Кравчук Петро Авксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кравчук Петро Авксентійович
Кравчук Петро Авксентійович.jpg
Народився 12 липня 1947(1947-07-12) (71 рік)
УРСР, Волинська область, Любешівський район, с. Гірки
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність літератор, краєзнавець
Мова творів українська, російська
Напрямок науково-популярна та краєзнавча література
Партія КПРС
Нагороди
Медаль «Ветеран праці»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Сайт: kravchuk.ucoz.com
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Кравчук.

Кравчук Петро Авксентійович (нар. 12 липня 1947, с. Гірки Любешівського району Волинської області) — український літератор, краєзнавець, автор науково-популярних та краєзнавчих книг.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Кравчук Петро Авксентійович 12 липня 1947 року на хуторі Кінь, що належить до села Гірки Любешівського району Волинської області в українській православній хліборобській родині.

Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі. Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського. Друкувався в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец» та в районній газеті «Радянське Полісся». Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в Одесі.

У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, який закінчив 1967 року й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.

У 1967—1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.

Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку. У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли: працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року — знову на силікатному заводі, де працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу).

Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради.

У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит».

Був членом ВЛКСМ, у 1972—1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли. Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року, ще до сумнозвісного ГКЧП.

У 2001 році вийшов на пенсію.

У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, за активну участь у вивченні історичного минулого селища присвоєно звання Почесний громадянин селища Любешів (першому серед мешканців селища).

Любить доглядати за садом і городом. У 2013 році виростив найбільшого в Україні гарбуза вагою 120 кг 500 г.[1][2][3][4][5][6][7][8] А у 2016 році встановив інший український рекорд, зібравши з одного куща картоплі (сорту Слов'янка) найбільший урожай – 8 кг 120 г бульб.[9][10]

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Батько — Авксентій Федорович Кравчук (18 березня 1927, с. Гірки — 26 травня 1996), українець.

Мати — Єфросинія Олексіївна (дівоче прізвище Літвинчук, 1 липня 1923 — 12 грудня 1983), українка.

Дружина — Ольга Степанівна (дівоче прізвище Шумакович, нар. 3 серпня 1950, Любешів), українка, нині на пенсії.

Діти — Геннадій (н. 29.07.1972) і Андрій (н. 10.09.1976).

Мав братів: Віктора (1951—2017) і Леоніда (1957—2014).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

  • У 1988 році в республіканському видавництві «Радянська школа» (м. Київ) вийшла 130-тисячним тиражем науково-популярна книга рос. «Географический калейдоскоп».
  • У 1993 році вийшла друга книга — «Рекорды природы». Наступного року книга вийшла додатковим тиражем.
  • Заснував і видає «Книгу рекордів Волині». Перший і другий випуски, під назвою «Рекорди Волині», побачили світ у 1994 і 1999 роках, третій — у 2005 році.
  • У 2011 році побачила світ «Книга рекордів природи».
  • Заснував національну «Книгу рекордів України». Планував регулярний її випуск.
  • Автор численних публікацій у всесоюзних та всеукраїнських журналах і газетах, місцевій пресі. У багатьох журналах і газетах («Україна», «Урядовий кур'єр», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Человек и природа», «Тваринництво України», «Нове життя» та ін.) мав свої багаторічні рубрики.

<

Книги Петра Кравчука

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Любешівщина. Історико-краєзнавчий нарис / Упорядник П. Бущик. — Луцьк : Надстир'я, 1996. — 127 с. — ISBN 966-517-075-9.
  • Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть — у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис. — Луцьк : Надстир'я, 2004. — ISBN 966-517-468-1.
  • Бібліографія Петра Кравчука.
  • Бущик П. Г. Ми від роду — українці. Історико-краєзнавчі нариси. — Луцьк : Вісник і К, 2004. — 334 с. — ISBN 966-8273-20-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза // Нове життя. — 2013. — 5 жовтня. — С. 8.
  2. ↑ Як виростити здорованів. Газ. «Голос України», 8 жовтня 2013 р.
  3. ↑ У Любешові виріс найбільший в Україні гарбуз // Волинь. — 2013. — 10 жовтня. — С. 12.
  4. ↑ У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз // Свобода. — Тернопіль, 2013. — 16 жовтня. — С. 3.
  5. ↑ Максимець, О. Не гарбуз — богатир! // Експрес. — 2013. — 17–24 жовтня. — С. 2.
  6. ↑ Кравчук, П. Гарбузовий рекорд України // Земля моя годувальниця. — Луганськ, 2013. — 30 жовтня.
  7. ↑ У Любешові виріс гігантський гарбуз // Добрий господар. — Львів, 2013. — № 21 (листопад).
  8. ↑ Федорова Н. Українські рекорди. Не підняти, не обійняти // Рідне село. — Київ, 2014. — 2014. — 15 січня. — С. 9.
  9. ↑ Петро Кравчук. "Нащадки" великих батьків. Газ. "Рідне село", 26 жовтня 2016 р., с. 9.
  10. ↑ Петро Кравчук. Щедрі врожаї від велетенської картоплини. Газ. «Добрий господар», № 27 грудень 2016, с. 5, наклад 300 000 прим.
  11. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 « Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "20 років незалежності України"»
Книги
Кравчук Петро Авксентійович.jpg
Брошура
Статті
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кравчук_Петро_Авксентійович&oldid=22836272