Відмінності між версіями «Кримське ханство»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Загибель)
 
(Не показано 4 проміжні версії 4 користувачів)
Рядок 23: Рядок 23:
 
|religion = Іслам
 
|religion = Іслам
 
|image_flag = Flag_of_the_Crimean_Tatar_people.svg
 
|image_flag = Flag_of_the_Crimean_Tatar_people.svg
|flag = Kok Bayraq.PNG
+
|flag =
 
|image_coat = Gerae-tamga.png
 
|image_coat = Gerae-tamga.png
 
|image_map = Crimean Khanate 1600 ukr.gif
 
|image_map = Crimean Khanate 1600 ukr.gif
Рядок 33: Рядок 33:
 
}}
 
}}
 
{{Українська історія}}
 
{{Українська історія}}
'''Кри́мське ханство''' ({{lang-crh3|Qırım Hanlığı|قريم خانلغى}}) — [[монархія|монархічна]] [[держава]] [[кримські татари|кримськотатарської]] династії [[Ґераї]]в. Існувала у [[1449]]–[[1783]] роках. Займала територію [[Кримський півострів|Криму]], степів [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] в межиріччі [[Дністер|Дністра]] і [[Дон]]у, а також земель північної [[Кубань|Кубані]]. Заснована [[Хаджі І Ґерай|Хаджі І Ґераєм]] внаслідок політичного розпаду [[Золота Орда|Золотої Орди]]. [[1478]] року, за правління його сина [[Менґлі І Ґерай|Менґлі І]], прийняла [[протекторат]] [[Османська імперія|Османської імперії]]. Тримала у [[васал]]ьній залежності [[кочовик]]ів [[Ногайська орда|Ногайської]], [[Білгородська орда|Буджацької]], [[Єдисанська орда|Єдисанської]], [[Джамбуйлуцька орда|Перекопської]] орд. Протягом [[15 століття|15]] — [[18 століття]] вела перманентні війни з північними сусідами — [[Військо Запорозьке|запорозькими козаками]], [[Велике князівство Литовське|Литвою]], [[Королівство Польське|Польщею]], [[Московське царство|Московією]] і [[донські козаки|донськими]] [[козак]]ами. Неодноразово здійснювала великі [[українсько-татарські відносини|полювання на рабів в Україні]]. Зазнала сильних руйнувань під час [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|російсько-османської війни]] [[1735]]–[[1739]] років. [[1774]] року [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|здобула незалежність]] в результаті чергової [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|поразки Османської імперії від Росії]]. [[1783]] року [[Анексія Криму Російською імперією|анексована]] [[Російська імперія|Російською імперією]]. Самоназва — ''Кримська [[юрта]]'' ({{lang-crh3|Qırım Yurtu|قريم يورتى}}).
+
'''Кри́мське ха́нство''' ({{lang-crh3|Qırım Hanlığı|قريم خانلغى}}) — [[монархія|монархічна]] [[держава]] [[кримські татари|кримської]] династії [[Ґераї]]в. Існувала у [[1449]]–[[1783]] роках. Займала територію [[Кримський півострів|Криму]], степів [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор'я]] в межиріччі [[Дністер|Дністра]] і [[Дон]]у, а також земель північної [[Кубань|Кубані]]. Заснована [[Хаджі І Ґерай|Хаджі І Ґераєм]] внаслідок політичного розпаду [[Золота Орда|Золотої Орди]]. [[1478]] року, за правління його сина [[Менґлі І Ґерай|Менґлі І]], визнала Османського [[Султани Османської імперії|султана]] як [[Халіф|халіфа]] [[Мусульмани|мусульман]]. Тримала у [[васал]]ьній залежності [[кочовик]]ів [[Ногайська орда|Ногайської]], [[Білгородська орда|Буджацької]], [[Єдисанська орда|Єдисанської]], [[Джамбуйлуцька орда|Перекопської]] орд. Протягом [[15 століття|15]] — [[18 століття]] вела перманентні війни з північними сусідами — [[Військо Запорозьке|запорозькими козаками]], [[Велике князівство Литовське|Литвою]], [[Королівство Польське|Королівством Польським]], [[Московське царство|Московським царством]] і [[донські козаки|донськими]] [[козак]]ами. Неодноразово здійснювала великі [[українсько-татарські відносини|полювання на рабів в Україні]]. Зазнала сильних руйнувань під час [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|російсько-османської війни]] [[1735]]–[[1739]] років. [[1774]] року [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|здобула незалежність]] в результаті чергової [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|поразки Османської імперії від Росії]]. [[1783]] року [[Анексія Криму Російською імперією|анексована]] [[Російська імперія|Російською імперією]]. Самоназва — ''Кримський край'' ({{lang-crh3|Qırım Yurtu|قريم يورتى}}).
   
 
== Географія ==
 
== Географія ==
Рядок 40: Рядок 40:
 
«Європейська» частина
 
«Європейська» частина
 
* [[Східний Ногай]] — між річками [[Берда (річка)|Берда]] і [[Дніпро (річка)|Дніпро]], частина [[Половецьке поле|Половецького поля]].
 
* [[Східний Ногай]] — між річками [[Берда (річка)|Берда]] і [[Дніпро (річка)|Дніпро]], частина [[Половецьке поле|Половецького поля]].
* [[Західний Ногай]] або [[Єдисан]] — між річками [[Буг]] і [[Дністер]], частина [[Половецьке поле|Половецького поля]].
+
* [[Західний Ногай]] або [[Єдисан]] — між річками [[Південний Буг]] та [[Дністер]], частина [[Половецьке поле|Половецького поля]].
 
* [[Буджак]] — частина [[Бессарабія|Бессарабії]], між річками Дністер і [[Дунай]], частина [[Половецьке поле|Половецького поля]]
 
* [[Буджак]] — частина [[Бессарабія|Бессарабії]], між річками Дністер і [[Дунай]], частина [[Половецьке поле|Половецького поля]]
 
«Азійська» частина
 
«Азійська» частина
Рядок 50: Рядок 50:
 
=== Зародження і розквіт ===
 
=== Зародження і розквіт ===
 
[[Файл:01 HACI NOWY.jpg|250px|міні|Хаджі I Ґерай, засновник ханства.]]
 
[[Файл:01 HACI NOWY.jpg|250px|міні|Хаджі I Ґерай, засновник ханства.]]
Феодальні міжусобиці в Орді і підтримка [[Польсько-Литовська держава|Польсько-Литовської держави]] сприяли утворенню 1449 р. незалежного Кримського Ханства на чолі з [[Хаджі Ґерай|Хаджі Ґераєм]], який переніс резиденцію з Солхата (нині [[Старий Крим (Крим)|Старий Крим]]) до Салачику в околицях пізнішого [[Бахчисарай|Бахчисарая]] і поклав початок ханській династії [[Ґераї]]в. В 1475 р. під час походу [[Османська імперія|Османської імперії]] на Крим, коли султаном Мехмедом ІІ були завойовані [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|ґенуезькі колонії Північного Причорномор'я]], кримська правляча династія в особі [[Менґлі I Ґерай|Менґлі I Ґерая]] визнала [[сюзеренітет]] османського [[султан]]а.
+
Феодальні міжусобиці в Орді і підтримка [[Польсько-Литовська держава|Польсько-Литовської держави]] сприяли утворенню 1449 р. незалежного Кримського Ханства на чолі з [[Хаджі Ґерай|Хаджі Ґераєм]], який переніс резиденцію з Солхата (нині [[Старий Крим (Крим)|Старий Крим]]) до Салачику в околицях пізнішого [[Бахчисарай|Бахчисарая]] і поклав початок ханській династії [[Ґераї]]в. В 1475 р. під час походу [[Османська імперія|Османської імперії]] на Крим, коли султаном Мехмедом ІІ були завойовані [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|ґенуезькі колонії Північного Причорномор'я]], кримська правляча династія в особі [[Менґлі I Ґерай|Менґлі I Ґерая]] визнала владу османського [[султан]]а як лідера мусульманського світу — [[Халіф|халіфа]].
   
 
В наступні роки османський вплив на внутрішні справи Кримського ханства підсилювався, час від часу викликаючи спротив кримських ханів, аж до збройних сутичок (в котрих [[Ґераї]] інколи зверталися за збройною допомогою до козацтва, як у подіях 1624—1629 рр.). Ефективність опору була низькою, стримувалася усобицями всередині самого ханського роду, та до середини XVIII ст. ханство значною мірою втратило політичну самостійність на користь Османської імперії.
 
В наступні роки османський вплив на внутрішні справи Кримського ханства підсилювався, час від часу викликаючи спротив кримських ханів, аж до збройних сутичок (в котрих [[Ґераї]] інколи зверталися за збройною допомогою до козацтва, як у подіях 1624—1629 рр.). Ефективність опору була низькою, стримувалася усобицями всередині самого ханського роду, та до середини XVIII ст. ханство значною мірою втратило політичну самостійність на користь Османської імперії.
   
Опір військам Кримського Ханства чинили запорізькі [[козак]]и, які вели оборонну і наступальну боротьбу проти татар і османів (походи 1575—1577 рр., 1608, 1616 рр. тощо). Разом із запорожцями в походи на Крим вирушали донські козаки (1628, 1667, 1675 рр.). [[Богдан Хмельницький]], потребуючи досвідченої кримськотатарської кавалерії для боїв із польським кінним військом, навесні 1648 р. уклав з [[Іслям III Ґерай|Іслямом III Ґераєм]] угоду про спільну боротьбу проти Польщі. Цей ситуативний альянс сприяв кільком перемогам козацьких військ, але виявся нетривким.
+
Опір військам Кримського Ханства чинили запорізькі [[козак]]и, які вели оборонну і наступальну боротьбу проти кримських татар і османів (походи 1575—1577 рр., 1608, 1616 рр. тощо). Разом із запорожцями в походи на Крим вирушали донські козаки (1628, 1667, 1675 рр.). [[Богдан Хмельницький]], потребуючи досвідченої кримської кавалерії для боїв із кінним військом Речі Посполитої, навесні 1648 р. уклав з [[Іслям III Ґерай|Іслямом III Ґераєм]] угоду про спільну боротьбу проти Речі Посполитої. Цей ситуативний альянс сприяв кільком перемогам козацьких військ, але виявся нетривким.
   
У 1711 р. татарська орда, у рамках союзу з Османською імперією, та гетьманом [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]] здійснює рейд на [[Слобожанщина|Слобожанщину]] з метою ослаблення Росії, та бере участь у [[Похід Пилипа Орлика на Правобережну Україну (1711)|поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну]].
+
У 1711 р. кримське війське, у рамках союзу з Османською Державою, та гетьманом [[Пилип Орлик|Пилипом Орликом]] здійснює рейд на [[Слобожанщина|Слобожанщину]] з метою ослаблення Московського царства, та бере участь у [[Похід Пилипа Орлика на Правобережну Україну (1711)|поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну]].
   
Наприкінці [[XVIII]] ст. Кримське ханство стало ареною боротьби впливів Османської імперіх та Російської імперії. Російський уряд був настільки зацікавлений у відторгненні Кримського ханства від Османської імперії, що [[Катерина II]] 16 жовтня 1769 направила П. Паніну рескрипт наступного змісту: «Ми вважаємо: чи не можна буде за цих обставин Крим і всі татарські народи послабити в їхній вірності Порті Оттоманській вселенням їм думки до запровадження у себе незалежності від жодного уряду й обіцянкою їм у тому з нашого боку дійсної допомоги». Що ж стосується практичного втілення задумів Катерини II, то тут імператриця давала Паніну повну можливість діяти самостійно, виходячи з обставин, що складалися.
+
Наприкінці [[XVIII]] ст. Кримське ханство стало ареною боротьби впливів Османської Держави та Російської імперії. Російський уряд був настільки зацікавлений у відторгненні Кримського ханства від Османської Держави, що [[Катерина II]] 16 жовтня 1769 направила П. Паніну рескрипт наступного змісту: «Ми вважаємо: чи не можна буде за цих обставин Крим і всі татарські народи послабити в їхній вірності Порті Оттоманській вселенням їм думки до запровадження у себе незалежності від жодного уряду й обіцянкою їм у тому з нашого боку дійсної допомоги». Що ж стосується практичного втілення задумів Катерини II, то тут імператриця давала Паніну повну можливість діяти самостійно, виходячи з обставин, що складалися.
   
Спроби анексії Криму Росією продовжувалися надалі, шляхом використання розбіжностей у татарському суспільстві та плекання сепаратистських настроїв ногайців. П. Гейсман і О. Дубровський: «…ведучи переговори з татарами, вчасно лякаючи їх, вчасно улещуючи їх же, усуваючи до того ж дуже вміло непорозуміння між ними і запорожцями, мистецьки схиляючи татар до прийняття заступництва Росії… і домагаючись, таким чином, ослаблення їх іноді дуже небезпечної сили, Панін у підсумку зумів викликати у них довіру. Домігшись завдяки цьому умиротворення більшості орд, він водночас полегшив подальші зносини і навіть підкорення Криму». Першими піддалися ногайські орди єдісанські і буджацькі, вступили в союз із Російською імперією від османського верховенства. Після них — єдічкульські та джамбуйлуцькі татари. Подальша доля Криму стала передбачуваною.
+
Спроби анексії Криму Російською імперією продовжувалися надалі, шляхом використання розбіжностей у татарському суспільстві та плекання сепаратистських настроїв ногайців. П. Гейсман і О. Дубровський: «…ведучи переговори з татарами, вчасно лякаючи їх, вчасно улещуючи їх же, усуваючи до того ж дуже вміло непорозуміння між ними і запорожцями, мистецьки схиляючи татар до прийняття заступництва Росії… і домагаючись, таким чином, ослаблення їх іноді дуже небезпечної сили, Панін у підсумку зумів викликати у них довіру. Домігшись завдяки цьому умиротворення більшості орд, він водночас полегшив подальші зносини і навіть підкорення Криму». Першими піддалися ногайські орди єдісанські і буджацькі, вступили в союз із Російською імперією від османського верховенства. Після них — єдічкульські та джамбуйлуцькі татари. Подальша доля Криму стала передбачуваною.
   
 
=== Розорення Криму ===
 
=== Розорення Криму ===
 
[[Файл:Russian campaigns in the Crimean Tatarian Khanate 1736.jpg|250px|міні|Російський похід на Крим 1736 року.]]
 
[[Файл:Russian campaigns in the Crimean Tatarian Khanate 1736.jpg|250px|міні|Російський похід на Крим 1736 року.]]
 
{{main|Російсько-турецька війна (1735—1739)}}
 
{{main|Російсько-турецька війна (1735—1739)}}
[[Каплан I Герай]] (1707—1708, 1713—1715, 1730—1736) — останній із великих кримських ханів. Під час другого свого правління взяв участь у османсько-перській війні. Сприяючи зведенню на польський престол Августа Саксонського, росіяни скористалися ситуацією і напали на Крим під командуванням [[Бурхард Кристоф Мініх|Христофора Мініха]] й [[Лассі Петро Петрович|Петра Лассі]]. Нападники випалили весь півострів й вирізали столицю Бахчисарай.
+
[[Каплан I Герай]] (1707—1708, 1713—1715, 1730—1736) — останній із великих кримських ханів. Під час другого свого правління взяв участь у османсько-перській війні. Сприяючи зведенню на престол Речі Посполитої Августа Саксонського, росіяни скористалися ситуацією і напали на Крим під командуванням [[Бурхард Кристоф Мініх|Христофора Мініха]] й [[Лассі Петро Петрович|Петра Лассі]]. Нападники випалили весь півострів й вирізали столицю Бахчисарай.
   
[[1736]] року Мініх повністю знищив [[Кезлев]] і [[Бахчисарай]], міста були спалені, а мешканці перебиті. Після цього росіяни рушили до східної частинт Криму. Через розкладання численних трупів епідемія [[холера|холери]] призвела до загибелі частини російського війська, і Мініх відвів армію за [[Перекоп]]. Східний Крим був розорений під час походу Лассі наступного року. Росіяни спалили [[Карасубазар]] й вирізали населення. [[1738]] року вони планували новий похід, але він не відбувся через те, що військо не змогло б себе прогодувати — в повністю розореному ханстві не було продовольства і панував голод.
+
[[1736]] року Мініх повністю знищив [[Кезлев]] і [[Бахчисарай]], міста були спалені, а мешканці перебиті. Після цього росіяни рушили до східної частинт Криму. Через розкладання численних трупів епідемія [[холера|холери]] призвела до загибелі частини російського війська, і Мініх відвів армію за [[Перекопський перешийок]]. Східний Крим був розорений під час походу Лассі наступного року. Росіяни спалили [[Карасубазар]] й вирізали населення. [[1738]] року вони планували новий похід, але він не відбувся через те, що військо не змогло б себе прогодувати — в повністю розореному ханстві не було продовольства і панував голод.
   
 
Російська навала [[1736]]–[[1738]] років стала для Кримського ханства національною катастрофою. Всі значні міста лежали в руїнах, економіці було завдано величезної шкоди, в країні лютував голод і холера. Загинула значна частина населення.
 
Російська навала [[1736]]–[[1738]] років стала для Кримського ханства національною катастрофою. Всі значні міста лежали в руїнах, економіці було завдано величезної шкоди, в країні лютував голод і холера. Загинула значна частина населення.
Рядок 73: Рядок 73:
 
=== Загибель ===
 
=== Загибель ===
 
{{Детальніше|Анексія Криму Російською імперією}}
 
{{Детальніше|Анексія Криму Російською імперією}}
Після російської окупації 1771 р. та [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кючук-Кайнарджійського мирного договору]] (1774), Кримське Ханство було оголошене незалежним від Османської імперії, на престолі було затверджено проросійського правителя [[Шахін Ґерай|Шахіна Ґерая]]. Незабаром російський уряд [[Катерина ІІ|Катерини ІІ]] змусив Шахіна Ґерая, проти якого не раз повставало населення, зректися влади і [[1783]] р. приєднав територію Кримського Ханства до [[Росія|Росії]].
+
Після російської окупації 1771 р. та [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кючук-Кайнарджійського мирного договору]] (1774), Кримське Ханство було оголошене незалежним від Османської імперії, на престолі було затверджено проросійського правителя [[Шахін Ґерай|Шахіна Ґерая]]. Незабаром російський уряд [[Катерина ІІ|Катерини ІІ]] змусив Шахіна Ґерая, проти якого не раз повставало населення, зректися влади і [[1783]] р. приєднав територію Кримського Ханства до [[Російська імперія|Російської імперії]].
   
Офіційний привід, на підставі якого царський уряд бажав провести приєднання Криму до Російської імперії, у трактуванні Катерини II виглядав ось так: «Перетворення Криму у вільну та незалежну область не принесло спокою Росії і обернулося лише новими для неї турботами зі значними витратами. Досвід часу з 1774 р. показав, що незалежність мало властива татарським народам і, щоб охороняти її, нам потрібно завжди бути збройними і при існуванні миру розморювати війська важкими рухами, роблячи великі витрати, як під час війни. … Беручи до уваги всі ці обставини, ми прийняли рішення дати інший зворот кримським справам і зробити на майбутній час Кримський півострів не гніздом розбійників і заколотників, а територією Російської держави. Через таке розуміння ми з повною впевненістю повідомляємо всім нашу волю на присвоєння Кримського півострова і на приєднання його до Росії».
+
Офіційний привід, на підставі якого імператорський уряд бажав провести приєднання Криму до Російської імперії, у трактуванні Катерини II виглядав ось так: «Перетворення Криму у вільну та незалежну область не принесло спокою Росії і обернулося лише новими для неї турботами зі значними витратами. Досвід часу з 1774 р. показав, що незалежність мало властива татарським народам і, щоб охороняти її, нам потрібно завжди бути збройними і при існуванні миру розморювати війська важкими рухами, роблячи великі витрати, як під час війни. … Беручи до уваги всі ці обставини, ми прийняли рішення дати інший зворот кримським справам і зробити на майбутній час Кримський півострів не гніздом розбійників і заколотників, а територією Російської держави. Через таке розуміння ми з повною впевненістю повідомляємо всім нашу волю на присвоєння Кримського півострова і на приєднання його до Росії».
   
Колонізація Таврійської області розпочалася відразу після підписання у 1774 Кучук-Кайнарджійського миру. Через намір Катерини II завітати до Криму, Потьомкін повинен був заселити його новими мешканцями, на що зі скарбниці вже були надані гроші. Потьомкін став активно закликати іноземців, щоб вони переїжджали на постійне проживання до Криму. Кількість іноземних переселенців на півострів стала збільшуватися з 1762 року, коли 4 грудня був опублікований царський маніфест, згідно з яким їх запрошували перебиратися до Росії. Іноземці не забарилися прийняти пропозицію російського уряду. Уряд надав іноземним колоністам вагомі пільги. Вони 10 років не платили податків, звільнялися від військової повинності та військових постоїв, одержували гроші на проїзд до місця свого мешкання, наділялися землею в Криму.
+
Колонізація Таврійської області розпочалася відразу після підписання у 1774 Кучук-Кайнарджійського миру. Через намір Катерини II завітати до Криму, Потьомкін повинен був заселити його новими мешканцями, на що зі скарбниці вже були надані гроші. Потьомкін став активно закликати іноземців, щоб вони переїжджали на постійне проживання до Криму. Кількість іноземних переселенців на півострів стала збільшуватися з 1762 року, коли 4 грудня був опублікований імператорський маніфест, згідно з яким їх запрошували перебиратися до Росії. Іноземці не забарилися прийняти пропозицію російського уряду. Уряд надав іноземним колоністам вагомі пільги. Вони 10 років не платили податків, звільнялися від військової повинності та військових постоїв, одержували гроші на проїзд до місця свого мешкання, наділялися землею в Криму.
 
Щоби надати новим колоністам землю, з неї почали виганяти місцевих власників. Це призвело до того, що з півострова почали від'їжджати корінні мешканці краю. Через безперервну еміграцію тягом 60 —70-х років XVIII століття кількість населення, яке мешкало лише на Кримському півострові, скоротилася з 300 до 152 тис. осіб.
 
Щоби надати новим колоністам землю, з неї почали виганяти місцевих власників. Це призвело до того, що з півострова почали від'їжджати корінні мешканці краю. Через безперервну еміграцію тягом 60 —70-х років XVIII століття кількість населення, яке мешкало лише на Кримському півострові, скоротилася з 300 до 152 тис. осіб.
   
Рядок 94: Рядок 94:
   
 
== Зовнішня політика ==
 
== Зовнішня політика ==
Використовуючи суперечності між [[Москва|Москвою]] і шляхетською [[Польща|Польщею]], кримські хани вимагали від обох держав данину, подарунки та великі кошти на утримання послів. Кримські правителі отримували щорічні данину з Великого князівства Литовського (пізніш — Королівства Польського), Московського царства, [[Молдова|Молдови]], [[Валахія|Валахії]], [[Черкесія|Черкесії]].
+
Використовуючи суперечності між [[Московське царство|Московським царство]] і [[Річ Посполита|Річчю Посполитою]], кримські хани вимагали від обох держав данину, подарунки та великі кошти на утримання послів. Кримські правителі отримували щорічні данину з Великого князівства Литовського (пізніш — Королівства Польського), Московського царства, [[Молдовське князівство|Молдовського князівства]], [[Валахія|Валахії]], [[Черкесія|Черкесії]].
   
 
* [[Поминки (данина)]] — ірегулярна [[данина]] Московії (за московським тлумаченням — дари) кримським ханам, що сплачувалася у 1474—1700 роках.
 
* [[Поминки (данина)]] — ірегулярна [[данина]] Московії (за московським тлумаченням — дари) кримським ханам, що сплачувалася у 1474—1700 роках.
Рядок 106: Рядок 106:
 
{|width=100%
 
{|width=100%
 
|valign="top"|
 
|valign="top"|
* 1) [[Кадилик Ор-Капи|Ор-Капи]] (сучасний [[Перекоп (Армянська міськрада)|Перекоп]])
+
* [[Кадилик Ор-Капи|Ор-Капи]] (сучасний [[Перекоп (Армянська міськрада)|Перекоп]])
* 2) [[Кадилик Сакал|Сакал]]
+
* [[Кадилик Сакал|Сакал]]
* 3) Сеїд-Еді
+
* Сеїд-Еді
* 4) Нуссуф
+
* Нуссуф
* 5) Тамак
+
* Тамак
* 6) Беш-Паре
+
* Беш-Паре
* 7) Бочали
+
* Бочали
* 8) Шейх-Елі
+
* Шейх-Елі
* 9) Сейдлер
+
* Сейдлер
* 10) Кутеш
+
* Кутеш
* 11) Четерлик
+
* Четерлик
* 12) Самарджик
+
* Самарджик
* 13) Караул
+
* Караул
* 14) Мегіт
+
* Мегіт
* 15) Каракуд
+
* Каракуд
* 16) Діптархан
+
* Діптархан
 
|valign="top"|
 
|valign="top"|
* 17) Бойнак
+
* Бойнак
* 18) Г'юзлеве / Гезлеве
+
* Г'юзлеве / Гезлеве
* 19) Чонгар
+
* Чонгар
* 20) [[Кадилик Арабат|Арабат]] (сучасний [[Арабат]])
+
* [[Кадилик Арабат|Арабат]] (сучасний [[Арабат]])
* 21) Керш-Беш-Пармак
+
* Керш-Беш-Пармак
* 22) Орта-Керш
+
* Орта-Керш
* 23) Діп-Керш
+
* Діп-Керш
* 24) [[Кадилик Єні-Кале|Єні-Кале]] (сучасне [[Єні-Кале]], османська фортеця)
+
* [[Кадилик Єні-Кале|Єні-Кале]] (сучасне [[Єні-Кале]], османська фортеця)
* 25) [[Кадилик Мангуп|Мангуп]] (сучасний [[Мангуп]], османська фортеця)
+
* [[Кадилик Мангуп|Мангуп]] (сучасний [[Мангуп]], османська фортеця)
* 26) [[Кадилик Судак|Судак]] (сучасний [[Судак (місто)|Судак]], османська фортеця)
+
* [[Кадилик Судак|Судак]] (сучасний [[Судак (місто)|Судак]], османська фортеця)
* 27) [[Кадилик Каффа|Каффа]] (сучасна [[Феодосія]], османська фортеця)
+
* [[Кадилик Каффа|Каффа]] (сучасна [[Феодосія]], османська фортеця)
* 28) [[Кадилик Ексі-Кирим|Ескі-Кирим]] (сучасний [[Старий Крим (місто)|Старий Крим]])
+
* [[Кадилик Ексі-Кирим|Ескі-Кирим]] (сучасний [[Старий Крим]])
* 29) Шірін
+
* Шірін
* 30) Ічелі
+
* Ічелі
* 31) Аргун
+
* Аргун
* 32) Ташелі
+
* Ташелі
 
|valign="top"|
 
|valign="top"|
* 33) Карасу
+
* Карасу
* 34) Кучук-Карасу
+
* Кучук-Карасу
* 35) Жагмурчі
+
* Жагмурчі
* 36) Чо унче
+
* Чо унче
* 37) Салгір
+
* Салгір
* 38) Такли
+
* Такли
* 39) Даїр
+
* Даїр
* 40) Карагез
+
* Карагез
* 41) Завіє
+
* Завіє
* 42) Улан
+
* Улан
* 43) Буралчі
+
* Буралчі
* 44) Акмесджід
+
* Акмесджід
* 45) Такетли
+
* Такетли
* 46) Багча-Сарай
+
* Багча-Сарай
* 47) Качі
+
* Качі
* 48) [[Кадилик Балаклава|Балаклава]] (сучасна [[Балаклава]])
+
* [[Кадилик Балаклава|Балаклава]] (сучасна [[Балаклава]])
 
|}
 
|}
 
З них перші 19 — у степовому Криму (північніше Салгіра й Булганака), наступні 5 — на Керченському півосторві, а останні 24 — на півдні Криму.
 
З них перші 19 — у степовому Криму (північніше Салгіра й Булганака), наступні 5 — на Керченському півосторві, а останні 24 — на півдні Криму.
Рядок 169: Рядок 169:
 
=== Бейства ===
 
=== Бейства ===
 
* Автономні [[Бейлик|бейства]] (князівства) шляхетних родів:
 
* Автономні [[Бейлик|бейства]] (князівства) шляхетних родів:
* Кримськотатарські [[бей (титул)|беї]]: Ширін, Барин, Аргин, Яшлав (Сулеш), Седжет;
+
* Кримські [[бей (титул)|беї]]: Ширін, Барин, Аргин, Яшлав (Сулеш), Седжеут;
 
* Ногайський бей: [[Мала Ногайська Орда|Мансур (Мангит)]]
 
* Ногайський бей: [[Мала Ногайська Орда|Мансур (Мангит)]]
 
* Половецький бей: Кипчак.
 
* Половецький бей: Кипчак.
Рядок 178: Рядок 178:
 
=== Форма державно-територіального устрою ===
 
=== Форма державно-територіального устрою ===
   
{{main|Ґераї}}
+
{{main|Ґіреї}}
   
 
За формою державного устрою Кримське ханство було децентралізованою унітарною державою, територія якого була поділена на [[бейлик]]и, на чолі яких стояли могутні беї. В кожному бейлику створювалися власні органи влади та військові сили; деякі з них вступали у міжнародні стосунки з сусідніми державами, вели переписування з зарубіжними урядами.
 
За формою державного устрою Кримське ханство було децентралізованою унітарною державою, територія якого була поділена на [[бейлик]]и, на чолі яких стояли могутні беї. В кожному бейлику створювалися власні органи влади та військові сили; деякі з них вступали у міжнародні стосунки з сусідніми державами, вели переписування з зарубіжними урядами.
Рядок 188: Рядок 188:
 
Беї могли одружуватись на ханських доньках, не брити бороди, як і хан, і відсилати своїх послів до іноземних государів за подарунками. Беї вели міжусобні війни і здійснювали набіги на чужі землі (під час одного з таких набігів була спалена Тула).
 
Беї могли одружуватись на ханських доньках, не брити бороди, як і хан, і відсилати своїх послів до іноземних государів за подарунками. Беї вели міжусобні війни і здійснювали набіги на чужі землі (під час одного з таких набігів була спалена Тула).
   
П'ять кримських родів вважалися представниками вищого стану. Кожен голова роду у своєму беликі вважався необмеженим деспотом, який очолював адміністрацію і суд. Для здійснення судових повноважень бей отримував від каді-аскера (державного судді) грамоту.
+
П'ять кримських родів вважалися представниками вищого стану. Кожен голова роду у своєму бейликі вважався необмеженим деспотом, який очолював адміністрацію і суд. Для здійснення судових повноважень бей отримував від кади-аскера (державного судді) грамоту.
   
 
Залежність беїв від хана висловлювалась в їх обов'язку — постачати військо. Для вирішення питання про війну хан зобов'язаний був збирати раду п'яти беїв, які могли посилати замість себе послів.
 
Залежність беїв від хана висловлювалась в їх обов'язку — постачати військо. Для вирішення питання про війну хан зобов'язаний був збирати раду п'яти беїв, які могли посилати замість себе послів.
Рядок 194: Рядок 194:
 
Таким чином, влада хана була обмежена [[Олігархія|олігархією]], яка нерідко переходила в [[Охлократія|охлократію]]. Хан не мав права збирати данину ані з беїв, ані з їх васалів; навіть євреї, які мешкали на їх землях, не сплачували йому податі.
 
Таким чином, влада хана була обмежена [[Олігархія|олігархією]], яка нерідко переходила в [[Охлократія|охлократію]]. Хан не мав права збирати данину ані з беїв, ані з їх васалів; навіть євреї, які мешкали на їх землях, не сплачували йому податі.
   
Як верховний голова Кримського Ханства хан отримував такі доходи: пенсію від Туреччини, митний збір, соляний збір, від гатмана (коменданта) Дубосар, від правителів Буджака і Каушан, від ногайських сераскирів і медові гроші, всього на суму приблизно 120 тис. піастрів, не враховуючи доходи із земельних володінь хана і подарунків, які він отримував від іноземних государів.
+
Як верховний голова Кримського Ханства хан отримував такі доходи: пенсію від Османської імперії, митний збір, соляний збір, від гатмана (коменданта) Дубосар, від правителів Буджака і Каушан, від ногайських сераскирів і медові гроші, всього на суму приблизно 120 тис. піастрів, не враховуючи доходи із земельних володінь хана і подарунків, які він отримував від іноземних государів.
 
 
 
Після смерті бея володарем бейлика ставав калга — старший син, потім нур-ед-дін — другий син, і лише після смерті всіх синів бея бейлик переходив до його старшого онука.
 
Після смерті бея володарем бейлика ставав калга — старший син, потім нур-ед-дін — другий син, і лише після смерті всіх синів бея бейлик переходив до його старшого онука.
 
Інше покоління бея і його побічне потомство становило дворянство «Емір-заде», яке пізніше мало назву мірза, [[мурза]]. Існувало два розряди мурз:
 
Інше покоління бея і його побічне потомство становило дворянство «Емір-заде», яке пізніше мало назву мірза, [[мурза]]. Існувало два розряди мурз:
 
* прямі потомки беїв, які мешкали у межах бейлика;
 
* прямі потомки беїв, які мешкали у межах бейлика;
* татарська шляхта, яка знаходилась поза родинних зв'язків із родоначальником бейлика.
+
* кримська шляхта, яка знаходилась поза родинних зв'язків із родоначальником бейліка.
   
Окрім цього, існувало ще й нижче дворянство, «капикуль» (раби біля дверей), які складалися з яничарів; проте вище дворянство не мало жодних зносин із нижчим, виняток становили тільки ті, які мали особливу милість хана.
+
Окрім цього, існувало ще й нижче, служиле дворянство, «капикуль» (раби біля дверей), які складалися з яничарів; проте вище дворянство не мало жодних зносин із нижчим, виняток становили тільки ті, які мали особливу милість хана.
   
 
=== Центральне і палацове управління ===
 
=== Центральне і палацове управління ===
Рядок 207: Рядок 207:
 
Титули і посади центрального і палацового управління.
 
Титули і посади центрального і палацового управління.
   
На чолі управління стояв '''хан''', який мав походити з династії Гіреїв. Для обрання хана беї чотирьох великих феодальних кримських родів (аргин, кипчак, ширін і барин) збиралися на [[курултай]], де ухвалювали рішення про кандидатуру. Новообраного хана підіймали на білому повстяному полотнищі, читали над ним мусульманські молитви, а потім урочисто зводили на престол.
+
На чолі управління стояв '''хан''', який мав походити з династії Ґіреїв. Для обрання хана беї чотирьох великих феодальних кримських родів (Аргин, Кипчак, Ширін і Барин) збиралися на [[курултай]], де ухвалювали рішення про кандидатуру. Новообраного хана підіймали на білому повстяному полотнищі, читали над ним мусульманські молитви, а потім урочисто зводили на престол.
   
Кандидати на ханську посаду могли висуватися лише з роду Ґераїв, оскільки вони, як вважалося, були з числа нащадків Чингіз-хана. Серед цих осіб, у свою чергу, теж існувала черговість: на престол могли претендувати два молодших брати хана-правителя і лише потім ханські сини. З 1478 р., після визнання Кримом сюзеренітету Османської імперії, результат вибору беїв став затверджуватися османським султаном.
+
Кандидати на ханську посаду могли висуватися лише з роду Ґераїв, оскільки вони були з числа нащадків Чингіз-хана. Серед цих осіб, у свою чергу, теж існувала черговість: на престол могли претендувати два молодших брати хана-правителя і лише потім ханські сини. З 1478 р., після визнання Кримом султану Османської Держави як халіфа, результат вибору беїв став затверджуватися османським султаном.
   
 
Поступово османські правителі набули права вирішального слова в призначенні кримського хана, і церемонія вибору хана беями до XVIII ст. перетворилася на формальність, яка символічно підтверджувала султанський указ.
 
Поступово османські правителі набули права вирішального слова в призначенні кримського хана, і церемонія вибору хана беями до XVIII ст. перетворилася на формальність, яка символічно підтверджувала султанський указ.
   
Кримський хан мав двох офіційних наступників, що справляли функції контролю над східною та західною половинами держави: калгу та нуреддина, котрих обирав із числа своїх молодших родичів. Ханська влада була обмежена радою беїв — старійшин кількох найзнатніших родів, які у своїх володіннях мали право чинити суд та збирати податки. Судова система ханства будувалася за релігійним принципом: місцеві судді нижчого рангу ([[каді]]) та столичні судді вищого ([[каді]]-аскери) підпорядковувалися муфтієві — голові мусульманської спільноти Криму, що був непідзвітний хану та підпорядковувався безпосередньо халіфу (османському султану).
+
Кримський хан мав двох офіційних наступників, що справляли функції контролю над східною та західною половинами держави: калгу-султана та нуреддина, котрих обирав із числа своїх молодших родичів. Ханська влада була обмежена радою беїв — старійшин кількох найзнатніших родів, які у своїх володіннях мали право чинити суд та збирати податки. Судова система ханства будувалася за релігійним принципом: місцеві судді нижчого рангу ([[каді]]) та столичні судді вищого (кади-аскери) підпорядковувалися муфтієві — голові мусульманської спільноти Криму, що був непідзвітний хану та підпорядковувався безпосередньо халіфу (османському султану).
   
 
=== Посади ===
 
=== Посади ===
* '''[[Калга]] — віце-хан''' — мав право на престол, проте це не завжди дотримувалось, командував військом.
+
* '''[[Калга]]-султан — спадкоємець трону''' — мав право на престол, проте це не завжди дотримувалось, командував військом.
 
* '''Нур-ед-дін''' — другий спадкоємиць, обов'язки чітко не встановлені.
 
* '''Нур-ед-дін''' — другий спадкоємиць, обов'язки чітко не встановлені.
* [[Султан]]и — ханські сини, в залежності від особистої гідності — займали різні посади (напр. начальник ногайських татар тощо).
+
* [[Султан]]и — ханські сини, в залежності від особистої гідності — займали різні посади (напр. начальник ногайських військ тощо).
* '''Матері, дружини і доньки хана, калги-віце-хана і нур-ед-діна,''' які мали свій особливий двір і отримували щорічне грошове утримання.
+
* '''Матері, дружини і доньки хана, калги-султана і нур-ед-діна,''' які мали свій особливий двір і отримували щорічне грошове утримання.
 
* '''Хан-агаси''' — обов'язки чітко не визначені і відносились до цивільного управління.
 
* '''Хан-агаси''' — обов'язки чітко не визначені і відносились до цивільного управління.
 
* '''Дефтердар-ага''' — рід державного контролера.
 
* '''Дефтердар-ага''' — рід державного контролера.
Рядок 227: Рядок 227:
 
* '''Киларджи-баши''' — гофмаршал хана.
 
* '''Киларджи-баши''' — гофмаршал хана.
 
* '''Капуджи-баши''' — ханський ад'ютант, який користувався адміністративною владою.
 
* '''Капуджи-баши''' — ханський ад'ютант, який користувався адміністративною владою.
* '''Капуджи-лар-ках'яси''' — помічник капуджи-баши.
+
* '''Капуджилар-ках'яси''' — помічник капуджи-баши.
 
* '''Селердар-ага''' — начальник меченосців.
 
* '''Селердар-ага''' — начальник меченосців.
 
* '''Куллар-агаси''' — начальник придворних нижніх чинів.
 
* '''Куллар-агаси''' — начальник придворних нижніх чинів.
Рядок 238: Рядок 238:
 
* '''Байрам-ага''' — головний розпорядник бенкетів.
 
* '''Байрам-ага''' — головний розпорядник бенкетів.
 
* '''Балчи-баши''' — другорядний розпорядник бенкетів.
 
* '''Балчи-баши''' — другорядний розпорядник бенкетів.
* '''Хапу-агаси''' — охороняв двері царського палацу, був під керівництвом капуджи-баши.
+
* '''Хапу-агаси''' — охороняв двері ханського палацу, був під керівництвом капуджи-баши.
 
* '''Серрач-баши''' — відав придворним освітленням.
 
* '''Серрач-баши''' — відав придворним освітленням.
 
* '''Чашангир-баши''' — лейб-кухар.
 
* '''Чашангир-баши''' — лейб-кухар.
Рядок 246: Рядок 246:
 
* '''Розмінний-бей''' — представляв хану іноземних послів.
 
* '''Розмінний-бей''' — представляв хану іноземних послів.
 
* '''Начальник яничарів'''.
 
* '''Начальник яничарів'''.
* '''Царський скарбій'''.
+
* '''Ханський скарбій'''.
* '''Царський писар'''.
+
* '''Ханський писар'''.
 
* '''Землемір''' тощо.
 
* '''Землемір''' тощо.
 
Усі ці особи належали до центрального уряду або до двору хана і отримували подарунки від іноземних государів.
 
Усі ці особи належали до центрального уряду або до двору хана і отримували подарунки від іноземних государів.
   
 
=== Символи ===
 
=== Символи ===
* [[Тамга]] — емблема династії Гераїв
+
* [[Тамга]] — герб династії Гераїв
* [[Тугра]] — особистий підпис хана
+
* [[Тугра]] — особистий підпис чи монограма хана
 
* [[Санджак-шеріф]] — священна хоругва ханства, за легендою — прапор [[Чингісхан]]а, найсвятіша реліквія держави
 
* [[Санджак-шеріф]] — священна хоругва ханства, за легендою — прапор [[Чингісхан]]а, найсвятіша реліквія держави
   
 
== Судова система ==
 
== Судова система ==
 
У Кримському ханстві існувала власна судова система, що була двохланцюговою:
 
У Кримському ханстві існувала власна судова система, що була двохланцюговою:
* кадії (місцеві судді), які були духовними особами і вершили суд відповідно до норм Корану та інших джерел мусульманського права; *Диван Бейліса (апеляційний суд);
+
* кадії (місцеві судді), які були духовними особами і вершили суд відповідно до канонів Корану та інших джерел мусульманського права; *Диван Бейліса (апеляційний суд);
* Диван Кримського ханства (вища судова інстанція), куди кожна людина, чиї права порушені, мала право оскаржити судове рішення (уджет).
+
* Диван Кримського ханства (вища рада держави), куди кожна людина, чиї права порушені, мала право оскаржити судове рішення (уджет).
Судова влада знаходилась у руках начальників бейликів (кадилків). Їх у Кримському Ханстві було 48 на 1604 селища.
+
Судова влада знаходилась у руках начальників бейликів (кадиликів). Їх у Кримському Ханстві було 48 на 1604 селища.
   
Бей отримував грамоту на звання кади від кази-аскера, і його юрисдикція не підпорядковувалась хану.
+
Бей отримував грамоту на звання кади від кади-аскера, і його юрисдикція не підпорядковувалась хану.
   
 
Дворянство мало свої особливі ''ассизні суди'', рішення яких затверджувались кази-аскером, який керувався при цьому порадами муфтії.
 
Дворянство мало свої особливі ''ассизні суди'', рішення яких затверджувались кази-аскером, який керувався при цьому порадами муфтії.
   
Окремі суди мало мусульманське духівництво, іновірці, як християни, так і євреї.
+
Окремі суди мало мусульманські клерикали, іновірці, як християни, так і євреї.
Хан призначав кадієв у власному кадилиці; турецький султан — у чотирьох своїх кадиликах (судових округах): Кафе, Судаку, Мангут і Єні-Кале.
+
Хан призначав кадієв у власному кадилиці; османський султан — у чотирьох своїх кадиликах (судових округах): Кафе, Судаку, Мангут і Єні-Кале.
 
З появою міст, з'явилися й особливі міські судді Шегера-каді, що призначалися кади-аскером. На суді цих Шегера-кади як наглядач, завжди був присутній помічник калі-аскера наїб. Всі інші справи, вилучені з ведення цих суддів, вирішувалися в державній раді, або дивані.
 
З появою міст, з'явилися й особливі міські судді Шегера-каді, що призначалися кади-аскером. На суді цих Шегера-кади як наглядач, завжди був присутній помічник калі-аскера наїб. Всі інші справи, вилучені з ведення цих суддів, вирішувалися в державній раді, або дивані.
   
 
=== Диван ===
 
=== Диван ===
Диван мав різнохарактерний склад: [[калга]], нур-ед-дін, ширин-бей, муфті, голови п'ятьох родів, кади-аскер, ор-бей, сераскіри трьох ногайських орд, казнадар-баши, дефтердар-баши тощо. Окрім цього, тут засідали також представники кожної гілки п'яти родів. Бей, що не з'явився до судового засідання міг надіслати свого представника.
+
Диван мав різнохарактерний склад: [[калга|калга-султан]], нур-ед-дін, ширин-бей, муфті, голови п'ятьох родів, кади-аскер, ор-бей, сераскіри трьох ногайських орд, казнадар-баши, дефтердар-баши тощо. Окрім цього, тут засідали також представники кожної гілки п'яти родів. Бей, що не з'явився до судового засідання міг надіслати свого представника.
 
У дивані вирішувались усі справи внутрішнього управління, оголошення війни, набору військ, спрямування походів тощо.
 
У дивані вирішувались усі справи внутрішнього управління, оголошення війни, набору військ, спрямування походів тощо.
   
Рядок 282: Рядок 282:
   
 
== Спадкування ==
 
== Спадкування ==
Порядок спадкування був дуже складним через багатоженство. Шлюб був простою угодою, яка здійснювалась поза мечеттю. Забезпечувався він особливим внеском «магр», який у випадку розірвання шлюбу видавався невинній стороні. Чоловік приносив дружині калим, дружина — придане. Це взаємне обдаровування мало назву ник'яг. Шлюб розривався рідко. У вищих станах процвітало затвірництво жінок; в нижчих класах жінка була більш вільною.
+
Порядок спадкування був дуже складним через багатоженство. Шлюб був угодою, яка здійснювалась за приписами шаріату, іноді поза мечеттю. Забезпечувався він особливим внеском «магр», який у випадку розірвання шлюбу видавався невинній стороні. Чоловік приносив дружині калим, дружина — придане. Це взаємне обдаровування мало назву «нішан». Шлюб розривався рідко. У вищих станах процвітало затвірництво жінок; в нижчих класах жінка була більш вільною.
   
 
== Військо ==
 
== Військо ==
[[Файл:Szigetvar 1566.jpg|міні|праворуч|250пкс|Татарська кіннота в [[Битва під Сігетваром|битві під Сігетваром]] [[1566]] року ([[османська мініатюра]], [[1579]]).]]
+
[[Файл:Szigetvar 1566.jpg|міні|праворуч|250пкс|Кримська кіннота в [[Битва під Сігетваром|битві під Сігетваром]] [[1566]] року ([[османська мініатюра]], [[1579]]).]]
   
По суті, кримські татари часів ханства були військовим народом і майже не розділяли бойові дії і побут (особливо це стосується [[ногайці]]в).<ref name="krysachenko"/>
+
По суті, кримські татари часів ханства були військовим народом і майже не розділяли бойові дії і побут (особливо це стосується [[ногайці|ногаїв]]).<ref name="krysachenko"/>
   
 
В основі кримської військової стратегії ведення війни лежали традиції монгольської армії [[Чинґіз-хан]]а, істотно доповнені власними кримськотатарськими здобутками на військовій царині.<ref name="krysachenko">В. Крисаченко. Історія Криму. Кримське ханство</ref> Майже всі середньовічні і ранньомодерні автори, що писали про кримських татар, підкреслювали високу організованість, витривалість, терплячість і жорстокість кримської армії. Переважною формою війни була нападна агресія, при якій на передній план виходила раптовість і вміння уникнути зустрічі з організованими силами противника, а також вишукування найперспективніших з погляду можливої здобичі місць.<ref name="krysachenko"/>
 
В основі кримської військової стратегії ведення війни лежали традиції монгольської армії [[Чинґіз-хан]]а, істотно доповнені власними кримськотатарськими здобутками на військовій царині.<ref name="krysachenko">В. Крисаченко. Історія Криму. Кримське ханство</ref> Майже всі середньовічні і ранньомодерні автори, що писали про кримських татар, підкреслювали високу організованість, витривалість, терплячість і жорстокість кримської армії. Переважною формою війни була нападна агресія, при якій на передній план виходила раптовість і вміння уникнути зустрічі з організованими силами противника, а також вишукування найперспективніших з погляду можливої здобичі місць.<ref name="krysachenko"/>
   
При оборонній війні, яку татари не дуже любили, опертя робилось на потужні фортифікаційні споруди: фортеці, рови, вали тощо. Прикладом такої продуманості була система оборонних споруд на [[Перекоп (місто)|перекопському]] пересипі.<ref name="krysachenko"/> На морі кримські татари мали менше успіхів.<ref name="krysachenko"/>
+
При оборонній війні, яку кримські татари не дуже любили, опертя робилось на потужні фортифікаційні споруди: фортеці, рови, вали тощо. Прикладом такої продуманості була система оборонних споруд на [[Перекоп (місто)|перекопському]] пересипі.<ref name="krysachenko"/> На морі кримські татари мали менше успіхів.<ref name="krysachenko"/>
   
 
За правління хана-[[Вестернізація|вестернізатора]] [[Шагін Гірей (хан)|Шагіна]] (1777—1782) було проведено реформу війська за європейсько-російським зразком. Хан встановив гвардію з 4 регулярних кінних полків (''бешлеїв''), що різнилися кольорами мундирів, а також артилерійську роту (''топчі''). Була введена муштра. Навчання і командування військом здійснювалося європейцями, перважно російською мовою. Крім цього розпочалося будівництво флоту в [[Балаклава|Балаклаві]], де споруджували [[фрегат]]и<ref name="Зуєв" />.
 
За правління хана-[[Вестернізація|вестернізатора]] [[Шагін Гірей (хан)|Шагіна]] (1777—1782) було проведено реформу війська за європейсько-російським зразком. Хан встановив гвардію з 4 регулярних кінних полків (''бешлеїв''), що різнилися кольорами мундирів, а також артилерійську роту (''топчі''). Була введена муштра. Навчання і командування військом здійснювалося європейцями, перважно російською мовою. Крім цього розпочалося будівництво флоту в [[Балаклава|Балаклаві]], де споруджували [[фрегат]]и<ref name="Зуєв" />.
   
 
=== Війни ===
 
=== Війни ===
  +
З Московським царством / Російською імперією
З Росією
 
 
* [[Московсько-кримські війни]]
 
* [[Московсько-кримські війни]]
* [[Російсько-турецька війна (1676—1681)]]
+
* [[Московсько-турецька війна (1676—1681)]]
* [[Російсько-турецька війна (1686—1700)]] ([[Велика турецька війна]])
+
* [[Московсько-турецька війна (1686—1700)]] ([[Велика турецька війна]])
 
* [[Російсько-турецька війна (1710—1713)]] ([[Велика Північна війна]])
 
* [[Російсько-турецька війна (1710—1713)]] ([[Велика Північна війна]])
 
* [[Російсько-турецька війна (1735—1739)]]
 
* [[Російсько-турецька війна (1735—1739)]]
 
* [[Російсько-турецька війна (1768—1774)]]
 
* [[Російсько-турецька війна (1768—1774)]]
 
* [[Російсько-турецька війна (1787—1792)]]
 
* [[Російсько-турецька війна (1787—1792)]]
  +
З Річчю Посполитою
З Польщею
 
* [[Польсько-турецька війна 1620-1621]]
+
* [[Хотинська війна]]
* [[Польсько-турецька війна 1633-1634]]
+
* [[Польсько-турецька війна (1633—1634)]]
 
* [[Хмельниччина]] (1648—1654)
 
* [[Хмельниччина]] (1648—1654)
* [[Польсько-турецька війна 1672-1676]]
+
* [[Польсько-турецька війна (1672—1676)]]
  +
* [[Війна Священної ліги]]
* [[Польсько-турецька війна 1683-1699]]
 
 
З Руссю
 
З Руссю
 
* [[Українсько-кримськотатарські відносини]]
 
* [[Українсько-кримськотатарські відносини]]
Рядок 339: Рядок 339:
   
 
== Економіка ==
 
== Економіка ==
Становище в економічній сфері Кримського ханства не сприяло зміцненню держави. Навіть на початку [[16 століття|ΧVI століття]] кримські татари не знали осілого землеробства і вели кочовий спосіб життя. Один із сучасників так описує характер татарського землекористування: «''Землю, навіть найродючішу, вони не обробляють, задовольняючись тим, що вона сама їм приносить, тобто травою для годування худоби''». Наприкінці [[14 століття|XIV]]&nbsp;— на початку [[15 століття|XV століття]] економіка Кримського ханства розвивалась екстенсивним шляхом, в її основі лежало кочове [[скотарство]] і примітивне [[землеробство]], що не забезпечувало ні потреб держави, ні прожиткового мінімуму місцевому населенню. Але мешканці Кримського ханства не гребували розв'язувати свої внутрішні проблеми шляхом зовнішньої експансії. Постійні набіги на сусідні землі приносили чималий фінансовий дохід, тому завдяки цим набігам місцеве населення жило впродовж всього існування держави.
+
Становище в економічній сфері Кримського ханства не сприяло зміцненню держави. Навіть на початку [[16 століття|ΧVI століття]] кримські татари не знали осілого землеробства і вели кочовий спосіб життя. Один із сучасників так описує характер кримського землекористування: «''Землю, навіть найродючішу, вони не обробляють, задовольняючись тим, що вона сама їм приносить, тобто травою для годування худоби''». Наприкінці [[14 століття|XIV]]&nbsp;— на початку [[15 століття|XV століття]] економіка Кримського ханства розвивалась екстенсивним шляхом, в її основі лежало кочове [[скотарство]] і примітивне [[землеробство]], що не забезпечувало ні потреб держави, ні прожиткового мінімуму місцевому населенню. Але мешканці Кримського ханства не гребували розв'язувати свої внутрішні проблеми шляхом зовнішньої експансії. Постійні набіги на сусідні землі приносили чималий фінансовий дохід, тому завдяки цим набігам місцеве населення жило впродовж всього існування держави.
   
Під час частих війн з Польщею та Московією кримські війська захоплювали багато полонених, яких продавали на невільницьких ринках до Туреччини.
+
Під час частих війн з Польщею та Московським царством кримські війська захоплювали багато полонених, яких продавали на невільницьких ринках до Османської імперії.
   
З [[1474]] по [[1556]]&nbsp;рр. кримські татари грабували Литовську Русь не менше 86 разів. У [[1575]]&nbsp;р. вони взяли з неї понад 35 тис. бранців. Кримські татари разом з турецьким військом брали участь у війнах з [[Іран]]ом, ходили в походи на [[Астрахань]] ([[1569]]&nbsp;р.), [[Угорщина|Угорщину]] ([[1594]]&nbsp;р.). Татари становили понад третину турецького війська під час [[Хотинська війна|Хотинської війни]] 1620—1621&nbsp;рр.
+
З [[1474]] по [[1556]]&nbsp;рр. кримські татари грабували Литовську Русь не менше 86 разів. У [[1575]]&nbsp;р. вони взяли з неї понад 35 тис. бранців. Кримські татари разом з османським військом брали участь у війнах з [[Сефевіди|Іраном]], ходили в походи на [[Астрахань]] ([[1569]]&nbsp;р.), [[Королівство Угорщина (1526—1867)|Королівство Угорщина]] ([[1594]]&nbsp;р.). Кримські татари становили понад третину османського війська під час [[Хотинська війна|Хотинської війни]] 1620—1621&nbsp;рр.
   
 
За правління хана [[Шагін Гірей (хан)|Шагіна]] (1777—1782) було проведено перепис населення й встановлено систему подушного оподаткування. Проте як і раніше податки збиралися з дому або маєтку, а не конкретної особи. Хан також збудував у Кафі монетний двір, в якому почав карбувати нову монету на російський зразок номіналом 1 срібний рубль, 25 мідно-срібні копійок, 5 мідних копійок, грошевики і полушки<ref name="Зуєв" />.
 
За правління хана [[Шагін Гірей (хан)|Шагіна]] (1777—1782) було проведено перепис населення й встановлено систему подушного оподаткування. Проте як і раніше податки збиралися з дому або маєтку, а не конкретної особи. Хан також збудував у Кафі монетний двір, в якому почав карбувати нову монету на російський зразок номіналом 1 срібний рубль, 25 мідно-срібні копійок, 5 мідних копійок, грошевики і полушки<ref name="Зуєв" />.
Рядок 355: Рядок 355:
 
[[Файл:Moeurs et costumes des Orientaux (recueil).f063.jpg|250px|міні|Татари (XVII&nbsp;ст.)]]
 
[[Файл:Moeurs et costumes des Orientaux (recueil).f063.jpg|250px|міні|Татари (XVII&nbsp;ст.)]]
 
[[Файл:Карло Боссоли. Татары, путешествующие по степи.jpg|250px|міні|Татари, що мандрують степом.]]
 
[[Файл:Карло Боссоли. Татары, путешествующие по степи.jpg|250px|міні|Татари, що мандрують степом.]]
Населення Кримського ханства було етнічно строкатим: [[кримські татари]], [[ногайці]], [[кримчаки]], [[караїми]], [[черкеси]], [[абхази]], [[готи]], [[греки]], [[вірмени]], [[русини]], [[литовці]], [[поляки]], [[московити]], турки та інші. Жодна народність не становила чисельної більшості, але привілейоване місце належало [[кримські татари|кримським татарам]]. Панівною релігією був [[сунізм|сунітський]] [[іслам]]. У місцях компактного проживання греків та вірмен діяли християнські церкви. Проте загалом влада провадила політику [[ісламізація|ісламізації]].
+
Населення Кримського ханства було етнічно строкатим: [[кримські татари]], [[ногайці|ногаї]], [[кримчаки]], [[караїми]], [[черкеси]], [[абхази]], [[готи]], [[греки]], [[вірмени]], [[русини]], [[литовці]], [[поляки]], [[московити]], османи та інші. Жодна народність не становила чисельної більшості, але привілейоване місце належало [[кримські татари|кримським татарам]]. Панівною релігією був [[іслам]] суннітського толку. У місцях компактного проживання греків та вірмен діяли християнські церкви.
   
За результатами перепису населення Криму, проведеного ханом у середині XVII століття, в Криму жило близько 1,120&nbsp;млн чоловік. З них&nbsp;— 180 тисяч були мусульманами (татарами, турками), а 920 тисяч&nbsp;— християнами (грекам, вірменами, русинами, литвинами, поляками, московитами тощо). Під час походів татар в Україну по [[ясир]] вони захоплювали-полонили тисячі бранців. Міняйло, що сидів на Перекопі, здивовано запитував у них, чи залишилися ще люди в Україні.<ref>Літературна Україна.&nbsp;— 1991.&nbsp;— 10 січня; ''Яворницький Д''. Історія запорозьких козаків. Львів, 1990.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— с. 246, 247.</ref>. Нащадки русинів (українців), що потрапили у полон, прийняли іслам й натуралізувалися в криму називали [[Тум (людина)|тумами]].
+
За результатами перепису населення Криму, проведеного ханом у середині XVII століття, в Криму жило близько 1,120&nbsp;млн чоловік. З них&nbsp;— 180 тисяч були мусульманами (кримськими татарами, османами), а 920 тисяч&nbsp;— християнами (грекам, вірменами, русинами, литвинами, поляками, московитами тощо). Під час походів кримських татар в Україну по [[ясир]] вони захоплювали-полонили тисячі бранців. Міняйло, що сидів на Перекопі, здивовано запитував у них, чи залишилися ще люди в Україні.<ref>Літературна Україна.&nbsp;— 1991.&nbsp;— 10 січня; ''Яворницький Д''. Історія запорозьких козаків. Львів, 1990.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— с. 246, 247.</ref>. Нащадки русинів (українців), що потрапили у полон, прийняли іслам й натуралізувалися в Криму називали [[Тум (людина)|тумами]].
   
 
Згідно з даними консула Франції при Крим-Гіреї барона Тотта, загальна кількість населення Кримського ханства у [[1767]] році становила 4&nbsp;млн осіб.
 
Згідно з даними консула Франції при Крим-Гіреї барона Тотта, загальна кількість населення Кримського ханства у [[1767]] році становила 4&nbsp;млн осіб.
Рядок 397: Рядок 397:
   
 
[[Категорія:Кримське ханство|*]]
 
[[Категорія:Кримське ханство|*]]
[[Категорія:1449 у Європі]]
+
[[Категорія:1449 в Україні]]
 
[[Категорія:1783]]
 
[[Категорія:1783]]

Поточна версія на 09:55, 21 серпня 2018

Кримське Ханство
1449 – 1783
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Кримське Ханство
Кримське Ханство у 1600
Столиця Кирк-Ер (1441—1490)
Бахчисарай (1490—1783)
Релігії Іслам
Форма правління Монархія
Історія
 - Засновано 1449
 - Анексія Російською імперією 1783
Населення
 - 1767 4 млн осіб
Сьогодні є частиною Україна Україна
Росія Росія
Молдова Молдова
Історія України
Малий герб України
 
ХронологіяБитви в історіїІсторія культури
Category КатегоріяІнші країни

Кри́мське ха́нство (крим. Qırım Hanlığı, قريم خانلغى‎) — монархічна держава кримської династії Ґераїв. Існувала у 14491783 роках. Займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані. Заснована Хаджі І Ґераєм внаслідок політичного розпаду Золотої Орди. 1478 року, за правління його сина Менґлі І, визнала Османського султана як халіфа мусульман. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд. Протягом 15 — 18 століття вела перманентні війни з північними сусідами — запорозькими козаками, Литвою, Королівством Польським, Московським царством і донськими козаками. Неодноразово здійснювала великі полювання на рабів в Україні. Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 17351739 років. 1774 року здобула незалежність в результаті чергової поразки Османської імперії від Росії. 1783 року анексована Російською імперією. Самоназва — Кримський край (крим. Qırım Yurtu, قريم يورتى‎).

Географія[ред. | ред. код]

Станом на 1774 рік:

«Європейська» частина

«Азійська» частина

Історія[ред. | ред. код]

Зародження і розквіт[ред. | ред. код]

Хаджі I Ґерай, засновник ханства.

Феодальні міжусобиці в Орді і підтримка Польсько-Литовської держави сприяли утворенню 1449 р. незалежного Кримського Ханства на чолі з Хаджі Ґераєм, який переніс резиденцію з Солхата (нині Старий Крим) до Салачику в околицях пізнішого Бахчисарая і поклав початок ханській династії Ґераїв. В 1475 р. під час походу Османської імперії на Крим, коли султаном Мехмедом ІІ були завойовані ґенуезькі колонії Північного Причорномор'я, кримська правляча династія в особі Менґлі I Ґерая визнала владу османського султана як лідера мусульманського світу — халіфа.

В наступні роки османський вплив на внутрішні справи Кримського ханства підсилювався, час від часу викликаючи спротив кримських ханів, аж до збройних сутичок (в котрих Ґераї інколи зверталися за збройною допомогою до козацтва, як у подіях 1624—1629 рр.). Ефективність опору була низькою, стримувалася усобицями всередині самого ханського роду, та до середини XVIII ст. ханство значною мірою втратило політичну самостійність на користь Османської імперії.

Опір військам Кримського Ханства чинили запорізькі козаки, які вели оборонну і наступальну боротьбу проти кримських татар і османів (походи 1575—1577 рр., 1608, 1616 рр. тощо). Разом із запорожцями в походи на Крим вирушали донські козаки (1628, 1667, 1675 рр.). Богдан Хмельницький, потребуючи досвідченої кримської кавалерії для боїв із кінним військом Речі Посполитої, навесні 1648 р. уклав з Іслямом III Ґераєм угоду про спільну боротьбу проти Речі Посполитої. Цей ситуативний альянс сприяв кільком перемогам козацьких військ, але виявся нетривким.

У 1711 р. кримське війське, у рамках союзу з Османською Державою, та гетьманом Пилипом Орликом здійснює рейд на Слобожанщину з метою ослаблення Московського царства, та бере участь у поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну.

Наприкінці XVIII ст. Кримське ханство стало ареною боротьби впливів Османської Держави та Російської імперії. Російський уряд був настільки зацікавлений у відторгненні Кримського ханства від Османської Держави, що Катерина II 16 жовтня 1769 направила П. Паніну рескрипт наступного змісту: «Ми вважаємо: чи не можна буде за цих обставин Крим і всі татарські народи послабити в їхній вірності Порті Оттоманській вселенням їм думки до запровадження у себе незалежності від жодного уряду й обіцянкою їм у тому з нашого боку дійсної допомоги». Що ж стосується практичного втілення задумів Катерини II, то тут імператриця давала Паніну повну можливість діяти самостійно, виходячи з обставин, що складалися.

Спроби анексії Криму Російською імперією продовжувалися надалі, шляхом використання розбіжностей у татарському суспільстві та плекання сепаратистських настроїв ногайців. П. Гейсман і О. Дубровський: «…ведучи переговори з татарами, вчасно лякаючи їх, вчасно улещуючи їх же, усуваючи до того ж дуже вміло непорозуміння між ними і запорожцями, мистецьки схиляючи татар до прийняття заступництва Росії… і домагаючись, таким чином, ослаблення їх іноді дуже небезпечної сили, Панін у підсумку зумів викликати у них довіру. Домігшись завдяки цьому умиротворення більшості орд, він водночас полегшив подальші зносини і навіть підкорення Криму». Першими піддалися ногайські орди єдісанські і буджацькі, вступили в союз із Російською імперією від османського верховенства. Після них — єдічкульські та джамбуйлуцькі татари. Подальша доля Криму стала передбачуваною.

Розорення Криму[ред. | ред. код]

Російський похід на Крим 1736 року.

Каплан I Герай (1707—1708, 1713—1715, 1730—1736) — останній із великих кримських ханів. Під час другого свого правління взяв участь у османсько-перській війні. Сприяючи зведенню на престол Речі Посполитої Августа Саксонського, росіяни скористалися ситуацією і напали на Крим під командуванням Христофора Мініха й Петра Лассі. Нападники випалили весь півострів й вирізали столицю Бахчисарай.

1736 року Мініх повністю знищив Кезлев і Бахчисарай, міста були спалені, а мешканці перебиті. Після цього росіяни рушили до східної частинт Криму. Через розкладання численних трупів епідемія холери призвела до загибелі частини російського війська, і Мініх відвів армію за Перекопський перешийок. Східний Крим був розорений під час походу Лассі наступного року. Росіяни спалили Карасубазар й вирізали населення. 1738 року вони планували новий похід, але він не відбувся через те, що військо не змогло б себе прогодувати — в повністю розореному ханстві не було продовольства і панував голод.

Російська навала 17361738 років стала для Кримського ханства національною катастрофою. Всі значні міста лежали в руїнах, економіці було завдано величезної шкоди, в країні лютував голод і холера. Загинула значна частина населення.

Загибель[ред. | ред. код]

Після російської окупації 1771 р. та Кючук-Кайнарджійського мирного договору (1774), Кримське Ханство було оголошене незалежним від Османської імперії, на престолі було затверджено проросійського правителя Шахіна Ґерая. Незабаром російський уряд Катерини ІІ змусив Шахіна Ґерая, проти якого не раз повставало населення, зректися влади і 1783 р. приєднав територію Кримського Ханства до Російської імперії.

Офіційний привід, на підставі якого імператорський уряд бажав провести приєднання Криму до Російської імперії, у трактуванні Катерини II виглядав ось так: «Перетворення Криму у вільну та незалежну область не принесло спокою Росії і обернулося лише новими для неї турботами зі значними витратами. Досвід часу з 1774 р. показав, що незалежність мало властива татарським народам і, щоб охороняти її, нам потрібно завжди бути збройними і при існуванні миру розморювати війська важкими рухами, роблячи великі витрати, як під час війни. … Беручи до уваги всі ці обставини, ми прийняли рішення дати інший зворот кримським справам і зробити на майбутній час Кримський півострів не гніздом розбійників і заколотників, а територією Російської держави. Через таке розуміння ми з повною впевненістю повідомляємо всім нашу волю на присвоєння Кримського півострова і на приєднання його до Росії».

Колонізація Таврійської області розпочалася відразу після підписання у 1774 Кучук-Кайнарджійського миру. Через намір Катерини II завітати до Криму, Потьомкін повинен був заселити його новими мешканцями, на що зі скарбниці вже були надані гроші. Потьомкін став активно закликати іноземців, щоб вони переїжджали на постійне проживання до Криму. Кількість іноземних переселенців на півострів стала збільшуватися з 1762 року, коли 4 грудня був опублікований імператорський маніфест, згідно з яким їх запрошували перебиратися до Росії. Іноземці не забарилися прийняти пропозицію російського уряду. Уряд надав іноземним колоністам вагомі пільги. Вони 10 років не платили податків, звільнялися від військової повинності та військових постоїв, одержували гроші на проїзд до місця свого мешкання, наділялися землею в Криму. Щоби надати новим колоністам землю, з неї почали виганяти місцевих власників. Це призвело до того, що з півострова почали від'їжджати корінні мешканці краю. Через безперервну еміграцію тягом 60 —70-х років XVIII століття кількість населення, яке мешкало лише на Кримському півострові, скоротилася з 300 до 152 тис. осіб.

У вересні 1780 О. Безбородько представив Катерині II свій «Меморандум про справи політичні». Цей меморандум містив проект розділу території Османської імперії між Російською імперією та Австрійською монархією. Пропонувалося у випадку укладення мирної угоди з Османською імперією «ухвалити, щоб Молдова, Волощина та Бессарабія під ім'ям своїм стародавнім Дакія створені були областю незалежною з християнським сувереном, за умови, щоб ця держава не могла бути приєднаною до Росії та Австрії». Передбачалася можливість, що війна призведе до «повного знищення Туреччини та до відродження стародавньої Грецької імперії на користь молодшого великого князя» — тобто під егідою онука Катерини II Костянтина. Пропозиція Катерини II австрійському урядові дістала назву «Грецький проект». Побоювання з боку монархів Європи посилення впливу Російської імперії призвело до того, що проект Катерини II не дістав підтримки, і вона не мала можливості втілити його у життя.

Кримський півострів увійшов до складу Російської імперії 9 квітня 1783 р. Майже рік управління півостровом здійснювалося військовою владою через створену з цією метою мусульманську нараду. 2 лютого 1784 було видано наказ, згідно з яким створювалася Таврійська область, до складу якої увійшли Кримський півострів, Тамань і землі на північ від Перекопу аж до Катеринославського намісництва. Першим губернатором Таврійської області став Григорій Потьомкін.

Відразу після встановлення в Криму нової влади російський уряд почав впроваджувати на півострові російські методи управління економікою краю та закріплювати за собою право на володіння місцевою землею. Згідно з офіційними даними до 1796 року (тобто лише за 12 років знаходження Криму в складі Російської імперії) у селян було відібрано та передано російським дворянам 288 тисяч десятин землі. Разом з відібранням землі уряд розпочав поширювати на місцевих селян кріпацтво.


Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Використовуючи суперечності між Московським царство і Річчю Посполитою, кримські хани вимагали від обох держав данину, подарунки та великі кошти на утримання послів. Кримські правителі отримували щорічні данину з Великого князівства Литовського (пізніш — Королівства Польського), Московського царства, Молдовського князівства, Валахії, Черкесії.

  • Поминки (данина) — ірегулярна данина Московії (за московським тлумаченням — дари) кримським ханам, що сплачувалася у 1474—1700 роках.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

За переписом 1740 року хана Менглі-Герая II на території Кримського півострова існувало 48 кадиликів (адмінстративних округів), 9 міст, 1399 укріплених сіл[2]. На чолі кадиликів стояли кадії, мусульманські судді.

Кадилики[ред. | ред. код]

  • Ор-Капи (сучасний Перекоп)
  • Сакал
  • Сеїд-Еді
  • Нуссуф
  • Тамак
  • Беш-Паре
  • Бочали
  • Шейх-Елі
  • Сейдлер
  • Кутеш
  • Четерлик
  • Самарджик
  • Караул
  • Мегіт
  • Каракуд
  • Діптархан
  • Карасу
  • Кучук-Карасу
  • Жагмурчі
  • Чо унче
  • Салгір
  • Такли
  • Даїр
  • Карагез
  • Завіє
  • Улан
  • Буралчі
  • Акмесджід
  • Такетли
  • Багча-Сарай
  • Качі
  • Балаклава (сучасна Балаклава)

З них перші 19 — у степовому Криму (північніше Салгіра й Булганака), наступні 5 — на Керченському півосторві, а останні 24 — на півдні Криму.

Міста[ред. | ред. код]

Бейства[ред. | ред. код]

  • Автономні бейства (князівства) шляхетних родів:
  • Кримські беї: Ширін, Барин, Аргин, Яшлав (Сулеш), Седжеут;
  • Ногайський бей: Мансур (Мангит)
  • Половецький бей: Кипчак.

Державний устрій[ред. | ред. код]

Ханський палац в Бахчисараї.

Форма державно-територіального устрою[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґіреї

За формою державного устрою Кримське ханство було децентралізованою унітарною державою, територія якого була поділена на бейлики, на чолі яких стояли могутні беї. В кожному бейлику створювалися власні органи влади та військові сили; деякі з них вступали у міжнародні стосунки з сусідніми державами, вели переписування з зарубіжними урядами. Державний лад Кримського ханства змінювався в залежності від поступового переходу від кочового до осілого способу життя. Окремі кримські роди ставали крупними землевласниками завдяки захопленням та пожалуванням хана. Найбільш відомі з цих родів: Ширин, Барин, Кулук, Сулеш і Мансур.[3]

Бейства[ред. | ред. код]

Кожен з кримських родів мав свої чітко розмежовані володіння, які мали назву бейство (бейлик). Кожен бей мав свою столицю, свій двір, свій калга і нур-ед-дін, обрані з дворян свого ж роду.

Беї могли одружуватись на ханських доньках, не брити бороди, як і хан, і відсилати своїх послів до іноземних государів за подарунками. Беї вели міжусобні війни і здійснювали набіги на чужі землі (під час одного з таких набігів була спалена Тула).

П'ять кримських родів вважалися представниками вищого стану. Кожен голова роду у своєму бейликі вважався необмеженим деспотом, який очолював адміністрацію і суд. Для здійснення судових повноважень бей отримував від кади-аскера (державного судді) грамоту.

Залежність беїв від хана висловлювалась в їх обов'язку — постачати військо. Для вирішення питання про війну хан зобов'язаний був збирати раду п'яти беїв, які могли посилати замість себе послів.

Таким чином, влада хана була обмежена олігархією, яка нерідко переходила в охлократію. Хан не мав права збирати данину ані з беїв, ані з їх васалів; навіть євреї, які мешкали на їх землях, не сплачували йому податі.

Як верховний голова Кримського Ханства хан отримував такі доходи: пенсію від Османської імперії, митний збір, соляний збір, від гатмана (коменданта) Дубосар, від правителів Буджака і Каушан, від ногайських сераскирів і медові гроші, всього на суму приблизно 120 тис. піастрів, не враховуючи доходи із земельних володінь хана і подарунків, які він отримував від іноземних государів.

Після смерті бея володарем бейлика ставав калга — старший син, потім нур-ед-дін — другий син, і лише після смерті всіх синів бея бейлик переходив до його старшого онука. Інше покоління бея і його побічне потомство становило дворянство «Емір-заде», яке пізніше мало назву мірза, мурза. Існувало два розряди мурз:

  • прямі потомки беїв, які мешкали у межах бейлика;
  • кримська шляхта, яка знаходилась поза родинних зв'язків із родоначальником бейліка.

Окрім цього, існувало ще й нижче, служиле дворянство, «капикуль» (раби біля дверей), які складалися з яничарів; проте вище дворянство не мало жодних зносин із нижчим, виняток становили тільки ті, які мали особливу милість хана.

Центральне і палацове управління[ред. | ред. код]

Центральне і палацове управління покладалося на окреме коло осіб, які були найбільш наближеними до хана й мали привілейоване становище у системі управління Кримського ханства. Титули і посади центрального і палацового управління.

На чолі управління стояв хан, який мав походити з династії Ґіреїв. Для обрання хана беї чотирьох великих феодальних кримських родів (Аргин, Кипчак, Ширін і Барин) збиралися на курултай, де ухвалювали рішення про кандидатуру. Новообраного хана підіймали на білому повстяному полотнищі, читали над ним мусульманські молитви, а потім урочисто зводили на престол.

Кандидати на ханську посаду могли висуватися лише з роду Ґераїв, оскільки вони були з числа нащадків Чингіз-хана. Серед цих осіб, у свою чергу, теж існувала черговість: на престол могли претендувати два молодших брати хана-правителя і лише потім ханські сини. З 1478 р., після визнання Кримом султану Османської Держави як халіфа, результат вибору беїв став затверджуватися османським султаном.

Поступово османські правителі набули права вирішального слова в призначенні кримського хана, і церемонія вибору хана беями до XVIII ст. перетворилася на формальність, яка символічно підтверджувала султанський указ.

Кримський хан мав двох офіційних наступників, що справляли функції контролю над східною та західною половинами держави: калгу-султана та нуреддина, котрих обирав із числа своїх молодших родичів. Ханська влада була обмежена радою беїв — старійшин кількох найзнатніших родів, які у своїх володіннях мали право чинити суд та збирати податки. Судова система ханства будувалася за релігійним принципом: місцеві судді нижчого рангу (каді) та столичні судді вищого (кади-аскери) підпорядковувалися муфтієві — голові мусульманської спільноти Криму, що був непідзвітний хану та підпорядковувався безпосередньо халіфу (османському султану).

Посади[ред. | ред. код]

  • Калга-султан — спадкоємець трону — мав право на престол, проте це не завжди дотримувалось, командував військом.
  • Нур-ед-дін — другий спадкоємиць, обов'язки чітко не встановлені.
  • Султани — ханські сини, в залежності від особистої гідності — займали різні посади (напр. начальник ногайських військ тощо).
  • Матері, дружини і доньки хана, калги-султана і нур-ед-діна, які мали свій особливий двір і отримували щорічне грошове утримання.
  • Хан-агаси — обов'язки чітко не визначені і відносились до цивільного управління.
  • Дефтердар-ага — рід державного контролера.
  • Тат-агаси — керуючий землями, що складали долю хана і були заселені селянами.
  • Хазнадар-ага — державний скарбник.
  • Актачи-бей — шталмейстер.
  • Киларджи-баши — гофмаршал хана.
  • Капуджи-баши — ханський ад'ютант, який користувався адміністративною владою.
  • Капуджилар-ках'яси — помічник капуджи-баши.
  • Селердар-ага — начальник меченосців.
  • Куллар-агаси — начальник придворних нижніх чинів.
  • Диван-ефенді — секретар іноземних справ.
  • Сир-кятепи — секретар внутрішніх справ.
  • Хазне-кятепи — секретар державної скарбниці.
  • Зариф-кятепи — начальник монетного двору.
  • Аталик — вихователь ханських дітей, іноді важлива особа в державі.
  • Хан-кул-ага — начальник ханських рабів.
  • Байрам-ага — головний розпорядник бенкетів.
  • Балчи-баши — другорядний розпорядник бенкетів.
  • Хапу-агаси — охороняв двері ханського палацу, був під керівництвом капуджи-баши.
  • Серрач-баши — відав придворним освітленням.
  • Чашангир-баши — лейб-кухар.
  • Аши-баши — ймовірно, керував ханським обідом.
  • Хадим-ага — ймовірно, керував над службовими у дворі хана.
  • Ігит-ага — старший над пажами.
  • Розмінний-бей — представляв хану іноземних послів.
  • Начальник яничарів.
  • Ханський скарбій.
  • Ханський писар.
  • Землемір тощо.

Усі ці особи належали до центрального уряду або до двору хана і отримували подарунки від іноземних государів.

Символи[ред. | ред. код]

  • Тамга — герб династії Гераїв
  • Тугра — особистий підпис чи монограма хана
  • Санджак-шеріф — священна хоругва ханства, за легендою — прапор Чингісхана, найсвятіша реліквія держави

Судова система[ред. | ред. код]

У Кримському ханстві існувала власна судова система, що була двохланцюговою:

  • кадії (місцеві судді), які були духовними особами і вершили суд відповідно до канонів Корану та інших джерел мусульманського права; *Диван Бейліса (апеляційний суд);
  • Диван Кримського ханства (вища рада держави), куди кожна людина, чиї права порушені, мала право оскаржити судове рішення (уджет).

Судова влада знаходилась у руках начальників бейликів (кадиликів). Їх у Кримському Ханстві було 48 на 1604 селища.

Бей отримував грамоту на звання кади від кади-аскера, і його юрисдикція не підпорядковувалась хану.

Дворянство мало свої особливі ассизні суди, рішення яких затверджувались кази-аскером, який керувався при цьому порадами муфтії.

Окремі суди мало мусульманські клерикали, іновірці, як християни, так і євреї. Хан призначав кадієв у власному кадилиці; османський султан — у чотирьох своїх кадиликах (судових округах): Кафе, Судаку, Мангут і Єні-Кале. З появою міст, з'явилися й особливі міські судді Шегера-каді, що призначалися кади-аскером. На суді цих Шегера-кади як наглядач, завжди був присутній помічник калі-аскера наїб. Всі інші справи, вилучені з ведення цих суддів, вирішувалися в державній раді, або дивані.

Диван[ред. | ред. код]

Диван мав різнохарактерний склад: калга-султан, нур-ед-дін, ширин-бей, муфті, голови п'ятьох родів, кади-аскер, ор-бей, сераскіри трьох ногайських орд, казнадар-баши, дефтердар-баши тощо. Окрім цього, тут засідали також представники кожної гілки п'яти родів. Бей, що не з'явився до судового засідання міг надіслати свого представника. У дивані вирішувались усі справи внутрішнього управління, оголошення війни, набору військ, спрямування походів тощо.

Суд відбувався на основі Корану, за яким кримінальними злочинами вважалися: відступ від віри, перелюбство, грабіж, вбивство, злодійство і пияцтво. Усі ці злочини каралися суворо, але суворість цю завжди вміли на практиці обходити різними тлумаченнями закону. Суд починався тоді, коли хто-небудь звертався до нього; розгляд справ був словесним. Покарання злочинця надавалося позивачу, який міг застосовувати помсту (принцип таліону — «око за око») або ж обмежитися штрафом.

Поняття політичного злочину на той час було відсутнім. Коран згадує лише цивільні відносини підданих, але мусульмани не ущемлялись цим. У документах кримських татар зустрічаються обряди при здійсненні векселів, духовних заповітів, купчих фортець, судження про незаконне порушення зобов'язань тощо.

Спадкування[ред. | ред. код]

Порядок спадкування був дуже складним через багатоженство. Шлюб був угодою, яка здійснювалась за приписами шаріату, іноді поза мечеттю. Забезпечувався він особливим внеском «магр», який у випадку розірвання шлюбу видавався невинній стороні. Чоловік приносив дружині калим, дружина — придане. Це взаємне обдаровування мало назву «нішан». Шлюб розривався рідко. У вищих станах процвітало затвірництво жінок; в нижчих класах жінка була більш вільною.

Військо[ред. | ред. код]

По суті, кримські татари часів ханства були військовим народом і майже не розділяли бойові дії і побут (особливо це стосується ногаїв).[4]

В основі кримської військової стратегії ведення війни лежали традиції монгольської армії Чинґіз-хана, істотно доповнені власними кримськотатарськими здобутками на військовій царині.[4] Майже всі середньовічні і ранньомодерні автори, що писали про кримських татар, підкреслювали високу організованість, витривалість, терплячість і жорстокість кримської армії. Переважною формою війни була нападна агресія, при якій на передній план виходила раптовість і вміння уникнути зустрічі з організованими силами противника, а також вишукування найперспективніших з погляду можливої здобичі місць.[4]

При оборонній війні, яку кримські татари не дуже любили, опертя робилось на потужні фортифікаційні споруди: фортеці, рови, вали тощо. Прикладом такої продуманості була система оборонних споруд на перекопському пересипі.[4] На морі кримські татари мали менше успіхів.[4]

За правління хана-вестернізатора Шагіна (1777—1782) було проведено реформу війська за європейсько-російським зразком. Хан встановив гвардію з 4 регулярних кінних полків (бешлеїв), що різнилися кольорами мундирів, а також артилерійську роту (топчі). Була введена муштра. Навчання і командування військом здійснювалося європейцями, перважно російською мовою. Крім цього розпочалося будівництво флоту в Балаклаві, де споруджували фрегати[5].

Війни[ред. | ред. код]

З Московським царством / Російською імперією

З Річчю Посполитою

З Руссю

Економіка[ред. | ред. код]

Становище в економічній сфері Кримського ханства не сприяло зміцненню держави. Навіть на початку ΧVI століття кримські татари не знали осілого землеробства і вели кочовий спосіб життя. Один із сучасників так описує характер кримського землекористування: «Землю, навіть найродючішу, вони не обробляють, задовольняючись тим, що вона сама їм приносить, тобто травою для годування худоби». Наприкінці XIV — на початку XV століття економіка Кримського ханства розвивалась екстенсивним шляхом, в її основі лежало кочове скотарство і примітивне землеробство, що не забезпечувало ні потреб держави, ні прожиткового мінімуму місцевому населенню. Але мешканці Кримського ханства не гребували розв'язувати свої внутрішні проблеми шляхом зовнішньої експансії. Постійні набіги на сусідні землі приносили чималий фінансовий дохід, тому завдяки цим набігам місцеве населення жило впродовж всього існування держави.

Під час частих війн з Польщею та Московським царством кримські війська захоплювали багато полонених, яких продавали на невільницьких ринках до Османської імперії.

З 1474 по 1556 рр. кримські татари грабували Литовську Русь не менше 86 разів. У 1575 р. вони взяли з неї понад 35 тис. бранців. Кримські татари разом з османським військом брали участь у війнах з Іраном, ходили в походи на Астрахань (1569 р.), Королівство Угорщина (1594 р.). Кримські татари становили понад третину османського війська під час Хотинської війни 1620—1621 рр.

За правління хана Шагіна (1777—1782) було проведено перепис населення й встановлено систему подушного оподаткування. Проте як і раніше податки збиралися з дому або маєтку, а не конкретної особи. Хан також збудував у Кафі монетний двір, в якому почав карбувати нову монету на російський зразок номіналом 1 срібний рубль, 25 мідно-срібні копійок, 5 мідних копійок, грошевики і полушки[5].

Населення[ред. | ред. код]

Докладніше: Населення Криму
Татари (XVII ст.)
Татари, що мандрують степом.

Населення Кримського ханства було етнічно строкатим: кримські татари, ногаї, кримчаки, караїми, черкеси, абхази, готи, греки, вірмени, русини, литовці, поляки, московити, османи та інші. Жодна народність не становила чисельної більшості, але привілейоване місце належало кримським татарам. Панівною релігією був іслам суннітського толку. У місцях компактного проживання греків та вірмен діяли християнські церкви.

За результатами перепису населення Криму, проведеного ханом у середині XVII століття, в Криму жило близько 1,120 млн чоловік. З них — 180 тисяч були мусульманами (кримськими татарами, османами), а 920 тисяч — християнами (грекам, вірменами, русинами, литвинами, поляками, московитами тощо). Під час походів кримських татар в Україну по ясир вони захоплювали-полонили тисячі бранців. Міняйло, що сидів на Перекопі, здивовано запитував у них, чи залишилися ще люди в Україні.[6]. Нащадки русинів (українців), що потрапили у полон, прийняли іслам й натуралізувалися в Криму називали тумами.

Згідно з даними консула Франції при Крим-Гіреї барона Тотта, загальна кількість населення Кримського ханства у 1767 році становила 4 млн осіб.

Згідно з «Подорожними записками» російського академіка Василя Зуєва, у 1760-х роках Кримський півострів був дуже багатолюдним й нараховував близько 1200 сіл. Проте після російських вторгнень, станом на 1782 рік, населення Криму скоротилося на дві третини, так що «нині куди не поїдеш, всюди зустрічаються одні лише руїни великих слобід і пустирі колишніх сіл». Мешканці півострова, що колись вільно жили на території ханства, стали біженцями, подавшись до Абхазії й Черкесії. Ті, що прийняли нову російську владу, були частково переселені в «російські місця»[5].

За правління хана Шагіна (1777—1782) було проведено перепис населення[5].

Релігія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тунманн. Крымское ханство. — Симферополь: Таврия, 1991. — С. 14-16.
  2. Тунманн. Крымское ханство. — Симферополь: Таврия, 1991. — С. 29.
  3. Васильєва В. В. Державний устрій Кримського ханства
  4. а б в г д В. Крисаченко. Історія Криму. Кримське ханство
  5. а б в г Василий Зуев. Выписка из путешественных записок Василья Зуева, касающихся до полуострова Крыма. 1782 г.
  6. Літературна Україна. — 1991. — 10 січня; Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. Львів, 1990. — Т. 1. — с. 246, 247.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]