Кравчук Петро Авксентійович
| Кравчук Петро Авксентійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
12 липня 1947 (74 роки) Гірки, Любешівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | літератор, краєзнавець | |||
| Alma mater | Красноярський державний технічний університетd | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Напрямок | науково-популярна та краєзнавча література | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |
| |||
| Сайт: kravchuk.ucoz.com | ||||
|
| ||||
 Кравчук Петро Авксентійович у Вікісховищі | ||||
Кравчук Петро Авксентійович (нар. 12 липня 1947, с. Гірки Любешівського району Волинської області) — український літератор, краєзнавець, автор науково-популярних та краєзнавчих книг[1][2].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився Кравчук Петро Авксентійович 12 липня 1947 року в селі Гірки Любешівського району Волинської області.
Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі. Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського. Друкувався в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец», районній газеті «Радянське Полісся» та журналі «Скынтея ленинистэ» (Кишинев, Молдова)[3]. Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в Одесі[1][4][5].
У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, який закінчив 1967 року й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.
У 1967—1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.
Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку. У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли: працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року — знову на силікатному заводі, де працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу[1].
Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради[4].
У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит»[4][6].
З ініціативи Петра Кравчука була організована експедиція та проведено перше інструментальне вимірювання 7 вересня 1990 р. найвищого в Євразії Тальникового водоспаду (482 м, Росія) та ще трьох великих каскадних водоспадів колишнього СРСР: Кінзелюкського в Саянах (328 м), Великого Арсланбоба в Киргизстані (234 м), Грандіозного в Саянах (172 м)[7].
Був членом ВЛКСМ, у 1972—1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли. Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року.
У 2001 році вийшов на пенсію[1].
У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, присвоєно звання «Почесний громадянин селища Любешів»[8]
У 2013 році виростив найбільшого в Україні гарбуза вагою 120 кг 500 г[9][10][11][12][13]. А у 2016 році встановив інший український рекорд, зібравши з одного куща картоплі (сорту Слов'янка) найбільший урожай — 8 кг 120 г бульб[14][15]. У 2014 році з ініціативи Петра Кравчука та за підтримки газет «Рідне село» (Київ), «Земля моя годувальниця» (Луганськ), «Волинь» (Луцьк), «Віче-інформ» (Луцьк), "Добрий господар" (Львів) оголошено всеукраїнський щорічний конкурс з вирощування рекордних гарбузів[16].
Серед захоплень Петра Кравчука — фотографія та генеалогія. Фотографією захоплюється з дитинства. Його світлини опубліковані в книгах та газетах. Зокрема, газета «Віче» надрукувала серію «Вернісажів Петра Кравчука»: «Метелики»[17], «Гриби»[18], «Птахи»[19], «Лелеки»[20]. Дослідив власний родовід до 9-го коліна[21].
Брати: Віктор (1951-2017) і Леонід (1957-2014).[джерело?]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Медаль «Ветеран праці» (1986)
- Подяка голови Волинської ОДА за особистий внесок у розвиток Української Держави (2009)
- Почесний громадянин Любешова (2009)
- Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011)[22]
Творчість[ред. | ред. код]
Перші публікації Петра Кравчука в пресі з'явилися в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец» та в районній «Радянське Полісся». Газета «Юный ленинец» за активну діяльність нагородила фотоапаратом «Смена-3» та путівкою на Перший всеукраїнський зліт юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в місті Одесі.
У його творчому доробку науково-популярні та краєзнавчі книги:
- У 1988 році в республіканському видавництві «Радянська школа» (м. Київ) вийшла 130-тисячним тиражем науково-популярна книга рос. «Географический калейдоскоп».
- У 1993 році вийшла друга книга — «Рекорды природы». Наступного року книга вийшла додатковим тиражем.
- Заснував і видає «Книгу рекордів Волині». Перший і другий випуски, під назвою «Рекорди Волині», побачили світ у 1994 і 1999 роках, третій — у 2005 році.
- У 2011 році побачила світ «Книга рекордів природи».
- Заснував національну «Книгу рекордів України». Планував регулярний її випуск.
Петро Кравчук — автор понад 500 публікацій, а також численних фотографій. Друкувався щонайменше, як у 14 журналах і 36 газетах колишнього СРСР, України, Молдови та Білорусі. Деякі із них виходили мільйонними тиражами. Матеріали Петра Авксентійовича, а також розповіді про нього самого та його творчість, опубліковані, зокрема, у журналах «Вокруг света», «Наука и жизнь», «Студенческий меридиан», «География в школе», «Человек и природа», «Україна», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Перець» та газетах «Експрес», «Добрий господар», «Голос України», «Радянська Україна», «Волинь», "Робітнича газета", «Президентський вісник», «Україна молода», "Цікава газета на вихідні" та інших. У багатьох із них («Україна», «Урядовий кур'єр», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Человек и природа», «Тваринництво України», «Нове життя» та ін.) мав свої багаторічні рубрики[4][23][24].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Географический калейдоскоп. — Киев.: Радянська школа, 1988. — 144 с. — ISBN 5-330-00384-9.
- Рекорди Волині 1993. — Любешівська районна друкарня, 1994. — 64 с. — ISBN 5-7707-2014-1/4.
- Рекорды природы. — Любешов, «Эрудит». Ковельская городская типография, 1993. — 216 с. , т. 60000. — ISBN 5-7707-2044-1.
- Рекорди Волині 1998. — Любешів, «Ерудит», — Волинська обласна друкарня, 1999. — 208 с. — ISBN 966-95453-0-7.
- Книга рекордів Волині 2005. — Луцьк: Волинська обласна друкарня — Любешів: «Ерудит», 2005. 304 с. — ISBN 966-361-079-4.
- Книга рекордів природи. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-542-1.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Зімич Любов, Кондаревич Інна. Видатні особистості. Почесний житель селища Любешів Петро Кравчук. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любешівщина в історії України і Волині. Науковий збірник. Випуск 68. Матеріали 68-ї Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, Луцьк-Любешів. Упоряд.: Г. Бондаренко та ін. Луцьк: ПП Іванюк В. П., 2020. — 432 с. — С. 350—355.
- ↑ Волинський Гіннесс Петро Кравчук дослідив свій родовід до 9-го коліна. https://www.volyn.com.ua/. Процитовано 28 жовтня 2020.
- ↑ Кынтечеле нородулуй. Журн. «Скынтея ленинистэ» (Кишинев, Молдова), 1962, № 4, с. 22.
- ↑ а б в г Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть — у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис. — Луцьк: Надстир'я, 2004. — ISBN 966-517-468-1. — Кравчук Петро Авксентійович, с. 199.
- ↑ Бущик П. Г. Ми від роду — українці. Історико-краєзнавчі нариси. — Луцьк: Вісник і К, 2004. — 334 с. — ISBN 966-8273-20-6.
- ↑ Рішення Любешівської районної ради народних депутатів від 5.07.1989 р. № 105 "Про реєстрацію статуту кооперативу — Любешівського міжгалузевого кооперативного центру науково-технічної інформації «Ерудит».
- ↑ «Трибуна металлурга» (Днепропетровск), О. Михайлов «О петровцах пишут в книгах», 9 жовтня 1993 р.
- ↑ Волинянин Петро Кравчук дослідив свій родовід до 9-го коліна. https://www.volyn.com.ua/. Процитовано 28 жовтня 2020.
- ↑ У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза // Нове життя. — 2013. — 5 жовтня. — С. 8.
- ↑ У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз // Свобода. — Тернопіль, 2013. — 16 жовтня. — С. 3.
- ↑ Максимець, О. Не гарбуз — богатир! // Експрес. — 2013. — 17–24 жовтня. — С. 2.
- ↑ У Любешові виріс гігантський гарбуз // Добрий господар. — Львів, 2013. — № 21 (листопад).
- ↑ Федорова Н. Українські рекорди. Не підняти, не обійняти // Рідне село. — Київ, 2014. — 2014. — 15 січня. — С. 9.
- ↑ Петро Кравчук. «Нащадки» великих батьків. Газ. «Рідне село», 26 жовтня 2016 р., с. 9.
- ↑ Петро Кравчук. Щедрі врожаї від велетенської картоплини. Газ. «Добрий господар», № 27 грудня 2016, с. 5, наклад 300 000 прим.
- ↑ Один плід — а каші на ціле село. Підбито підсумок всеукраїнського конкурсу. Газ. «Рідне село», 26 листопада 2014 р., с. 1.
- ↑ Газ. «Віче» 28 серпня 2008 р., с. 16.
- ↑ Газ. «Віче» 23 жовтня 2008 р., с. 16.
- ↑ Газ. «Віче», 8 липня 2010 р., с. 16.
- ↑ Газ. «Віче», 6–12 вересня 2012 р., с. 16.
- ↑ Зубчук К. «Волинський Гіннесс» дослідив свій родовід до 9-го коліна. Газ. «Волинь-нова», 19 січня 2017 р., с. 1, 13.
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 « Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "20 років незалежності України"».
- ↑ Павлюк І. Українська преса Волинської області 1939—1941, 1944—2000 рр. Наукове видання. 2004, Луцьк, вид-во «Волинська обласна друкарня». — 508 c. ISBN 966-8468-68-6. — Автор Петро Кравчук с. 330.
- ↑ В. Борзенець. Рекорди Петра Кравчука. Газета «Робітнича газета» (Київ), 22 квітня 1999 р.