Красицький Фотій Степанович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 26: Рядок 26:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився в [[Селяни|селянській]] родині Степана Антоновича Красицького, який був сином [[Красицька Катерина Григорівна|Катерини Григорівни]] — рідної сестри [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].
Народився в [[Селяни|селянській]] родині Степана Антоновича Красицького, який був сином [[Красицька Катерина Григорівна|Красицької Катерини Григорівни]] — рідної сестри [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].


Початкову [[Освіта|освіту]] здобув у сільській школі.
Початкову [[Освіта|освіту]] здобув у сільській школі.
Рядок 38: Рядок 38:
[[1901]] року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії, що зарекомендувала Красицького як одного з кращих українських живописців. [[1905]] року [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукове Товариство імені Т. Шевченка]] придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції [[Національний музей у Львові|Львівського музею українського мистецтва]].
[[1901]] року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії, що зарекомендувала Красицького як одного з кращих українських живописців. [[1905]] року [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукове Товариство імені Т. Шевченка]] придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції [[Національний музей у Львові|Львівського музею українського мистецтва]].


Друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі [[Шершень (журнал)|«Шершень»]], зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України. Став автором підручників з малювання.
Друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі [[Шершень (журнал)|«Шершень»]] ([[1906]]), зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України. Став автором першого українського посібника з малювання «Рисування та малювання» ([[1929]]).


З [[1903]] року постійно працював у [[Київ|Києві]]: викладав у художньому училищі ([[1912]]–[[1920]]) та в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київському художньому інституті]] ([[1927]]–[[1939]], з перервами). З [[1927]] року професор. [[1929]] р. проходив по справі [[Процес Спілки визволення України|СВУ]].
З [[1903]] року постійно працював у [[Київ|Києві]]: викладав у художньому училищі ([[1912]]–[[1920]]) та в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київському художньому інституті]] ([[1927]]–[[1939]], з перервами). З [[1927]] року професор. [[1929]] р. проходив по справі [[Процес Спілки визволення України|СВУ]].
Рядок 68: Рядок 68:
Працював у різних жанрах:
Працював у різних жанрах:
* [[портрет]]а — виконав живописні та графічні портрети [[Старицький Михайло Петрович|М. Старицького]] (1893), [[Леся Українка|Лесі Українки]] (1904), [[Іван Франко|І. Франка]] (1907), [[Микола Садовський|М. Садовського]] (1912), [[Олена Пчілка|Олени Пчілки]] (1927), [[Ждаха Амвросій Андрійович|А. Ждахи]] (1928), [[Багалій Дмитро Іванович|Д. Багалія]] (1929), [[Кундзіч Олексій Леонардович|О. Кундзіча]] (1933), [[Яворницький Дмитро Іванович|Д. Яворницького]] (1934) та інших; Фотій Красицький писав портрети селян. Відомі його роботи напіветюдного характеру «Баба Олійничиха» (1894) і «Дід Грицько» (1905).
* [[портрет]]а — виконав живописні та графічні портрети [[Старицький Михайло Петрович|М. Старицького]] (1893), [[Леся Українка|Лесі Українки]] (1904), [[Іван Франко|І. Франка]] (1907), [[Микола Садовський|М. Садовського]] (1912), [[Олена Пчілка|Олени Пчілки]] (1927), [[Ждаха Амвросій Андрійович|А. Ждахи]] (1928), [[Багалій Дмитро Іванович|Д. Багалія]] (1929), [[Кундзіч Олексій Леонардович|О. Кундзіча]] (1933), [[Яворницький Дмитро Іванович|Д. Яворницького]] (1934) та інших; Фотій Красицький писав портрети селян. Відомі його роботи напіветюдного характеру «Баба Олійничиха» (1894) і «Дід Грицько» (1905).
* тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (1911, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
* тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (1901, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
* [[пейзаж]]у — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо.
* [[пейзаж]]у — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо.
* театральні декорації – захоплення Фотія Красицького українською етнографією яскраво виявилося в його театральних декораціях у грудні 1903 року широко відзначалося 35-річчя видатного українського композитора і давнього доброго друга художника [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]]. Оперний театр, який нещодавно перейшов у новий будинок, підготував під керівництвом ювіляра оперу "Різдвяна ніч". Постановку здійснив [[Старицький Михайло Петрович|Михайло Старицький]], а декорації виготовили за ескізами Красицького.
* театральні декорації – захоплення Фотія Красицького українською етнографією яскраво виявилося в його театральних декораціях у грудні [[1903]] року широко відзначалося 35-річчя видатного українського композитора і давнього доброго друга художника [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]]. [[Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|Оперний театр]], який нещодавно перейшов у новий будинок, підготував під керівництвом ювіляра [[Різдвяна ніч (опера)|оперу «Різдвяна ніч»]]. Постановку здійснив [[Старицький Михайло Петрович|Михайло Старицький]], а декорації виготовили за ескізами Красицького.


Створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), «Шевченко в майстерні» (1937), «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко над Дніпром» (усі — 1938), «Смерть Шевченка» (1940) та інші.
Створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), «Шевченко в майстерні» (1937), «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко над Дніпром» (усі — 1938), «Смерть Шевченка» (1940) та інші.

У [[1906]] виконав [[карикатура|карикатури]] для сатиричного [[журнал]]у «[[Шершень (журнал)|Шершень]]». [[Автор]] першого українського посібника «Рисування та малювання» (1929).


Твори зберігаються в [[Національний художній музей України|Національному художньому музеї]].
Твори зберігаються в [[Національний художній музей України|Національному художньому музеї]].

Версія за 22:37, 4 травня 2019

Фотій Степанович Красицький
Красицький Фотій Степанович.jpg
Народження 12 (24) серпня 1873(1873-08-24)
Зелена Діброва, (тепер Черкаська область)
Смерть 2 червня 1944(1944-06-02) (70 років)
  Київ
Поховання
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Відомі учні Красний Іван Миколайович і Никодимов Яків Іванович
Працівник Уральський державний технічний університетd

CMNS: Красицький Фотій Степанович у Вікісховищі

Фо́тій Степа́нович Краси́цький (12 (24) серпня 1873(18730824), Зелена Діброва, Городищенський район, Черкаська область — 2 червня 1944, Київ) — український художник, класик українського малярства і графіки, карикатурист, професор, внучатий небіж Т. Шевченка по лінії його сестри Катерини, член АХЧУ.

Життєпис

Народився в селянській родині Степана Антоновича Красицького, який був сином Красицької Катерини Григорівни — рідної сестри Тараса Шевченка.

Початкову освіту здобув у сільській школі.

18881892 рр. — коштом М. Лисенка навчався в Київській рисувальній школі М. Мурашка (майстерня М. Пимоненка).

18921894 рр. — продовжував освіту в Одеському художньому училищі (майстерня К. Костанді).

18941901 рр. — навчався у Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв (Санкт-Петербург) (майстерня І. Рєпіна).

1901 року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії, що зарекомендувала Красицького як одного з кращих українських живописців. 1905 року Наукове Товариство імені Т. Шевченка придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції Львівського музею українського мистецтва.

Друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі «Шершень» (1906), зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України. Став автором першого українського посібника з малювання «Рисування та малювання» (1929).

З 1903 року постійно працював у Києві: викладав у художньому училищі (19121920) та в Київському художньому інституті (19271939, з перервами). З 1927 року професор. 1929 р. проходив по справі СВУ.

Жив на Андріївському узвозі, потім у 19101944 роках на Пріорці, на теперішній вулиці Брюсова (колишній Мукачевський провулок № 20/16), де 1977 року встановлено меморіальну дошку (бронза; скульптор О. О. Супрун, архітектор К. О. Сидоров)[1]. Приятелював з багатьма діячами української культури, зокрема з родинами Косачів, Лисенків, Матушевських, Грушевських, Старицькиих, Марією Заньковецькою та ін.

Похований на Куренівському кладовищі, 1963 року прах перенесено на Байкове кладовище (тоді ж на могилі встановлено надгробок)[1].

1961 — на його честь названо в Києві вулицю імени Красицького.

Будинок-музей Ф.Красицького Київ 2016.jpg МД Красицький.jpg Могила Фотія Красицького.jpg
Будинок на вул. Брюсова
Меморіальна таблиця
Могила

Пам'ять

Повернувшись до Києва після навчання в Петербурзі, Ф. Красицький оселився разом зі своєю юною дружиною Ганною на Андріївському узвозі, 15. Ілюстрації до журналу «Шершень» та інші роботи мистця можна побачити в Музеї Однієї Вулиці. Політик та історик Ігор Шаров подарував Канівському музею Тараса Шевченка портрет Кобзаря 1910 року пензля класика українського малярства та графіки Фотія Красицького.

Творчість

Працював у різних жанрах:

  • портрета — виконав живописні та графічні портрети М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), І. Франка (1907), М. Садовського (1912), Олени Пчілки (1927), А. Ждахи (1928), Д. Багалія (1929), О. Кундзіча (1933), Д. Яворницького (1934) та інших; Фотій Красицький писав портрети селян. Відомі його роботи напіветюдного характеру «Баба Олійничиха» (1894) і «Дід Грицько» (1905).
  • тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (1901, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
  • пейзажу — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо.
  • театральні декорації – захоплення Фотія Красицького українською етнографією яскраво виявилося в його театральних декораціях у грудні 1903 року широко відзначалося 35-річчя видатного українського композитора і давнього доброго друга художника Миколи Лисенка. Оперний театр, який нещодавно перейшов у новий будинок, підготував під керівництвом ювіляра оперу «Різдвяна ніч». Постановку здійснив Михайло Старицький, а декорації виготовили за ескізами Красицького.

Створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), «Шевченко в майстерні» (1937), «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко над Дніпром» (усі — 1938), «Смерть Шевченка» (1940) та інші.

Твори зберігаються в Національному художньому музеї.

Родина

Подружжя Фотія та Ганни Красицьких мало 5 дітей. Старший син Петро (19061968) (архітектор), Василь, а також три доньки Фотіна (Тіна) Влизько, Ярина (Ірина) Мельник (працювала художницею на Київській кінофабриці), Ганна (Галина) (працювала художницею на Одеській кінофабриці).

Примітки

Посилання

Джерела та література