Відмінності між версіями «Культура Латвії»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 238: Рядок 238:
 
Спочатку латвійський театр перебував під впливом німецької школи з її гіперболізованими жестами і експресивними виразами облич. Згодом на зміну цьому стилю гри з [[Європа|Європи]] прийшла нова традиція натуралізму і символізму, а з [[Росія|Росії]] — принципи театральної постановки, драматичного дійства і акторської майстерності.
 
Спочатку латвійський театр перебував під впливом німецької школи з її гіперболізованими жестами і експресивними виразами облич. Згодом на зміну цьому стилю гри з [[Європа|Європи]] прийшла нова традиція натуралізму і символізму, а з [[Росія|Росії]] — принципи театральної постановки, драматичного дійства і акторської майстерності.
 
[[Файл:Latvia National Opera.jpg|міні|Латвійська національна опера]]
 
[[Файл:Latvia National Opera.jpg|міні|Латвійська національна опера]]
Найвідомішими драматургами кінця XIX — початку XX ст. були [[Рудольф Блауманіс]]а, [[Райніс]] і [[Аспазія]]. У своїх п'єсах вони зображували історичні моменти для нації за участю міфологічних персонажів і сюжетів. У п'єсах Аспазія вперше зазвучали маніфести про права і свободи жінок. Успіх її п'єс знаменний і тим, що в Європі п'єси того часу, написані жінками, не отримували підтримки.
+
Найвідомішими драматургами кінця XIX — початку XX ст. були [[Рудольф Блауманіс]], [[Райніс]] і [[Аспазія]]. У своїх п'єсах вони зображували історичні моменти для нації за участю міфологічних персонажів і сюжетів. У п'єсах Аспазії вперше зазвучали маніфести про права і свободи жінок. Успіх її п'єс знаменний і тим, що в Європі п'єси того часу, написані жінками, не отримували підтримки.
   
 
Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] латвійський театр перебував під ретельним наглядом і ідеологічним тиском радянських органів влади.
 
Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] латвійський театр перебував під ретельним наглядом і ідеологічним тиском радянських органів влади.
   
У 1960-х рр. латвійський театр став більш різностороннім, список режисерів поповнився молодими талановитими творчими працівниками. Серед них були Алфредc Яунушанс (Рига) і Ольгерт Кродерс (Валмиера). У 1980-х Мара Кімелев, Адольф Шапіро та Карліс Аушкапс сприяли розвитку нових тенденцій.
+
У 1960-х рр. латвійський театр став більш різностороннім, список режисерів поповнився молодими талановитими творчими працівниками. Серед них були Алфредc Яунушанс (Рига) і Ольгерт Кродерс (Валмиера). У 1980-х Мара Кімеле, Адольф Шапіро та Карліс Аушкапс сприяли розвитку нових тенденцій.
   
 
Сьогодні багатство і різноманітність латвійської театрального життя забезпечується проведенням великої кількості фестивалів: «Homo Novus», «Homo Alibi», «The Latvian Theatre Showcase», «Skats», «Dirty Drama», «Time to Dance», «No-Mad-I»<ref>{{Cite web|url=http://www.latvia.eu/ru/teatralnaya-kultura-latvii|title=Театральная культура Латвии|last=|first=|date=|website=Познакомьтесь с Латвией!|publisher=|language=рос.|accessdate=22.03.2017}}</ref>.
 
Сьогодні багатство і різноманітність латвійської театрального життя забезпечується проведенням великої кількості фестивалів: «Homo Novus», «Homo Alibi», «The Latvian Theatre Showcase», «Skats», «Dirty Drama», «Time to Dance», «No-Mad-I»<ref>{{Cite web|url=http://www.latvia.eu/ru/teatralnaya-kultura-latvii|title=Театральная культура Латвии|last=|first=|date=|website=Познакомьтесь с Латвией!|publisher=|language=рос.|accessdate=22.03.2017}}</ref>.

Версія за 16:30, 26 квітня 2018

Головна бібліотека м. Вентспілс. Латвія

Латвійська культура поєднує у собі традиційну латиську і лівонську спадщину.

Регіони

Латвія ділиться на ряд культурно-історичних регіонів:

У складі Семигалії інколи виділяють окремий регіон, що не зазначений у Конституції країни — Селія/Селонія (Аугземе).

Латиська література

Основна стаття: Латиська література

Латиська література — література латишів, створена здебільшого латиською та латгальською мовами. До виникнення письмової латиської мови, традиції передавалися в народних піснях, які до сих пір збереглися. Латиська література, можна сказати, дійсно почала існувати лише в ХІХ столітті, з першою збіркою національної писемної поезії Юріса Алунанса «Пісеньки» (1856).  На початку ХХ століття, в основному завдяки численним німецьким і російським зв'язкам, в латиській літературі було багато різноманітних літературних напрямів: символізм, декаданс, і політичних — соціалізм, марксизм.  Сучасна латиська література зосереджена на всебічному відображенні дійсності. Велика увага приділяється розкриттю внутрішнього світу людини, аналізу гострих життєвих конфліктів. Новий імпульс для розвитку отримала поезія[1].

Латвійські поети

Латвійські письменники

Архітектура

Основна стаття: Архітектура Латвії.

Протягом восьми століть у Латвії панували різні архітектурні стилі, і в результаті архітектура Латвії пройшла шлях від дерев'яних селянських дворів до Латвійської національної бібліотеки або Замку світла, від готики до модерну.

Латиші воліли будувати будинки з дерева, зважаючи на велику кількість лісів. Як сільські будинки, так і фортеці (напр., Замок Арайши) будувалися повністю з дерева, і лише пізніше іноземці ввели моду на цегляну кладку.

Прекрасно збережений історичний центр Риги включений в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[2].

Латвійські архітектори:

Латвійська музика

Основна стаття: Латвійська музика.

Латвійська музика має давню традицію, і охоплює широкий спектр явищ від традиційної музики до сучасної академічної та популярної музичної сцени. До моменту завоювання території сучасної Латвії хрестоносцями (XIII століття), музична культура цього регіону була переважно народною. У XVII—XIX століттях музичне життя Латвії була тісно пов'язана з європейською культурою. Латиська національна музична школа почала формуватися у другій половині XIX століття. Музична освіта в Латвії XIX століття була доступна лише в семінаріях і декількох музичних школах, а для отримання повнішої освіти музиканти вирушали у західні країни або до Санкт-Петербургу. У ХХ столітті починається бурхливий розвиток музичної культури Латвії: будуються театри, будинки опери, музичні академії, філармонії. Сучасна Латвія — великий центр європейської музичної культури. У Ризі та інших містах регулярно проходять концерти найбільших світових музикантів, міжнародні музичні конкурси та фестивалі. Особливо відомі фестивалі в Юрмалі (Дзінтарі) і Сигулді.

Латвійські композитори:

Латвійські співаки:

Латвійське образотворче мистецтво

Латвійські художники:

Латвійські графіки:

Латвійський театр

Див. також: Олексій Авечкін

Своїм витокам професійний латвійський театр завдячує так званому «першому пробудженню», коли перше покоління високоосвічених латишів заявило про свою національну та інтелектуальної ідентичності. Першим професійним латиським драматургом став Адольф Алунан, перша прем'єра п'єси якого відбулася у 1869 р. Ця подія стала підґрунтям Будинку ризького латиського суспільства, що став в майбутньому відомим культурним центром.

Спочатку латвійський театр перебував під впливом німецької школи з її гіперболізованими жестами і експресивними виразами облич. Згодом на зміну цьому стилю гри з Європи прийшла нова традиція натуралізму і символізму, а з Росії — принципи театральної постановки, драматичного дійства і акторської майстерності.

Латвійська національна опера

Найвідомішими драматургами кінця XIX — початку XX ст. були Рудольф Блауманіс, Райніс і Аспазія. У своїх п'єсах вони зображували історичні моменти для нації за участю міфологічних персонажів і сюжетів. У п'єсах Аспазії вперше зазвучали маніфести про права і свободи жінок. Успіх її п'єс знаменний і тим, що в Європі п'єси того часу, написані жінками, не отримували підтримки.

Після Другої світової війни латвійський театр перебував під ретельним наглядом і ідеологічним тиском радянських органів влади.

У 1960-х рр. латвійський театр став більш різностороннім, список режисерів поповнився молодими талановитими творчими працівниками. Серед них були Алфредc Яунушанс (Рига) і Ольгерт Кродерс (Валмиера). У 1980-х Мара Кімеле, Адольф Шапіро та Карліс Аушкапс сприяли розвитку нових тенденцій.

Сьогодні багатство і різноманітність латвійської театрального життя забезпечується проведенням великої кількості фестивалів: «Homo Novus», «Homo Alibi», «The Latvian Theatre Showcase», «Skats», «Dirty Drama», «Time to Dance», «No-Mad-I»[3].

Театри Латвії:

Латвійський кінематограф

Кіностудії Латвії:

Латиська кухня

Основна стаття: Латиська кухня

Основу латиської національної кухні складають різні продукти землеробства: борошнокрупа (в першу чергу перлова), горох, боби, картопля, овочі, а також молоко і молочні продукти: кисле молококефірсирсметана. З м'ясних продуктів найбільш споживана свинина, рідше яловичинателятина, птах. Багато страв готуються з копченої чи солоної свинини і подаються на стіл з різноманітними овочевими гарнірами. Для приготування національних страв широко використовуються оселедецькількасалака.

Латвійське радіо та телебачення

Латвійське телебачення

Основна стаття: Латвійське телебачення

Латвійське радіо

Основна стаття: Латвійське радіо

Латвійські журналісти:

Примітки

  1. Латиська поезія в персонах | Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал. Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал (uk-UA). 2008-09-25. Процитовано 2016-05-16. 
  2. Традиционные ценности архитектуры Латвии (рос.). Процитовано 21.03.2017. 
  3. Театральная культура Латвии. Познакомьтесь с Латвией! (рос.). Процитовано 22.03.2017.