Кіровоградська область
Кіровоградська область | |
---|---|
![]() |
![]() |
Герб Кіровоградської області | Прапор Кіровоградської області |
![]() |
|
Основні дані | |
Прізвисько: | Кіровоградщина |
Країна: | ![]() |
Утворена: | 10 січня 1939 року |
Код КОАТУУ: | 3500000000 |
Населення: | 999 600±0 |
Площа: | 24588 км² |
Густота населення: | 38,82 осіб/км² |
Телефонні коди: | +380-52 |
Обласний центр: | Кропивницький |
Райони: | 21 |
Міста: обласного значення |
4 8 |
Райони в містах: | 2 |
Смт: | 27 |
Села: | 991 |
Селища: | 19 |
Селищні ради: | 27 |
Сільські ради: | 376 |
Номери автомобілів: | BA, HA |
Інтернет-домени: | kirovograd.ua; kr.ua |
![]() |
|
Обласна влада | |
25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1, Будинок Рад | |
Веб-сторінка: | http://www.kr-admin.gov.ua |
Голова ОДА: | Кузьменко Сергій Анатолійович |
Рада: | Кіровоградська обласна рада |
Голова ради: | Чорноіваненко Олександр Анатолійович |
Кіровоградська область на Вікісховищі |
Кіровогра́дська о́бласть — область у центральній частині України. Утворена 10 січня 1939 року, обласний центр — Кропивницький
Розташована у межиріччі Дніпра і Південного Бугу на півдні Придніпровської височини. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями. За однією із версій географічний центр України розташований в селищі Добровеличківка.
Зміст
Географія[ред. • ред. код]
Площа області становить 24,6 тис. км² (4,1 % від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.
Рельєф[ред. • ред. код]
Область розташовується на південних схилах Причорноморської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів.
На схилах долин річок Тясмину та Інгульця розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.
Ґрунти[ред. • ред. код]
Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.
У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0 % та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5 %. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.
Для південно-східних районів найпоширенішими ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні, присутні незначні поклади карпатських грунтів
За механічним складом ґрунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров'ї — легко — та середньосуглинисті.
Гідрографія[ред. • ред. код]
Річки області належать до систем Дунаю і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.
Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно[1]) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.
Клімат[ред. • ред. код]
Клімат: помірно-континентальний, помірно-тепловий. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 °C, січня — 5,5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів. Їх середньорічна кількість становить від 450 до 520 мм.
Природні ресурси[ред. • ред. код]
Область має порівняно великі запаси деяких мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів тут є поклади бурого вугілля в м. Олександрія. Вагоме енергетичне значення мають значні (світового масштабу) поклади уранових руд. На лісові та водні ресурси область бідна. Гідроресурси річок обмежені. Є значні запаси підземних вод.
Природно-рекреаційний потенціал[ред. • ред. код]
- Заповідник Хутір Надія;
- Заповідник Карпенків край;
- Чорний ліс;
- Дендропарк «Веселі Боковеньки».
Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.
Корисні копалини[ред. • ред. код]
Дивись статтю Корисні копалини Кіровоградської області
Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.
Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.
Флора[ред. • ред. код]
Рослинний світ області відображає типову екосистему лісостепу, хоча велика її частка розкопана і в даний час представлена ріллею. Серед дерев в області переважають:
- Абрикос
- Акація біла
- Американський клен
- Берест
- Верба біла
- Вишня
- Гіркокаштан
- Гледичія колюча
- Горіх волоський
- Горобина звичайна
- Груша звичайна
- Дуб черешчатий
- Клен звичайний
- Липа широколиста
Історія[ред. • ред. код]
Кіровоградська область є цікавою і багатою в археологічному плані — тут знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини на землях сучасної Кіровоградщини з часів пізнього палеоліту[3]. Особливо ж цікавими є знахідки поховань пізнішого часу, наприклад, предмети з розкопок кургану неподалік села Веселівки Новомиргородського району доби бронзи (2 тисячоліття до н. е.). Розкопки поховань, кількість яких обраховується десятками, провадяться не лише на периферії, а й у межах обласного центру — так, у 2000-х сенсаційні знахідки були виявлені в ході розкопок на кропивницькій вулиці космонавта Попова[4].
Хронологія історичних подій[ред. • ред. код]
- 585 — ~ 480 рр. до н. е. скіфський династ, про якого Геродот повідомляє у своєму відомому уривку (Історія. IV.81), Аріант, бажаючи дізнатися кількість своїх воїнів, провів своєрідний перепис населення, звелівши кожному скіфу принести вістря стріли. З них він повелів вилити казан, що був встановлений у місцевості Екзампей між Борисфеном і Гіпанісом (тепер - неподалік села Вільні Луки, що належить до Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області).
- 1362 битва на Синіх Водах (Синьоводська битва; вірогідно між 24 вересня — 25 грудня 1362), відбулася на річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області
- 1752 — створено військово-поселенську територію Нову Сербію
- 1754 — засноване місто Єлисаветград
- 1754 — створення Новослобідського козацького полку
- 1759 — Новослобідські козацькі поселення були приєднані до Нової Сербії
- 1764 — скасовані Нова Сербія і Новослобідський козацький полк, їхні території під назвою Єлисаветинської провінції ввійшли до складу утвореної указом Новоросійської губернії
- 1796 — створено Єлисаветградський повіт Новоросійської губернії Російської імперії
- 8 жовтня 1802—15 травня 1803 — Єлисаветградський повіт у складі Миколаївської губернії
- 15 травня 1803—6 січня 1921 — повіт у складі Херсонської губернії
- 1869 — засноване місто Знам'янка, важливий залізничний вузол України
- січень 1918 року — установлення радянської влади
- 6 січня 1921 — Єлисаветградський повіт входить до Миколаївської губернії УСРР
- 30 грудня 1922 — УСРР входить до складу Радянського Союзу
- 7 березня 1923 — створено Єлисаветградський округ Миколаївської губернії
- 7 серпня 1924 — Єлисаветград перейменовано на Зинов'євськ, Єлисаветградський округ — на Зинов'євську округу
- 3 червня 1925 — ліквідовано Миколаївську губернію
- 2 вересня 1930 — ліквідовано округи
- 27 лютого 1932 року — створена Одеська область
- 1934 — місто Зинов'євськ перейменоване на Кірове
- 22 вересня 1937 року — створена Миколаївська область
- 10 січня 1939 — утворена Кіровоградська область, до якої ввійшли 30 районів: Аджамський, Бобринецький, Велико-Висківський, Витязівський, Добровеличківський, Долинський, Єлисаветградківський, Златопільський, Знам'янський, Кам'янський, Кіровоградський сільський, Компаніївський, Мало-Висківський, Новгородківський, Ново-Архангельський, Ново-Георгіївський, Ново-Миргородський, Ново-Празький, Ново-Український, Олександрівський, Олександрійський, Онуфріївський, Петрівський, Підвисоцький, Піщано-Брідський, Рівнянський, Тишківський, Устинівський, Хмелівський, Чигиринський; м. Кірове перейменоване на Кіровоград
- 4 серпня 1941—8 січня 1944 — німецька окупація
- 1939 — місто Знам'янка віднесене до категорії міст обласного підпорядкування
- 1944 — утворено Червонокам'янський район
- 26 листопада 1946 року — місто Олександрія віднесене до категорії міст обласного підпорядкування
- 7 січня 1954 — Златопільський, Кам'янський і Чигиринський райони ввійшли до Черкаської області
- 15 лютого 1954 року до складу Кіровоградської області включені Вільшанський, Гайворонський, Голованівський та Ульяновський райони Одеської області
- 7 червня 1957 — скасовано Тишківський район
- 25 вересня 1958 — скасовано Великовисківський район
- 21 січня 1959 — скасовано Червонокам'янський район
- 16 липня 1959 — скасовані Аджамський і Підвисоцький райони
- 12 листопада 1959 — скасовані Витязівський, Єлисаветградківський і Піщанобрідський райони
- 1961 — місто Кремгес віднесене до категорії міст обласного підпорядкування
- 1962 — скасовано Новогеоргіївський район, утворено Кремгесівський район
- 30 грудня 1962 — скасовані Вільшанський, Гайворонський, Голованівський, Знам'янський, Компаніївський, Новгородківський, Новомиргородський, Новопразький, Онуфріївський, Рівнянський, Устинівський і Хмелівський райони; міста Гайворон і Новомиргород віднесені до категорії міст обласного підпорядкування
- 4 січня 1965 — відновлені Гайворонський, Голованівський, Знам'янський, Компаніївський, Новгородківський, Новомиргородський райони; міста Гайворон і Новомиргород віднесені до категорії міст районного підпорядкування
- 1967 — утворені Вільшанський, Онуфріївський та Устинівський райони
- 1969 — Кремгесівський район перейменовано на Світловодський
- 14 липня 2016 — Верховна Рада України перейменувала місто Кіровоград на Кропивницький.
Адміністративно-територіальний устрій[ред. • ред. код]
Загальна інформація[ред. • ред. код]
Адміністративний центр області — місто Кропивницький.
У складі області:
- районів — 21;
- районів у містах — 2;
- населених пунктів — 1030, в тому числі:
- міського типу — 39, в тому числі:
- міст — 12, в тому числі:
- міст обласного значення — 4;
- міст районного значення — 8;
- селищ міського типу — 27;
- міст — 12, в тому числі:
- сільського типу — 991, в тому числі:
- сіл — 973;
- селищ — 18.
- міського типу — 39, в тому числі:
У системі місцевого самоврядування:
- районних рад — 21;
- районних рад у містах — 2;
- міських рад — 12;
- селищних рад — 27;
- сільських рад — 376.
Райони[ред. • ред. код]
№ | Назва | Адм. центр | Адм. устрій |
---|---|---|---|
1 | Благовіщенський | м. Благовіщенське | Адм. устрій |
2 | Бобринецький | м. Бобринець | Адм. устрій |
3 | Вільшанський | смт Вільшанка | Адм. устрій |
4 | Гайворонський | м. Гайворон | Адм. устрій |
5 | Голованівський | смт Голованівськ | Адм. устрій |
6 | Добровеличківський | смт Добровеличківка | Адм. устрій |
7 | Долинський | м. Долинська | Адм. устрій |
8 | Знам'янський | м. Знам'янка | Адм. устрій |
9 | Кіровоградський | м. Кропивницький | Адм. устрій |
10 | Компаніївський | смт Компаніївка | Адм. устрій |
11 | Маловисківський | м. Мала Виска | Адм. устрій |
12 | Новгородківський | смт Новгородка | Адм. устрій |
13 | Новоархангельський | смт Новоархангельськ | Адм. устрій |
14 | Новомиргородський | м. Новомиргород | Адм. устрій |
15 | Новоукраїнський | м. Новоукраїнка | Адм. устрій |
16 | Олександрівський | смт Олександрівка | Адм. устрій |
17 | Олександрійський | м. Олександрія | Адм. устрій |
18 | Онуфріївський | смт Онуфріївка | Адм. устрій |
19 | Петрівський | смт Петрове | Адм. устрій |
20 | Світловодський | м. Світловодськ | Адм. устрій |
21 | Устинівський | смт Устинівка | Адм. устрій |
Міста обласного значення[ред. • ред. код]
Райони у містах[ред. • ред. код]
№ | Район | Входження |
---|---|---|
1 | Фортечний | м. Кропивницький |
2 | Подільський | м. Кропивницький |
Демографія[ред. • ред. код]
Населення області на 1 січня 2005 року становило 1085,7 тис. чол. (2,3 % населення України). Середня густота населення — 45,3 чол./км² при 80 чол./км² в Україні.
За даними на 01.04.2009 р. — 1025,5 тис. чол.
В області живуть представники більш ніж 30 національностей.
Національний склад населення Кіровоградської області станом на 2001 рік[5]
№ | Національність | Кількість осіб | % |
---|---|---|---|
1 | Українці | 1 014 616 | 90,13 % |
2 | Росіяни | 83 929 | 7,46 % |
3 | Молдовани | 8 274 | 0,74 % |
4 | Білоруси | 5 550 | 0,49 % |
5 | Вірмени | 2 994 | 0,27 % |
6 | Болгари | 2 205 | 0,20 % |
7 | Євреї | 1 066 | 0,09 % |
8 | Цигани | 926 | 0,08 % |
9 | Азербайджанці | 793 | 0,07 % |
10 | Поляки | 556 | 0,04 % |
11 | Інші | 4 795 | 0,43 % |
Разом | 1 125 704 | 100,00 % |
Найбільші населені пункти[ред. • ред. код]
за даними Держкомстату[6][7] |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Злочинність[ред. • ред. код]
Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 106,1 злочинів, з них 41,4 тяжких та особливо тяжких.[8]
Обласна влада[ред. • ред. код]
Керівники Кіровоградщини[ред. • ред. код]
Голови облвиконкому:
- 1939—1941 Іщенко Віталій Павлович
- 1944—1949 Іщенко Віталій Павлович
- 1949—1953 Комяхов Василь Григорович
- 1953—1963 Турбай Григорій Автономович
- 1963—1964 Турбай Григорій Автономович (голова сільського ОВК)
- 1963—1964 Кравченко Леонід Гаврилович (голова промислового ОВК)
- 1964—1965 Кириченко Микола Карпович
- 1965—1975 Кошевський Петро Сидорович
- 1975—1980 Максименко Дмитро Павлович
- 1980—1990 Желіба Володимир Іванович
- 1990—1991 Сухомлин Микола Олексійович
- 1991—1992 Желіба Володимир Іванович
- 1992—1995 Сухомлин Микола Олексійович
Голови ОДА:
- 07.07.1995—17.09.1996 Сухомлин Микола Олексійович
- 22.09.1996—02.10.1998 Громовий Михайло Пилипович
- 02.10.1998—02.02.1999 Башкіров Михайло Володимирович
- 08.02.1999—03.11.1999 Кальченко Валерій Михайлович
- 03.11.1999—15.07.2003 Моцний Василь Кузьмович
- 15.07.2003—05.03.2004 Черновол Михайло Іванович
- 05.03.2004—27.01.2005 Компанієць Василь Олександрович
- 27.01.2005—03.05.2006 Зейналов Едуард Джангірович
- 04.05.2006—03.08.2006 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
- 03.08.2006—01.11.2007 Черниш Вадим Олегович
- 01.11.2007—12.12.2007 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
- 12.12.2007—27.06.2009 Моцний Василь Кузьмович
- 22.09.2009—06.04.2010 Мовчан Володимир Петрович[9]
- 06.04.2010—09.01.2013 Ларін Сергій Миколайович[10]
- 09.01.2013—2.03.2014 Ніколаєнко Андрій Іванович[11]
- 2.03.2014—16.09.2014 Петік Олександр Владиславович
- з 16.09.2014 Кузьменко Сергій Анатолійович
Перші Секретарі обласного комітету КП(б)У:
- 1939—1940 Мірошкін Олександр Якимович
- 1940—1941 і 1943—1946 Горенков Федір Степанович
- 1946—1949 Петров Григорій Гаврилович
- 1949—1950 Стоянцев Олексій Андрійович
- 1950—1952 Позаненко Василь Васильович
- 1952—1954 Найдек Леонтій Іванович
Перші Секретарі обласного комітету КПУ:
- 1954—1955 Найдек Леонтій Іванович
- 1955—1963 Мартинов Федір Гнатович
- 1963—1964 Кириченко Микола Карпович
- 1964—1965 Дорошенко Петро Омелянович
- 1965—1967 Кириченко Микола Карпович
- 1967—1982 Кобильчак Михайло Митрофанович
- 1982—1990 Самілик Микола Гнатович
- 1990—1991 Мармазов Євген Васильович
Голови Обласної Ради народних депутатів:
- 1990—1992 Желіба Володимир Іванович
- лютий—березень 1992 Сухомлин Микола Олексійович
- 1992—1994 Долиняк Володимир Андрійович
- 1994—1999 Сухомлин Микола Олексійович
- 1999—2006 Сибірцев Василь Іванович
- 2006-2010 Сухомлин Микола Олексійович
- 2010-2014 Ковальчук Микола Михайлович
- з 23.02.2014 Чорноіваненко Олександр Анатолійович.
Економіка[ред. • ред. код]
Кіровоградська область по структурі економіки є аграрно-індустріальною.
У структурі валового випуску продукції займають:
- сільське господарство — 32,1 %
- промисловість — 28,1 %
- транспорт і зв'язок — 11,6 %
- житлово-комунальне господарство — 5,1 %
- інші галузі матеріального і нематеріального виробництва — 23,1 %
Промисловість[ред. • ред. код]
Дивись статтю Промисловість Кіровоградської області
У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 254 промислові підприємства, функціонує 455 малих промислових підприємств.
Сільське господарство[ред. • ред. код]
Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73 %, тваринництва — 27 %.
Основні зернові культури, що вирощуються в області, — озима пшениця, ячмінь, соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.
У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.
Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.
Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику — 10 %, зернових і зернобобових — 6,7 %, цукровому буряку (фабричному) — 5,2 %, м'ясу — 3,0 %, молоку — близько 2,8 %.
Розведенням племінних коней займаються 2 кінні заводи і 2 племінні ферми. Основні породи, що розводяться у кінзаводах і племфермах — чистокровна верхова і українська верхова.
Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них — 21,2 тис. га міжгосподарських систем
Транспорт і зв'язок[ред. • ред. код]
Основні залізничні вузли — Знам'янка, Помічна, Гайворон, Долинська. Розвинений автотранспорт. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ). Авіалінії з'єднують Кропивницький із великими містами України.
Соціально-гуманітарна сфера[ред. • ред. код]
Освіта і наука[ред. • ред. код]
У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації.
У 2000 р. в області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 — дослідники. Всього чисельність фахівців становить 0,5 тис. осіб, із них із науковим ступенем докторів наук — 17 осіб і кандидатів наук — 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 0,2 тис. осіб, із них 22 доктори і 58 кандидатів наук. В області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.
Фінансування наукових та науково-технічних робіт становить 3,4 млн грн, у тому числі за рахунок держбюджету — 1,2, власних коштів — 0,9, коштів замовника — 1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн грн (у фактичних цінах), основна частина яких — — це науково-технічні розробки (2,7 млн грн). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги становлять відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.
Наука та освіта Кіровоградщини, список сайтів
Вищі навчальні заклади області[ред. • ред. код]
Державні[ред. • ред. код]
- Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. К. Винниченка
- Державна льотна академія України
- Центральноукраїнський національний технічний університет (ЦНТУ)
- Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ (КірЮІ ХНУВС)
Недержавні[ред. • ред. код]
- Кіровоградський інститут комерції
- Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна академія»
Культура[ред. • ред. код]
Дивись статтю Культура Кіровоградської області
Культура та мистецтво Кіровоградщини, список сайтів
- Обласний Академічний музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького
- Ляльковий театр
- Аматорський студентський театр «Резонанс»
- Аматорський англомовний театр «The Little Globe Theatre»
- Кіровоградська обласна філармонія (сайт філармонії)
- Академічний театр музики пісні і танцю «Зоряни» (сайт «Зорян»)
- Кіровоградський обласний художній музей (сайт музею)
Релігія[ред. • ред. код]
Основною релігійною конфесією на території області є християнство, що з'явилося тут, вірогідно, ще в часи Київської Русі.
Православ'я[ред. • ред. код]
Православ'я на території сучасної Кіровоградської області остаточно закріпили запорізькі козаки, що ревно захищали свою віру, зводили і прикрашали православні храми. Після входження цих територій до Російської Імперії та юрисдикційного перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, на території Новослобідського козацького полку була зведена фортеця святої Єлисавети. В околицях фортеці стали селитися переселенці — більшість з яких були православними або старообрядцями. Згодом фортеця перетворилася на місто Єлисаветград. До 1757 року територія області відносилася до Київської митрополії, потім переважно до Переяславської єпархії, а з 1775 до Словенської (згодом названа Катеринославською) єпархії. Із 1796 року ці землі увійшли до складу Херсонської єпархії. У 1880 році при Херсонській єпархії було відкрито Єлисаветградське вікаріатство. Після революції, Православ'я в регіоні, як і всюди в Україні, зазнало великих гонінь, через це було вбито і заслано безліч віруючих, священиків і єпископів. У 1942–1944 роках існувала Єлисаветградська єпархія Української автокефальної православної церкви. 1947 року було створено Кіровоградську єпархію Українського екзархату Російської православної церкви, що з 1991 року стала єпархією Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року вона стала відповідати межам області, а в 2007 східні райони області були виділені в окрему Олександрійську єпархію. Згодом була також створена Кіровоградська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.
Станом на 1 січня 2009 року в області Українська православна церква (Московського патріархату) мала дві єпархії, де налічувала 212 парафій та 2 монастирі з 28 ченцями і черницями, 175 священнослужителів, 28 недільних шкіл та 7 періодичних видань. Українська православна церква Київського патріархату мала одну єпархію із 72 парафіями, одним монастирем без ченців, 23 священнослужителя, 5 недільних шкіл та 2 періодичні видання. Українська автокефальна православна церква мала 10 парафій та 4 священнослужителя. Старообрядці мали 4 громади та 2 священнослужителя. Інша православні релігійні організації — 3 громади і 3 священнослужителя[12].
Протестантизм[ред. • ред. код]
Станом на 1 січня 2009 року в області були найпоширеніші такі протестантські організації:
- Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів — 1 управління, 92 громади, 2 місії, 50 недільних шкіл, 94 священнослужителя.
- Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п'ятидесятників — 1 управління, 53 громади, 1 місія, 15 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 60 священнослужителів.
- Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня — 26 громад, 8 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 27 священнослужителів.[12]
Католицизм[ред. • ред. код]
1 січня 2009 року в області налічувалося 4 громади і 3 священнослужителі Греко-католицької церкви та 3 громади, 1 недільна школа і 4 священнослужителі Римо-католицької церкви.[12]
Інші релігії[ред. • ред. код]
В області діють громади й інших релігій: юдейські, мусульманські тощо.
Туризм[ред. • ред. код]
Туризм у Кіровоградській області поки що розвинений слабо. Але завдяки зручному географічному положенню (у центрі України), гарним кліматом, значному рекреаційному потенціалу, можна сподівати на стрімкий розвиток туризму.
На 2010 рік в області було 18 готелів, із зальною кількістю номерів 859[13]
Найцікавіші об'єкти туризму:
- Залишки укріплень Чорноліського городища VII ст. до н. е.;
- Фортеця святої Єлисавети XVIII ст.;
- Комплекс кавалерійського юнкерського училища XIX ст.;
- Свято-Покровська церква 1849 р.;
- Грецько-Володимирська церква (Кафедральний Собор) XIX ст.;
- Хрестовоздвиженська церква — усипальниця Раєвських 1833—1855 р.;
- Комплекс лікарні Св. Анни Червоного Хреста — неоросійський стиль XIX-ХХ ст.;
- Краєзнавчий музей в обласному центрі — приватний будинок у стилі модерн 1885—1905 рр.;
- Синагога в обласному центрі XIX ст.;
- Колишня гімназія 1891—1898 рр.;
- Міська лікарня в Новомиргороді 1910—1913 рр.;
- Театр XIX ст. в обласному центрі;
- Свято-Вознесенська церква в Бобринці 1898—1912 рр.;
- Свято-Миколаївська церква в Бобринці 1853—1873 рр.;
- Онуфріївський парк XVIII ст.
Відомі люди[ред. • ред. код]
В області народились[ред. • ред. код]
- Сердюк Анатолій Григорович (1939) — відомий вчений та педагог, професор, член-кореспондент НААН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Маринич Олександр Мефодійович (1920) — географ-геоморфолог, член-кореспондент НАН України.
- Авдієвський Анатолій Тимофійович (1933) — хоровий диригент, композитор, народний артист СРСР (1983)
- Пестушко Костянтин Юрійович (псевдонім Кость Степовий-Блакитний; 1898—1921) — військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.
- Бондаренко Віталій Михайлович (1948) — доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Горячко Сергій — український військовий та громадський діяч, учасник бою під Крутами 1918 р.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ За даними Кіровоградського обласного управління меліорації і водного господарства
- ↑ Деревья Кировограда и области (рос.)
- ↑ Верменич Я. В. Кіровоградська область / Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 331. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- ↑ Тетяна ЮЛЬСЬКА А тепер — човен // «Вечірня газета», 2004
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21.(рос.)
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2016 по січень 2017 року
- ↑ МВС УКРАЇНИ.
- ↑ Згідно з Указом Президента України від 17 вересня 2009 року № 757, з 22 вересня Мовчан Володимир Петрович приступив до виконання повноважень голови Кіровоградської обласної державної адміністрації
- ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2010/04/6/4914770/
- ↑ http://www.president.gov.ua/documents/15306.html
- ↑ а б в Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2009 року.
- ↑ http://www.kr.ukrstat.gov.ua/stat_inf_rik_turizm.htm
Джерела та література[ред. • ред. код]
- М. М. Кір'янов, І. А. Козир, А. І. Кривульченко, В. М. Мирза-Сіденко, Л. Л. Семенюк, О. В. Чорний. Кіровоградська область // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. : іл. — ISBN 978-966-02-6472-4.
Література[ред. • ред. код]
- Бурдиян Борис Гаврилович. Там, на нехоженых тропинках. Краеведческие очерки. — Днепропетровск : «Промінь», 1987. — 112 с. — 20 000 прим. (рос.)
- Літературний словник Кіровоградщини / Авт.-упоряд. Л. Куценко; Кіровоградська організація Спілки письменників України. — Кіровоград, 1995. — 126 с.
- Матівос Юрій Миколайович, Сандул Валентин Олексійович. Туристські маршрути Кіровоградшини. Путівник. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1978. — 80 с. — 23 000 прим.
Посилання[ред. • ред. код]
- Каталог кіровоградських сайтів
- Каталог Кіровоградських підприємств
- Кіровоградські новини
- Кіровоградська область
- Природа Кіровоградської області
- Кіровоградська область в Open Directory Project
- Автомобільні номери Кіровоградської області УРСР
![]() |
![]() |
|
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|
|
|