Відмінності між версіями «Кошерське князівство»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(правопис, вікіфікація, уточнення)
Рядок 42: Рядок 42:
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Князівство було утворено близько 1387 року внаслідок надання уділу [[Федір Ольгердович|Федору Ольгердовичу]] великим князем Волинським Любартом. Проте воно стало складовою частиною Ратненського князівства. Втім воно не було спадковим, а лише пожиттєвим. Його столицею стало старовинне містечко Кошерськ (нині городище між [[Старі Кошари (Ковельський район)|Старими]] й [[Нові Кошари|Новими Кошарами]] в [[Ковельський район|Ковельському районі]]) У 1433 році Кошерське князівство разомз Ратненським перейшло до роду Санґушків.
+
Князівство було утворено близько 1387 року внаслідок надання уділу [[Федір Ольгердович|Федору Ольгердовичу]] великим князем Волинським Любартом. Проте воно стало складовою частиною Ратненського князівства. Втім воно не було спадковим, а лише пожиттєвим. Його столицею стало старовинне містечко Кошерськ (нині городище між [[Старі Кошари (Ковельський район)|Старими]] й [[Нові Кошари|Новими Кошарами]] в [[Ковельський район|Ковельському районі]]). У 1433 році Кошерське князівство разом з Ратненським перейшло до роду Санґушків.
   
У 1443 році викоремилося в самостійний уділ. Першим його правителем став [[Іван-Борис Сангушкович]]. після його смерті у 1475 році князівство успадкувавйого брат [[Олександр Сангушкович]]. Поступово князівство зміцнювалося й розширювалося. найбільшого розквіту досягло за князя [[Андрій Олександрович Сангушко|Андрія Сангушки]].
+
У 1443 році виокремилося в самостійний уділ. Першим його правителем став [[Іван-Борис Сангушкович]], після його смерті у 1475 році князівство успадкував його брат [[Олександр Сангушкович]]. Поступово князівство зміцнювалося й розширювалося. Найбільшого розквіту досягло за князя [[Андрій Олександрович Сангушко|Андрія Сангушки]].
   
У 1534 році князівство перешло до спадкоємців праонукв Олександра Сангушковича, які писалися Сангушковичі-Кошерські, а потім Сангушки-Кошерські. У 1560-х років відбувається поступове обмеження автономії князівство, чому його володарі особливо неопиралися, більше уваги приділяючи накопиченню псаод й маєтностей.
+
У 1534 році князівство перешло до спадкоємців, правнуків Олександра Сангушковича, які писалися Сангушковичі-Кошерські, а потім Сангушки-Кошерські. У 1560-х років відбувається поступове обмеження автономії князівство, чому його володарі особливо не опиралися, більше уваги приділяючи накопиченню посад й маєтностей.
   
 
Останнім каширським князем був [[Адам Олександр Сангушко]] (1601—1653), який перейшов у католицизм і був одним з сенаторів, які впливали на політику Речі Посполитої. Дітей не мав і тому родина Сангушків-Кошерських вигасла, а князівство відійшло до Мартина Костянтина Красіцького, який переніс адміністративний центра до містечка Камінь, який став зватися Камінь-Каширський. В роду польських магнатів Красіцьких як звичайне велике володіння перебувало до 1793 року, коли було ліквідовано російським урядом після Другого поділу Речі Посполитої.
 
Останнім каширським князем був [[Адам Олександр Сангушко]] (1601—1653), який перейшов у католицизм і був одним з сенаторів, які впливали на політику Речі Посполитої. Дітей не мав і тому родина Сангушків-Кошерських вигасла, а князівство відійшло до Мартина Костянтина Красіцького, який переніс адміністративний центра до містечка Камінь, який став зватися Камінь-Каширський. В роду польських магнатів Красіцьких як звичайне велике володіння перебувало до 1793 року, коли було ліквідовано російським урядом після Другого поділу Речі Посполитої.
   
 
== Управління ==
 
== Управління ==
Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королю. Тут безроздільно панувало [[князівське право]] (лат. jus ducale), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. Також правителя Острозького князівства виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, а корогвами Волинського воєводства.
+
Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королю. Тут безроздільно панувало [[князівське право]] ({{lang-la|jus ducale}}), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. Також правителя Кошерського князівства виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, і корогвами [[Волинське воєводство (1566—1795)|Волинського воєводства]].
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==

Версія за 04:29, 3 травня 2018

Кошерське князівство
бл. 1387 – 1793
Столиця Кошерськ
Камінь-Каширський
Мови Староукраїнська
Релігії Православ'я
Католицтво
Форма правління Монархія
Князі Федір Ольгердович
Історія
 - Засновано бл. 1387
 - Ліквідовано 1793

Кошерське (Каширське, Коширське) князівство — удільне васальне князівство 14-16 ст. у Великому князівстві Литовському (від 1569 — Речі Посполитій). Включало землі на Волині з центром у місті Кошерськ (Волинська область, Україна), охоплюючи Кошерський повіт Волинського воєводства. Правили князівством Ольгердовичі, Сангушки, Красіцькі.

Історія

Князівство було утворено близько 1387 року внаслідок надання уділу Федору Ольгердовичу великим князем Волинським Любартом. Проте воно стало складовою частиною Ратненського князівства. Втім воно не було спадковим, а лише пожиттєвим. Його столицею стало старовинне містечко Кошерськ (нині городище між Старими й Новими Кошарами в Ковельському районі). У 1433 році Кошерське князівство разом з Ратненським перейшло до роду Санґушків.

У 1443 році виокремилося в самостійний уділ. Першим його правителем став Іван-Борис Сангушкович, після його смерті у 1475 році князівство успадкував його брат Олександр Сангушкович. Поступово князівство зміцнювалося й розширювалося. Найбільшого розквіту досягло за князя Андрія Сангушки.

У 1534 році князівство перешло до спадкоємців, правнуків Олександра Сангушковича, які писалися Сангушковичі-Кошерські, а потім Сангушки-Кошерські. У 1560-х років відбувається поступове обмеження автономії князівство, чому його володарі особливо не опиралися, більше уваги приділяючи накопиченню посад й маєтностей.

Останнім каширським князем був Адам Олександр Сангушко (1601—1653), який перейшов у католицизм і був одним з сенаторів, які впливали на політику Речі Посполитої. Дітей не мав і тому родина Сангушків-Кошерських вигасла, а князівство відійшло до Мартина Костянтина Красіцького, який переніс адміністративний центра до містечка Камінь, який став зватися Камінь-Каширський. В роду польських магнатів Красіцьких як звичайне велике володіння перебувало до 1793 року, коли було ліквідовано російським урядом після Другого поділу Речі Посполитої.

Управління

Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королю. Тут безроздільно панувало князівське право (лат. jus ducale), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. Також правителя Кошерського князівства виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, і корогвами Волинського воєводства.

Джерела