Відмінності між версіями «Котовський Григорій Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Топоніміка: оновлення)
(Не показані 5 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 8: Рядок 8:
 
| ім'я при народженні =
 
| ім'я при народженні =
 
| дата народження = 24.6.1881(12)
 
| дата народження = 24.6.1881(12)
| місце народження = [[Хинчешти|Ганчешти]], [[Кишинівський повіт]], [[Бессарабська губернія]],<br>{{RUSold}}
+
| місце народження = [[Хинчешти|Ганчешти]], [[Кишинівський повіт]], [[Бессарабська губернія]], [[Російська імперія]]
 
| дата смерті = 6.8.1925
 
| дата смерті = 6.8.1925
| місце смерті = [[радгосп|р.]] [[Чорноморське (Одеська область)|Чабанка]], [[Комінтернівський район|Антоно-Кодинцівський район]], [[Одеська округа]], [[Українська Соціалістична Радянська Республіка]], {{USSR}}
+
| місце смерті = [[радгосп|р.]] [[Чорноморське (Одеська область)|Чабанка]], [[Лиманський район (Одеська область)|Антоно-Кодинцівський район]], [[Одеська округа]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська СРР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
 
| прізвисько =
 
| прізвисько =
  +
| приналежність = {{RUSold}}<br/>{{RSFSR}}<br/>[[Файл:Flag of the Ukrainian SSR 1919.png|20пкс|]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]]<br/>{{USSR}}
| приналежність = [[РРФСР]], [[СРСР]]
 
 
| країна =
 
| країна =
| рід військ = [[кавалерія]]
+
| рід військ = [[Кіннота|кавалерія]]
 
| роки служби = [[1917]]–[[1925]]
 
| роки служби = [[1917]]–[[1925]]
| звання = [[Комбриг]], [[Комдив]], [[Комкор]]
+
| звання = <!-- [[Комбриг]], [[Комдив]], -->[[Комкор]]
 
| підрозділ =
 
| підрозділ =
| командування = 17-та Кавказька дивізія, <br /> [[2-й кавкорпус РСЧА]]
+
| командування = 17-та Кавказька дивізія, <br/> {{нп|2-й кавалерійський корпус|2-й кавалерійський корпус|ru|2-й кавалерийский корпус}}
| битви = [[Громадянська війна в Росії|Громадянська війна 1917–1922]]
+
| битви = [[Громадянська війна в Росії|Громадянська війна 1917—1922]]
  +
| нагороди = {{ряд2|{{Орден Червоного Прапора}}|{{Орден Червоного Прапора}}|{{Орден Червоного Прапора}}}}
| нагороди =
 
  +
{{ряд2|<small>[[Почесна революційна зброя]]</small>}}
{{{!}} style="background: transparent"
 
{{!}} {{Георгіївський хрест 4 ступеня}}
+
{{ряд2|{{Георгіївський хрест 4 ступеня}}}}
{{!}} {{Орден Червоного Прапора}}
 
{{!}} {{Орден Червоного Прапора}}
 
{{!}} {{Орден Червоного Прапора}}
 
{{!}}}[[Почесна революційна зброя]]
 
 
| відносини =
 
| відносини =
 
| інше =
 
| інше =
 
}}
 
}}
  +
'''Кото́вський Григо́рій Іва́нович''' ({{ДН2|24|06|1881|12}}, [[Хинчешти|Ганчешти]], [[Кишинівський повіт]], [[Бессарабська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС|6|8|1925}}, [[Чорноморське (Одеська область)|Чабанка]], [[Лиманський район (Одеська область)|Антоно-Кодинцівський район]], [[Одеська округа]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська СРР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — український червоний козак і отаман, радянський військовий та суспільний, політичний діяч, [[командир]] [[Червона армія|червоноармійських]] загонів та з'єднань у період [[Громадянська війна в Росії|громадянської війни]] ([[1918]]–[[1922]]). Зробив стрімку кар'єру від простого безробітного, судимого за кримінальні злочини, до радянського керівника високого рівня, члена Союзного, Українського й Молдавського [[Центральний виконавчий комітет СРСР|Центрального Виконавчого Комітету СРСР]], типову для багатьох радянських керівників того часу. Член [[Революційна військова рада|Реввійськради СРСР]].
   
  +
== Біографія ==
'''Кото́вський Григо́рій Іва́нович''' ({{н.}} {{ДН|24|06|1881|12}}, [[Хинчешти|Ганчешти]] — {{†}} {{ДС|6|8|1925}}, [[Чорноморське (Одеська область)|Чабанка]]) — український червоний козак і отаман, радянський військовий та суспільний, політичний діяч, [[командир]] [[Червона Армія|червоноармійських]] загонів та з'єднань у період [[Громадянська війна в Росії|громадянської війни]] ([[1918]]–[[1922]]). Зробив стрімку кар'єру від простого безробітного, судимого за кримінальні злочини до радянського керівника високого рівня, члена Союзного, Українського й Молдавського [[Центральний виконавчий комітет СРСР|Центрального Виконавчого Комітету СРСР]], типовий життєпис для багатьох радянських керівників того часу. Член [[Революційна військова рада|Реввійськради]] СРСР.
 
 
== Життєпис ==
 
 
 
=== Ранні роки ===
 
=== Ранні роки ===
Народився в сім'ї заводського механіка. За соціальним походженням — [[міщанство|міщанин]] міста [[Балта|Балти]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]]. Закінчив сільськогосподарське училище, працював помічником управляючого і управляючим маєтком. В два роки він втратив матір, а в шістнадцять — батька. Від природи був [[Заїкання|заїкою]].
+
Народився в м. Ганчешти Бессарабської губернії (нині — м. [[Хинчешти]], [[Молдова]]) у сім'ї заводського механіка. За соціальним походженням — [[міщанство|міщанин]] міста [[Балта|Балти]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]]. Закінчив сільськогосподарське училище, працював помічником управляючого і управляючим маєтком. У два роки він втратив матір, а в шістнадцять — батька. Від природи був [[Заїкання|заїкою]].
   
За фінансові махінації та непорядну поведінку його двічі арештовували: першого разу — 1902, вдруге — 1903 року. Від початку 1904 року перебував на нелегальному становищі, очолював невелику групу есерівських бойовиків, що займалася пограбуваннями. 1905 року разом з «бойовою» групою розірвав стосунки з есерами і розширив масштаби грабіжництва<ref name="Енциклопедія"/>.
+
За фінансові махінації та непорядну поведінку Котовського двічі арештовували: першого разу — 1902, вдруге — 1903 року. Від початку 1904 року перебував на нелегальному становищі, очолював невелику групу [[Соціалісти-революціонери|есерівських]] бойовиків, що займалася пограбуваннями. 1905 року разом з «бойовою» групою розірвав стосунки з есерами і розширив масштаби грабіжництва{{sfn|Васильєв|2008|с=568.}}.
   
Під час [[російсько-японська війна|російсько-японської війни]] у [[1904]] році не з'явився на призовний пункт. У [[1905]] році його заарештували за ухиляння від військової служби та направили в [[19-й Костромський піхотний полк]] [[Російська імператорська армія|Російської Імператорської армії]], що квартирував на той час в [[Житомир]]і. Незабаром Котовський [[дезертир]]ував звідти і організував загін [[бойовик]]ів, на чолі якого коїв розбійницькі напади на маєтки, установи, заможних громадян [[Бесарабська губернія|Бесарабської губернії]]. [[Селяни]] надавали загону Котовського допомогу, переховували його від [[жандарм]]ів, постачали продуктами, одягом, зброєю. Завдяки цьому загін тривалий час залишався невловимим, про зухвалість скоєних ним нападів ходили [[легенда|легенди]].
+
Під час [[російсько-японська війна|російсько-японської війни]] в [[1904]] році не з'явився на призовний пункт. У [[1905]] році його заарештували за ухиляння від військової служби та направили в [[19-й Костромський піхотний полк]] [[Російська імператорська армія|Російської Імператорської армії]], що квартирував на той час у [[Житомир]]і. Незабаром Котовський [[Дезертирство|дезертирував]] звідти і організував загін бойовиків, на чолі якого коїв розбійницькі напади на маєтки, установи, заможних громадян [[Бессарабська губернія|Бессарабської губернії]]. [[Селяни]] надавали загону Котовського допомогу, переховували його від [[Жандармерія#Жандармерія Російської імперії|жандармів]], постачали продуктами, одягом, зброєю. Завдяки цьому загін тривалий час залишався невловимим, про зухвалість скоєних ним нападів ходили [[легенда|легенди]].
   
В [[1907]] році Котовський був засуджений до 12 років [[каторга|каторги]], направлений до Нерчинська (нині місто Забайкальського краю, РФ), де працював на будівництві Амурської залізничної магістралі. Втік з [[Нерчинськ]]а в лютому [[1913]] року, вбивши двох конвоїрів. Переховувався, працюючи вантажником, чорноробом.
+
У [[1907]] році Котовського заарештовано й засуджено до 12 років [[каторга|каторги]], направлено до Нерчинська (нині місто Забайкальського краю, РФ), де він працював на будівництві Амурської залізничної магістралі. Втік із [[Нерчинськ]]а в лютому [[1913]] року, вбивши двох конвоїрів. Переховувався, працюючи вантажником, чорноробом.
   
На початку 1915 року Котовський сформував нову «бойову» групу і разом з нею займався грабіжництвом у Бессарабії. 1916 року його група здійснила напад на арештантський вагон і звільнила засуджених, які там утримувалися, після цього чисельність групи збільшилася до 30 осіб. «Бойовий загін» Котовського під приводом «повернення народові того, що в народу було відібрано» здійснював зухвалі напади і грабував майно та власність заможних мешканців Одеси. Сам Котовський, як писали одеські журналісти, жив у найдорожчих готелях міста. Цього ж року він був арештований і на суді переконував присяжних, що грабував з ідейних мотивів. Однак присяжні визнали його винним і він був засуджений до страти. Через протести невдоволених рішенням суду та втручання дружини командуючого Південно-Західним фронтом ген. О.Брусилова, до якої Котовський відправив листа з оповіддю про свою долю, вирок замінили на довічну каторгу. Сидячи в одеській в'язниці, написав автобіографію (сповнену вірою у свою винятковість)<ref name="Енциклопедія"/>.
+
На початку 1915 року Котовський сформував нову «бойову» групу і разом з нею займався грабіжництвом у Бессарабії. 1916 року його група здійснила напад на арештантський вагон і звільнила засуджених, які там утримувалися, після цього чисельність групи збільшилася до 30 осіб. «Бойовий загін» Котовського під приводом «повернення народові того, що в народу було відібрано» здійснював зухвалі напади і грабував майно та власність заможних мешканців Одеси. Сам Котовський, як писали одеські журналісти, жив у найдорожчих готелях міста. Того ж року він був арештований і на суді переконував присяжних, що грабував із ідейних мотивів. Однак присяжні визнали його винним і ого було засуджено до страти. Через протести невдоволених рішенням суду та втручання дружини командувача Південно-Західним фронтом генерала [[Брусилов Олексій Олексійович|Олексія Брусилова]], до якої Котовський надіслав листа з оповіддю про свою долю, вирок замінили на довічну каторгу. Сидячи в одеській в'язниці, написав автобіографію (сповнену вірою у свою винятковість){{sfn|Васильєв|2008|с=568.}}.
   
 
=== Громадянська війна ===
 
=== Громадянська війна ===
У травні [[1917]] року Котовського умовно звільняють та направляють до [[Дієва Армія|Дієвої Армії]] [[Російська імперія|Російської імперії]] — на [[Румунський фронт]] [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Там його вибирають членом революційного полкового комітету [[136-го Таганрозького піхотного полку]]. У листопаді 1917 року Котовський примкнув до лівих [[есер]]ів, та згодом був обраний членом революційного комітету [[6-а російська армія|6-ї російської армії]].
+
У травні [[1917]] року Котовського умовно звільняють та направляють до Дієвої армії [[Російська імперія|Російської імперії]] — на [[Румунський фронт]] [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Там його вибирають членом революційного полкового комітету [[136-го Таганрозького піхотного полку]]. У листопаді 1917 року Котовський примкнув до лівих есерів, та згодом був обраний членом революційного комітету [[6-та російська армія|6-ї російської армії]].
   
У січні-березні 1918 року Котовський очолює [[Тираспольський загін ОРР|Тираспольським загоном]] збройних сил [[Одеська Радянська Республіка|Одеської Радянської Республіки]]. В 1918 році за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань в Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії. Від липня 1919 року — комбриг 45-ї стрілецької дівізії. Під командуванням Й.Якіра брав участь у переході угруповання червоних військ від Дністра до Житомира.
+
У січні — березні 1918 року Котовський очолює [[Тираспольський загін ОРР|Тираспольський загін]] збройних сил [[Одеська радянська республіка|Одеської Радянської Республіки]]. В 1918 році за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань у Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії. Від липня 1919 року — комбриг {{нп|45-та стрілецька дивізія|45-ї стрілецької дивізії|ru|45-я стрелковая дивизия (1-го формирования)}}. Під командуванням [[Якір Йона Еммануїлович|Йони Якіра]] брав участь у переході угруповання червоних військ від Дністра до Житомира.
   
З листопада 1919 року у складі 45-ї дивізії РСЧА брав участь в обороні [[Петроград]]у від білогвардійців. З січня [[1920]] року командував кавалерійською [[Бригада (військова справа)|бригадою]] під час боїв на Кавказі, а потім — в Україні та на [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польському фронті]]. У квітні 1920 року вступив до [[РКП(б)]]. З грудня 1920 року Котовський командував 17-ю Кавказькою дивізією<ref name="Енциклопедія"/>.
+
З листопада 1919 року в складі 45-ї дивізії РСЧА брав участь у обороні [[Санкт-Петербург|Петрограду]] від білогвардійців. З січня [[1920]] року командував кавалерійською [[Бригада (військова справа)|бригадою]] під час боїв на Кавказі, а потім — на Україні та на [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польському фронті]]. У квітні 1920 року вступив до [[Комуністична партія Радянського Союзу|РКП(б)]]. З грудня 1920 року Котовський командував 17-ю Кавказькою дивізією{{sfn|Васильєв|2008|с=568.}}.
   
1921 року він командував кавалерійськими частинами, що брали участь в у придушенні селянських повстань в Україні та під Тамбовом (нині місто в РФ). У вересні [[1921]] року Котовського назначили начальником 9-ї кавалерійської дивізії, у жовтні [[1922]] року — командиром [[2-го кавалерійського корпусу РСЧА]].
+
1921 року командував кавалерійськими частинами, що брали участь у придушенні селянських повстань на Україні та під [[Тамбов]]ом. У вересні [[1921]] року Котовського призначили начальником 9-ї кавалерійської дивізії, у жовтні [[1922]] року — командиром {{нп|2-й кавалерійський корпус|2-го кавалерійського корпусу|ru|2-й кавалерийский корпус}}.
   
[[17 листопада]] [[1921]] року, на чолі 9-ї кавалерійської дивізії взяв безпосередню участь у [[Битва під Базаром|Битві під Базаром]], в якому більшовики завдали поразки Волинській групі [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]] (командувач — генерал-хорунжий [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрій Тютюнник]]).
+
[[17 листопада]] [[1921]] року, на чолі 9-ї кавалерійської дивізії взяв безпосередню участь у [[Битва під Базаром|Битві під Базаром]], в якій більшовики завдали поразки Волинській групі [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]] (командувач — генерал-хорунжий [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрій Тютюнник]]).
   
 
=== Після війни ===
 
=== Після війни ===
Після громадянської війни був членом Всеросійського ЦВК. 1925 — голова ревізійної комісії Центрального управління промрадгоспами. Один з ініціаторів створення Молдавської Автономної СРР у складі [[УСРР]]<ref name="Енциклопедія"/>.
+
Після громадянської війни був членом [[Всеросійський центральний виконавчий комітет|Всеросійського ЦВК]]. 1925 року — голова ревізійної комісії Центрального управління промрадгоспами. Один із ініціаторів створення [[Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Молдавської Автономної СРР]] у складі Української СРР{{sfn|Васильєв|2008|с=568.}}.
   
[[Файл:Telo Kotovskogo.JPG|thumb|right|150px|Тіло Котовського після вбивства]]
+
[[Файл:Telo Kotovskogo.JPG|thumb|Тіло Котовського після вбивства]]
[[6 серпня]] [[1925]] року, під час відпочинку в радгоспі Чебанка, комкор Г. І. Котовський був застрелений своїм знайомим Мейером Зайдером, на призвисько «Майорчик». [[Мотивація]] вбивства не з'ясована. Убивця був схоплений, але потім звільнений від покарання і невдовзі несподівано загинув. За однією із версій, Котовського вбили співробітники ДПУ, коли встановили, що він продовжував підтримувати зв'язки з одеськими бандами злочинців<ref name="Енциклопедія">{{книга|автор= В.Ю. Васильєв|частина= Котовський Григорій Іванович|заголовок=Енциклопедія історії України|посилання=http://history.org.ua/?termin=Kotovskii_G|відповідальний=Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]] (голова) та ін. |місце=Київ |видавництво=Наукова думка |рік=2008 |том=5: Кон - Кю |сторінок= |сторінки=568 |isbn=}}</ref>.
+
[[6 серпня]] [[1925]] року, під час відпочинку в радгоспі Чебанка, комкор Григорій Котовський був застрелений своїм знайомим Мейером Зайдером, на прізвисько «Майорчик». [[Мотивація]] вбивства не з'ясована. Убивця був схоплений, але потім звільнений від покарання й невдовзі несподівано загинув. За однією з версій, Котовського вбили співробітники [[Державне політичне управління|ДПУ]], коли встановили, що він продовжував підтримувати зв'язки з одеськими бандами злочинців{{sfn|Васильєв|2008|с=568.}}.
   
 
== Переконання ==
 
== Переконання ==
  +
Існують свідчення, що нібито полонених, які зверталися до нього [[українська мова|українською]], Котовський відправляв на розстріл, кажучи, що «там тебе зрозуміють»<ref>Файзулін Ярослав. [http://www.ut.net.ua/History/36092 Кривавий Базар] // [[Український тиждень|Тиждень]]. — 2011. — № 48 (213). — 24 листопада.</ref>. Разом з тим не слід з цього робити великі узагальнення, адже є чимало даних, що в створених ним військових формуваннях, які згодом ввійшли до складу РСЧА переважну частину особового складу складали українці. Можливо справа зовсім не в українській мові, як це видається автору спогадів, а в тому, що полонені вели себе занадто нахабно чи ще в якихось обставинах, ним не згаданих.
 
Існують свідчення, що нібито полонених, які зверталися до нього [[українська мова|українською]], він відправляв на розстріл, кажучи, що «там тебя зрозуміють»<ref>[http://www.ut.net.ua/History/36092 Кривавий Базар]</ref>. Разом з тим не слід з цього робити великі узагальнення, адже є чимало даних, що у створених ним військових формуваннях, які згодом ввійшли до складу РСЧА переважну частину особового складу складали українці. Можливо справа зовсім не в українській мові, як це видається автору спогадів, а в тому, що полонені вели себе занадто нахабно чи ще у якихось обставинах, ним не згаданих.
 
   
 
== Нагороди ==
 
== Нагороди ==
Котовський нагороджений [[Георгіївський хрест|Георгіївським хрестом]],<ref name=burda>''Эдуард Бурда.'' [http://www.apn.ru/publications/article25972.htm Котовский — кто он?] 25 февраля 2012 «Агентство Политических Новостей» {{ref-ru}}</ref> трьома [[Орден Червоного Прапора|орденами Червоного Прапора]] і [[Почесна революційна зброя|Почесною революційною зброєю]] — інкрустованою [[Шашка|кавалерійською шашкою]].
+
Котовський нагороджений [[Георгіївський хрест|Георгіївським хрестом]]<ref name=burda>''Бурда Эдуард.'' [http://www.apn.ru/publications/article25972.htm Котовский — кто он?] // Агентство Политических Новостей. — 2012. — 25 февраля. {{ref-ru}}</ref> трьома [[Орден Червоного Прапора|орденами Червоного Прапора]] і [[Почесна революційна зброя|Почесною революційною зброєю]] — інкрустованою [[Шашка|кавалерійською шашкою]].
   
  +
== Увічнення пам'яті ==
== Пам'ять ==
 
Після смерті, тіло Котовського було забальзамоване й покладене в мавзолеї, що був названий його ім'ям, у м. [[Бірзула]] (нині м. [[Котовськ]] Одеської області). За румунської окупації 1941–1944 років мавзолей зруйнували, у повоєнні часи відновили.
+
Після смерті, тіло Котовського було забальзамоване й покладене в мавзолеї в м. [[Подільськ|Бірзулі]] (нині Одеської області). За румунської окупації 1941—1944 років мавзолей зруйнували, у повоєнні часи відновили. Саме місто в 1936–206 році мало назву '''Котовськ'''.
   
Радянська пропаганда зробила з Котовського символ героя громадянської війни 1918–1922 років. Про нього було знято фільм «Котовський» (вийшов на екрани 1942, режисер М. Мордвін). На його честь в СРСР було названо 3 міста.<ref name="Енциклопедія"/> У смт [[Красне (смт)|Красному]] Буського району Львівської області існувала площа імені Котовського, де [[1980]] року йому було встановлено пам'ятник (скульптор [[Пилєв Олександр Павлович|Олександр Пилєв]], архітектор [[Консулов Анатолій Дмитрович|Анатолій Консулов]]).<ref>{{книга |заголовок = Памятники истории и культуры Украинской ССР |місце = Киев|видавництво = [[Наукова думка]]|рік = 1987 |том = |сторінки = 323 |сторінок = }}</ref>
+
Радянська пропаганда зробила з Котовського символ героя громадянської війни 1918—1922 років. Про нього було знято фільм «Котовський» (вийшов на екрани 1942, режисер М. Мордвін). На його честь у СРСР було названо три міста. {{sfn|Васильєв|2008|с=568.}} У смт [[Красне (смт)|Красному]] Буського району Львівської області існувала площа Котовського, де [[1980]] року йому було встановлено пам'ятник (скульптор [[Пилєв Олександр Павлович|Олександр Пилєв]], архітектор [[Консулов Анатолій Дмитрович|Анатолій Консулов]]).<ref>{{книга |заголовок = Памятники истории и культуры Украинской ССР |місце = Киев|видавництво = [[Наукова думка]]|рік = 1987 |том = |сторінки = 323 |сторінок = }} {{ref-ru}}</ref>
   
* Музей ім. Г. Г. Котовського у селі [[Степанівка (Роздільнянський район)|Степанівка]] [[Роздільнянський район|Роздільнянського району]] [[Одеська область|Одеської області]]
+
* Музей ім. Г. Г. Котовського в селі [[Степанівка (Роздільнянський район)|Степанівка]] [[Роздільнянський район|Роздільнянського району]] [[Одеська область|Одеської області]]
   
 
<gallery heights=180 widths=180>
 
<gallery heights=180 widths=180>
Рядок 82: Рядок 75:
 
Место гибели Г.И. Котовского 03.jpg|
 
Место гибели Г.И. Котовского 03.jpg|
 
</gallery>
 
</gallery>
  +
  +
[[2015]] року після прийняття [[Декомунізація в Україні|Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»]] прізвище Котовського [[Український інститут національної пам'яті|Українським інститутом національної пам'яті]] було включено до [[Список осіб, що підпадають під закон про декомунізацію|списку осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію]]<ref>Підстава: «Радянський військовий та політичний діяч, учасник встановлення радянської влади в Україні, командувач Тираспольського загону збройних сил Одеської Радянської Республіки (1918), член Всеросійського ЦВК, член Реввійськради СРСР».</ref>.
   
 
=== Топоніміка ===
 
=== Топоніміка ===
За радянських часів ім'ям Котовського було названо чимало вулиць в різних населених пунктах. За межами України, а також на окупованих Росією територіях, в більшості випадків ці назви збереглися до наших днів.
+
За радянських часів на честь Котовського було названо чимало вулиць у різних населених пунктах. Нині за межами України, а також на окупованих територіях України, у більшості випадків ці назви збереглися.
   
 
'''Чинні назви вулиць''':
 
'''Чинні назви вулиць''':
* [[Вулиця Котовського (Київ, Сирець)|Вулиця Котовського]]&nbsp;— одна з вулиць [[Київ|Києва]], знаходиться у історичній місцевості [[Сирець]] у [[Шевченківський район (Київ)|Шевченківському районі]].
+
* [[Вулиця Котовського (Київ, Сирець)|Вулиця Котовського]] — одна з вулиць [[Київ|Києва]], знаходиться у історичній місцевості [[Сирець]] у [[Шевченківський район (Київ)|Шевченківському районі]].
 
* [[Вулиця Котовського (Скадовськ)|Вулиця Котовського]] — одна з вулиць [[Скадовськ]]а.
 
* [[Вулиця Котовського (Скадовськ)|Вулиця Котовського]] — одна з вулиць [[Скадовськ]]а.
 
* [[Вулиця Котовського (Липецьк)|Вулиця Котовського]] — одна з вулиць [[Липецьк]]а.
 
* [[Вулиця Котовського (Липецьк)|Вулиця Котовського]] — одна з вулиць [[Липецьк]]а.
 
* [[Вулиця Котовського (Новосибірськ)|Вулиця Котовського]] — одна з вулиць [[Новосибірськ]]а.
 
* [[Вулиця Котовського (Новосибірськ)|Вулиця Котовського]] — одна з вулиць [[Новосибірськ]]а.
За часів радянської окупації вулиці Котовського існували в багатьох населених пунктах України: [[Балта]], [[Бердичів|Бердичів]], [[Вознесенськ]], [[Жмеринка|Жмеринка]], [[Мукачів|Мукачів]], [[Сарни|Сарни]], [[Узин]], [[Тростянець_(смт)|Тростянець]].
+
Вулиці Котовського існували в багатьох населених пунктах України: [[Балта]], [[Бердичів]], [[Вознесенськ]], [[Жмеринка]], [[Мукачеве]], [[Сарни]], [[Узин]], [[Тростянець_(смт)|Тростянець]].
   
 
=== Пам'ятники ===
 
=== Пам'ятники ===
* [[Мавзолей Котовського]] в [[Котовськ]]у
+
* [[Мавзолей Котовського]] в [[Подільськ]]у
* [[Пам'ятник]] у [[Кишинів|Кишиневі]]. Встановлений в [[1954]] році на площі Котовського в 36-у річницю [[Радянська Армія|Радянської Армії]]. Цей [[пам'ятник]] був одним із перших монументальних пам'ятників в післявоєнній [[Молдовська РСР|Молдовській РСР]]. Групу [[скульптор]]ів та [[архітектор]]ів (К. Китайка, І. Першудшев, А. Посядо, Ф. Наумов) очолював [[Дубіновський Лазар Ісаакович|Л. Дубіновьский]].
+
* [[Пам'ятник]] у [[Кишинів|Кишиневі]]. Встановлений в [[1954]] році на площі Котовського в 36-у річницю [[Радянська армія|Радянської армії]]. Цей [[пам'ятник]] був одним із перших монументальних пам'ятників у післявоєнній [[Молдавська Радянська Соціалістична Республіка|Молдавській РСР]]. Групу [[скульптура|скульптор]]ів та [[архітектор]]ів (К. Китайка, І. Першудшев, А. Посядо, Ф. Наумов) очолював [[Дубіновський Лазар Ісаакович|Л. Дубіновьский]].
* Пам'ятник в [[Умань|Умані]]. Встановлений [[1957]], демонтований [[2015]]. Скульптори: [[Білостоцький Юхим Ісайович|Юхим Білостоцький]], [[Фрідман Еліус Мойсейович|Еліус Фрідман]].
+
* Пам'ятник в [[Умань|Умані]]. Встановлений [[1957]], демонтований [[2015]]. Скульптори: [[Білостоцький Юхим Ісайович|Юхим Білостоцький]], [[Фрідман Еліус Мойсейович|Еліус Фрідман]].
 
* Пам'ятник у с. [[Соломна]] [[Волочиський район]] [[Хмельницька область]]
 
* Пам'ятник у с. [[Соломна]] [[Волочиський район]] [[Хмельницька область]]
 
* Пам'ятник у с. [[Степанівка (Роздільнянський район)|Степанівка]] [[Роздільнянський район]] [[Одеська область]]
 
* Пам'ятник у с. [[Степанівка (Роздільнянський район)|Степанівка]] [[Роздільнянський район]] [[Одеська область]]
   
<gallery heights="180px" widths="180px">
+
<gallery widths=180 heights=180>
 
Мемориал Котовского.jpg|Мавзолей Котовського
 
Мемориал Котовского.jpg|Мавзолей Котовського
 
Pamiatnik Kotovskomu v Kishineve.jpg|Пам'ятник у [[Кишинів|Кишиневі]]
 
Pamiatnik Kotovskomu v Kishineve.jpg|Пам'ятник у [[Кишинів|Кишиневі]]
Умань 7.JPG|Пам'ятник в [[умань|Умані]] (демонтований)
+
Умань 7.JPG|Пам'ятник в [[Умань|Умані]] (демонтований)
 
</gallery>
 
</gallery>
   
Рядок 110: Рядок 105:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
* [http://odesskiy.com/k/kotovskij-grigorij-ivanovich.html Життя та біографія Григорія Івановича Котовського] // Odesskiy.com.
* Універсальна енциклопедія «Черкащина» / Упорядник Віктор Жадько. — {{К.}}, 2010. — С. 467.
 
  +
* ''Левинец Пётр.'' [http://day.kyiv.ua/ru/article/istoriya-i-ya/kotovskiy Котовський] // [[День (газета)|День]]. — 2000. — № 135. — 29 липня. {{ref-ru}}
* [http://odesskiy.com/k/kotovskij-grigorij-ivanovich.html Життя та біографія Григорія Івановича Котовського — багато різноманітних та цікавих матеріалів]
 
* ''Левинец Пётр.'' [http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=91667&mainlang=rus Котовський // День. — 2000. — 135. — 29 липня. {{ref-ru}}
+
* ''Сушинський Богдан.'' [http://izvestiya.odessa.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=8026 Мітки історії: мавзолей посеред Котовська] // Одеські вісті. — 2007. — 10 липня.
* [http://www.pseudology.org/people/Kotovsky.htm Если погибают комкоры, значит это кому-то нужно…] {{ref-ru}}
+
* ''Фомин Александр.'' [http://www.pseudology.org/people/Kotovsky.htm Если погибают комкоры, значит это кому-то нужно…] // pseudology.org {{ref-ru}}
  +
* [http://izvestiya.odessa.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=8026 Мітки історії мавзолей посеред Котовська]
 
  +
== Джерела ==
* {{книга|автор=В.Ю. Васильєв|частина=Котовський Григорій Іванович|заголовок=Енциклопедія історії України|посилання=http://history.org.ua/?termin=Kotovskii_G|відповідальний=Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]] (голова) та ін.|місце=Київ|видавництво=Наукова думка|рік=2008|том=5: Кон—Кю|сторінки=568}}
 
  +
* {{h|Васильєв|2008}}''Васильєв В. Ю.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kotovskii_G Котовський Григорій Іванович] // {{ЕІУ|5|241}}
  +
* [http://leksika.com.ua/14860814/ure/kotovskiy Котовський Григорій Іванович] // {{УРЕ-2/5}}
  +
* Котовський Григорій Іванович // [[Черкащина. Універсальна енциклопедія|Черкащина : універсальна енциклопедія]] / авт.-упоряд. Віктор Жадько. — {{К.}} : Експрес-Поліграф, 2010. — С. 467. — {{s|ISBN 978-966-8567-14-8.}}
  +
* ''Савченко В. А.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=361 Котовський Григорій Іванович] // {{ЕСУ}}
   
 
[[Категорія:Григорій Котовський| ]]
 
[[Категорія:Григорій Котовський| ]]
Рядок 124: Рядок 123:
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
 
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
 
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
 
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
  +
[[Категорія:Померли у Лиманському районі (Одеська область)]]
  +
[[Категорія:Персоналії:Одеса]]
  +
[[Категорія:Персоналії:Балта]]

Версія за 21:37, 19 вересня 2016

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Котовський.

Григорій Іванович Котовський
Kotovsky.jpg
Народження 12 (24) червня 1881(1881-06-24)
Ганчешти, Кишинівський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть 6 серпня 1925(1925-08-06) (44 роки)
р. Чабанка, Антоно-Кодинцівський район, Одеська округа, Українська СРР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag of the Ukrainian SSR 1919.png УСРР
СРСР СРСР
Рід військ кавалерія
Роки служби 19171925
Партія КПРС
Звання Комкор
Командування 17-та Кавказька дивізія,
2-й кавалерійський корпус[ru]
Війни / битви Громадянська війна 1917—1922
Нагороди
Котовський Григорій Іванович у Вікісховищі?

Кото́вський Григо́рій Іва́нович (12 [24] червня 1881(18810624), Ганчешти, Кишинівський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія6 серпня 1925, Чабанка, Антоно-Кодинцівський район, Одеська округа, Українська СРР, СРСР) — український червоний козак і отаман, радянський військовий та суспільний, політичний діяч, командир червоноармійських загонів та з'єднань у період громадянської війни (19181922). Зробив стрімку кар'єру від простого безробітного, судимого за кримінальні злочини, до радянського керівника високого рівня, члена Союзного, Українського й Молдавського Центрального Виконавчого Комітету СРСР, типову для багатьох радянських керівників того часу. Член Реввійськради СРСР.

Біографія

Ранні роки

Народився в м. Ганчешти Бессарабської губернії (нині — м. Хинчешти, Молдова) у сім'ї заводського механіка. За соціальним походженням — міщанин міста Балти Подільської губернії. Закінчив сільськогосподарське училище, працював помічником управляючого і управляючим маєтком. У два роки він втратив матір, а в шістнадцять — батька. Від природи був заїкою.

За фінансові махінації та непорядну поведінку Котовського двічі арештовували: першого разу — 1902, вдруге — 1903 року. Від початку 1904 року перебував на нелегальному становищі, очолював невелику групу есерівських бойовиків, що займалася пограбуваннями. 1905 року разом з «бойовою» групою розірвав стосунки з есерами і розширив масштаби грабіжництва[1].

Під час російсько-японської війни в 1904 році не з'явився на призовний пункт. У 1905 році його заарештували за ухиляння від військової служби та направили в 19-й Костромський піхотний полк Російської Імператорської армії, що квартирував на той час у Житомирі. Незабаром Котовський дезертирував звідти і організував загін бойовиків, на чолі якого коїв розбійницькі напади на маєтки, установи, заможних громадян Бессарабської губернії. Селяни надавали загону Котовського допомогу, переховували його від жандармів, постачали продуктами, одягом, зброєю. Завдяки цьому загін тривалий час залишався невловимим, про зухвалість скоєних ним нападів ходили легенди.

У 1907 році Котовського заарештовано й засуджено до 12 років каторги, направлено до Нерчинська (нині місто Забайкальського краю, РФ), де він працював на будівництві Амурської залізничної магістралі. Втік із Нерчинська в лютому 1913 року, вбивши двох конвоїрів. Переховувався, працюючи вантажником, чорноробом.

На початку 1915 року Котовський сформував нову «бойову» групу і разом з нею займався грабіжництвом у Бессарабії. 1916 року його група здійснила напад на арештантський вагон і звільнила засуджених, які там утримувалися, після цього чисельність групи збільшилася до 30 осіб. «Бойовий загін» Котовського під приводом «повернення народові того, що в народу було відібрано» здійснював зухвалі напади і грабував майно та власність заможних мешканців Одеси. Сам Котовський, як писали одеські журналісти, жив у найдорожчих готелях міста. Того ж року він був арештований і на суді переконував присяжних, що грабував із ідейних мотивів. Однак присяжні визнали його винним і ого було засуджено до страти. Через протести невдоволених рішенням суду та втручання дружини командувача Південно-Західним фронтом генерала Олексія Брусилова, до якої Котовський надіслав листа з оповіддю про свою долю, вирок замінили на довічну каторгу. Сидячи в одеській в'язниці, написав автобіографію (сповнену вірою у свою винятковість)[1].

Громадянська війна

У травні 1917 року Котовського умовно звільняють та направляють до Дієвої армії Російської імперії — на Румунський фронт Першої світової війни. Там його вибирають членом революційного полкового комітету 136-го Таганрозького піхотного полку. У листопаді 1917 року Котовський примкнув до лівих есерів, та згодом був обраний членом революційного комітету 6-ї російської армії.

У січні — березні 1918 року Котовський очолює Тираспольський загін збройних сил Одеської Радянської Республіки. В 1918 році за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань у Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії. Від липня 1919 року — комбриг 45-ї стрілецької дивізії[ru]. Під командуванням Йони Якіра брав участь у переході угруповання червоних військ від Дністра до Житомира.

З листопада 1919 року в складі 45-ї дивізії РСЧА брав участь у обороні Петрограду від білогвардійців. З січня 1920 року командував кавалерійською бригадою під час боїв на Кавказі, а потім — на Україні та на радянсько-польському фронті. У квітні 1920 року вступив до РКП(б). З грудня 1920 року Котовський командував 17-ю Кавказькою дивізією[1].

1921 року командував кавалерійськими частинами, що брали участь у придушенні селянських повстань на Україні та під Тамбовом. У вересні 1921 року Котовського призначили начальником 9-ї кавалерійської дивізії, у жовтні 1922 року — командиром 2-го кавалерійського корпусу[ru].

17 листопада 1921 року, на чолі 9-ї кавалерійської дивізії взяв безпосередню участь у Битві під Базаром, в якій більшовики завдали поразки Волинській групі Армії Української Народної Республіки (командувач — генерал-хорунжий Юрій Тютюнник).

Після війни

Після громадянської війни був членом Всеросійського ЦВК. 1925 року — голова ревізійної комісії Центрального управління промрадгоспами. Один із ініціаторів створення Молдавської Автономної СРР у складі Української СРР[1].

Тіло Котовського після вбивства

6 серпня 1925 року, під час відпочинку в радгоспі Чебанка, комкор Григорій Котовський був застрелений своїм знайомим Мейером Зайдером, на прізвисько «Майорчик». Мотивація вбивства не з'ясована. Убивця був схоплений, але потім звільнений від покарання й невдовзі несподівано загинув. За однією з версій, Котовського вбили співробітники ДПУ, коли встановили, що він продовжував підтримувати зв'язки з одеськими бандами злочинців[1].

Переконання

Існують свідчення, що нібито полонених, які зверталися до нього українською, Котовський відправляв на розстріл, кажучи, що «там тебе зрозуміють»[2]. Разом з тим не слід з цього робити великі узагальнення, адже є чимало даних, що в створених ним військових формуваннях, які згодом ввійшли до складу РСЧА переважну частину особового складу складали українці. Можливо справа зовсім не в українській мові, як це видається автору спогадів, а в тому, що полонені вели себе занадто нахабно чи ще в якихось обставинах, ним не згаданих.

Нагороди

Котовський нагороджений Георгіївським хрестом[3] трьома орденами Червоного Прапора і Почесною революційною зброєю — інкрустованою кавалерійською шашкою.

Увічнення пам'яті

Після смерті, тіло Котовського було забальзамоване й покладене в мавзолеї в м. Бірзулі (нині Одеської області). За румунської окупації 1941—1944 років мавзолей зруйнували, у повоєнні часи відновили. Саме місто в 1936–206 році мало назву Котовськ.

Радянська пропаганда зробила з Котовського символ героя громадянської війни 1918—1922 років. Про нього було знято фільм «Котовський» (вийшов на екрани 1942, режисер М. Мордвін). На його честь у СРСР було названо три міста. [1] У смт Красному Буського району Львівської області існувала площа Котовського, де 1980 року йому було встановлено пам'ятник (скульптор Олександр Пилєв, архітектор Анатолій Консулов).[4]

2015 року після прийняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прізвище Котовського Українським інститутом національної пам'яті було включено до списку осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію[5].

Топоніміка

За радянських часів на честь Котовського було названо чимало вулиць у різних населених пунктах. Нині за межами України, а також на окупованих територіях України, у більшості випадків ці назви збереглися.

Чинні назви вулиць:

Вулиці Котовського існували в багатьох населених пунктах України: Балта, Бердичів, Вознесенськ, Жмеринка, Мукачеве, Сарни, Узин, Тростянець.

Пам'ятники

Примітки

  1. а б в г д е Васильєв, 2008, с. 568.
  2. Файзулін Ярослав. Кривавий Базар // Тиждень. — 2011. — № 48 (213). — 24 листопада.
  3. Бурда Эдуард. Котовский — кто он? // Агентство Политических Новостей. — 2012. — 25 февраля. (рос.)
  4. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 323. (рос.)
  5. Підстава: «Радянський військовий та політичний діяч, учасник встановлення радянської влади в Україні, командувач Тираспольського загону збройних сил Одеської Радянської Республіки (1918), член Всеросійського ЦВК, член Реввійськради СРСР».

Посилання

Джерела