Відмінності між версіями «Кримські татари»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
1711 року, коли [[Петро I]] відправився в похід з усіма своїми військами (80 000 чоловік), щоб отримати вихід до Чорного моря, він був оточений військом кримського хана [[Девлет II Ґерай|Девлет II Ґерая]], опинившись в безвихідному становищі. І тільки зрада османського візира Балтаджи Мехмет-паши дозволила Петру вийти з оточення кримських татар<ref>Ahmad III, H. Bowen, The Encyclopaedia of Islam, Vol. I, ed. H.A.R. Gibb, J.H. Kramers, E. Levi-Provencal and J. Shacht, (E.J.Brill, 1986), 269.</ref>. Як повідомляє історик з роду Ґераїв [[Халім Ґерай (історик)|Халім Ґерай]], Девлет II Ґерай спробував оскаржити таке рішення візира<ref>Девлет II Ґерай стверджував: «''Такий сильний і нещадний ворог, як Москва, прийшовши на своїх ногах, потрапила в наші в руки. Це такий зручний випадок, коли, якщо ми того захочемо, зможемо захопити Росію від одного краю до іншого, так як я достовірно знаю, що всю силу російської армії становить це військо. Наше завдання зараз&nbsp;— потріпати російське військо так, щоб воно не змогло нікуди з цього місця зрушити, а нам дійти до Москви і довести справу до того, щоб російський цар став би призначатися нашим падишахом''» (Халім-Гірей, 1822)</ref>, відповідь останнього була така: «''Ви знайте свої татарські справи. Справи [[Блискуча Порта|Блискучої Порти]] довірені мені. Ви не маєте права втручатися в них''»<ref>[http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Krym/XV/Rozovyj_kust_chanov/24.phtml?id=12944 Халім Гірей], 1822 {{ref-ru}}</ref>. Наступного дня в турецький табір прибув Карл XII, накинувся на візира з гнівними докорами і звинуваченнями в продажності. Шведський король переконував Мехмед-пашу дати йому 30 тисяч солдатів і клявся, що до вечора призведе Петра з мотузкою на шиї<ref>[https://www.bbc.com/russian/russia/2011/07/110721_prut_campaign_history Прутский поход Петра I: за двумя зайцами]&nbsp;— BBC</ref><ref>[https://xn--1-itb3afj.xn--p1acf/внешняя-политика/войны-и-походы/прутский-поход/#6 Прутский поход Петра I Великого 1711 год]</ref><ref>''[[:en:İslâm Ansiklopedisi]]'': [https://islamansiklopedisi.org.tr/prut-antlasmasi PRUT ANTLAŞMASI]//Osmanlılar ile Ruslar arasında Prut nehri kenarında 1123'te (1711) yapılan savaştan sonra imzalanan antlaşma.</ref>, але [[Прутський мир]] було укладено, і через 10 років Росія оголосила себе імперією. 1735 року кримський хан [[Каплан I Ґерай]] був викликаний турецьким султаном [[Ахмед III|Ахмедом III]] в [[Персія|Персію]]. Розуміючи, що Росія зможе скористатися відсутністю військ у Криму, Каплан Ґерай написав султану подумати двічі, але султан був наполегливим. Як і очікував Каплан-Гірей, [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|1735 року російська армія, очолювана]] [[Бургард-Крістоф Мініх|Мініхом]], вторглася в Крим, спустошила півострів, вбила мирних жителів і зруйнувала всі міста, зайняв столицю, [[Бахчисарай]], і спалив [[Ханський палац (Бахчисарай)|Ханський палац]] разом з усіма архівами і документами, а потім покинула Крим через епідемії, що почалася в ньому. Через рік те ж саме зробив інший російський генерал&nbsp;— Петро Ласі<ref name ="Gayvoronsky" /><ref>Tucker, Spencer C. (2010). A Global Chronology of Conflict: From the Ancient World to the Modern Middle East, Vol. II. ABC-CLIO</ref>. З тих пір Кримське ханство так і не змогло відновитися, почався його повільний занепад. [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|Російсько-турецька війна]] 1768—1774 років призвела до поразки османів, і згідно з [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кючук-Кайнарджійським мирним договіром]], підписаним після війни, Крим визвнавався повністю незалежним та ні Росія, ні Туреччина не мали права втручатися в справи ханства. Після періоду політичних хвилювань у Криму [[Російська імперія]] порушила договір і [[Анексія Кримського ханства|анексувала Кримське ханство]] в 1783 році.
 
Кримське ханство часто брало участь у конфліктах на боці тієї чи іншої держави або саме було стороною військового конфлікту. У таких випадках кримськотатарська армія брала участь у походах на чолі з ханом. Одним з відомих є [[Кримський похід на Москву (1571)|похід 1571 року]], який закінчився взяттям [[Москва|Москви]], при цьому сам [[Іван IV Грозний]] втік з міста і не з'явився після підпалу передмістя Москви, тому було вирішено спалити і всю Москву, хоча вважається можливим, що вогонь сам перекинувся з посадів на інші дерев'яні будівлі Москви, тим більше що в самому [[Кремль|Кремлі]] розташовувалася ставка кримського хана, а біля нього — посольство<ref>Р. А Агеева, Русское географическое общество. Московский центр. Улицы Москвы: старые и новые названия: топонимический словарь-справочник. — М. : Издательский центр "Наука, техника, образование", 2003. — 335 с. — С. 144.</ref><ref>Анатолий Владимирович Носарев, Татьяна Александровна Скрябина. Мосты Москвы. — М. : Вече, 2004. — 256 с. — С. 123—128.</ref><ref>Зайцев Илья Владимирович [https://cyberleninka.ru/article/n/gde-ostanavlivalis-krymskie-posly-v-moskve-i-moskovskie-posly-pri-dvore-krymskogo-hana-v-xvi-v Где останавливались крымские послы в Москве и московские послы при дворе крымского хана в XVI В. ?]</ref>. Причиною цього походу було оголошення Іваном IV себе царем, захоплення Москвою [[Казань|Казані]] і [[Астрахань|Астрахані]], а також [[:ru:Крымский поход Даниила Адашева|набіг московитів]] під керівництвом [[Адашев Данило Федорович|Данила Адашева]] на Крим. При цьому були і так звані набіги, які здійснювалися з ініціативи окремих мурз і часто закінчувалися захопленням бранців. Російський історик [[Смірнов Василь Дмитрович|В. Д. Смірнов]] пише, що «справедливість вимагає не забувати взаємності образ»: набіги (''плюндрування'') козаків на Кримське ханство нічим не поступалися набігам (''чапулам'') кримських татар і [[Ногайці|ногаїв]]<ref>В. Д. Смірнов. [https://runivers.ru/upload/iblock/054/Krumskoe%20hanstvo.pdf Крымское ханство под верховенством Оттоманской порты], 13 сторінка в документі</ref>. Рабство в Криму, судячи по основній масі кримських джерел, практично повністю зникло вже в XVII столітті{{sfn|Возгрін|2013|с=437}}, тоді як в Росії кріпосне право існувало до 1861 року, і більшість населення були кріпаками. Необхідно також враховувати, що на історичну науку про кримських татар сильно вплинули російські історики, які переписали історію Кримського ханства для виправдання [[Анексія Кримського ханства|анексії Криму в 1783 році]], і особливо потім радянські історики, що спотворили історію Криму для виправдання [[Депортація кримських татар|геноциду кримських татар в 1944 році]]<ref>[https://www.colta.ru/articles/specials/3438-kak-perepisyvali-istoriyu-kryma Как переписывали историю Крыма (How the Crimean history was rewritten)]</ref><ref>Serhiy Hromenko [https://ru.krymr.com/a/28825939.html «Все было не так»: зачем Россия переписывает историю Крыма]</ref><ref>Gulnara Bekirova: [https://books.google.ru/books?id=D9cjAQAAIAAJ&q=переписывание+истории+крымского+ханства&dq=переписывание+истории+крымского+ханства&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwj76Ja1kNTpAhWq1aYKHdaDBoMQ6AEIMDAB Крымскотатарская проблема в СССР: 1944-1991]</ref><ref>Gulnara Bekirova [https://books.google.ru/books?id=VfFoAAAAMAAJ Crimea and the Crimean Tatars in XIX—XXth centuries], 2005, page 95</ref>.
 
Доба Кримського Ханства&nbsp;— це період розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Класик кримськотатарської поезії тієї доби&nbsp;— [[Ашик Умер]]. Серед інших поетів особливо відомі Махмуд Киримли та хан [[Гази II Ґерай]]. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися&nbsp;— ханський палац у столиці середньовічного Криму&nbsp;— [[Бахчисарай|Бахчисараї]].