Відмінності між версіями «Кравчук Петро Авксентійович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Сімейний стан)
 
(Не показані 6 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 19: Рядок 19:
 
| Жанр =
 
| Жанр =
 
| Премії =
 
| Премії =
| Нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
+
| Нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
 
{{!}} {{Медаль «Ветеран праці»}}
 
{{!}} {{Медаль «Ветеран праці»}}
 
{{!}}}
 
{{!}}}
 
{{{!}} style="background: transparent"
 
{{{!}} style="background: transparent"
 
{{!}} {{Ювілейна медаль «20 років незалежності України»}}
 
{{!}} {{Ювілейна медаль «20 років незалежності України»}}
{{!}}}
+
{{!}}}
 
| Сайт = http://kravchuk.ucoz.com/
 
| Сайт = http://kravchuk.ucoz.com/
 
}}{{othernames|Кравчук}}
 
}}{{othernames|Кравчук}}
   
'''Кравчук Петро Авксентійович''' (*[[12 липня]] [[1947]], с. [[Гірки (Любешівський район)|Гірки]] [[Любешівський район|Любешівського району]] [[Волинська область|Волинської області]]) — український [[літератор]], [[краєзнавець]], автор науково-популярних та краєзнавчих книг.
+
'''Кравчук Петро Авксентійович''' ({{нар}} [[12 липня]] [[1947]], с. [[Гірки (Любешівський район)|Гірки]] [[Любешівський район|Любешівського району]] [[Волинська область|Волинської області]]) — український [[літератор]], [[краєзнавець]], автор науково-популярних та краєзнавчих книг.
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Народився Кравчук Петро Авксентійович [[12 липня]] 1947 року на хуторі Кінь, що належить до села [[Гірки (Любешівський район)|Гірки]] [[Любешівський район|Любешівського району]] [[Волинська область|Волинської області]] в українській православній родині хліборобів.
+
Народився Кравчук Петро Авксентійович [[12 липня]] 1947 року на хуторі Кінь, що належить до села [[Гірки (Любешівський район)|Гірки]] [[Любешівський район|Любешівського району]] [[Волинська область|Волинської області]] в українській православній хліборобській родині.
   
 
Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі. Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського. Друкувався в республіканській піонерській газеті «[[Перемена|Юный ленинец]]» та в районній газеті «Радянське Полісся». Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «[[Молода гвардія (дитячий табір)|Молода гвардія]]» в Одесі.
Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі.
 
   
 
У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, який закінчив 1967 року й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.
Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського. Друкувався в республіканській піонерській газеті «[[Перемена|Юный ленинец]]» та в районній газеті «Радянське Полісся». Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «[[Молода гвардія (дитячий табір)|Молода гвардія]]» в Одесі.
 
   
 
У 1967—1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.
У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, а в 1967 році закінчив його й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.
 
   
 
Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку. У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли: працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року — знову на силікатному заводі, де працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу).
У 1967–1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.
 
 
Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку.
 
 
У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли. Працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року знову на силікатному заводі, де й працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу).
 
   
 
Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради.
 
Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради.
Рядок 49: Рядок 45:
 
У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит».
 
У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит».
   
Був членом ВЛКСМ, у 1972–1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли.
+
Був членом ВЛКСМ, у 1972—1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли. Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року, ще до сумнозвісного ГКЧП.
 
Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року, ще до сумнозвісного ГКЧП.
 
   
 
У 2001 році вийшов на пенсію.
 
У 2001 році вийшов на пенсію.
Рядок 57: Рядок 51:
 
У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, за активну участь у вивченні історичного минулого селища присвоєно звання [http://kravchuk.ucoz.com/news/pochesnij_gromadjanin/2009-09-30-7 Почесний громадянин селища [[Любешів]]] (першому серед мешканців селища).
 
У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, за активну участь у вивченні історичного минулого селища присвоєно звання [http://kravchuk.ucoz.com/news/pochesnij_gromadjanin/2009-09-30-7 Почесний громадянин селища [[Любешів]]] (першому серед мешканців селища).
   
Любить доглядати за садом і городом. У 2013 році виростив найбільшого в Україні [[гарбуз|гарбуза]] вагою 120 кг 500 г.<ref>У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза. Газ. [[Нове життя (газета, Любешів)|«Нове життя»]], 5 жовтня 2013 р., с. 8. </ref><ref>[http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=305694 Як виростити здорованів]. Газ. «[[Голос України]]», 8 жовтня 2013 р. </ref><ref>[http://www.volyn.com.ua/?rub=31&article=0&arch=1589 У Любешові виріс найбільший в Україні гарбуз.] Газ. [[Волинь (газета, Луцьк)|«Волинь»]], 10 жовтня 2013 р., с. 12.</ref><ref>У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз. Газ. [[Свобода (газета на Тернопільщині)|«Свобода»]], 16 жовтня 2013 р., с. 3. </ref><ref>Олеся Максимець. Не гарбуз богатир! Газ. [[Експрес (газета)|«Експрес»]], 17–24 жовтня 2013 р., с. 2. </ref><ref>Петро Кравчук. [http://ukr.zmk-ua.com/articles/2013/44/1001540-p01-garbuzovij-rekord-ukraini.html Гарбузовий рекорд України.] Газ. «Земля моя годувальниця» (Луганськ) 30 жовтня 2013 р. </ref><ref>У Любешові виріс гігантський гарбуз. Газ. «Добрий господар» (Львів) 21, листопад 2013 р.</ref><ref>Наталія Федорова. [http://www.ridneselo.com/sites/default/files/14_01_15_RS.pdf Українські рекорди. Не підняти, не обійняти.] Газ. «Рідне село» (Київ), 15 січня 2014 р., с. 9.</ref>
+
Любить доглядати за садом і городом. У 2013 році виростив найбільшого в Україні [[гарбуз]]а вагою 120 кг 500 г.<ref>У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза // [[Нове життя (газета, Любешів)|Нове життя]].&nbsp;— 2013.&nbsp;— 5 жовтня.&nbsp;— С. 8.</ref><ref>[http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=305694 Як виростити здорованів]. Газ. «[[Голос України]]», 8 жовтня 2013&nbsp;р. </ref><ref>[http://www.volyn.com.ua/?rub=31&article=0&arch=1589 У Любешові виріс найбільший в Україні гарбуз] // [[Волинь (газета, Луцьк)|Волинь]].&nbsp;— 2013.&nbsp;— 10 жовтня.&nbsp;— С. 12.</ref><ref>У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз // [[Свобода (газета на Тернопільщині)|Свобода]].&nbsp;— Тернопіль, 2013.&nbsp;— 16 жовтня.&nbsp;— С. 3.</ref><ref>''Максимець, О''. Не гарбуз&nbsp;— богатир! // [[Експрес (газета)|Експрес]].&nbsp;— 2013.&nbsp;— 17–24 жовтня.&nbsp;— С. 2.</ref><ref>''Кравчук, П''. [http://ukr.zmk-ua.com/articles/2013/44/1001540-p01-garbuzovij-rekord-ukraini.html Гарбузовий рекорд України] // Земля моя годувальниця.&nbsp;— Луганськ, 2013.&nbsp;— 30 жовтня.</ref><ref>У Любешові виріс гігантський гарбуз // Добрий господар.&nbsp;— Львів, 2013.&nbsp;—&nbsp;21 (листопад).</ref><ref>''Федорова Н.'' [http://www.ridneselo.com/sites/default/files/14_01_15_RS.pdf Українські рекорди. Не підняти, не обійняти] // Рідне село.&nbsp;— Київ, 2014.&nbsp;— 2014.&nbsp;— 15 січня.&nbsp;— С. 9.</ref> А у 2016 році встановив інший український рекорд, зібравши з одного куща картоплі (сорту Слов'янка) найбільший урожай – 8 кг 120 г бульб.<ref>''Петро Кравчук.'' "Нащадки" великих батьків. Газ. "Рідне село", 26 жовтня 2016 р., с. 9.</ref><ref>''Петро Кравчук.'' Щедрі врожаї від велетенської картоплини. Газ. «Добрий господар», № 27 грудень 2016, с. 5, наклад 300 000 прим.</ref>
   
 
* Захоплення: [[фото]], [[генеалогія]], [[краєзнавство]].
 
* Захоплення: [[фото]], [[генеалогія]], [[краєзнавство]].
   
 
== Сімейний стан ==
 
== Сімейний стан ==
Батько&nbsp;— Авксентій Федорович Кравчук, українець, народився 18 березня 1927 року в селі Гірки, помер 26 травня 1996 року.
+
Батько&nbsp;— Авксентій Федорович Кравчук (18 березня 1927, с. Гірки&nbsp;— 26 травня 1996), українець.
   
Мати&nbsp;— Єфросинія Олексіївна (дівоче прізвище Літвинчук), українка, народилася 1 липня 1923 року, померла 12 грудня 1983 року.
+
Мати&nbsp;— Єфросинія Олексіївна (дівоче прізвище Літвинчук, 1 липня 1923&nbsp;— 12 грудня 1983), українка.
   
Дружина&nbsp;— Ольга Степанівна (дівоче прізвище Шумакович), українка, народилася 3 серпня 1950 року в селищі Любешів. Нині на пенсії.
+
Дружина&nbsp;— Ольга Степанівна (дівоче прізвище Шумакович, {{нар|а}} 3 серпня 1950, Любешів), українка, нині на пенсії.
   
Діти&nbsp;— Геннадій (н. 29.07.1972&nbsp;р.) і Андрій (н. 10.09.1976&nbsp;р.).
+
Діти&nbsp;— Геннадій (н. 29.07.1972) і Андрій (н. 10.09.1976).
   
Мав братів: [[Кравчук Віктор Оксентійович|Віктора]] (1951-2017) і Леоніда (1957–2014).
+
Мав братів: [[Кравчук Віктор Оксентійович|Віктора]] (1951—2017) і Леоніда (1957—2014).
   
 
== Відзнаки ==
 
== Відзнаки ==
Рядок 101: Рядок 95:
 
|}
 
|}
 
</center>
 
</center>
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
 
* [[Географічний калейдоскоп]]
 
* [[Географічний калейдоскоп]]
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/Користувач:Кравчук_Петр_Авксентьевич/Бібліографія Бібліографія Петра Кравчука]
 
   
 
== Література ==
 
== Література ==
* Любешівщина. Історико-краєзнавчий нарис. Упорядник П. Бущик. -Луцьк, Надстир'я 1996, 127 с. ISBN 966-517-075-9.
+
* Любешівщина. Історико-краєзнавчий нарис / Упорядник П. Бущик.&nbsp;— Луцьк&nbsp;: Надстир'я, 1996.&nbsp;— 127 с.&nbsp;— ISBN 966-517-075-9.
* Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П.&nbsp;А.&nbsp;Любешівщина: з глибин століть&nbsp;— у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис. -Луцьк, Надстир'я, 2004. ISBN 966-517-468-1.
+
* ''Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П.&nbsp;А.''&nbsp;Любешівщина: з глибин століть&nbsp;— у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис.&nbsp;— Луцьк&nbsp;: Надстир'я, 2004.&nbsp;— ISBN 966-517-468-1.
 
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/Користувач:Кравчук_Петр_Авксентьевич/Бібліографія Бібліографія Петра Кравчука].
* Бущик П.&nbsp;Г.&nbsp;Ми від роду&nbsp;— українці. Історико-краєзнавчі нариси.&nbsp;— Луцьк, Вісник і К, 2004, 334 с. ISBN 966-8273-20-6.
+
* ''Бущик П.&nbsp;Г.''&nbsp;Ми від роду&nbsp;— українці. Історико-краєзнавчі нариси.&nbsp;— Луцьк&nbsp;: Вісник і К, 2004.&nbsp;— 334 с.&nbsp;— ISBN 966-8273-20-6.
   
== Джерела ==
+
== Посилання ==
 
* [http://kravchuk.ucoz.com/index/bibliografija/0-5 Персональний сайт Кравчука Петра Авксентійовича]
 
* [http://kravchuk.ucoz.com/index/bibliografija/0-5 Персональний сайт Кравчука Петра Авксентійовича]
 
* [http://www.petrokravchuk.openua.net/bio.php/ Сторінка Петра Кравчука на «Відкритій Україні»]
 
* [http://www.petrokravchuk.openua.net/bio.php/ Сторінка Петра Кравчука на «Відкритій Україні»]
Рядок 119: Рядок 112:
 
* [http://www.nkj.ru/archive/articles/8507/ Все это, без сомнения, занимательно, но все это надо прочесть…]
 
* [http://www.nkj.ru/archive/articles/8507/ Все это, без сомнения, занимательно, но все это надо прочесть…]
   
== Посилання ==
+
== Примітки ==
 
{{примітки}}
 
{{примітки}}
 
 
   
 
{{Твори Петра Кравчука}}
 
{{Твори Петра Кравчука}}
Рядок 130: Рядок 121:
 
[[Категорія:Українські краєзнавці]]
 
[[Категорія:Українські краєзнавці]]
 
[[Категорія:Члени КПРС]]
 
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Уродженці Любешівського району]]
+
[[Категорія:Уродженці Гірок (Любешівський район)]]
 
[[Категорія:Персоналії:Любешів]]
 
[[Категорія:Персоналії:Любешів]]
 
[[Категорія:Почесні громадяни Любешева]]
 
[[Категорія:Почесні громадяни Любешева]]

Поточна версія на 16:15, 22 червня 2018

Кравчук Петро Авксентійович
Кравчук Петро Авксентійович.jpg
Народження 12 липня 1947(1947-07-12) (71 рік)
  УРСР, Волинська область, Любешівський район, с. Гірки
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська, російська
Рід діяльності літератор, краєзнавець
Напрямок науково-популярна та краєзнавча література
Нагороди та премії
Медаль «Ветеран праці»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Сайт: kravchuk.ucoz.com

Кравчук Петро Авксентійович (нар. 12 липня 1947, с. Гірки Любешівського району Волинської області) — український літератор, краєзнавець, автор науково-популярних та краєзнавчих книг.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Кравчук Петро Авксентійович 12 липня 1947 року на хуторі Кінь, що належить до села Гірки Любешівського району Волинської області в українській православній хліборобській родині.

Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі. Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського. Друкувався в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец» та в районній газеті «Радянське Полісся». Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в Одесі.

У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, який закінчив 1967 року й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.

У 1967—1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.

Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку. У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли: працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року — знову на силікатному заводі, де працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу).

Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради.

У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит».

Був членом ВЛКСМ, у 1972—1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли. Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року, ще до сумнозвісного ГКЧП.

У 2001 році вийшов на пенсію.

У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, за активну участь у вивченні історичного минулого селища присвоєно звання Почесний громадянин селища Любешів (першому серед мешканців селища).

Любить доглядати за садом і городом. У 2013 році виростив найбільшого в Україні гарбуза вагою 120 кг 500 г.[1][2][3][4][5][6][7][8] А у 2016 році встановив інший український рекорд, зібравши з одного куща картоплі (сорту Слов'янка) найбільший урожай – 8 кг 120 г бульб.[9][10]

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Батько — Авксентій Федорович Кравчук (18 березня 1927, с. Гірки — 26 травня 1996), українець.

Мати — Єфросинія Олексіївна (дівоче прізвище Літвинчук, 1 липня 1923 — 12 грудня 1983), українка.

Дружина — Ольга Степанівна (дівоче прізвище Шумакович, нар. 3 серпня 1950, Любешів), українка, нині на пенсії.

Діти — Геннадій (н. 29.07.1972) і Андрій (н. 10.09.1976).

Мав братів: Віктора (1951—2017) і Леоніда (1957—2014).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

  • У 1988 році в республіканському видавництві «Радянська школа» (м. Київ) вийшла 130-тисячним тиражем науково-популярна книга рос. «Географический калейдоскоп».
  • У 1993 році вийшла друга книга — «Рекорды природы». Наступного року книга вийшла додатковим тиражем.
  • Заснував і видає «Книгу рекордів Волині». Перший і другий випуски, під назвою «Рекорди Волині», побачили світ у 1994 і 1999 роках, третій — у 2005 році.
  • У 2011 році побачила світ «Книга рекордів природи».
  • Заснував національну «Книгу рекордів України». Планував регулярний її випуск.
  • Автор численних публікацій у всесоюзних та всеукраїнських журналах і газетах, місцевій пресі. У багатьох журналах і газетах («Україна», «Урядовий кур'єр», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Человек и природа», «Тваринництво України», «Нове життя» та ін.) мав свої багаторічні рубрики.

<

Книги Петра Кравчука

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Любешівщина. Історико-краєзнавчий нарис / Упорядник П. Бущик. — Луцьк : Надстир'я, 1996. — 127 с. — ISBN 966-517-075-9.
  • Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть — у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис. — Луцьк : Надстир'я, 2004. — ISBN 966-517-468-1.
  • Бібліографія Петра Кравчука.
  • Бущик П. Г. Ми від роду — українці. Історико-краєзнавчі нариси. — Луцьк : Вісник і К, 2004. — 334 с. — ISBN 966-8273-20-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза // Нове життя. — 2013. — 5 жовтня. — С. 8.
  2. Як виростити здорованів. Газ. «Голос України», 8 жовтня 2013 р.
  3. У Любешові виріс найбільший в Україні гарбуз // Волинь. — 2013. — 10 жовтня. — С. 12.
  4. У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз // Свобода. — Тернопіль, 2013. — 16 жовтня. — С. 3.
  5. Максимець, О. Не гарбуз — богатир! // Експрес. — 2013. — 17–24 жовтня. — С. 2.
  6. Кравчук, П. Гарбузовий рекорд України // Земля моя годувальниця. — Луганськ, 2013. — 30 жовтня.
  7. У Любешові виріс гігантський гарбуз // Добрий господар. — Львів, 2013. — № 21 (листопад).
  8. Федорова Н. Українські рекорди. Не підняти, не обійняти // Рідне село. — Київ, 2014. — 2014. — 15 січня. — С. 9.
  9. Петро Кравчук. "Нащадки" великих батьків. Газ. "Рідне село", 26 жовтня 2016 р., с. 9.
  10. Петро Кравчук. Щедрі врожаї від велетенської картоплини. Газ. «Добрий господар», № 27 грудень 2016, с. 5, наклад 300 000 прим.
  11. Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 « Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "20 років незалежності України"»