Креців
| Село
|
Кре́ців (пол. Kreców) — давнє українське село в Польщі, в гміні Тирява-Волоська Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 8 осіб (2011[1]).
Назва[ред. | ред. код]
У 1977-1981 рр. село в ході кампанії ліквідації українських назв село було перейменовано на Сади (пол. Sady).
Розташування[ред. | ред. код]
Село розташовується в Солених Горах.
Історія[ред. | ред. код]
До 1772 р. село входило до Сяніцької землі Руське воєводства.
У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, Королівство Галичини та Володимирії. У 1880 році село належало до Добромильського повіту, в селі нараховувалось 424 мешканці та 100 мешканців у фільварку (майже всі греко-католики, за винятком кількох римо-католиків), місцева греко-католицька парафія належала до Ліського деканату Перемишльської єпархії.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Добромильського повіту Львівського воєводства, в 1934-1939 рр. — у складі ґміни Кузьміна. На 1 січня 1939-го в селі з 740 жителів було 650 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 40 поляків і 30 євреїв[2].
12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Дрогобицької області у складі повіту[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які винищили євреїв. У серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з селом було передане до складу Польщі.
Українське населення було піддане етноциду — більшість виселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. та 20-25 травня 1947 року під час Операції Вісла решта 205 осіб депортована на понімецькі землі, так що в селі не залишилося жодного жителя.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква[ред. | ред. код]
У 1784 р. в селі була зведена дерев’яна церква Богоявлення Господнього на місці попередньої. У 1936 р. парафія передана до Бірчанському деканату. У 1980 р. церква зруйнована польською владою в рамках акції «естетизації території».
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 5 | 0 | 5 | 0 |
| Жінки | 3 | 0 | 3 | 0 |
| Разом | 8 | 0 | 8 | 0 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 18.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- ↑ Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Kreców // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.)
- Апокриф руський
| |||||||||||
