Кятіб Челебі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мустафа Абдуллах
Mustafa Abdullah
Народився 1609(1609)
Стамбул, Османська імперія
Помер 6 жовтня 1657(1657-10-06)
Стамбул, Османська імперія
Громадянство
(підданство)
Османська імперія
Діяльність економіст, історик, географ, письменник, біограф
Сфера інтересів історія, богослов’я, географія, політика, правознавство, література, бібліографія та ін.

Кятіб Челебі у Вікісховищі?

Кятіб Челебі (Мустафа Абдуллах, Хаджі Халіфі) (тур. Kâtip Çelebi; лютий 1609, Стамбул, Османська імперія — 6 жовтня 1657, Стамбул, Османська імперія) — османський вчений, історик і письменник. Залишив твори з різних галузей знань — богослов'я, правознавства, політики, літератури, географії, історії, бібліографії.

Мустафа Абдуллах належав до числа найосвіченіших людей того часу, відомий як видатний історіограф Османської імперії першої половини XVII століття. Також він вніс безсумнівний внесок у розвиток в Османській імперії і таких наук, як географія, бібліографія, філософія та інші. Його праці широко використовувалися в дослідженнях радянських істориків[1][2]. Що ж стосується турецьких істориків, то вони вважають, зокрема, що Мустафа Абдуллах відкрив Туреччині західну культуру[3]. Він приділяв велику увагу перекладам і широко використовував у своїх працях відомості з не турецьких творів, особливо географічних. У передмові до праць «Мізан ал-хакк» («Мірило справедливості») і «Дюстур ал-амал лі іслах ал-халал» («Покажчик способу дії для виправлення негараздів») Мустафа Абдуллах вихваляв науку і філософію, доводив необхідність розвитку природничих наук, засуджував відсталість і марновірство[4],що існували в той час в країні. Він докладав великих зусиль, щоб використовувати все те нове, що з'являлося тоді в науці Заходу.

Характеризуючи мусульманську літературу, академік В. В. Бартольд дає наступну оцінку працям Мустафи Абдуллаха:

«До XVII століття відноситься діяльність Кятіб Челебі, який написав, між іншим, велику бібліографічну працю по всіх галузях літератури і науки; з інших його праць особливо чудовий географічний твір, що представляє першу спробу зіставити дані європейської географічної науки з даними мусульманської»[5]

Таку ж характеристику працям Мустафи Абдуллаха дає академік І. Ю. Крачковський, який в своєму дослідженні про турецьку географічну літературу називає його вченим-полігістром, географом і вважає видатним діячем турецької літератури. Він писав, що сумлінність Мустафи Абдуллаха «не дозволяла йому закривати очі на ті впливи і факти, які йшли з Заходу; в міру своїх знань він намагався залучати все корисне, що в них знаходив, не боячись докорів і нововведень, а можливо навіть звинувачень в єресі»[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Біографічні відомості про себе Мустафа Абдуллах дає в основному в кінці першої частини своєї праці «Сулам ал-вусул мулу Табакат ал-фухул» («Наближення до розрядів знатних мужів») і в кінці книги «Мізан ал-хакк»: «Ім'я моє — Мустафа, син Абдуллаха. Народився в Стамбулі. По вірі належу до ханефітів, а до вподоби дотримуюся ішрак. Серед улемів згадується під ім'ям Кятіб Челебі, а в Дивані як Хаджі Халіфі … За словами матері, народився в місяці зу-л-ка'де 1017 році (лютий 1609 рік). Мій батько [по імені] Абдуллах перебував на службі при султанському дворі, де, отримавши відповідну посаду, був включений в групу сіляхдаров. На цій посаді він брав участь в походах…»[7]

Юнацтво і доросле життя[ред. | ред. код]

У віці від 6 до 14 років Мустафа Абдуллах навчався читанню Корану. У 14 років почав вивчати арифметику у одного з анатолійських «бухгалтеров». За короткий термін він придбав спеціальність бухгалтера. У 1624 разом з батьком Мустафа Абдуллах взяв участь у придушенні повстання Абаза-паші. Після Багдадського походу у 1626 в Мосулі він поховав батька і повернувся в Діярбакир. Будучи призначеним секретарем канцелярії (від чого і отримав прізвисько Кятіб) кавалерійського корпусу, Мустафа Абдуллах вирушив до Стамбула. У Стамбулі він відвідував уроки шейха Каді-заде, який справив на нього величезний вплив. Він перший викликав в Мустафі Абдуллаха інтерес до наук. Однак через тривалі війни Османської імперії з Іраном і Австрією Мустафа Абдуллах не зміг отримати систематичної освіти. Так, відомо, що в 1629 в складі османських військ, очолюваних Хусрев-пашею, Мустафа Абдуллах попрямував в похід на Хамадан і Багдад. У 1634 він знову перебував у складі турецького війська, яке було направлено в Халеб на зимівлю[8]. Скориставшись цим, він здійснив паломництво в Мекку. Під час перебування в Халебі Мустафа Абдуллах не переставав цікавитися наукою, вивчав місцеві рукописні збірки, робив записи і купував книги. В 1635 під командуванням султана Мурада IV він брав участь у великому перському поході й став очевидцем облоги Єревана та його захоплення.

Кінець життя[ред. | ред. код]

Повернувшись після закінчення походу в Стамбул, Мустафа Абдуллах вийшов у відставку і почав вивчати різні науки. Одночасно він викладав своїм учням геометрію, астрономію, географію, фізику.

«Предмет його природної схильності становили книги і наука, яких він не залишав ніде і ніколи протягом всього свого життя. Це був тип турецького вченого, який пройшов всі наукові ступені і системи, створюючи програму східно-мусульманської мудрості»[9]

— В. Д. Смирнов. "Нариси історії"

Зібравши величезний матеріал і будучи очевидцем історичних подій того часу, Мустафа Абдуллах до останніх днів життя займався історіографією та іншими науками. Помер він 6 жовтня 1657 у віці 48 років, залишивши ряд праць історіографічного та іншого характеру.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Мустафа Абдуллах був представником свого часу і певного соціального середовища. Тому в своїх політичних поглядах він виступав прихильником феодального класу, і його критичне ставлення до сучасного йому суспільства відбувалося з прагнення сприяти відновленню колишньої могутності Османської імперії. Він брав участь у зборах, скликаному за указом султана Махмуда IV (16481687) для перегляду бюджету імперії та ліквідації інших внутрішніх питань. У «Фезлеке» він писав:

«Тоді (тобто в 1063/1652) ваш покірний слуга був також включений в число учасників наради. [Після цього] я написав трактат під назвою „Дюстур ал-Амал лі Іслах ал-халал“. [Побачивши], що немає відповідних особистостей, я нікому не показав [свою працю]. Але потім, коли Хюсейн-заде ефенді став шейх-вул-ісламом, він змусив переписати цей трактат і представити султану. [Потім] мені сказали: „Ми читали ваш трактат падишахові“. Але так як цей негідний (тобто Кятіб Челебі) дізнався, що [все] залишиться без наслідків, то і не став вникати в справу. Нехай інший падишах займеться їм»[10].

Не зустрівши розуміння падишаха, Мустафі Абдуллаху доводилося стикатися з багатьма противниками з середовища духовенства, які відкидали все те нове в його поглядах, що суперечило їх корисливим інтересам і деяких релігійних догм, хоча сам Мустафа Абдуллах був людиною віруючою[11] і прагнув, наприклад, в своїй знаменитій географічній праці «Джихан-Нюма» примирити досягнення європейської науки, в тому числі нову систему Коперника, з коранічними уявленнями про створення світу.

Коротка характеристика наукових праць[ред. | ред. код]

«Фезлекет Аквал ал-ахіар фі-ілм ал-тарих ва'л-Ахбар» («Короткий виклад найкращих висловлювань в області літописання і історичних оповідань») — перший твір Мустафи Абдуллаха. Він написаний в 1641 році арабською мовою і являє собою «загальну історію» з послідовним викладом подій, що відбувалися з початку хіджри до часу автора. Рукопис досі не видано, і він знаходиться в Стамбулі в публічній бібліотеці Баязета[12].

«Сулам ал-вусул іла Табакат ал-фухул» («Наближення до розрядів знатних мужів») написано на арабській мові. Автор почав працювати над цим твором в 1643 і закінчив його в 1649. У рукописі наводяться біографічні дані про знаменитих людей, про їх посади і їх суспільну діяльність. Єдиний екземпляр знаходиться в бібліотеці шехидів Алі-паші (Стамбул) під номером 1877[13].

«Тухфат ал-Кібар фі Асфар ал-Біхар» («Подарунок великим щодо походів в море»), написаний у зв'язку з початком війни за завоювання острова Криту в 1645. Маючи на увазі ослаблення османського флоту, Мустафа Абдуллах нагадував про колишню його могутність, морські походи Хайр ад-Діна Барбароса, Пірі Реїса та інших. У цій праці наводяться відомості багатьох подій, що відбувалися в морі і частково на суші. Цікаво, що «Тухфат ал-кібар» була другою книгой, надрукованою в друкарні Ібрагіма Мутеферріка у 1729. У ній є багато вставок самого видавця. Книга забезпечена морськими картами. Перевидана в 1913 в Стамбулі[14].

«Таквім ат-Теваріх» («Впорядкування історії») — хронологічна праця Мустафи Абдуллаха, складена в 1648 протягом двох місяців, в якому в «хронологічному порядку» викладені найважливіші події історії від створення світу до часу автора; особливу увагу приділено історії османів, їх військових походів, завоювань, вступу на престол султанів, дати смертей знаменитих людей. Будучи представленим великому візиру Коджа Мехмед-паші, цей твір послужив приводом привласнити Мустафі Абдуллаху звання халіфа другого рангу. «Таквім ат-теваріх» вперше з деякими додатками був виданий в 1733. Автор одного з перших багатотомних досліджень з історії Османської імперії І. Хаммер відзначає, що без цієї книги багато фактів історії Османської імперії залишилися б в темряві невідомості[15].

«Кашфі аз-зунун ан ал-асами Кутуб ва'л-Фунун» («Розкриття думок щодо назв книг і галузей наук») являє собою бібліографічно-енциклопедичну працю, що стосується всієї літератури так званого мусульманського світу на арабській, перській і турецькій мовах. Літературні твори розташовані в алфавітному порядку і охоплюють 14500 назв і 10000 імен авторів та коментаторів. Матеріали для цієї праці збиралися Мустафою Абдуллахом майже 20 років. У коментарях до творів окремих авторів даються відомості про час їх написання, зміст і структуру, а також біографічні відомості про автора. «Кашфі аз-зунун» високо оцінений як на Сході, так і на Заході. Вперше цей твір було видано в 7 томах в Лейпцігу німецьким орієнталістом Г. Флюгелем (18351858); в 1941 перевидано в Анкарі[16].

«Дюстур ал-Амал лі-Іслах ал-халал» («Покажчик способу дії для виправлення негараздів») — трактат, написаний з метою виявлення основних причин ослаблення Османської імперії, визначення способів подолання економічної кризи і розкладання військової системи. Мустафа Абдуллах зупиняється головним чином на положені селянства — реаї, розкладанні армії і на причинах зростання дефіциту в державній скарбниці. Це цікаве джерело вперше було надруковане в газеті «Тасфір-і ефкяр» (1863, № 122—127) і в подальшому видано окремою книгою одночасно з відомим твором Айни Алі «Каванін-і ал-і османів» в 1866.

«Ілхам ал мукаддес мін ал-Фейз ал-акдес» («Божественне одкровення від щедрот Всеблагого») — релігійний трактат, в якому Мустафа Абдуллах розглядає головним чином питання релігійної етики. Рукопис було вперше опубліковано в книзі "Кятіб Челебі. Дослідження про його життя і працях ". До неї подана вступна стаття та одна сучасна транскрипція турецького тексту видавця Б. Н. Шахсувароглу[17].

«Мізан ал-хакк фі Іхтіяр ал-ахакк» («Мірило справедливості щодо могутності найсправедливішого»). У цій книзі, написаній турецькою мовою в 1656 велике місце відведено питанням суспільного життя країни, показані побут і звичаї народу. В ній Мустафа Абдуллах захищає прогресивні ідеї, критикує марновірство і відсталість. Це джерело частинами було опубліковано в газеті «Тасвір-і Ефкяр» в 18581864 роках (№ 175—210).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. Д. Новичев. История Турции эпохи феодализма XI—XVIII вв. Л., 1963
  2. А. С. Тверитинова. Восстание Кара Языджи-Дели Хасана в Турции, М. — Л., 1946, стр. 17—18
  3. I. H. Danismend Izahit Osmanli tarihi kronolojisi, с. 3, Istanbul, 1950, s. 423.
  4. Мустафа Абдуллах, «Фазлеке»
  5. В. В. Бартольд. Культура мусульманства. Птг., 1918. стр. 104.
  6. Я. Ю. Крачковский. Избр. соч., т. IV, М. — Л., 1957, стр. 601
  7. Цит. по кн. «Kesf el-zunun, nesri Serefettin Yaltkay», Ankara, 1941, s. 17.
  8. См.: F. Babinger Die Geschichtschreiber der Osmanen und thre Werke. Leipzig, 1927, s. 195
  9. В. Д. Смирнов. Очерки истории…, стр. 68
  10. «Фезлеке», т. 2, стр. 384.
  11. См.: О. S. Goryay Katip Celebi, s. 12
  12. См.: М. Н. Inanc Fezleket ekval el-ahyar hakkinda, «Katip Celebi», s. 16
  13. См.: О. S. Gokyay Katip Celebi, hayati, sahslyetl, eserleri, «Katip Celebi» s. 57
  14. О существующих рукописях «Тухват ал-кибар» и вообще о других рукописях сочинений Кятиба Челеби см.: О. S. Gokyay Katip Celebi, s. 47; F. Babinger, Die Geschichtschreiber…, s. 195
  15. Von Hammer Geschichte des Osmanischen Reiches, t. 6, Pest, 1827—1835, s. 45.
  16. «Kesf el-zunun, nesri Serefettin Yaltkay», Ankara, 1941.
  17. B. H. Sehsuvaroglu Ilham-al mukaddes min al feyz-al akdes risalesi ve Katip Celebi'nin ilni zihniyetihakkinda bir kac soz, «Katip Celebi», s. 141.

Література[ред. | ред. код]

  • А. Д. Новичев. История Турции эпохи феодализма XI—XVIII вв. Л., 1963.
  • В. В. Бартольд. Культура мусульманства. Птг., 1918. стр. 104.
  • Мустафа Абдуллах, «Фазлеке».
  • Piterberg, Gabriel (2003). An Ottoman Tragedy: History and Historiography at Play. California: University of California Press. pp. 46–47. ISBN 978-0520930056.
  • Encyclopædia of Islam (Leiden, 1954) vol. 4, s.v. Katib Celebi.

Силки[ред. | ред. код]