Відмінності між версіями «Кричевський Василь Григорович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
(доповнення)
 
Рядок 33: Рядок 33:
 
Народився в 1873 в селі [[Ворожба (Лебединський район)|Ворожба]] на [[Слобідська Україна|Слобожанщині]]. Він був найстаршим з 8-ми дітей [[міщани]]на, повітового земського [[фельдшер]]а Григора Якимовича Кричевського та його дружини Прасковії Григорівни.<ref name="Pavlosvsky">Павловський Вадим. ''Василь Григорович Кричевський: життя і творчість'', монографія, [[Українська Вільна Академія Наук]] у США, Нью-Йорк, 1974 Library of Congress Catalog Card No. 74-33991</ref> Навчався в місті [[Харків|Харкові]] в залізнично-технічному училищі. По закінченні був помічником міського архітектора.
 
Народився в 1873 в селі [[Ворожба (Лебединський район)|Ворожба]] на [[Слобідська Україна|Слобожанщині]]. Він був найстаршим з 8-ми дітей [[міщани]]на, повітового земського [[фельдшер]]а Григора Якимовича Кричевського та його дружини Прасковії Григорівни.<ref name="Pavlosvsky">Павловський Вадим. ''Василь Григорович Кричевський: життя і творчість'', монографія, [[Українська Вільна Академія Наук]] у США, Нью-Йорк, 1974 Library of Congress Catalog Card No. 74-33991</ref> Навчався в місті [[Харків|Харкові]] в залізнично-технічному училищі. По закінченні був помічником міського архітектора.
   
У [[1903]] одержав першу нагороду на конкурсі [[Будинок Полтавського губернського земства|будинку Полтавського Земства]], який був побудований за його планами і став зразком нового архітектурного стилю ([[Український архітектурний модерн]]) (УАМ),<ref name="Krylati" /> опертого на спадщину українського народного будівництва. Між 1904—1908 роками брав участь у керівництві будівництвом та художньому оформленні цього будинку.
+
У [[1903]] одержав першу нагороду на конкурсі [[Будинок Полтавського губернського земства|будинку Полтавського Земства]], який був побудований за його планами і став зразком нового архітектурного стилю ([[Український архітектурний модерн]]) (УАМ),<ref name="Krylati" /> опертого на спадщину українського народного будівництва. Між 1904—1908 роками брав участь у керівництві будівництвом та художньому оформленні цього будинку. Професор [[Дьомін Микола Мефодійович|Микола Дьомін]] відносить Г. Кричевського до майстрів класичного (традиційного) напрямку архітектури.{{sfn|Юнаков|2016|с=18}}
   
 
У 1912—1913 керував майстернями килимів [[Ханенки|Ханенків]] у селі [[Оленівка (Фастівський район)|Геленівці]] [[Васильківський повіт|Васильківського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]] і керамічною школою в [[Миргород]]і.<ref name="Krylati" /> На замовлення відомого мецената-мільйонера [[Ханенко Богдан Іванович|Богдана Ханенка]] Василь Кричевський виконав [[Картон (мистецтво)|картони]] (ескізи) [[килим]]ів на теми українського народного мистецтва. Оленівська майстерня виткала ті килими для подружжя [[Ханенки|Ханенків]].
 
У 1912—1913 керував майстернями килимів [[Ханенки|Ханенків]] у селі [[Оленівка (Фастівський район)|Геленівці]] [[Васильківський повіт|Васильківського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]] і керамічною школою в [[Миргород]]і.<ref name="Krylati" /> На замовлення відомого мецената-мільйонера [[Ханенко Богдан Іванович|Богдана Ханенка]] Василь Кричевський виконав [[Картон (мистецтво)|картони]] (ескізи) [[килим]]ів на теми українського народного мистецтва. Оленівська майстерня виткала ті килими для подружжя [[Ханенки|Ханенків]].
Рядок 88: Рядок 88:
 
Файл:Будинок-музей Шевченка.JPG|Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка в Києві
 
Файл:Будинок-музей Шевченка.JPG|Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка в Києві
 
Файл:Khmelnytskoho B. St., 68 Kyiv 2012.JPG|Будинок письменників «[[Роліт]]» у Києві склав В. Г. Кричевський разом зі [[Костирко Петро Федорович|П. Костирком]]. 1932–1939
 
Файл:Khmelnytskoho B. St., 68 Kyiv 2012.JPG|Будинок письменників «[[Роліт]]» у Києві склав В. Г. Кричевський разом зі [[Костирко Петро Федорович|П. Костирком]]. 1932–1939
Файл:Taras Shevchenko Museum in Kaniv-2011.jpg|[[Канівський музей Тараса Шевченка|Літературно-меморіальний музей Шевченка]] на [[Чернеча гора|Тарасовій горі]] (1934–1937). Архітектори В. Кричевський, П. Ф. Костирко
+
Файл:Taras Shevchenko Museum in Kaniv-2011.jpg|[[Канівський музей Тараса Шевченка|Літературно-меморіальний музей Шевченка]] на [[Чернеча гора|Тарасовій горі]] (1934–1937). Архітектори В. Кричевський, П. Ф. Костирко{{sfn|Юнаков|2016|с=75}}
 
File:Kyiv, Streletska str., 28.JPG|Прибутковий будинок [[Стрілецька вулиця (Київ)|вул. Стрілецька]], 28
 
File:Kyiv, Streletska str., 28.JPG|Прибутковий будинок [[Стрілецька вулиця (Київ)|вул. Стрілецька]], 28
 
</gallery>
 
</gallery>
Рядок 151: Рядок 151:
   
 
== Джерела та література ==
 
== Джерела та література ==
* Василь Григорович Кричевський [Текст]&nbsp;: хрестоматія [текст. пр. В.&nbsp;Г.&nbsp;Кричевського, вибр. розвідки про нього, автобіогр. спадщина]: в 2 т.&nbsp;— Харків: Савчук О. О., 2016— &nbsp; &nbsp;.&nbsp;— 30&nbsp;см.&nbsp;— (Серія «Слобожанський світ», <nowiki>ISBN 978-966-2562-03-3</nowiki> ; вип. 10).&nbsp;— Т. 1 : 1891—1943&nbsp;рр. / [передм. І.&nbsp;О.&nbsp;Ходак ; упоряд. О.&nbsp;О.&nbsp;Савчук] .&nbsp;— 2016.&nbsp;— 531 с. : іл., портр.
+
* Василь Григорович Кричевський [Текст]&nbsp;: хрестоматія [текст. пр. В.&nbsp;Г.&nbsp;Кричевського, вибр. розвідки про нього, автобіогр. спадщина]: в 2 т.&nbsp;— Харків: Савчук О. О., 2016— &nbsp; &nbsp;.&nbsp;— 30&nbsp;см.&nbsp;— (Серія «Слобожанський світ», <nowiki>ISBN 978-966-2562-03-3</nowiki> ; вип. 10).&nbsp;— Т. 1 : 1891—1943&nbsp;рр. / [передм. І.&nbsp;О.&nbsp;Ходак ; упоряд. О.&nbsp;О.&nbsp;Савчук] .&nbsp;— 2016.&nbsp;— 531 с. : іл., портр.
 
* ''Павловський Вадим.'' Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість.&nbsp;— Нью-Йорк: Вид. Укр. Вільною Акад. Наук у США, 1974.&nbsp;— 224 с.: іл.
 
* ''Павловський Вадим.'' Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість.&nbsp;— Нью-Йорк: Вид. Укр. Вільною Акад. Наук у США, 1974.&nbsp;— 224 с.: іл.
 
* ''Ясієвич В. Є.'' Василь Кричевський&nbsp;— співець українського народного стилю // Українське мистецтвознавство: Міжвідом. зб. наук. праць / ІМФЕ ім. М.&nbsp;Т.&nbsp;Рильського АН України.&nbsp;— Київ: Наукова думка, 1993.&nbsp;— Вип. 1.&nbsp;— С. 117—126.
 
* ''Ясієвич В. Є.'' Василь Кричевський&nbsp;— співець українського народного стилю // Українське мистецтвознавство: Міжвідом. зб. наук. праць / ІМФЕ ім. М.&nbsp;Т.&nbsp;Рильського АН України.&nbsp;— Київ: Наукова думка, 1993.&nbsp;— Вип. 1.&nbsp;— С. 117—126.
Рядок 166: Рядок 166:
 
* [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1711/164/60453 Наталя Дмитренко. 'Художня династія Кричевських' // «Україна Молода». 6 серпня 2010&nbsp;р., С. 20-21.]
 
* [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1711/164/60453 Наталя Дмитренко. 'Художня династія Кричевських' // «Україна Молода». 6 серпня 2010&nbsp;р., С. 20-21.]
 
* {{книга |автор = Юнаков О. |частина = |заголовок = Архитектор Иосиф Каракис |посилання = |видання = |відповідальний = |місце = Нью Йорк |видавництво = Алмаз |рік = 2016 |том = |сторінки = |сторінок = 544 |isbn = 978-1-68082-000-3 |ref = Юнаков}}
 
* {{книга |автор = Юнаков О. |частина = |заголовок = Архитектор Иосиф Каракис |посилання = |видання = |відповідальний = |місце = Нью Йорк |видавництво = Алмаз |рік = 2016 |том = |сторінки = |сторінок = 544 |isbn = 978-1-68082-000-3 |ref = Юнаков}}
* ''Пучков А.'' Птахам наснаги зичити: Володимир Ясієвич про історію й теорію архітектури, український архітектурний стиль і про Василя Кричевського // ''Пучков А.'' Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво).&nbsp;— Київ: Дух і Літера, 2018.&nbsp;— С. 265—328.
+
* ''[[Пучков Андрій Олександрович|Пучков А.]]'' Птахам наснаги зичити: Володимир Ясієвич про історію й теорію архітектури, український архітектурний стиль і про Василя Кричевського // ''Пучков А.'' Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво).&nbsp;— Київ: Дух і Літера, 2018.&nbsp;— С. 265—328.
 
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10462 Кричевський, Василь. Нарбут в Українській Академії Мистецтв / Василь Кричевський // Образотворче мистецтво.&nbsp;— 1997.&nbsp;— Число 1.&nbsp;— С. 55–59.]
 
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10462 Кричевський, Василь. Нарбут в Українській Академії Мистецтв / Василь Кричевський // Образотворче мистецтво.&nbsp;— 1997.&nbsp;— Число 1.&nbsp;— С. 55–59.]
 
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10448 Маричевська, Оксана. Український архітектурний модерн Василя Кричевського / Оксана Маричевська // Образотворче мистецтво.&nbsp;— 2003.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 56–57.]
 
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10448 Маричевська, Оксана. Український архітектурний модерн Василя Кричевського / Оксана Маричевська // Образотворче мистецтво.&nbsp;— 2003.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 56–57.]

Поточна версія на 19:57, 2 грудня 2019

Василь Григорович Кричевський
Кричевський Василь.jpg
Василь Кричевський
Народження 31 грудня 1872 (12 січня 1873)(1873-01-12)
с. Ворожба, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 15 листопада 1952(1952-11-15) (79 років)
  Каракас, Венесуела
Поховання Цвинтар святого Андрія
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
СРСР СРСР
Венесуела Венесуела
Жанр малярство, архітектура, графіка, кіно
Навчання Залізнично-технічне училище, Харків
Діяльність архітектор, графічний дизайнер, художник
Напрямок імпресіонізм, Український архітектурний модерн
Роки творчості 19001951
Вчитель Бекетов Олексій Миколайович
Твори Будинок Полтавського губернського земства, Шевченківський музей
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України

CMNS: Кричевський Василь Григорович на Вікісховищі

Васи́ль Григо́рович Криче́вський (31 грудня 1872 (12 січня 1873)(18730112), с. Ворожба, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 15 листопада, 1952) — український маляр, архітектор, графік.

Був патріархом великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Батько художників Василя та Миколи, митців, які здобули собі розголос особливо за свої праці аквареллю. Дід мисткині Катерини Василівни Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського — видатного митця і педагога.

Побіч малярства, у якому Василь Кричевський був типовим представником ліричного «українського імпресіонізму», графіки, де він пов'язував сучасність із здобутками книжкових прикрас 17-18 століть, виконавши в цьому дусі, між іншими цінними працями, проект прийнятого Центральною Радою українського державного герба, його вважають творцем нового українського стилю в архітектурі.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в 1873 в селі Ворожба на Слобожанщині. Він був найстаршим з 8-ми дітей міщанина, повітового земського фельдшера Григора Якимовича Кричевського та його дружини Прасковії Григорівни.[2] Навчався в місті Харкові в залізнично-технічному училищі. По закінченні був помічником міського архітектора.

У 1903 одержав першу нагороду на конкурсі будинку Полтавського Земства, який був побудований за його планами і став зразком нового архітектурного стилю (Український архітектурний модерн) (УАМ),[1] опертого на спадщину українського народного будівництва. Між 1904—1908 роками брав участь у керівництві будівництвом та художньому оформленні цього будинку. Професор Микола Дьомін відносить Г. Кричевського до майстрів класичного (традиційного) напрямку архітектури.[3]

У 1912—1913 керував майстернями килимів Ханенків у селі Геленівці Васильківського повіту Київської губернії і керамічною школою в Миргороді.[1] На замовлення відомого мецената-мільйонера Богдана Ханенка Василь Кричевський виконав картони (ескізи) килимів на теми українського народного мистецтва. Оленівська майстерня виткала ті килими для подружжя Ханенків.

За української влади його обрали першим ректором Державної Академії Мистецтва в Києві, а пізніше був професором Архітектурного Інституту і Мистецького Інституту в Києві, який большевицька адміністрація переорганізувала з Державної Академії Мистецтва.[1] Серед учнів — Йосип Каракіс, який навчався у Василя Кричевського «Інтер'єру житлових і громадських будівель» і техніці живопису[4].

Керував мистецькою частиною у виробництві великих українських фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило». «Борислав сміється» та «Звенигора» в 1925—1927. У 1935—1936 оформив фільм «Назар Стодоля», а в 1937 — перший в Україні кольоровий фільм «Сорочинський ярмарок». У 1940 у Києві була влаштована велика індивідуальна виставка його праць, яка мала 1055 експонатів.[1]

Під час війни покинув Київ і виїхав спочатку до Львова, де був ректором Вищої образотворчої студії. Потім викладачі та студенти переїхали на Лемківщину (Криниця; село Лабова, у якому розписували церкву, зокрема, одним з студентів був Володимир Воронюк [5]). Пізніше переїхав до Німеччини, 1949 року — на постійне місце проживання до Каракасу (Венесуела), де й помер 15 листопада 1952 року.[1] Через деякий час відбулося перепоховання Митця на українському цвинтарі св. Андрія в м. Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США[6].

Протягом довгих років збирав предмети української народної творчості і, будучи тонким знавцем української етнографії, зумів укомплектувати одну з найбагатших колекцій того типу в Україні. На жаль, збірка Василя Кричевського, що містилася в будинку Михайла Грушевського, згоріла під час артилерійського обстрілу більшовиками у 1918 році.[1]

Малярство[ред. | ред. код]

Частина робіт художника перебуває за кордоном, найбільша — в Українському музеї Нью-Йорка. У 2003 онука Василя Кричевського Оксана де Лінде передала приблизно 300 робіт Кричевського від його доньки Галини Кричевської-Лінде, що мешкає у Венесуелі, до Харкова, Полтави, Лебедина, Києва в дарунок українським музеям. Зокрема, до 40 творів містяться в колекції Харківського художнього музею. Унікальна колекція картин художника зберігається в Музеї української діаспори в Києві. Творчість художника представлена в Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку.

Архітектура[ред. | ред. код]

Будинок Полтавського губернського земства (1903—1908)[ред. | ред. код]

Будинок І. І. Щітківського (1907—1908)[ред. | ред. код]

Першим будинком, спорудженим у Києві у стилі Український архітектурний модерн, стає дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907—1908 pp.). Цей рядовий двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.[7][8]

Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт (1916—1919)[ред. | ред. код]

Будівлю Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства в стилі українського модерну збудовано 1916 року за проектом Василя Кричевського та за діяльної участі інструктора гончарного виробництва з Галичини Юрія Лебіщака.

Меморіальний будинок-музей Шевченка в Києві (1923—1924)[ред. | ред. код]

У 1923—1924 рр. Кричевський з'ясував, що в будинку на Хрещатицькому завулку, 8 у 1846 р. проживав Тарас Шевченко. Василю Кричевському належить не тільки постановка питання про реставрацію, а й художнє керівництво оформленням будинку-музею, складання художніх проектів кімнат, майстерні й саду.

Будинок Чубука-Подільського в Переяславі (після 1924)[ред. | ред. код]

Будинок письменників «Роліт» (1932—1939)[ред. | ред. код]

Докладніше: Роліт

Надгробок на могилі Михайла Грушевського[ред. | ред. код]

За проектами В. Кричевського в Києві були побудовані:

Графіка[ред. | ред. код]

22 березня 1918 р. Центральна Рада затвердила проекти В. Кричевського, зокрема, герб, розроблений ним на основі Володимирового Тризуба.

Кіно[ред. | ред. код]

Василь Кричевський був фактично першим українським митцем, що розпочав працювати в кіно на студії в місті Одеса. Він узяв участь як художник у створенні фільмів:[2]

Після вимушеної еміграції митця за кордони СРСР, більшість кінострічок була знищена радянською цензурою. Відомості про працю Кричевського зберігає музей кіностудії в Одесі.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Кричевському відкрита в Харкові на будинку радіотехнічного технікуму (вул. Сумська, 18/20) 21 серпня 2008 р. Василь Григорович є розроблювачем ескізів ліпнини, які прикрашають будинки міста дотепер: автотранспортний технікум (буд. 28) і Будинок техніки (буд.26; колишні Земельний та Торговий банки) на площі Конституції, радіотехнічний технікум на вулиці Сумській (буд. 18/20, колишній Будинок Ради з'їзду гірничопромисловців півдня Росії) тощо.

У 1974 р. в Нью-Йорку надрукована книга про Василя Кричевського «Життя й робота» (автор Вадим Павловський).

10 січня 2013 року засновано Музей мистецької родини Кричевських в Опішні.

2014 року присвоєно ім'я Василя Григоровича Кричевського Колегіуму мистецтв у Опішні, на стіні колегіуму встановлено меморіальну дошку.[10]

20 травня 2016 року в Броварах з'явилось вулиця, названа на честь Василя Кричевського.[11]

Восени 2016 року в Харкові видано книжку «Василь Григорович Кричевський: хрестоматія. Том І. 1891—1943 рр.» (Видавець Савчук О. О.)[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Певний, Б. «Василь Кричевський», «Крилаті»: журнал юнацтва, жовтень, 1970, ч.10
  2. а б Павловський Вадим. Василь Григорович Кричевський: життя і творчість, монографія, Українська Вільна Академія Наук у США, Нью-Йорк, 1974 Library of Congress Catalog Card No. 74-33991
  3. Юнаков, 2016, с. 18
  4. Юнаков, 2016, с. 53
  5. Володимир Воронюк. Поезія і проза. Спогади.— Бучач — Львів — Вінніпег — Івано-Франківськ — Тернопіль, 2001. Книга ІІІ. 80 с. с. 75
  6. http://korolenko.kharkov.com/krichevsk.htm Архівовано 26 вересень 2013 у Wayback Machine. Корифей української культури (До 135-річчя від дня народження В. Г. Кричевського)
  7. Василь Галайба. Фотоспомин. Київ, якого немає. На сайті Интересный Киев. Архів оригіналу за 10 вересень 2011. Процитовано 24 травень 2011. 
  8. Ольга Друг і Дмитро Малаков «Особняки Києва»
  9. Юнаков, 2016, с. 75
  10. Колегіуму мистецтв у Опішному присвоєно ім'я академіка Василя Григоровича Кричевського
  11. [1]. Розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 196 від 20.05.2016
  12. Презентація нового видання «Василь Григорович Кричевський. Хрестоматія. Т. 1. 1891—1943 рр.»

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]