Кривенький Степан Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кривенький Степан Федорович
Степан Кривенький.jpg
Народився 6 травня 1941(1941-05-06)
Вільхівка (Луцький район)
Помер 15 вересня 1992(1992-09-15) (51 рік)
Вільхівка (Луцький район)
Поховання Вільхівка (Луцький район)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність композитор
Знання мов українська
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Кривенький Степан Федорович (нар. 6 квітня 1941, Вільхівка, Горохівський (нині – Луцький) район, Волинська область  — пом. 15 вересня 1992, Вільхівка, Горохівський (нині – Луцький) район, Волинська область)   — волинський музикант, поет, самодіяльний композитор, автор гімну Волині, заслужений працівник культури України, Почесний громадянин Волині.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Народився в селі Вільхівка Горохівського (нині – Луцького) району у сім'ї Євдокії і Федора Кривеньких. Крім Степана у сім'ї був старший син Євген[1].

У дитинстві любив слухати пісні від матері. Згодом, коли Федір Кривенький приніс із радянсько-німецької війни трофейну гармошку, навчався гри на ній самотужки[2].

Батьки Степана Кривенького прийняли рішення відправити його до Горохівської музичної школи у клас баяна. Музичну школу закінчив із відзнакою. Після закінчення середньої школи вступив до Луцького культосвітнього училища[3].

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З 1958 по 1992 рік працював художнім керівником Будинку культури села Вільхівка Волинської області.

У 1961 році разом із головою правління місцевого колгоспу "Шлях Леніна" Володимиром Жигуном створив хор «Хлібодар». Написав значну частину творів із репертуару хору. Під його керівництвом у 1974 році хору «Хлібодар» присвоєно почесне звання «народний самодіяльний»[4].

Працював також у Горохівському районному будинку культури, керував хором. Володів грою на бандурі, гітарі, скрипці, трубі, фортепіано, цимбалах, сопілці й саксофоні. На громадських засадах Кривенький створив хори при Горохівській районній лікарні, райспоживспілці, у райвідділі внутрішніх справ[2].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Створив понад три десятки пісень. Серед найвідоміших – гімн Волині "Волинь моя" та "Мої ясени"[1].

Окремі твори поширилися серед української діаспори. Пісню "Мої ясени" записала Українська капела бандуристів імені Тараса Шевченка під керівництвом Григорія Китастого[5]. Донька Степана Кривенького Леся Влашинець стверджує, що наприкінці 1980-х з Канади за виконання пісень «Волинь моя», «Мої ясени» і «Вишиванка» Степану Кривенькому надійшов гонорар у розмірі 5 тисяч доларів США, від якого композитор відмовився за наполягання чиновників, віддавши кошти на благодійність. Отримав з Канади платівку із записом пісні «Волинь моя», що прийшла разом із гонораром[1].

Співпрацював із поетом Петром Гоцем, на слова якого створив пісню "Молюсь на тебе, краю мій". Писав музику на вірші Лесі Українки.

За життя не видав жодної збірки власних творів. У 1999 році дружина та донька Степана Кривенького за підтримки Петра Старушика та Миколи Остапчука упорядкували його твори у збірку "Волинь моя"[2]. Збірку двічі перевидавали[6].

Смерть і поховання[ред. | ред. код]

Помер 15 вересня 1992 року на руках у дружини[7]. Похований на кладовищі у селі Вільхівка Волинської області. На могилі встановлене погруддя (скульптор Леонід Українець)[8][4].

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина – Марія Климівна. З майбутньою дружиною познайомився на районному семінарі у селі Гектари Волинської області[2].

Донька – Леся Влашинець (1969 р.н.) – волинська журналістка, член НСЖУ, заступниця редактора газети "Горохівський вісник"[9].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

14 листопада 1989 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури Української РСР".

У 2007 році рішенням Волинської обласної ради посмертно удостоєний звання "Почесний громадянин Волині"[10].

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 2001 році на Волині встановлено обласну мистецьку премію імені Степана Кривенького, яка щороку вручається кращим вокально-хоровим колективам, композиторам, аматорам за значний внесок у розвиток аматорського мистецтва. Хор «Хлібодар» першим був удостоєний цієї премії[2].

15 травня 2011 року в селі Вільхівка вшановували 70-річчя від дня народження Степана Кривенького. Дочка композитора Леся Влашинець, разом зі своїм сином, внуком композитора Михайлом, відкрили меморіальну пам’ятну дошку Степану Кривенькому на місцевому Будинку культури[11].

1 червня 2013 року набрало чинності рішення Луцької міської ради про перейменування вулиці Фрунзе на вулицю Степана Кривенького[12]

25 серпня 2018 року в селі Лобачівка Волинської області в місцевому НД «Просвіта» відбулася прем’єра вистави «Балада про Степана» про життя Степана Кривенького – авторський задум народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, провідного актора Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Петра Панчука. Ролі у виставі виконали актори народного аматорського театру села Лобачівка (керівник Андрій Корнейко)[13].

15 вересня 2019 року у РНД «Просвіта» міста Горохова Волинської області відбувся перший фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва «Волинь моя, краса моя» присвячений пам’яті Степана Кривенького, який проводиться щорічно[14][15].

Рішенням Горохівської міської ради 2021 рік оголошено Роком Степана Кривенького в Горохівській міській територіальній громаді[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в СТЕПАН КРИВЕНЬКИЙ КАТЕГОРИЧНО ВІДМОВИВСЯ ПРАВИТИ ПІСНЮ «ВОЛИНЬ МОЯ». www.volyn.com.ua. 2016-03-30. Процитовано 2021-11-13. 
  2. а б в г д Філюк, Руслана. Творець гімну Волині (укр.). Волинь-нова. Процитовано 14.11.2021. 
  3. Vitaly, Signatulin (2018-06-26). Він створив гімн Волині. Грінченко-інформ (uk). Процитовано 2021-11-13. 
  4. а б Відомі горохівчани: історія творця гімну Волині родом з Вільхівки. gorohiv.rayon.in.ua (uk). Процитовано 2021-11-13. 
  5. Ash Trees (uk-UA). Процитовано 2021-11-13. 
  6. Як народилася легендарна пісня «Волинь моя»: спогади доньки автора. ВолиньPost (en). Процитовано 2021-11-13. 
  7. Автор пісні «Волинь моя» помер на руках у дружини: продовження розповіді про славетного земляка. https://visnyk.lutsk.ua/ (uk). Процитовано 2021-11-13. 
  8. Пам’ятник творцеві пісні «Волинь моя». ФІШКА ВОЛИНІ. Волинь24 (en). Процитовано 2021-11-13. 
  9. На Горохівщині відбувся фестиваль, присвячений пам'яті автора пісні «Волинь моя».ФОТО. ВолиньPost (en). Процитовано 2021-11-13. 
  10. Лауреати звання "Почесний громадянин Волині" | Волинська обласна рада. volynrada.gov.ua. Процитовано 2021-11-13. 
  11. Автору пісні «Волинь моя» відкрили меморіальну дошку. Волинські новини. Процитовано 2021-11-13. 
  12. У ЛУЦЬКУ ПЕРЕЙМЕНОВАНО 27 ВУЛИЦЬ.
  13. Новосад, Роман (20 вересня, 2018). Горохівський Піснедар. day.kyiv.ua (укр. рус.). Процитовано 14.11.2021. 
  14. У Горохові відбувся ІІІ відкритий фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва імені Степана Кривенького | Луцька районна рада. r-rada.lutsk.ua. Процитовано 2021-11-13. 
  15. в Горохові – фестиваль пам’яті Степана Кривенького. TOP-News УКРАЇНА (uk). 2021-09-26. Процитовано 2021-11-13. 
  16. Про оголошення 2021 року роком Степана Кривенького. gorokhivrada.gov.ua (ua). Процитовано 2021-11-13. 

Посилання[ред. | ред. код]