Відмінності між версіями «Костюм-крило»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Вилучення 19 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q592031)
Рядок 27: Рядок 27:
   
 
[[Категорія:Спортивний інвентар]]
 
[[Категорія:Спортивний інвентар]]
 
[[ca:Vestit ala]]
 
[[da:Wingsuit]]
 
[[de:Wingsuit]]
 
[[en:Wingsuit flying]]
 
[[eo:Flugkostumo]]
 
[[es:Traje aéreo]]
 
[[fi:Liitopuku]]
 
[[fr:Vol en wingsuit]]
 
[[he:טיסה בחליפת כנפיים]]
 
[[hi:विंगसूट फ़्लाइंग (उड़ान)]]
 
[[it:Tuta alare]]
 
[[ja:ウイングスーツ]]
 
[[kn:ರೆಕ್ಕೆದಿರಿಸು ಹಾರಾಟ]]
 
[[nl:Wingsuit]]
 
[[no:Vingedrakt]]
 
[[pl:Wingsuit]]
 
[[pt:Wingsuit]]
 
[[ru:Вингсьют]]
 
[[zh:飛鼠裝滑翔運動]]
 

Версія за 23:51, 31 березня 2013

Wingsuit-01.jpg

Вінгсьют — це комбінезон-крило, що збільшує площу поверхні людини, дозволяючи їй планерувати в повітрі.

Конструкція

Сучасний вінгсьют має три двошарові крила. Кожне крило має всередині елементи поперечного силового набору. Крила надуваються набігаючим потоком через повітрозабірники і при польоті вперед створюють підйомну силу. Крім того, тиск всередині робить крило жорстким, без чого його було б важко тримати рукою.

Політ

Політ з вінгсьютом складний і вимагає від спортсмена фізичної підготовки та відповідних навичок. Щоб почати літати з вінгсьютом потрібно мати хоча б 200 стрибків з парашутом за останні 18 місяців[1]. Під час польоту парашутист рухається вперед і вниз. За 1 метр польоту вниз деякі спортсмени пролітають до 3 метрів вперед. Швидкість польоту може досягати 200 км/год. Для приземлення використовується парашут. Останнім часом популярними стали польоти в декількох метрах від схилів гір. Політ відбувається в напрямку траверсу гори, що дозволяє парашутисту оминати перешкоди і вчасно набрати висоту для приземлення.

Історія

Перший парашутний стрибок з літака відбувся у 1912 році (через 9 років після першого польоту братів Райт). В той час парашутисти не могли контролювати напрямок падіння (техніка в скайдайвінгу відома як трекінг). В 1930-х роках парашутисти випробовували різні типи крил (дерев'яні, полотняні і навіть металеві конструкції). Недосконалі, незграбні крила призводили до того що парашутист не міг відкрити парашут, що часто закінчувалось трагічно. 72 із 75 експерементаторів загинули під час випробовувань своїх конструкцій між 1930 та 1961. Через це Американська Асоціація Парашутного Спорту заборонила використання крил у скайдайвінгу. У 1980-х німець Крістоф Арнс удосконалив цю технологію обладнавши костюм перетинчастими поверхнями. Вони зменшували швидкість падіння та стабілізували політ. Зважаючи на це заборона на крила буда знята в 1987 році. В середині 1990-х француз Патрік де Гайардон розвинув цю ідею далі, причепивши крила під кожною рукою та між ногами. Його костюм є основою для сучасних вінгсьютів, перші з яких з'явились в 1998. Людське бажання літати в небі наче птах не зникне ніколи, тому кількість вінгсьютерів з кожним роком збільшується.[2]

Рекорди

  • 23 травня 2006 двоє австралійців Глен Сінглмен та Хізер Свен стрибнули з висоти 6640 метрів з піку Меру (Індія) встановивши світовий рекорд стрибків з землі. [3]
  • 28 травня 2011 японець Шін Іто встановив світовий рекорд швидкості у вінгсьюті - 363 км/год. [4]
  • 20 та 21 травня 2012 колумбійський скайдайвер Джонатан Флорез встановив відразу 4 світових рекорди: найдовша відстань (по горизонталі) подолана у вінгсьюті (26257 м), найбільша абсолютна відстань (28196 м), найдовший час польоту (9 хв 6 с) та найвища висота польоту (11358 м). [5]

Примітки