Відмінності між версіями «Кривоносівка (Середино-Будський район)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(→‎Історія: уточнення)
 
Рядок 44: Рядок 44:
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Згідно зі свідченнями місцевих жителів, які вони давали в ході Генерального слідства про маєтності Стародубського полку 1729 р., їх село «за польської держави було засновано слободою поляком Пясочинським». Однак, яким з них (Олександром Пясочинським, який з 22 жовтня 1633 очолював Новгород-Сіверське староство, або його сином Яном, який 25 лютого 1641 р. змінив його на зазначеній посаді) місцеві старожили не говорили.
+
Згідно зі свідченнями місцевих жителів, які вони давали в ході Генерального слідства про маєтності Стародубського полку 1729 р., їх село «за польської держави було засновано слободою поляком Пясочинським». Однак, яким з них (Олександром Пясочинським, який з 22 жовтня 1633 очолював Новгород-Сіверське староство, або його сином Яном, який 25 лютого 1641 р. змінив його на зазначеній посаді) місцеві старожили не говорили.
   
 
Український історик Петро Михайлович Кулаковський дотримується аналогічної точки зору і вважає, що ''Кривоносівка'' була поселена Пясочинським в середині 40-х років XVII століття, після придбання в 1644 році Олександром Пясочинського села [[Хильчичі]] з прилеглими до нього землями.
 
Український історик Петро Михайлович Кулаковський дотримується аналогічної точки зору і вважає, що ''Кривоносівка'' була поселена Пясочинським в середині 40-х років XVII століття, після придбання в 1644 році Олександром Пясочинського села [[Хильчичі]] з прилеглими до нього землями.
Рядок 50: Рядок 50:
 
З дня заснування ''Кривоносівка'' перебувала у володінні її засновників, а після звільнення України від поляків перейшла під владу гетьманську і військову.
 
З дня заснування ''Кривоносівка'' перебувала у володінні її засновників, а після звільнення України від поляків перейшла під владу гетьманську і військову.
   
8 березня 1715 р. вона була надана гетьманом Скоропадським бунчуковому товаришу Данилу Герасимовичу Кутневському (? - 9.04.1732), «за вірність і старанність у військовій службі» , а 7 червня 1718 закріплена за ним, його дружиною і дітьми грамотою Петра I в «спокійне і неодмінне володіння».
+
8 березня 1715 р. вона була надана гетьманом Скоропадським бунчуковому товаришу Данилу Герасимовичу Кутневському (? — 9.04.1732), «за вірність і старанність у військовій службі», а 7 червня 1718 закріплена за ним, його дружиною і дітьми грамотою Петра I в «спокійне і неодмінне володіння».
   
Данило Кутневський був сином багатого міщанина Герасима Тимофійовича, який проживав в хуторі Кремля поблизу [[Ямпіль (Сумська область)|Ямполя]]. Після одруження на Марії Савичні Савич, дочки генерального судді Сави Прокоповича, він в 1699 році записався в козаки і через тринадцять років дослужився до посади новгород-сіверського сотника (15.01.1712 - 1715).
+
Данило Кутневський був сином багатого міщанина Герасима Тимофійовича, який проживав в хуторі Кремля поблизу [[Ямпіль (Сумська область)|Ямполя]]. Після одруження на Марії Савичні Савич, дочки генерального судді Сави Прокоповича, він в 1699 році записався в козаки і через тринадцять років дослужився до посади новгород-сіверського сотника (15.01.1712 — 1715).
   
По ревізії 1723 р. Д. Г. Кутневський володів в ''Кривоносівці'' 59 дворами і 20 хатами, Григорій Лук'янович Жоравко - 6 хатами, а козаки - 17 дворами. Серед козаків того часу (за даними на 1732) відомі: Федір Мітченко, Парфен Куличенко, Федір Гузенко, Тит Пулишкін, Моісей Сінченко, Іван Лахоненко, Григорій Буйченок, Іван Мартинов, Михайло Гузєєв і Семен Пулишкін.
+
По ревізії 1723 р. Д. Г. Кутневський володів в ''Кривоносівці'' 59 дворами і 20 хатами, Григорій Лук'янович Жоравко — 6 хатами, а козаки — 17 дворами. Серед козаків того часу (за даними на 1732) відомі: Федір Мітченко, Парфен Куличенко, Федір Гузенко, Тит Пулишкін, Моісей Сінченко, Іван Лахоненко, Григорій Буйченок, Іван Мартинов, Михайло Гузєєв і Семен Пулишкін.
   
Після смерті Данила Кутневського, що настала 9 квітня 1732 р., його володіння в ''Кривоносівці'' залишилися у володінні його дружини М. С. Савич (? - Після 1742), а від неї в рівних частинах перейшли до її дітей - бунчукового товариша Василя Даниловича (? - після 1785) та Івана Даниловича Кутневського (? - до 1768), а після смерті І. Д. Кутневського - до його дружини Параскевії Кутневської.
+
Після смерті Данила Кутневського, що настала 9 квітня 1732 р., його володіння в ''Кривоносівці'' залишилися у володінні його дружини М. С. Савич (? — Після 1742), а від неї в рівних частинах перейшли до її дітей — бунчукового товариша Василя Даниловича (? — після 1785) та Івана Даниловича Кутневського (? — до 1768), а після смерті І. Д. Кутневського — до його дружини Параскевії Кутневської.
   
Що стосується володінь Григорія Лук'яновича Жоравко (? - 23.04.1724), то після його смерті вони відійшли до його дружини Анни Павлівні Жоравко (? - 13.04.1731), а від неї - до її єдиної дочки Марії Григорівни Жоравко (? - До 1748). 23 січня 1732 р. Марія Григорівна вийшла заміж за Могилянського сотника Максима Михайловича Турківського та передала йому в придане все своє нерухоме майно, яке 29 квітня 1732 було закріплено за ним універсалом гетьмана Апостола. Однак після смерті Марії Григорівни воно було повернуто її родичам і передано у володіння її двоюрідного брата Івана Тимофійовича Жоравко (? - Після 1792).
+
Що стосується володінь Григорія Лук'яновича Жоравко (? — 23.04.1724), то після його смерті вони відійшли до його дружини Анни Павлівні Жоравко (? — 13.04.1731), а від неї — до її єдиної дочки Марії Григорівни Жоравко (? — До 1748). 23 січня 1732 р. Марія Григорівна вийшла заміж за Могилянського сотника Максима Михайловича Турківського та передала йому в придане все своє нерухоме майно, яке 29 квітня 1732 було закріплено за ним універсалом гетьмана Апостола. Однак після смерті Марії Григорівни воно було повернуто її родичам і передано у володіння її двоюрідного брата Івана Тимофійовича Жоравко (? — Після 1792).
   
На момент проведення Румянцевской опису Малоросії 1765-1768 рр. в ''Кривоносівці'' значився 21 двір і 16 бездвороаих хат (не рахуючи володіння козаків), з яких бунчукового товаришу Василю Даниловичу Кутневському належав 21 двір і 7 бездворових хат, Параскевії Кутневській - 16 дворів і 4 бездворових хат, генеральному осавулу Івану Тимофійовичу Жоравко - 2 двори і військовому канцеляристу Йосипу Сафоновичу Юркевичу, одруженому на одній з дочок бунчукового товариша В. Д. Кутневського - 6 бездворових хат, а на момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр. - 68 дворів і 89 хат, з яких Василю Даниловичу Кутневському належало 25 дворів і 32 хати, Михайлу Івановичу та Петру Івановичу Кутневському (дітям померлої Параскевії Кутневської) - 27 дворів і 34 хати, виборним козакам - 3 двори і 7 хат, підпомічникам - 5 дворів і 6 хат, статському раднику Івану Тимофійовичу Жоравко - 2 двори і 2 хати і Юркевичам - 6 дворів і 8 хат.
+
На момент проведення Румянцевской опису Малоросії 1765—1768 рр. в ''Кривоносівці'' значився 21 двір і 16 бездвороаих хат (не рахуючи володіння козаків), з яких бунчукового товаришу Василю Даниловичу Кутневському належав 21 двір і 7 бездворових хат, Параскевії Кутневській — 16 дворів і 4 бездворових хат, генеральному осавулу Івану Тимофійовичу Жоравко — 2 двори і військовому канцеляристу Йосипу Сафоновичу Юркевичу, одруженому на одній з дочок бунчукового товариша В. Д. Кутневського — 6 бездворових хат, а на момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. — 68 дворів і 89 хат, з яких Василю Даниловичу Кутневському належало 25 дворів і 32 хати, Михайлу Івановичу та Петру Івановичу Кутневському (дітям померлої Параскевії Кутневської) — 27 дворів і 34 хати, виборним козакам — 3 двори і 7 хат, підпомічникам — 5 дворів і 6 хат, статському раднику Івану Тимофійовичу Жоравко — 2 двори і 2 хати і Юркевичам — 6 дворів і 8 хат.
   
Після смерті В. Д. Кутневського його володіння в ''Кривоносівці'' дісталися його синові Андрію Васильовичу Кутневському ( 1755 - до 1793 ), а від нього перейшли до його дружини і двум донькам, а володіння М. І. Кутневського були успадковані його дочкою Катериною Михайлівною Кутневською (бл. 1774 - до 1838), від якої перейшли до її єдиного брата, колезького секретаря Івана Михайловича Кутневського (1781 - після 1838), який проживав в селі [[Боровичі (Середино-Будський район)|Боровичі]] Новгород-Сіверського повіту. Кому дісталися володіння інших власників невідомо.
+
Після смерті В. Д. Кутневського його володіння в ''Кривоносівці'' дісталися його синові Андрію Васильовичу Кутневському (1755 — до 1793), а від нього перейшли до його дружини і двум донькам, а володіння М. І. Кутневського були успадковані його дочкою Катериною Михайлівною Кутневською (бл. 1774 — до 1838), від якої перейшли до її єдиного брата, колезького секретаря Івана Михайловича Кутневського (1781 — після 1838), який проживав в селі [[Боровичі (Середино-Будський район)|Боровичі]] Новгород-Сіверського повіту. Кому дісталися володіння інших власників невідомо.
   
Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році , в ''Кривоносівці'' значилося 36 дворів, в яких проживало 197 чоловіків і 226 жінок. Більшість з них були кріпаками і належали Є. І. Кутневській, А. І. Юницькій, І. А. Юркевичу , П. Л. Чернявській, Е. А. Дьоміну, А. А. Жуковій, Є. Сукиній, М. Смирновській і іншим власникам.
+
Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році, в ''Кривоносівці'' значилося 36 дворів, в яких проживало 197 чоловіків і 226 жінок. Більшість з них були кріпаками і належали Є. І. Кутневській, А. І. Юницькій, І. А. Юркевичу, П. Л. Чернявській, Е. А. Дьоміну, А. А. Жуковій, Є. Сукиній, М. Смирновській і іншим власникам.
   
В цей час в селі працювали 2 вітряних і 1 водяний млин, 1 заїжджий двір, 1 цегельний завод і 1 торгово-промислове підприємство з продажу пеньки і конопель Я. Л. Пирогова. Деякі з них належали місцевим землевласникам: поміщиці Олександрі Іванівні Юницький, поручику Григорію Даниловичу Чернавському, колезькому реєстратору Костянтину Петровичу Чернавському, титулярному раднику Івану Андрійовичу Юркевичу, купцю Янкелю Лазаревичу Пирогову та ін. Напередодні першої російської революції ''кривоносівські'' селяни жили бідно. Багато хто з них були незадоволені існуючими порядками і умовами життя і в 1905 році відкрито виступали проти своїх поміщиків під керівництвом місцевого бідняка Максима Мушкетика. Селянські заворушення тривали 15 днів, поки в ''Кривоносівку'' не прибула козача сотня і не заарештувала 12 найбільш активних учасників заворушень.
+
У цей час в селі працювали 2 вітряні і 1 водяний млин, 1 заїжджий двір, 1 цегельний завод і 1 торгово-промислове підприємство з продажу [[прядиво|прядива]] і конопель Я. Л. Пирогова. Деякі з них належали місцевим землевласникам: поміщиці Олександрі Іванівні Юницький, поручику Григорію Даниловичу Чернавському, колезькому реєстратору Костянтину Петровичу Чернавському, титулярному раднику Івану Андрійовичу Юркевичу, купцю Янкелю Лазаревичу Пирогову та ін. Напередодні першої російської революції ''кривоносівські'' селяни жили бідно. Багато хто з них були незадоволені існуючими порядками і умовами життя і в 1905 році відкрито виступали проти своїх поміщиків під керівництвом місцевого бідняка Максима Мушкетика. Селянські заворушення тривали 15 днів, поки в ''Кривоносівку'' не прибула козача сотня і не заарештувала 12 найбільш активних учасників заворушень.
   
Здавна, до проведення Румянцевской опису Малоросії 1765-1768 рр., в ''Кривоносівці'' вже діяла дерев'яна православна церква, в якій в 1779-1781 рр. служив один священик і один паламар. До початку 80-х років XVIII століття вона занепала і в 1783 році бунчуковий товариш Михайло Іванович Кутневській звів у селі нову дерев'яну Михайлівську церкву, яка в 1836 році була частково перебудована.
+
Здавна, до проведення Румянцевской опису Малоросії 1765—1768 рр., в ''Кривоносівці'' вже діяла дерев'яна православна церква, в якій в 1779—1781 рр. служив один священик і один паламар. До початку 80-х років XVIII століття вона занепала і в 1783 році бунчуковий товариш Михайло Іванович Кутневській звів у селі нову дерев'яну Михайлівську церкву, яка в 1836 році була частково перебудована.
   
У 1896 році в Кривоносівці була відкрита однокласна церковно-приходська школа, в якій 1 січня 1899 навчалося 37 хлопчиків і 4 дівчинки. Законовчителем у школі працював священик Федір Самсонович Андрієвський, а вчителем - дочка місцевого дворянина Антоніна Олександрівна Юркевич. Відсоток грамотності серед кривоносівського жителів був невисоким і на початку 1897 становив 10,5%.
+
У 1896 році в Кривоносівці була відкрита однокласна церковно-приходська школа, в якій 1 січня 1899 навчалося 37 хлопчиків і 4 дівчинки. Законовчителем у школі працював священик Федір Самсонович Андрієвський, а вчителем — дочка місцевого дворянина Антоніна Олександрівна Юркевич. Відсоток грамотності серед кривоносівського жителів був невисоким і на початку 1897 становив 10,5 %.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 03:15, 16 серпня 2019

село Кривоносівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Середино-Будський район
Рада/громада Кривоносівська сільська рада
Код КОАТУУ 5924483201
Облікова картка с. Кривоносівка 
Основні дані
Населення 346
Поштовий індекс 41042
Телефонний код +380 5451
Географічні дані
Географічні координати 52°09′13″ пн. ш. 33°26′25″ сх. д. / 52.15361° пн. ш. 33.44028° сх. д. / 52.15361; 33.44028Координати: 52°09′13″ пн. ш. 33°26′25″ сх. д. / 52.15361° пн. ш. 33.44028° сх. д. / 52.15361; 33.44028
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Місцева влада
Адреса ради 41042, Сумська обл., Середино-Будський р-н, с. Кривоносівка, тел. 9-66-34
Карта
Кривоносівка. Карта розташування: Україна
Кривоносівка
Кривоносівка
Кривоносівка. Карта розташування: Сумська область
Кривоносівка
Кривоносівка

Кривоно́сівка — село в Україні, в Середино-Будському районі Сумської області. Населення становить 346 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кривоносівська сільська рада.

Назва[ред. | ред. код]

На думку деяких дослідників Кривоносівка була названа на честь одного з героїв визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., найближчого соратника Богдана Хмельницького - Максима Кривоноса. Однак ця думка помилкова, оскільки село було засноване польськими магнатами Пясочинськими ще до того, як почалася національно-визвольна війна 1648-1654 рр.

Географія[ред. | ред. код]

Село Кривоносівка знаходиться на лівому березі річки Бичиха, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Глазове (Шосткинський район), нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Боровичі, на протилежному березі — села Таборище і Хильчичі.

Історія[ред. | ред. код]

Згідно зі свідченнями місцевих жителів, які вони давали в ході Генерального слідства про маєтності Стародубського полку 1729 р., їх село «за польської держави було засновано слободою поляком Пясочинським». Однак, яким з них (Олександром Пясочинським, який з 22 жовтня 1633 очолював Новгород-Сіверське староство, або його сином Яном, який 25 лютого 1641 р. змінив його на зазначеній посаді) місцеві старожили не говорили.

Український історик Петро Михайлович Кулаковський дотримується аналогічної точки зору і вважає, що Кривоносівка була поселена Пясочинським в середині 40-х років XVII століття, після придбання в 1644 році Олександром Пясочинського села Хильчичі з прилеглими до нього землями.

З дня заснування Кривоносівка перебувала у володінні її засновників, а після звільнення України від поляків перейшла під владу гетьманську і військову.

8 березня 1715 р. вона була надана гетьманом Скоропадським бунчуковому товаришу Данилу Герасимовичу Кутневському (? — 9.04.1732), «за вірність і старанність у військовій службі», а 7 червня 1718 закріплена за ним, його дружиною і дітьми грамотою Петра I в «спокійне і неодмінне володіння».

Данило Кутневський був сином багатого міщанина Герасима Тимофійовича, який проживав в хуторі Кремля поблизу Ямполя. Після одруження на Марії Савичні Савич, дочки генерального судді Сави Прокоповича, він в 1699 році записався в козаки і через тринадцять років дослужився до посади новгород-сіверського сотника (15.01.1712 — 1715).

По ревізії 1723 р. Д. Г. Кутневський володів в Кривоносівці 59 дворами і 20 хатами, Григорій Лук'янович Жоравко — 6 хатами, а козаки — 17 дворами. Серед козаків того часу (за даними на 1732) відомі: Федір Мітченко, Парфен Куличенко, Федір Гузенко, Тит Пулишкін, Моісей Сінченко, Іван Лахоненко, Григорій Буйченок, Іван Мартинов, Михайло Гузєєв і Семен Пулишкін.

Після смерті Данила Кутневського, що настала 9 квітня 1732 р., його володіння в Кривоносівці залишилися у володінні його дружини М. С. Савич (? — Після 1742), а від неї в рівних частинах перейшли до її дітей — бунчукового товариша Василя Даниловича (? — після 1785) та Івана Даниловича Кутневського (? — до 1768), а після смерті І. Д. Кутневського — до його дружини Параскевії Кутневської.

Що стосується володінь Григорія Лук'яновича Жоравко (? — 23.04.1724), то після його смерті вони відійшли до його дружини Анни Павлівні Жоравко (? — 13.04.1731), а від неї — до її єдиної дочки Марії Григорівни Жоравко (? — До 1748). 23 січня 1732 р. Марія Григорівна вийшла заміж за Могилянського сотника Максима Михайловича Турківського та передала йому в придане все своє нерухоме майно, яке 29 квітня 1732 було закріплено за ним універсалом гетьмана Апостола. Однак після смерті Марії Григорівни воно було повернуто її родичам і передано у володіння її двоюрідного брата Івана Тимофійовича Жоравко (? — Після 1792).

На момент проведення Румянцевской опису Малоросії 1765—1768 рр. в Кривоносівці значився 21 двір і 16 бездвороаих хат (не рахуючи володіння козаків), з яких бунчукового товаришу Василю Даниловичу Кутневському належав 21 двір і 7 бездворових хат, Параскевії Кутневській — 16 дворів і 4 бездворових хат, генеральному осавулу Івану Тимофійовичу Жоравко — 2 двори і військовому канцеляристу Йосипу Сафоновичу Юркевичу, одруженому на одній з дочок бунчукового товариша В. Д. Кутневського — 6 бездворових хат, а на момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. — 68 дворів і 89 хат, з яких Василю Даниловичу Кутневському належало 25 дворів і 32 хати, Михайлу Івановичу та Петру Івановичу Кутневському (дітям померлої Параскевії Кутневської) — 27 дворів і 34 хати, виборним козакам — 3 двори і 7 хат, підпомічникам — 5 дворів і 6 хат, статському раднику Івану Тимофійовичу Жоравко — 2 двори і 2 хати і Юркевичам — 6 дворів і 8 хат.

Після смерті В. Д. Кутневського його володіння в Кривоносівці дісталися його синові Андрію Васильовичу Кутневському (1755 — до 1793), а від нього перейшли до його дружини і двум донькам, а володіння М. І. Кутневського були успадковані його дочкою Катериною Михайлівною Кутневською (бл. 1774 — до 1838), від якої перейшли до її єдиного брата, колезького секретаря Івана Михайловича Кутневського (1781 — після 1838), який проживав в селі Боровичі Новгород-Сіверського повіту. Кому дісталися володіння інших власників невідомо.

Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році, в Кривоносівці значилося 36 дворів, в яких проживало 197 чоловіків і 226 жінок. Більшість з них були кріпаками і належали Є. І. Кутневській, А. І. Юницькій, І. А. Юркевичу, П. Л. Чернявській, Е. А. Дьоміну, А. А. Жуковій, Є. Сукиній, М. Смирновській і іншим власникам.

У цей час в селі працювали 2 вітряні і 1 водяний млин, 1 заїжджий двір, 1 цегельний завод і 1 торгово-промислове підприємство з продажу прядива і конопель Я. Л. Пирогова. Деякі з них належали місцевим землевласникам: поміщиці Олександрі Іванівні Юницький, поручику Григорію Даниловичу Чернавському, колезькому реєстратору Костянтину Петровичу Чернавському, титулярному раднику Івану Андрійовичу Юркевичу, купцю Янкелю Лазаревичу Пирогову та ін. Напередодні першої російської революції кривоносівські селяни жили бідно. Багато хто з них були незадоволені існуючими порядками і умовами життя і в 1905 році відкрито виступали проти своїх поміщиків під керівництвом місцевого бідняка Максима Мушкетика. Селянські заворушення тривали 15 днів, поки в Кривоносівку не прибула козача сотня і не заарештувала 12 найбільш активних учасників заворушень.

Здавна, до проведення Румянцевской опису Малоросії 1765—1768 рр., в Кривоносівці вже діяла дерев'яна православна церква, в якій в 1779—1781 рр. служив один священик і один паламар. До початку 80-х років XVIII століття вона занепала і в 1783 році бунчуковий товариш Михайло Іванович Кутневській звів у селі нову дерев'яну Михайлівську церкву, яка в 1836 році була частково перебудована.

У 1896 році в Кривоносівці була відкрита однокласна церковно-приходська школа, в якій 1 січня 1899 навчалося 37 хлопчиків і 4 дівчинки. Законовчителем у школі працював священик Федір Самсонович Андрієвський, а вчителем — дочка місцевого дворянина Антоніна Олександрівна Юркевич. Відсоток грамотності серед кривоносівського жителів був невисоким і на початку 1897 становив 10,5 %.

Посилання[ред. | ред. код]