Кукурудзяний пояс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:12, 30 грудня 2019, створена Молоде вино (обговорення | внесок) (виправлення “грунт-ґрунт”)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приблизна мапа кукурудзяного поясу

Кукурудзяний пояс (англ. Corn Belt) — сільськогосподарський регіон у США, де найпоширенішею культурою, традиційно, є кукурудза. Це клиноподібна смуга, яка, розширюючись зі сходу на захід, перетинає посередині штати Огайо, Індіана та Іллінойс, займає всю Айову і заходить в східні частини штатів Канзас і Небраска, північну частину штату Міссурі і південно-західну частину штату Міннесота. У 1950 році Міністерство сільського господарства США віднесло до кукурудзяного поясу 494 округи в 11 штатах.

Характеристика[ред. | ред. код]

У регіоні хороший клімат для сільського господарства. Тут досить волого (600-650 мм опадів у рік), літо спекотне і довге. Мало лісів та немає горстих місцевостей. У ґрунті переважають чорноземи. У них багато гумусу, поживних речовин, у них відмінна структура, сприятливий водний і повітряний режим. В орному шарі від 4 до 7% органічної речовини, чорний гумусовий горизонт досягає потужності 30-40 см

В регіоні під ріллям знаходиться понад 70% земель. Рекордсменом є штат Айова. За площею він займає 25 місце серед штатів США. Штат посідає перше місце в країні за збором кукурудзи (п'ята частина національного збору), ділить з Іллінойсом перше-друге місця за збором сої (15-17%), по поголів'ю великої рогатої худоби поступається тільки Техасу і Небрасці (7 млн голів). Свиней в Айові набагато більше, ніж людей - понад 16 млн голів, майже 30% поголів'я країни (перше місце серед штатів).

Історія[ред. | ред. код]

Кукурудзяний ярмарок у 1940 році

У З0-х і 40-х роках XIX століття тут виникло пасовищне тваринництво. Ключову роль в освоєнні грали вихідці з Півдня. З 50-х років почався перехід на пшеницю, обробітком якої зайнялися в основному переселенці зі сходу. Коли ж вдалося освоїти під пшеницю Великі рівнини, пояс вирощування пшениці посунувся в ці посушливі краю, а тут склалося так зване змішане господарство (mixed farming) - фуражне зернове господарство з стійловим м'ясним тваринництвом. Головною культурою стала кукурудза, зазвичай в сівозміні з вівсом і сіяними травами, але нерідко і як монокультура. У розвитку господарства активну участь взяли численні іммігранти з Європи, в основному скандинави, німці, голландці. Цей тип панував тут більше 70 років, саме йому зобов'язаний район своєю назвою.

Мапа вирощування кукрудзи у США за 2010 рік

До 40-х років XX століття традиційні сімейні фермерську господарства почали занепадати. У ґрунт не давалось ніяких добрив за винятком перегною. За 70 років оранки місцеві ґрунти втратили 30-40% азоту, калію, фосфору, більше 40% органічної речовини, ерозія забрала від 5 до 40 см верхнього шару ґрунту. Після Другої світової війни у регіоні почалась сільськогосподарська революція.

Ще в З0-х роках на полях з'явилася гібридна кукурудза високої врожайності, яка за наступні півстоліття піднялася з 30 ц/га до понад 75 ц/га. Гібридизація давала належний ефект тільки укупі з хімізацією, і якщо до 1940 року поля регіону майже не знали мінеральних добрив, то вже у 1950 році на кожен гектар вносилося в середньому по 60 кг добрив, в 1960 році - 150 кг, а в 1980 році - майже 500 кг. Широко увійшли в практику пестициди і гербіциди. Разом з добривами вони дозволили виключити паровий клин, скоротити посіви вівса і трав, а пізніше запровадити мінімальну і нульову обробку землі. Величезного рівня досягла механізація. Середнє число тракторів на одну ферму за 1940-1960 роках зросла з 0,5 до 2,0; правда, потім зростання застопорилося, але в основному через впровадження навісних знімних знарядь на трактори і комбайни. Техніка ставала все складніша, продуктивніша і дорожча. Сильно змінилася і структура посівів. Частка кукурудзи зросла до 50%, а місце вівса і трав зайняла соя, на яку припадає до третини збиральної площі.

У 70-ті роки сільському господарству кукурудзяного поясу довелося пережити ще одну перебудову - на цей раз завдяки прориву його кукурудзи і сої на світові ринки. За це десятиліття кукурудза стала провідним товаром американського експорту продовольства, обігнавши пшеницю і борошно, разом узяті, вартість експорту сої зросла з 1,2 млрд до 5,9 млрд дол. На експорт тепер було призначено 35-40% посівів кукурудзи та сої в США. Це привело до розпаду традиційного змішаного господарства, так як ферми регіону стали спеціалізуватися на виробництві фуражного зерна, а не зерна і м'яса.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Anderson, J. L. Industrializing the Corn Belt: Agriculture, Technology, and Environment, 1945-1972 (2009) 238 pp. ISBN 978-0-87580-392-0
  • Bogue, Allan. From Prairie to Corn Belt: Farming on the Illinois and Iowa Prairies in the Nineteenth Century (1963) excerpt and text search
  • Cayton, Andrew, et al. eds. The American Midwest: An Interpretive Encyclopedia (2006) excerpt and text search
  • Hart, John Fraser. "Change in the Corn Belt," Geographical Review, Jan 1986, Vol. 76#1 pp 51–72
  • Hudson, John C. Making the Corn Belt: A Geographical History of Middle-Western Agriculture (1994)
  • Power, Richard Lyle. Planting Corn Belt Culture: The Impress of the Upland Southerner and Yankee in the old Northwest (1953)
  • Snapp, Roscoe R. Beef Cattle Their Feeding and Management in the Corn Belt States (1950)
  • Smith, C. Wayne, et al. Corn: Origin, History, Technology, and Production (2004) online edition
  • Wallace, Henry Agard. Henry A. Wallace's Irrigation Frontier: On the Trail of the Corn Belt Farmer 1909 15 articles written by Wallace in 1909; 1991 edition edited by Richard Lowitt, and Judith Fabry