Відмінності між версіями «Красицький Фотій Степанович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 77: Рядок 77:


== Родина ==
== Родина ==
Подружжя Фотія та Ганни Красицьких мало 5 дітей. Старший син [[Красицький Петро Фотійович|Петро]] ([[1906]] — [[1968]]) (архітектор), Василь, а також три доньки Фотіна (Тіна) Влизько, Ярина (Ірина) Мельник (працювала художницею на [[Київська кінофабрика «Українфільм»|Київській кінофабриці]]), Ганна (Галина) (працювала художницею на [[Одеська кінофабрика|Одеській кінофабриці]]).
Подружжя Фотія та Ганни Красицьких мало 5 дітей. Старший син [[Красицький Петро Фотійович|Петро]] ([[1906]] — [[1968]]) архітектор; Василь; а також три доньки Фотіна (Тіна) Влизько; Ярина (Ірина) Мельник працювала художницею на [[Київська кінофабрика «Українфільм»|Київській кінофабриці]]; Ганна (Галина) працювала художницею на [[Одеська кінофабрика|Одеській кінофабриці]].


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 22:42, 4 травня 2019

Фотій Степанович Красицький
Красицький Фотій Степанович.jpg
Народження 12 (24) серпня 1873(1873-08-24)
Зелена Діброва, (тепер Черкаська область)
Смерть 2 червня 1944(1944-06-02) (70 років)
  Київ
Поховання
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Відомі учні Красний Іван Миколайович і Никодимов Яків Іванович
Працівник Уральський державний технічний університетd

CMNS: Красицький Фотій Степанович у Вікісховищі

Фо́тій Степа́нович Краси́цький (12 (24) серпня 1873(18730824), Зелена Діброва, Городищенський район, Черкаська область — 2 червня 1944, Київ) — український художник, класик українського малярства і графіки, карикатурист, професор, внучатий небіж Т. Шевченка по лінії його сестри Катерини, член АХЧУ.

Життєпис

Народився в селянській родині Степана Антоновича Красицького, який був сином Красицької Катерини Григорівни — рідної сестри Тараса Шевченка.

Початкову освіту здобув у сільській школі.

18881892 рр. — коштом М. Лисенка навчався в Київській рисувальній школі М. Мурашка (майстерня М. Пимоненка).

18921894 рр. — продовжував освіту в Одеському художньому училищі (майстерня К. Костанді).

18941901 рр. — навчався у Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв (Санкт-Петербург) (майстерня І. Рєпіна).

1901 року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії, що зарекомендувала Красицького як одного з кращих українських живописців. 1905 року Наукове Товариство імені Т. Шевченка придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції Львівського музею українського мистецтва.

Друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі «Шершень» (1906), зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України. Став автором першого українського посібника з малювання «Рисування та малювання» (1929).

З 1903 року постійно працював у Києві: викладав у художньому училищі (19121920) та в Київському художньому інституті (19271939, з перервами). З 1927 року професор. 1929 р. проходив по справі СВУ.

Жив на Андріївському узвозі, потім у 19101944 роках на Пріорці, на теперішній вулиці Брюсова (колишній Мукачевський провулок № 20/16), де 1977 року встановлено меморіальну дошку (бронза; скульптор О. О. Супрун, архітектор К. О. Сидоров)[1]. Приятелював з багатьма діячами української культури, зокрема з родинами Косачів, Лисенків, Матушевських, Грушевських, Старицькиих, Марією Заньковецькою та ін.

Похований на Куренівському кладовищі, 1963 року прах перенесено на Байкове кладовище (тоді ж на могилі встановлено надгробок)[1].

1961 — на його честь названо в Києві вулицю імени Красицького.

Будинок-музей Ф.Красицького Київ 2016.jpg МД Красицький.jpg Могила Фотія Красицького.jpg
Будинок на вул. Брюсова
Меморіальна таблиця
Могила

Пам'ять

Повернувшись до Києва після навчання в Петербурзі, Ф. Красицький оселився разом зі своєю юною дружиною Ганною на Андріївському узвозі, 15. Ілюстрації до журналу «Шершень» та інші роботи мистця можна побачити в Музеї Однієї Вулиці. Політик та історик Ігор Шаров подарував Канівському музею Тараса Шевченка портрет Кобзаря 1910 року пензля класика українського малярства та графіки Фотія Красицького.

Творчість

Працював у різних жанрах:

  • портрета — виконав живописні та графічні портрети М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), І. Франка (1907), М. Садовського (1912), Олени Пчілки (1927), А. Ждахи (1928), Д. Багалія (1929), О. Кундзіча (1933), Д. Яворницького (1934) та інших; Фотій Красицький писав портрети селян. Відомі його роботи напіветюдного характеру «Баба Олійничиха» (1894) і «Дід Грицько» (1905).
  • тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (1901, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
  • пейзажу — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо.
  • театральні декорації – захоплення Фотія Красицького українською етнографією яскраво виявилося в його театральних декораціях у грудні 1903 року широко відзначалося 35-річчя видатного українського композитора і давнього доброго друга художника Миколи Лисенка. Оперний театр, який нещодавно перейшов у новий будинок, підготував під керівництвом ювіляра оперу «Різдвяна ніч». Постановку здійснив Михайло Старицький, а декорації виготовили за ескізами Красицького.

Створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), «Шевченко в майстерні» (1937), «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко над Дніпром» (усі — 1938), «Смерть Шевченка» (1940) та інші.

Твори зберігаються в Національному художньому музеї.

Родина

Подружжя Фотія та Ганни Красицьких мало 5 дітей. Старший син Петро (19061968) — архітектор; Василь; а також три доньки Фотіна (Тіна) Влизько; Ярина (Ірина) Мельник — працювала художницею на Київській кінофабриці; Ганна (Галина) — працювала художницею на Одеській кінофабриці.

Примітки

Посилання

Джерела та література