Крамаренко Олександр Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крамаренко Олександр Антонович
CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Kramarenko oa.jpg
Загальна інформація
Народження 26 жовтня 1921(1921-10-26)
Дніпродзержинськ, УСРР
Смерть 11 жовтня 2000(2000-10-11) (78 років)
Санкт-Петербург, Росія
Поховання Олександро-Невська лавра
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Військова служба
Роки служби 1939-1982
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ USSR Military Connection emblem.jpg Війська зв'язку
Війни / битви Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна
Командування
1971—1976 Начальник військ зв'язку Південної групи військ
1965—1971 Начальник Томського вищого військового командного училища зв'язку
1959—1965 Начальник військ зв'язку 13-ї загальновійськової армії
1956—1959 Командир 93-го окремого Ясського полку зв'язку
1943—1950 Командир батальйону зв'язку 5-го гвардійського танкового корпусу
Нагороди та відзнаки
Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За перемогу над Японією» (МНР)

Крамаре́нко Олекса́ндр Анто́нович (нар. 26 жовтня 1921, Дніпродзержинськ, УСРР — пом. 11 жовтня 2000, Санкт-Петербург, Росія) — радянський військовик, генерал-майор, начальник військ зв'язку 13-ї загальновійськової армії (19591965), начальник Томського вищого військового командного училища зв'язку (19651971), начальник військ зв'язку Південної групи військ (19711976). Кавалер Ордена Червоного Прапора, Ордена Олександра Невського, двох Орденів Вітчизняної війни I ст., Ордена Вітчизняної війни II ст., трьох Орденів Червоної Зірки та Ордена Угорської Народної Республіки «Червона Зірка» IV ст.

Життєпис

Олександр Крамаренко народився у Дніпродзержинську в родині селян. У 1939 році закінчив Харківське військове училище зв'язку.

Напередодні німецько-радянської війни був призначений начальником зв'язку батальйону 100-го танкового полку 50-ї танкової дивізії, що дислокувалась в районі Харкова. З грудня 1941 року — начальник зв'язку 1-го танкового батальйону 150-ї танкової бригади. У червні 1942 року Крамаренка було підвищено до начальника зв'язку цієї ж бригади, а з вересня того ж року по січень 1943 року він проходив службу на посаді помічника начальника штабу бронетанкових і механізованих військ 40-ї армії. З січня по квітень 1943 року — офіцер зв'язку бронетанкових і механізованих військ Воронезького фронту.

В квітні 1943 року у віці 21 року був призначений командиром окремого батальйону зв'язку 5-го танкового корпусу. В березні 1943 року брав участь у забезпеченні управління з'єднаннями корпусу в боях на харківському напрямку, а влітку того ж року — під час Курської битви та при звільненні лівобережної України. З листопада 1943 року по січень 1944 року корпус брав участь у Київській та Житомирсько-Бердичівській наступальних і Київській оборонній операціях. За участь у боях за звільнення Києва Крамаренка було нагороджено Орденом Червоного Прапора.

В січні 1944 року корпус був включений в склад 6-ї танкової армії, у складі якої вів бойові дії до кінця війни. Батальйон Крамаренка забезпечував зв'язок в Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській та Яссько-Кишинівській операціях. З жовтня 1944 року по квітень 1945 року зв'язківці підтримували безперебійний зв'язок в Дебреценській та Будапештській, а в квітні-травні 1945 року — в Братиславсько-Брновській і Празькій операціях. Бойовий шлях батальйон під командуванням Олександра Крамаренка закінчив у Празі. В червні 1945 року батальйон в складі корпусу було передислоковано на Далекий Схід, де він брав участь в розгромі Квантунської армії Японії. Командувати батальйоном, що входив відтепер до складу Забайкальсько-Амурського військового округу, Крамаренко продовжував аж до 1950 року.

З вересня 1950 року по червень 1955 року навчався у військовій академії зв'язку ім. С. М. Будьонного в Ленінграді. Після закінчення, наказом Головнокомандувача Сухопутних військ СРСР № 0183 від 9 травня 1955 року був призначений командиром 93-го окремого Ясського полку зв'язку 8-ї танкової армії Прикарпатського військового округу. З листопада 1959 року по вересень 1965 року виконував обов'язки начальника військ зв'язку 13-ї загальновійськової армії Прикарпатського військового округу.

Протягом 19631964 років знаходився в спеціальному відрядженні на Кубі, як старший спеціаліст зі зв'язку. З вересня 1965 року по грудень 1971 року обіймав посаду начальника Томського вищого військового командного училища зв'язку. З грудня 1971 року по червень 1976 року проходив службу в Південній групі військ на посаді начальника військ зв'язку. Завершував службу в Радянській армії на посаді начальника командного факультету академії зв'язку ім. С. М. Будьонного. Після виходу в запас у листопаді 1982 року працював завідуючим музеєм академії зв'язку ім. С. М. Будьонного.

Помер 11 жовтня 2000 року в Санкт-Петербурзі. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври[1].

Нагороди

Примітки

  1. Могила Олександра Крамаренка (рос.). «Некрополь Свято-Троицкой Александро-Невской Лавры». Процитовано 11 листопада 2014. 
  2. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 листопада 2014. 
  3. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 листопада 2014. 
  4. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 листопада 2014. 
  5. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 11 листопада 2014. 

Посилання