Відмінності між версіями «Крістіна Лотаринзька»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 4: Рядок 4:
 
|ім'я = Крістіна Лотаринзька
 
|ім'я = Крістіна Лотаринзька
 
|оригінал імені = {{lang-fr|Christine de Lorraine}}<br/>{{lang-de|Christine von Lothringen}}
 
|оригінал імені = {{lang-fr|Christine de Lorraine}}<br/>{{lang-de|Christine von Lothringen}}
|порядок =
+
|порядок =
|порядок-жін = 3
+
|порядок-жін = 3
 
|зображення = Christine de Lorraine 17th century.jpg
 
|зображення = Christine de Lorraine 17th century.jpg
 
|підпис = Крістіна Лотаринзька на портреті пензля художників флорентійської школи
 
|підпис = Крістіна Лотаринзька на портреті пензля художників флорентійської школи
Рядок 13: Рядок 13:
 
|наступник = [[Марія Магдалена Австрійська]]
 
|наступник = [[Марія Магдалена Австрійська]]
 
|коронація =
 
|коронація =
|інші титули =
+
|інші титули =
 
|віце-президент =
 
|віце-президент =
 
|партія =
 
|партія =
Рядок 22: Рядок 22:
 
|в шлюбі = [[Фердинандо I Медічі]]
 
|в шлюбі = [[Фердинандо I Медічі]]
 
|діти = [[Козімо II Медічі|Козімо]], [[Елеонора де Медічі (1591—1617)|Елеонора]], [[Катерина де Медічі (1593–1629)|Катерина]], Франческо, Карло, Філіпо, [[Лоренцо де Медічі (1599—1648)|Лоренцо]], [[Марія Маддалена де Медічі|Марія Маддалена]], [[Клаудія де Медічі|Клаудія]]
 
|діти = [[Козімо II Медічі|Козімо]], [[Елеонора де Медічі (1591—1617)|Елеонора]], [[Катерина де Медічі (1593–1629)|Катерина]], Франческо, Карло, Філіпо, [[Лоренцо де Медічі (1599—1648)|Лоренцо]], [[Марія Маддалена де Медічі|Марія Маддалена]], [[Клаудія де Медічі|Клаудія]]
|династія = [[Лотаринзький дім]], [[Медічі]]
+
|династія = [[Лотаринзький дім]], [[Медічі]]
 
|батько = [[Карл III (герцог Лотарингії)|Карл III]]
 
|батько = [[Карл III (герцог Лотарингії)|Карл III]]
 
|мати = [[Клавдія Валуа (герцогиня Лотарингії)|Клавдія Валуа]]
 
|мати = [[Клавдія Валуа (герцогиня Лотарингії)|Клавдія Валуа]]
 
}}
 
}}
 
'''Крістіна Лотаринзька''' ({{lang-fr|Christine de Lorraine}}, {{lang-de|Christine von Lothringen}}), ({{н|1}} [[16 серпня]] [[1565]]&nbsp;— {{†|1}} [[9 грудня]] [[1637]])&nbsp;— [[Лотарингія (герцогство)|лотаринзька]] принцеса з дому де Водемон, донька герцога [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингії]] [[Карл III (герцог Лотарингії)|Карла III]] та [[Франція|французької]] принцеси [[Клавдія Валуа (герцогиня Лотарингії)|Клавдії Валуа]], дружина великого герцога [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]] [[Фердинандо I Медічі]]. Співрегентка [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]] у [[1621]]—[[1628]] роках разом з [[Марія Магдалена Австрійська|Марією Магдаленою Австрійською]].
 
'''Крістіна Лотаринзька''' ( {{lang-fr|Christine de Lorraine}}, {{lang-de|Christine von Lothringen}}), ({{н|1}} [[16 серпня]] [[1565]]&nbsp;— {{†|1}} [[9 грудня]] [[1637]])&nbsp;— [[Лотарингія (герцогство)|лотаринзька]] принцеса з дому де Водемон, донька герцога [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингії]] [[Карл III (герцог Лотарингії)|Карла III]] та [[Франція|французької]] принцеси [[Клавдія Валуа (герцогиня Лотарингії)|Клавдії Валуа]], дружина великого герцога [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]] [[Фердинандо I Медічі]]. Співрегентка [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]] у [[1621]]—[[1628]] роках разом з [[Марія Магдалена Австрійська|Марією Магдаленою Австрійською]].
 
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
 
Крістіна народилась [[16 серпня]] [[1565]] року у Герцогському палаці [[Нансі]]. Вона була другою дитиною та старшою донькою в родині герцога [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингії]] та Бару [[Карл III (герцог Лотарингії)|Карла III]] та його дружини [[Клаудія Валуа|Клаудії Валуа]]. Своє ім'я новонароджена отримала на честь бабусі [[Крістіна Данська|Крістіни Данської]], яка стала її хрещеною матір'ю. Дівчинка мала старшого брата [[Генріх II (герцог Лотарингії)|Анрі]]. Згодом родина поповнилася ще сімома дітьми. Невдовзі після народження молодшої доньки їхня матір померла. Крістіні на той час було 9 років. Батько більше не одружувався. Дівчинка надалі виховувалася при французькому дворі у [[Париж]]і. Її освітою займалася бабуся [[Катерина де Медічі]], в чиїх апартаментах і проживала юна принцеса. За цей час між ними склалися довірчі відносини, дівчинка перебувала під сильним впливом поважної родички.
 
Крістіна народилась [[16 серпня]] [[1565]] року у Герцогському палаці [[Нансі]]. Вона була другою дитиною та старшою донькою в родині герцога [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингії]] та Бару [[Карл III (герцог Лотарингії)|Карла III]] та його дружини [[Клаудія Валуа|Клаудії Валуа]]. Своє ім'я новонароджена отримала на честь бабусі [[Крістіна Данська|Крістіни Данської]], яка стала її хрещеною матір'ю. Дівчинка мала старшого брата [[Генріх II (герцог Лотарингії)|Анрі]]. Згодом родина поповнилася ще сімома дітьми. Невдовзі після народження молодшої доньки їхня матір померла. Крістіні на той час було 9 років. Батько більше не одружувався. Дівчинка надалі виховувалася при французькому дворі у [[Париж]]і. Її освітою займалася бабуся [[Катерина де Медічі]], в чиїх апартаментах і проживала юна принцеса. За цей час між ними склалися довірчі відносини, дівчинка перебувала під сильним впливом поважної родички.
 
[[Файл:Livre d'heures de Catherine de Medicis 06.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Крістіна Лотаринзька]]
 
[[Файл:Livre d'heures de Catherine de Medicis 06.jpg|міні|ліворуч|180пкс|Крістіна Лотаринзька]]
Не зважаючи на не надто привабливу зовнішність, Крістіна мала численних претендентів на руку та серце. Першою ідеєю [[Катерина де Медічі|Катерини де Медічі]] у [[1580]] році було одружити онуку із власним сином Франсуа-Еркюлем,<ref>L. Bertoni: Cristina di Lorena, granduchessa di Toscana.</ref> але дівчина цей план не підтримала. Як кандидати розглядалися також спадкоємець Мантуанського герцогства [[Вінченцо I Ґонзаґа|Вінченцо Ґонзаґа]] та герцог [[Герцогство Савойя|Савойї]] [[Карл Еммануїл I]]. При дворі ходили чутки щодо спланованого шлюбу Крістіни та короля [[Королівство Шотландія|Шотландії]] [[Яків I (король Англії)|Якова I]].<ref>Hippolyte Aubert (Hrsg.): Correspondance de Théodore de Bèze. (1583). Band 24. Droz, Genf 2002, ISBN 2-600-00694-X, S. 345, Anm. 8 [http://books.google.de/books?id=A20sz8jmEacC&pg=PA345#v=onepage&q&f=false] {{ref-fr}}</ref> Король [[Генріх III (король Франції)|Генріх III]] мав намір одружити кузину зі своїм фаворитом, герцогом Жаном-Луї де Ногаре де Ла Валетт д’Еперноном, однак, цей проект наштовхнувся на сильну опозицію з боку Катерини. У грудні [[1586]] руки Крістіни просив [[Генріх IV (король Франції)|Генріх Наварський]], що мав намір розлучитися із першою дружиною, у присутності маршала [[Альбер де Гонді|Альбера де Гонді]].<ref>Leonie Frieda: Catherine de Medici. Weidenfeld & Nicolson, London 2003, ISBN 1-84212-725-X, стор. 48.</ref>
+
Не зважаючи на не надто привабливу зовнішність, Крістіна мала численних претендентів на руку та серце. Першою ідеєю [[Катерина де Медічі|Катерини де Медічі]] у [[1580]] році було одружити онуку із власним сином Франсуа-Еркюлем,<ref>L. Bertoni: Cristina di Lorena, granduchessa di Toscana.</ref> але дівчина цей план не підтримала. Як кандидати розглядалися також спадкоємець Мантуанського герцогства [[Вінченцо I Ґонзаґа|Вінченцо Ґонзаґа]] та герцог [[Герцогство Савойя|Савойї]] [[Карл Еммануїл I]]. При дворі ходили чутки щодо спланованого шлюбу Крістіни та короля [[Королівство Шотландія|Шотландії]] [[Яків I (король Англії)|Якова I]].<ref>Hippolyte Aubert (Hrsg.): Correspondance de Théodore de Bèze. (1583). Band 24. Droz, Genf 2002, ISBN 2-600-00694-X, S. 345, Anm. 8 [http://books.google.de/books?id=A20sz8jmEacC&pg=PA345#v=onepage&q&f=false] {{ref-fr}}</ref> Король [[Генріх III (король Франції)|Генріх III]] мав намір одружити кузину зі своїм фаворитом, герцогом Жаном-Луї де Ногаре де Ла Валетт д'Еперноном, однак, цей проект наштовхнувся на сильну опозицію з боку Катерини. У грудні [[1586]] руки Крістіни просив [[Генріх IV (король Франції)|Генріх Наварський]], що мав намір розлучитися із першою дружиною, у присутності маршала [[Альбер де Гонді|Альбера де Гонді]].<ref>Leonie Frieda: Catherine de Medici. Weidenfeld & Nicolson, London 2003, ISBN 1-84212-725-X, стор. 48.</ref>
   
 
Врешті-решт, бабуся обрала свого родича [[Фердинандо I Медічі]], великого герцога [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]]. Королева воліла цього союзу для своєї улюблениці, щоб таким чином скріпити відносини дому Медічі із Францією, а не Іспанією. [[Фердинандо I Медічі|Фердинандо]], склавши сан, шукав партію, яка б зберегла політичну незалежність [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]]. Переговори тривали довгий час, їх очолював Гораціо Рушелє. Шлюбний контракт був складений [[24 жовтня]] [[1588]], але не підписаний. Весілля за домовленістю відбулося [[8 грудня]] [[1588]] в каплиці Сен-Кале [[Блуа (замок)|Блуаського замку]] у Франції. Нареченого представляв Шарль де Валуа, граф Оверньський.<ref>Син [[Карл IX Валуа|Карла IX]] від Марі Туше.</ref>
 
Врешті-решт, бабуся обрала свого родича [[Фердинандо I Медічі]], великого герцога [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]]. Королева воліла цього союзу для своєї улюблениці, щоб таким чином скріпити відносини дому Медічі із Францією, а не Іспанією. [[Фердинандо I Медічі|Фердинандо]], склавши сан, шукав партію, яка б зберегла політичну незалежність [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]]. Переговори тривали довгий час, їх очолював Гораціо Рушелє. Шлюбний контракт був складений [[24 жовтня]] [[1588]], але не підписаний. Весілля за домовленістю відбулося [[8 грудня]] [[1588]] в каплиці Сен-Кале [[Блуа (замок)|Блуаського замку]] у Франції. Нареченого представляв Шарль де Валуа, граф Оверньський.<ref>Син [[Карл IX Валуа|Карла IX]] від Марі Туше.</ref>
Рядок 38: Рядок 37:
 
Смерть бабці у січні [[1589]] затримала від'їзд Крістіни до Італії. Нарешті, шлюбний контракт підписали [[27 лютого]], а наступного дня вона вирушила в дорогу. Через [[Ліон]], [[Авіньйон]] та [[Екс-ан-Прованс]] прицеса дісталася [[Марсель|Марселю]], де [[11 квітня]] сіла на флорентійський корабель. [[23 квітня]] Крістіна прибула до [[Ліворно]], де її вітав дівер П'єро де Медічі. У [[Поджо-а-Каяно]] вона вперше побачила чоловіка, а [[30 квітня]] пара в'їхала до [[Флоренція|Флоренції]].
 
Смерть бабці у січні [[1589]] затримала від'їзд Крістіни до Італії. Нарешті, шлюбний контракт підписали [[27 лютого]], а наступного дня вона вирушила в дорогу. Через [[Ліон]], [[Авіньйон]] та [[Екс-ан-Прованс]] прицеса дісталася [[Марсель|Марселю]], де [[11 квітня]] сіла на флорентійський корабель. [[23 квітня]] Крістіна прибула до [[Ліворно]], де її вітав дівер П'єро де Медічі. У [[Поджо-а-Каяно]] вона вперше побачила чоловіка, а [[30 квітня]] пара в'їхала до [[Флоренція|Флоренції]].
   
Весілля відбулося [[3 травня]] [[1589]] у [[Флоренція|Флоренції]]. Нареченій було 23 роки, нареченому&nbsp;— 39. Святкування, що було розкішним та добре задокументованим, мало справити враження на королівські двори Європи. Після вінчання у [[Санта-Марія-дель-Фйоре|катедральному соборі]] міста, відбулися заходи на відкритому повітрі, а також бали та бенкети, комедії та музичні інтермедії, і навіть імітація морської битви на затопленому подвір'ї [[палаццо Пітті]]. Всього на цю пишноту пішло близько чотирнадцяти мільйонів фунтів у сучасній валюті. Посаг нареченої становив 600.000 готівкою та коштовностей на 50.000. Крістіна також успадкувала все особисте майно бабусі, гобелени та витвори мистецтва.<ref>Наразі, ці французькі гобелени експонуються в [[Галерея Уффіці|галереї Уфіцці]].</ref>
+
Весілля відбулося [[3 травня]] [[1589]] у [[Флоренція|Флоренції]]. Нареченій було 23 роки, нареченому&nbsp;— 39. Святкування, що було розкішним та добре задокументованим, мало справити враження на королівські двори Європи. Після вінчання у [[Санта-Марія-дель-Фйоре|катедральному соборі]] міста, відбулися заходи на відкритому повітрі, а також бали та бенкети, комедії та музичні інтермедії, і навіть імітація морської битви на затопленому подвір'ї [[палаццо Пітті]]. Всього на цю пишноту пішло близько чотирнадцяти мільйонів фунтів у сучасній валюті. Посаг нареченої становив 600.000 готівкою та коштовностей на 50.000. Крістіна також успадкувала все особисте майно бабусі, гобелени та витвори мистецтва.<ref>Наразі, ці французькі гобелени експонуються в [[Галерея Уффіці|галереї Уфіцці]].</ref>
 
[[Файл:S Pulzone Fernando I de Medicis Uffizi 1590.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Фердинандо I Медічі]]. Портрет пензля [[Шипіоне Пульцоне]], [[1590]]]]
 
[[Файл:S Pulzone Fernando I de Medicis Uffizi 1590.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Фердинандо I Медічі]]. Портрет пензля [[Шипіоне Пульцоне]], [[1590]]]]
 
У подружжя народилося дев'ятеро дітейː
 
У подружжя народилося дев'ятеро дітейː
*'''[[Козімо II Медічі|Козімо]]''' ([[1590]]—[[1621]])&nbsp;— наступний великий герцог [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]] у [[1609]]—[[1621]] роках, був одруженим із [[Марія Магдалена Австрійська|Марією Магдаленою Австрійською]], мав восьмеро дітей;
+
* '''[[Козімо II Медічі|Козімо]]''' ([[1590]]—[[1621]])&nbsp;— наступний великий герцог [[Велике герцогство Тосканське|Тоскани]] у [[1609]]—[[1621]] роках, був одруженим із [[Марія Магдалена Австрійська|Марією Магдаленою Австрійською]], мав восьмеро дітей;
*'''[[Елеонора де Медічі (1591—1617)|Елеонора]]''' ([[1591]]—[[1617]])&nbsp;— існували плани щодо її заміжжя із королем Іспанії [[Філіп III Благочестивий|Філіпом III]], але вони не були здійснені. Померла незаміжньою.
+
* '''[[Елеонора де Медічі (1591—1617)|Елеонора]]''' ([[1591]]—[[1617]])&nbsp;— існували плани щодо її заміжжя із королем Іспанії [[Філіп III Благочестивий|Філіпом III]], але вони не були здійснені. Померла незаміжньою.
*'''[[Катерина де Медічі (1593–1629)|Катерина]]''' ([[1593]]—[[1629]])&nbsp;— дружина герцога Мантуї [[Фердинандо Ґонзаґа (герцог Мантуї)|Фердинандо Ґонзаґа]], дітей не мала;
+
* '''[[Катерина де Медічі (1593–1629)|Катерина]]''' ([[1593]]—[[1629]])&nbsp;— дружина герцога Мантуї [[Фердинандо Ґонзаґа (герцог Мантуї)|Фердинандо Ґонзаґа]], дітей не мала;
 
* '''Франческо''' ([[1594]]—[[1614]])&nbsp;— князь Капістрано, барон Карапелле, одруженим не був, дітей не мав;
 
* '''Франческо''' ([[1594]]—[[1614]])&nbsp;— князь Капістрано, барон Карапелле, одруженим не був, дітей не мав;
*'''Карло''' ([[1595]]—[[1666]])&nbsp;— [[кардинал]];<ref>Кардинал Карло де Медічі [http://www.themedicifamily.com/Cardinal-Carlo-de-Medici.html] {{ref-en}}</ref>
+
* '''Карло''' ([[1595]]—[[1666]])&nbsp;— [[кардинал]];<ref>Кардинал Карло де Медічі [http://www.themedicifamily.com/Cardinal-Carlo-de-Medici.html] {{ref-en}}</ref>
*'''Філіпо''' ([[1598]]—[[1602]])&nbsp;— прожив 5 років;
+
* '''Філіпо''' ([[1598]]—[[1602]])&nbsp;— прожив 5 років;
*'''[[Лоренцо де Медічі (1599—1648)|Лоренцо]]''' ([[1599]]—[[1648]])&nbsp;— [[Іспанія|іспанський]] [[Гранд (титул)|гранд]], колекціонер та дипломат, у 1624—1628 роках велися перемовини щодо його одруження з принцесою Стільяно,<ref>Дон Лоренцо ді Медічі [http://www.themedicifamily.com/Lorenzo-di-Ferdinando-de-Medici.html] {{ref-en}}</ref> однак він залишився нежонатим, дітей не мав;
+
* '''[[Лоренцо де Медічі (1599—1648)|Лоренцо]]''' ([[1599]]—[[1648]])&nbsp;— [[Іспанія|іспанський]] [[Гранд (титул)|гранд]], колекціонер та дипломат, у 1624—1628 роках велися перемовини щодо його одруження з принцесою Стільяно,<ref>Дон Лоренцо ді Медічі [http://www.themedicifamily.com/Lorenzo-di-Ferdinando-de-Medici.html] {{ref-en}}</ref> однак він залишився нежонатим, дітей не мав;
*'''[[Марія Маддалена де Медічі|Марія Маддалена]]''' ([[1600]]—[[1633]])&nbsp;— жила в монастирі делла Крочетта, хоча ніколи не приймала постригу;
+
* '''[[Марія Маддалена де Медічі|Марія Маддалена]]''' ([[1600]]—[[1633]])&nbsp;— жила в монастирі делла Крочетта, хоча ніколи не приймала постригу;
*'''[[Клаудія де Медічі|Клаудія]]''' ([[1604]]—[[1648]])&nbsp;— дружина герцога Урбіно Федеріко Убальдо, згодом&nbsp;— ерцгерцога [[Передня Австрія|Передньої Австрії]] [[Леопольд V (ерцгерцог Передньої Австрії)|Леопольда V]], мала шестеро дітей від обох шлюбів. Регентка Тиролю у [[1632]]—[[1646]] роках.
+
* '''[[Клаудія де Медічі|Клаудія]]''' ([[1604]]—[[1648]])&nbsp;— дружина герцога Урбіно Федеріко Убальдо, згодом&nbsp;— ерцгерцога [[Передня Австрія|Передньої Австрії]] [[Леопольд V (ерцгерцог Передньої Австрії)|Леопольда V]], мала шестеро дітей від обох шлюбів. Регентка Тиролю у [[1632]]—[[1646]] роках.
   
 
Після весілля Крістіна сприяла дружній політиці чоловіка у бік Франції. За її підтримки відбувся шлюб із короля [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] із [[Марія Медічі|Марією де Медічі]]. Велика герцогиня супроводжувала родичку до [[Марсель|Марселя]]. Тим не менш, істотно на рішення, що приймав [[Фердинандо I Медічі|Фердинандо]], Крістіна не впливала. З часом, чоловік почав частіше з нею радитися. Під час його правління Тоскана переживала економічний підйом, були укріплені фінанси країни, квітла торгівля, у великих європейських містах були відкриті банки, що контролювалися родиною Медічі. Толерантність по відношенню до євреїв та єретиків сприяла перетворенню Ліворно на значний порт. Також Фердинандо був відомим поціновувачем та покровителем мистецтв і меценатом. Не стало його [[17 лютого]] [[1609]] року.
 
Після весілля Крістіна сприяла дружній політиці чоловіка у бік Франції. За її підтримки відбувся шлюб із короля [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]] із [[Марія Медічі|Марією де Медічі]]. Велика герцогиня супроводжувала родичку до [[Марсель|Марселя]]. Тим не менш, істотно на рішення, що приймав [[Фердинандо I Медічі|Фердинандо]], Крістіна не впливала. З часом, чоловік почав частіше з нею радитися. Під час його правління Тоскана переживала економічний підйом, були укріплені фінанси країни, квітла торгівля, у великих європейських містах були відкриті банки, що контролювалися родиною Медічі. Толерантність по відношенню до євреїв та єретиків сприяла перетворенню Ліворно на значний порт. Також Фердинандо був відомим поціновувачем та покровителем мистецтв і меценатом. Не стало його [[17 лютого]] [[1609]] року.
Рядок 57: Рядок 56:
 
Від [[1621]] до [[1628]] Крістіна Лотаринзька та [[Марія Магдалена Австрійська]] здійснювали регентські функції під час малолітства [[Фердинандо II Медічі|Фердинандо II]]. Схильність до розкоші та марнотратства, пов'язані з безгосподарністю, призвели до великої заборгованості Тоскани. Перебуваючи значною мірою під впливом церкви, набожна Крістіна передала багато посад церковним сановникам. Нею були створені численні монастирі, у тому числі, в Пізі та у Флоренції.
 
Від [[1621]] до [[1628]] Крістіна Лотаринзька та [[Марія Магдалена Австрійська]] здійснювали регентські функції під час малолітства [[Фердинандо II Медічі|Фердинандо II]]. Схильність до розкоші та марнотратства, пов'язані з безгосподарністю, призвели до великої заборгованості Тоскани. Перебуваючи значною мірою під впливом церкви, набожна Крістіна передала багато посад церковним сановникам. Нею були створені численні монастирі, у тому числі, в Пізі та у Флоренції.
   
Крістіна дожила до поважних літ, дочекавшись правнуків. Вона відійшла у кращий світ [[9 грудня]] [[1637]] року на віллі Медічі ді Кастело. Похована в каплиці Медічі Базиліки Сан-Лоренцо у [[Флоренція|Флоренції]].<ref>Базиліка Сан-Лоренцо [http://www.royaltyguide.nl/countries/italy/florence/sanlorenzo.htm] {{ref-en}}</ref>
+
Крістіна дожила до поважних літ, дочекавшись правнуків. Вона померла [[9 грудня]] [[1637]] року на віллі Медічі ді Кастело. Похована в каплиці Медічі Базиліки Сан-Лоренцо у [[Флоренція|Флоренції]].<ref>Базиліка Сан-Лоренцо [http://www.royaltyguide.nl/countries/italy/florence/sanlorenzo.htm] {{ref-en}}</ref>
   
 
== Титули ==
 
== Титули ==
*[[16 серпня]] [[1565]]&nbsp;— [[3 травня]] [[1589]]&nbsp;— ''Її високість'' Крістіна Лотаринзька;
+
* [[16 серпня]] [[1565]]&nbsp;— [[3 травня]] [[1589]]&nbsp;— ''Її високість'' Крістіна Лотаринзька;
*[[3 травня]] [[1589]]&nbsp;— [[17 лютого]] [[1609]]&nbsp;— ''Її високість'' велика герцогиня Тоскани;
+
* [[3 травня]] [[1589]]&nbsp;— [[17 лютого]] [[1609]]&nbsp;— ''Її високість'' велика герцогиня Тоскани;
*[[17 лютого]] [[1609]]&nbsp;— [[9 грудня]] [[1637]]&nbsp;— ''Її високість'' вдовіюча велика герцогиня Тоскани.
+
* [[17 лютого]] [[1609]]&nbsp;— [[9 грудня]] [[1637]]&nbsp;— ''Її високість'' вдовіюча велика герцогиня Тоскани.
   
 
== Генеалогія ==
 
== Генеалогія ==
Рядок 80: Рядок 79:
   
 
== Література ==
 
== Література ==
*Marcello Vannucci, Le donne di casa Medici, Newton Compton Editori, Roma 1999, ristampato nel 2006 ISBN 88-541-0526-0
+
* Marcello Vannucci, Le donne di casa Medici, Newton Compton Editori, Roma 1999, ristampato nel 2006 ISBN 88-541-0526-0
*Acton, Harold: The Last Medici, Macmillan, London, 1980, ISBN 0-333-29315-0
+
* Acton, Harold: The Last Medici, Macmillan, London, 1980, ISBN 0-333-29315-0
*Strathern, Paul: The Medici: Godfathers of the Renaissance, Vintage books, London, 2003, ISBN 978-0-09-952297-3
+
* Strathern, Paul: The Medici: Godfathers of the Renaissance, Vintage books, London, 2003, ISBN 978-0-09-952297-3
*Hale, J.R.: Florence and the Medici, Orion books, London, 1977, ISBN 1-84212-456-0
+
* Hale, J.R.: Florence and the Medici, Orion books, London, 1977, ISBN 1-84212-456-0
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 03:49, 14 вересня 2019

Крістіна Лотаринзька
фр. Christine de Lorraine
нім. Christine von Lothringen
Christine de Lorraine 17th century.jpg
Крістіна Лотаринзька на портреті пензля художників флорентійської школи
3-а велика герцогиня-консорт
Початок правління: 3 травня 1689
Кінець правління: 17 лютого 1609
Попередник: Б'янка Капелло
Наступник:Марія Магдалена Австрійська
Дата народження: 16 серпня 1565(1565-08-16)
Місце народження:Герцогський палац Нансі, Лотарингія
Країна:Тоскани
Дата смерті:9 грудня 1637(1637-12-09) (72 роки)
Місце смерті:Флоренція, Тоскана
Дружина:Фердинандо I Медічі
Діти:Козімо, Елеонора, Катерина, Франческо, Карло, Філіпо, Лоренцо, Марія Маддалена, Клаудія
Династія:Лотаринзький дім, Медічі
Батько:Карл III
Мати:Клавдія Валуа

Крістіна Лотаринзька (фр. Christine de Lorraine, нім. Christine von Lothringen), (нар. 16 серпня 1565 — пом. 9 грудня 1637) — лотаринзька принцеса з дому де Водемон, донька герцога Лотарингії Карла III та французької принцеси Клавдії Валуа, дружина великого герцога Тоскани Фердинандо I Медічі. Співрегентка Тоскани у 16211628 роках разом з Марією Магдаленою Австрійською.

Життєпис[ред. | ред. код]

Крістіна народилась 16 серпня 1565 року у Герцогському палаці Нансі. Вона була другою дитиною та старшою донькою в родині герцога Лотарингії та Бару Карла III та його дружини Клаудії Валуа. Своє ім'я новонароджена отримала на честь бабусі Крістіни Данської, яка стала її хрещеною матір'ю. Дівчинка мала старшого брата Анрі. Згодом родина поповнилася ще сімома дітьми. Невдовзі після народження молодшої доньки їхня матір померла. Крістіні на той час було 9 років. Батько більше не одружувався. Дівчинка надалі виховувалася при французькому дворі у Парижі. Її освітою займалася бабуся Катерина де Медічі, в чиїх апартаментах і проживала юна принцеса. За цей час між ними склалися довірчі відносини, дівчинка перебувала під сильним впливом поважної родички.

Крістіна Лотаринзька

Не зважаючи на не надто привабливу зовнішність, Крістіна мала численних претендентів на руку та серце. Першою ідеєю Катерини де Медічі у 1580 році було одружити онуку із власним сином Франсуа-Еркюлем,[1] але дівчина цей план не підтримала. Як кандидати розглядалися також спадкоємець Мантуанського герцогства Вінченцо Ґонзаґа та герцог Савойї Карл Еммануїл I. При дворі ходили чутки щодо спланованого шлюбу Крістіни та короля Шотландії Якова I.[2] Король Генріх III мав намір одружити кузину зі своїм фаворитом, герцогом Жаном-Луї де Ногаре де Ла Валетт д'Еперноном, однак, цей проект наштовхнувся на сильну опозицію з боку Катерини. У грудні 1586 руки Крістіни просив Генріх Наварський, що мав намір розлучитися із першою дружиною, у присутності маршала Альбера де Гонді.[3]

Врешті-решт, бабуся обрала свого родича Фердинандо I Медічі, великого герцога Тоскани. Королева воліла цього союзу для своєї улюблениці, щоб таким чином скріпити відносини дому Медічі із Францією, а не Іспанією. Фердинандо, склавши сан, шукав партію, яка б зберегла політичну незалежність Тоскани. Переговори тривали довгий час, їх очолював Гораціо Рушелє. Шлюбний контракт був складений 24 жовтня 1588, але не підписаний. Весілля за домовленістю відбулося 8 грудня 1588 в каплиці Сен-Кале Блуаського замку у Франції. Нареченого представляв Шарль де Валуа, граф Оверньський.[4]

Смерть бабці у січні 1589 затримала від'їзд Крістіни до Італії. Нарешті, шлюбний контракт підписали 27 лютого, а наступного дня вона вирушила в дорогу. Через Ліон, Авіньйон та Екс-ан-Прованс прицеса дісталася Марселю, де 11 квітня сіла на флорентійський корабель. 23 квітня Крістіна прибула до Ліворно, де її вітав дівер П'єро де Медічі. У Поджо-а-Каяно вона вперше побачила чоловіка, а 30 квітня пара в'їхала до Флоренції.

Весілля відбулося 3 травня 1589 у Флоренції. Нареченій було 23 роки, нареченому — 39. Святкування, що було розкішним та добре задокументованим, мало справити враження на королівські двори Європи. Після вінчання у катедральному соборі міста, відбулися заходи на відкритому повітрі, а також бали та бенкети, комедії та музичні інтермедії, і навіть імітація морської битви на затопленому подвір'ї палаццо Пітті. Всього на цю пишноту пішло близько чотирнадцяти мільйонів фунтів у сучасній валюті. Посаг нареченої становив 600.000 готівкою та коштовностей на 50.000. Крістіна також успадкувала все особисте майно бабусі, гобелени та витвори мистецтва.[5]

У подружжя народилося дев'ятеро дітейː

Після весілля Крістіна сприяла дружній політиці чоловіка у бік Франції. За її підтримки відбувся шлюб із короля Генріха IV із Марією де Медічі. Велика герцогиня супроводжувала родичку до Марселя. Тим не менш, істотно на рішення, що приймав Фердинандо, Крістіна не впливала. З часом, чоловік почав частіше з нею радитися. Під час його правління Тоскана переживала економічний підйом, були укріплені фінанси країни, квітла торгівля, у великих європейських містах були відкриті банки, що контролювалися родиною Медічі. Толерантність по відношенню до євреїв та єретиків сприяла перетворенню Ліворно на значний порт. Також Фердинандо був відомим поціновувачем та покровителем мистецтв і меценатом. Не стало його 17 лютого 1609 року.

Вілла Медічі

Трон Тоскани успадкував старший син Козімо II. Хворий на туберкульоз, він значну частину управлінських функцій передав матері, брату Франческо, дружині та радникам. Не зважаючи на невдалу зовнішню політику, всередині країни тривав період економічного добробуту та зростання чисельності населення, навіть при кількох роках неврожаїв. Козімо також мав велику цікавість до науки, протегував Галілео Галілею. Крістіні у 1615 році вчений написав есе.[8] У віці 31 року великий герцог пішов з життя.

Від 1621 до 1628 Крістіна Лотаринзька та Марія Магдалена Австрійська здійснювали регентські функції під час малолітства Фердинандо II. Схильність до розкоші та марнотратства, пов'язані з безгосподарністю, призвели до великої заборгованості Тоскани. Перебуваючи значною мірою під впливом церкви, набожна Крістіна передала багато посад церковним сановникам. Нею були створені численні монастирі, у тому числі, в Пізі та у Флоренції.

Крістіна дожила до поважних літ, дочекавшись правнуків. Вона померла 9 грудня 1637 року на віллі Медічі ді Кастело. Похована в каплиці Медічі Базиліки Сан-Лоренцо у Флоренції.[9]

Титули[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Антуан
Hans Holbein d. J. 036.jpg
 
Рене де Бурбон-Монпасьє
 
Кристіан II
ChristianIIb.jpg
 
Ізабелла Австрійська
Jacob Cornelisz. van Oostsanen 003.jpg
 
Франциск I
Studio of Joos van Cleve Francis I of France.jpg
 
Клаудія Французька
Claude-de-France1.jpg
 
Лоренцо II Медічі
Duke-Lorenzo.jpg
 
Мадлен де ла Тур д’Овернь
Madeleine de La Tour d'Auvergne.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франсуа I
 
 
 
 
 
Крістіна Данська
François Clouet Christina of Denmark Duchess of Milan and of Lorraine 1558.jpg
 
 
 
 
 
Генріх II
Henry II of France..jpg
 
 
 
 
 
Катерина де Медічі
Catherine de medici widow clouet.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл III
Charles III, Duke of Lorraine, by studio of François Clouet.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Клаудія Валуа
Claude of Valois1.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. L. Bertoni: Cristina di Lorena, granduchessa di Toscana.
  2. Hippolyte Aubert (Hrsg.): Correspondance de Théodore de Bèze. (1583). Band 24. Droz, Genf 2002, ISBN 2-600-00694-X, S. 345, Anm. 8 [1] (фр.)
  3. Leonie Frieda: Catherine de Medici. Weidenfeld & Nicolson, London 2003, ISBN 1-84212-725-X, стор. 48.
  4. Син Карла IX від Марі Туше.
  5. Наразі, ці французькі гобелени експонуються в галереї Уфіцці.
  6. Кардинал Карло де Медічі [2] (англ.)
  7. Дон Лоренцо ді Медічі [3] (англ.)
  8. Лист Галілея до Крістіни Лотаринзької [4] (італ.)
  9. Базиліка Сан-Лоренцо [5] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Marcello Vannucci, Le donne di casa Medici, Newton Compton Editori, Roma 1999, ristampato nel 2006 ISBN 88-541-0526-0
  • Acton, Harold: The Last Medici, Macmillan, London, 1980, ISBN 0-333-29315-0
  • Strathern, Paul: The Medici: Godfathers of the Renaissance, Vintage books, London, 2003, ISBN 978-0-09-952297-3
  • Hale, J.R.: Florence and the Medici, Orion books, London, 1977, ISBN 1-84212-456-0

Посилання[ред. | ред. код]