чоловік, 1923 р. — 427, 1924 р. — 518 (поляки, росіяни, білоруси, литовці, латвійці, естонці, чехи). У 1928 році кількість парафіян Каменського костелу впало до 118 чоловік. Костел був відібраний у католиків, а майно вивезено рано вранці 12 грудня 1929 року.
+
Кількість парохіян: до 1917 р. — 7 тис. чоловік, 1923 р. — 427, 1924 р. — 518 (поляки, росіяни, білоруси, литовці, латвійці, естонці, чехи).
  +
  +
Першу службу відправили 14 травня 1898 року. Консекрація Кам’янського храму відбулася 25 вересня 1905 року, її здійснив єпископ Тираспольський Йосип Алоізій Кесслер.
  +
При костелі був притулок для дітей-сиріт, який проіснував до закриття костелу.
  +
  +
У 1928 році кількість парохіян Кам’янського костелу впала до 118 людей. Його було відібрано в католиків, а майно вивезено рано вранці 12 грудня 1929 року.
   
 
У радянські часи в костелі розміщувалися військкомат і автомийка.
 
У радянські часи в костелі розміщувалися військкомат і автомийка.
   
  +
У 1990 році в [[Кам'янська міська рада|Дніпродзержинській міськраді]] створено ініціативну групу з порятунку костелу,
У 1990 році в [[Кам'янська міська рада|Дніпродзержинській міськраді]] створена ініціативна група з порятунку костелу. У 1991 році відновлені богослужіння. У 1992–1999 році настоятелем костелу був [[ксьондз]] Мартін Янкевич. Костел відреставрований до 100-річчя в [[1997]] році році за сприяння Дніпродзержинського міськвиконкому та [[Дніпровський металургійний комбінат|Дніпровського металургійного комбінату]]. З 1999 року настоятель костелу — чернець-капуцин Блажей Суска.
 
  +
у складі якої не було жодної віруючої людини.
  +
До її складу входили: Ніна Циганок (директор музею історії міста), Михайло Васильєв (директор музею металургійного заводу), Олена Фесун (завідуюча відділом культури міськвиконкому), Олександр Слоневський (депутат міськради). Група обрала напрямок порятунку костелу через відродження католицької громади міста.
  +
30 листопада 1991 року до Дніпродзержинську із Харкова приїхав о. Юрій Зимінський, який відслужив першу месу під стінами храму.
 
У 1991 році відновлено богослужіння. У 1992–1999 році настоятелем костелу був [[ксьондз]] Мартін Янкевич. Костел відреставровано до 100-річчя в [[1997]] році році за сприяння Дніпродзержинського міськвиконкому та [[Дніпровський металургійний комбінат|Дніпровського металургійного комбінату]]. З 1999 року настоятель костелу — чернець-капуцин Блажей Суска.
   
 
== Література ==
 
== Література ==
Рядок 36: Рядок 46:
 
* [http://www.snicola.net/ Парафія святого Миколая]
 
* [http://www.snicola.net/ Парафія святого Миколая]
 
{{Dnipropetrovsk-obl-stub}}
 
{{Dnipropetrovsk-obl-stub}}
  +
{{церква-доробити}}
 
 
[[Категорія:Культові споруди, побудовані 1895]]
 
[[Категорія:Культові споруди, побудовані 1895]]
[[Категорія:Архітектура Кам'янського]]
+
[[Категорія:Храми Кам'янського]]
 
[[Категорія:Римо-католицькі храми України]]
 
[[Категорія:Римо-католицькі храми України]]
 
[[Категорія:Капуцини]]
 
[[Категорія:Капуцини]]
 
[[Категорія:Неоготика]]
 
[[Категорія:Неоготика]]
  +
[[Категорія:Костели Дніпропетровської області]]

Поточна версія на 13:08, 7 грудня 2018

Костел святого Миколая
Костел Святого Миколая у Кам'янську.jpg
48°31′30″ пн. ш. 34°36′27″ сх. д. / 48.52500° пн. ш. 34.60750° сх. д. / 48.52500; 34.60750Координати: 48°31′30″ пн. ш. 34°36′27″ сх. д. / 48.52500° пн. ш. 34.60750° сх. д. / 48.52500; 34.60750
Тип споруди собор
Розташування Україна УкраїнаКам'янське
Кін. будівництва 1895
Стиль неоготика
Належність Римо-католицька церква
Єпархія Харківсько-Запорізька дієцезія
Костел святого Миколая (Кам'янське). Карта розташування: Україна
Костел святого Миколая (Кам'янське)
Костел святого Миколая (Кам'янське) (Україна)
Костел святого Миколая у Вікісховищі?

Костел святого Миколая — один з небагатьох уцілілих римо-католицьких храмів у східних областях України. Побудований у 1895-97 роках. Парохіянами тоді були поляки-працівники заводу. Місто в той час називалося Кам’янське. Проектувати костел директор заводу Ігнаціо Ясюкович запросив Маріана Хорманського.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво велося на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу за участю Металургійного Товариства.

Кількість парохіян: до 1917 р. — 7 тис. чоловік, 1923 р. — 427, 1924 р. — 518 (поляки, росіяни, білоруси, литовці, латвійці, естонці, чехи).

Першу службу відправили 14 травня 1898 року. Консекрація Кам’янського храму відбулася 25 вересня 1905 року, її здійснив єпископ Тираспольський Йосип Алоізій Кесслер. При костелі був притулок для дітей-сиріт, який проіснував до закриття костелу.

У 1928 році кількість парохіян Кам’янського костелу впала до 118 людей. Його було відібрано в католиків, а майно вивезено рано вранці 12 грудня 1929 року.

У радянські часи в костелі розміщувалися військкомат і автомийка.

У 1990 році в Дніпродзержинській міськраді створено ініціативну групу з порятунку костелу, у складі якої не було жодної віруючої людини. До її складу входили: Ніна Циганок (директор музею історії міста), Михайло Васильєв (директор музею металургійного заводу), Олена Фесун (завідуюча відділом культури міськвиконкому), Олександр Слоневський (депутат міськради). Група обрала напрямок порятунку костелу через відродження католицької громади міста. 30 листопада 1991 року до Дніпродзержинську із Харкова приїхав о. Юрій Зимінський, який відслужив першу месу під стінами храму. У 1991 році відновлено богослужіння. У 1992–1999 році настоятелем костелу був ксьондз Мартін Янкевич. Костел відреставровано до 100-річчя в 1997 році році за сприяння Дніпродзержинського міськвиконкому та Дніпровського металургійного комбінату. З 1999 року настоятель костелу — чернець-капуцин Блажей Суска.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]