Відмінності між версіями «Кістяковський Богдан Олександрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Література)
(Література)
 
(Не показані 7 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 20: Рядок 20:
 
| сайт =
 
| сайт =
 
}}
 
}}
'''Богда́н (Федір) Олекса́ндрович Кістяко́вський ''' ({{ДН|16|11|1868|4}}, [[Київ]] — {{ДС|16|4|1920}}, [[Єкатеринодар]]) — [[правознавець]], [[громадський діяч]], український [[філософ]] права і [[соціолог]] [[неокантіанство|неокантіанської]] орієнтації, один з організаторів [[Академія наук України|Академії наук України]].
+
'''Богда́н (Федір) Олекса́ндрович Кістяко́вський ''' ({{ДН|16|11|1868|4}}, [[Київ]] — {{ДС|16|4|1920}}, [[Єкатеринодар]]) — український [[правознавець]], [[громадський діяч]], український [[філософ]] права і [[соціолог]] [[неокантіанство|неокантіанської]] орієнтації, один з організаторів [[Академія наук України|Академії наук України]].
   
 
Наукові праці присвячені теорії права і соціології. Писав на політичні теми в російських журналах: обороняв правопорядок і демократичні принципи, обстоював конечність конституції, критикував «убожество правової свідомости» російської інтелігенції<ref>''[[Демкович-Добрянський Михайло|М.Демкович-Добрянський.]]'' [http://web.archive.org/20071109154546/www.geocities.com/dir88de/bibl_ukrayinarus/ukr490.html Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму]</ref>. Завзятий драгомановець<ref>За Д. Дорошенком</ref>. За гетьманської держави член юридичної комісії для громадянства.
 
Наукові праці присвячені теорії права і соціології. Писав на політичні теми в російських журналах: обороняв правопорядок і демократичні принципи, обстоював конечність конституції, критикував «убожество правової свідомости» російської інтелігенції<ref>''[[Демкович-Добрянський Михайло|М.Демкович-Добрянський.]]'' [http://web.archive.org/20071109154546/www.geocities.com/dir88de/bibl_ukrayinarus/ukr490.html Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму]</ref>. Завзятий драгомановець<ref>За Д. Дорошенком</ref>. За гетьманської держави член юридичної комісії для громадянства.
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Богдан Кістяковський народився {{дата народження|16|11|1868|4}} у [[Київ|Києві]] в родині професора Київського університету, юриста, криміналіста і керівника українського національного руху [[Кістяковський Олександр Федорович|Олександра Федоровича Кистяківського]]. Рід [[Кістяковські|Кістяковських]] (із Чернігівщини) дав українській науці кількох великих учених.
+
Богдан Кістяковський народився {{дата народження|16|11|1868|4}} у [[Київ|Києві]] в родині професора Київського університету, юриста, криміналіста і керівника українського національного руху [[Кістяковський Олександр Федорович|Олександра Федоровича Кістяківського]]. Рід [[Кістяковські|Кістяковських]] (із Чернігівщини) дав українській науці кількох великих учених.
Навчався в 2 Київській гімназії, з якої був виключений за організацію гуртка по вивченню забороненої української мови та літератури.
+
Навчався в 2 Київській гімназії, з якої був виключений за організацію гуртка по вивченню забороненої української мови та літератури.
 
Гурток «саморозвитку», що діяв, як зазначалося в документах, «с недозволеной целью, без ведома и разрешения гимназического начальства».
 
Гурток «саморозвитку», що діяв, як зазначалося в документах, «с недозволеной целью, без ведома и разрешения гимназического начальства».
В 1888 році склав іспит на атестат зрілості в Рівенській Олександрійській гімназії.
+
В 1888 році склав іспит на атестат зрілості в Рівенській Олександрійській гімназії.
 
Того ж року вступив до Університету св.. Володимира у Києві на історико-філософський факультет.
 
Того ж року вступив до Університету св.. Володимира у Києві на історико-філософський факультет.
Влітку 1889 року виїхав до австрійської Галичини для зустрічі з лідером українського національного руху М. Драгомановим.
+
Влітку 1889 року виїхав до австрійської Галичини для зустрічі з лідером українського національного руху М. Драгомановим.
Запідозрений в шпигунстві, заарештований австрійською владою і висланий з Галичини, а по приїзді до Києва заарештований російською владою за переписку з емігрантами-революціонерами,
+
Запідозрений в шпигунстві, заарештований австрійською владою і висланий з Галичини, а по приїзді до Києва заарештований російською владою за переписку з емігрантами-революціонерами, збереження й розповсюдження нелегальної літератури, організацію підпільних гуртків. Був виключений з університету на початку 1890 року.
збереження й розповсюдження нелегальної літератури, організацію підпільних гуртків. Був виключений з університету на початку 1890 року.
 
 
Згодом він перевівся до Харківського університету, але також виключений з нього за участь у студентських виступах.
 
Згодом він перевівся до Харківського університету, але також виключений з нього за участь у студентських виступах.
У серпні 1890 р. йому вдається вступити на [[Юридичний факультет Тартуського університету|юридичний факультет Дерптського (Тартуського) університету]]. Він встановлює зв'язок з польськими марксистами, прилучається до гуртка петербурзьких марксистів на чолі з П.Струве.
+
У серпні 1890&nbsp;р. йому вдається вступити на [[Юридичний факультет Тартуського університету|юридичний факультет Дерптського (Тартуського) університету]]. Він встановлює зв'язок з польськими марксистами, прилучається до гуртка петербурзьких марксистів на чолі з П.Струве.
Богдан Кістяківський перекладає на українську мову соціал-демократичну літературу, організовує марксистські гуртки в Києві серед учнів та студентської молоді, куди ввійшли А. Луначарський, м. Бердяєв.
+
Богдан Кістяківський перекладає на українську мову соціал-демократичну літературу, організовує марксистські гуртки в Києві серед учнів та студентської молоді, куди ввійшли А. Луначарський, м. Бердяєв.
 
У вересні 1892 року знов заарештований, виключений з університету та висланий під негласний нагляд до Любави.
 
У вересні 1892 року знов заарештований, виключений з університету та висланий під негласний нагляд до Любави.
 
В січні 1895 року виїхав за кордон. Навчався в Берлінському університеті на філософському факультеті під керівництвом Зіммеля.
 
В січні 1895 року виїхав за кордон. Навчався в Берлінському університеті на філософському факультеті під керівництвом Зіммеля.
 
Влітку 1897 відбував семінари Віндельбанда, Ціглера, Кнаппе в Страсбурзькому університеті, переїхавши сюди з Парижа, де весною навчався в тамтешньому університеті.
 
Влітку 1897 відбував семінари Віндельбанда, Ціглера, Кнаппе в Страсбурзькому університеті, переїхавши сюди з Парижа, де весною навчався в тамтешньому університеті.
 
1898 року в Страсбурзі захистив докторську дисертацію «Суспільство та індивідуальність», яка дістала високу оцінку в німецькій філософській літературі.
 
1898 року в Страсбурзі захистив докторську дисертацію «Суспільство та індивідуальність», яка дістала високу оцінку в німецькій філософській літературі.
Повернувшись до Петербурга,співробітничав у журналах «Жизнь»,»Мир божий», виступаючи з аналізом основних категорій моральної оцінки суспільних явищ, що поставило його поза
+
Повернувшись до Петербурга, співробітничав у журналах «Жизнь», «Мир божий», виступаючи з аналізом основних категорій моральної оцінки суспільних явищ, що поставило його поза
 
«класовою доктриною соціал-демократії» й зумовило перехід на позиції «критичного напрямку».
 
«класовою доктриною соціал-демократії» й зумовило перехід на позиції «критичного напрямку».
Восени 1900 року після вислання з столиці оселяється під Києвом, а вже наступного року навчається в Гейдельберзькому університеті в семінарії Еллінека, бере участь
+
Восени 1900 року після вислання з столиці оселяється під Києвом, а вже наступного року навчається в Гейдельберзькому університеті в семінарії Еллінека, бере участь
 
в створених П.Струве журналах «Освобождение», «Проблемы идеализма».
 
в створених П.Струве журналах «Освобождение», «Проблемы идеализма».
Восени 1902 року повертається до Росії, проживає у Вологді,, а весною та влітку 1903 в Німеччині.
+
Восени 1902 року повертається до Росії, проживає у Вологді,, а весною та влітку 1903&nbsp;— в Німеччині.
У 1903-1904 роках бере участь в установчому з’їзді «Союза Освобождения», очолює разом з М.Бердяєвим та С.Булгаковим його київський відділок.
+
У 1903—1904 роках бере участь в установчому з'їзді «Союза Освобождения», очолює разом з М.Бердяєвим та С.Булгаковим його київський відділок.
Член партії кадетів від дня її заснування.
+
Член партії кадетів від дня її заснування.
Зиму 1905 -1906 років провів у Гейдельберзі, завершив там розпочате П.Струве видання творів М.Драгоманова.Був консультантом М.Вебера щодо написання праці про політичні партії Росії.
+
Зиму 1905—1906 років провів у Гейдельберзі, завершив там розпочате П.Струве видання творів М.Драгоманова. Був консультантом М.Вебера щодо написання праці про політичні партії Росії.
Повернувшись до Росії співробітничав в журналах «Свобода и культура», «Русская мысль», «Вопросы философии и психологи»,
+
Повернувшись до Росії співробітничав в журналах «Свобода и культура», «Русская мысль», «Вопросы философии и психологи», в газетах «Дума», «Право», був редактором журналу «Критическое обозрение» (1907—1908&nbsp;рр.).
в газетах «Дума», «Право», був редактором журналу «Критическое обозрение» (1907-1908 рр.).
 
 
Читав курс адміністративного права в Московському комерційному інституті. 1909 року стає приват-доцентом юридичного факультету Московського університету.1910-1911 роки провів у Мюнхені.
 
Читав курс адміністративного права в Московському комерційному інституті. 1909 року стає приват-доцентом юридичного факультету Московського університету.1910-1911 роки провів у Мюнхені.
Повернувшись до Москви, на знак протесту проти відміни університетської автономії залишив університет, перейшов читати лекції з філософії права до Ярославського демидівського ліцею.
+
Повернувшись до Москви, на знак протесту проти відміни університетської автономії залишив університет, перейшов читати лекції з філософії права до Ярославського демидівського ліцею.
 
В цей час цілковито розриває з П.Струве, який обстоював ідею «Великої Росії», заперечував право народу на самоврядування.
 
В цей час цілковито розриває з П.Струве, який обстоював ідею «Великої Росії», заперечував право народу на самоврядування.
Від січня 1914 року приватний доцент Московського комерційного інституту. Численні наукові праці принесли йому визнання, як серед правознавців, так і серед філософів.
+
Від січня 1914 року&nbsp;— приватний доцент Московського комерційного інституту. Численні наукові праці принесли йому визнання, як серед правознавців, так і серед філософів.
У лютому 1917 року, оминаючи ступінь магістра,захистив у Харківському університеті дисертацію на ступінь доктора державного права.
+
У лютому 1917 року, оминаючи ступінь магістра, захистив у Харківському університеті дисертацію на ступінь доктора державного права.
У травні 1917 року обраний ординарним професором спочатку Московського комерційного інституту, а через декілька днів і Київського університету.
+
У травні 1917 року обраний ординарним професором спочатку Московського комерційного інституту, а через декілька днів&nbsp;— і Київського університету.
Відтоді постійно жив у Києві. Викладав у Київському університеті та в приватному Київському юридичному інституті, а також у новоствореному [[Український народний університет|Українському народному університеті]] в Києві :
+
Відтоді постійно жив у Києві. Викладав у Київському університеті та в приватному Київському юридичному інституті, а також у новоствореному [[Український народний університет|Українському народному університеті]] в Києві: з березня 1918 року&nbsp;— професор, з березня 1919 року&nbsp;— декан юридичного факультету.
з березня 1918 року – професор, з березня 1919 року – декан юридичного факультету.
 
 
Співпрацював з М.Василенком і В.Вернадським у здійсненні реформи вищої освіти і наукових установ в Україні.
 
Співпрацював з М.Василенком і В.Вернадським у здійсненні реформи вищої освіти і наукових установ в Україні.
В січні 1919 року обраний позаштатним академіком ВУАН по кафедрі державного адміністративного і міжнародного права, а в березні 1919 року штатним академіком по кафедрі соціології.
+
В січні 1919 року обраний позаштатним академіком ВУАН по кафедрі державного адміністративного і міжнародного права, а в березні 1919 року&nbsp;— штатним академіком по кафедрі соціології.
В академії входив до складк Комісії ВУАН для виучування звичаєвого права, Комісії ВУАН для виучування історії західно-руського та українського права, правничо-термінологічної комісії та інших установ.
+
В академії входив до складу Комісії ВУАН для виучування звичаєвого права, Комісії ВУАН для виучування історії західно-руського та українського права, правничо-термінологічної комісії та інших установ.
 
Тяжко захворів, і під час операції у Єкатиренодарі помер 16 квітня 1920 року. Там він і похований.
 
Тяжко захворів, і під час операції у Єкатиренодарі помер 16 квітня 1920 року. Там він і похований.
Як учений і громадський діяч перебував під впливом Б.Антоновича та ідей М.Драгоманова, І.Франка, М.Павличенка. Брав безпосередню участь у створенні багатьох, опозиційних владі,
+
Як учений і громадський діяч перебував під впливом Б.Антоновича та ідей М.Драгоманова, І.Франка, М.Павличенка. Брав безпосередню участь у створенні багатьох, опозиційних владі, демократичних організацій, був помітною постаттю в соціал-демократичному та ліво ліберальному русі.
 
В останні роки свого життя він готував до друку працю «Право та науки про право. Методологічний вступ до філософії права.», яку назвав своєю головною книгою і яка мала підвести підсумки наукових дискусій початку XX століття.
демократичних організацій, був помітною постаттю в соціал-демократичному та ліво ліберальному русі.
 
 
Вважається, що єдиний рукопис книги було знищено пожежею в Ярославській друкарні 1918 року під час повстання, тому лише маленький фрагмент книги побачив світ.
В останні роки свого життя він готував до друку працю «Право та науки про право.Методологічний вступ до філософії права.»,яку назвав своєю головною книгою і яка мала підвести підсумки наукових дискусій початку XX століття.
 
Вважається, що єдиний рукопис книги було знищено пожежею в Ярославській друкарні 1918 року під час повстання,тому лише маленький фрагмент книги побачив світ.
 
   
 
== Родина ==
 
== Родина ==
Дружина&nbsp;— Марія Беренштам. Була приятелькою [[Крупська Надія Костянтинівна|Надії Крупської]] <ref>Мотовилова С. Минувшее // Новый мир. 1963. № 12.</ref>.
+
Дружина&nbsp;— [[Беренштам-Кістяківська Марія Вільямівна|Марія Беренштам]]. Була приятелькою [[Крупська Надія Костянтинівна|Надії Крупської]]<ref>Мотовилова С. Минувшее // Новый мир. 1963. №&nbsp;12.</ref>.
   
 
Сини:
 
Сини:
* [[Кістяківський Георгій Богданович|Георгій (Джордж)]] (1900–1982)&nbsp;— американський фізик та хімік, професор [[Гарвардський університет|Гарвардського університету]], член [[Американська Академія наук|Американської Академії наук]], учасник [[Мангетенський проект|«Мангетенського проекту»]], науковий дорадник уряду президента США Двайта [[Ейзенгавер]]а;
+
* [[Кістяківський Георгій Богданович|Георгій (Джордж)]] (1900—1982)&nbsp;— американський фізик та хімік, професор [[Гарвардський університет|Гарвардського університету]], член [[Американська Академія наук|Американської Академії наук]], учасник [[Мангетенський проект|«Мангетенського проекту»]], науковий дорадник уряду президента США Двайта [[Ейзенгавер]]а;
* [[Кістяківський Олександр Богданович|Олександр]] (1904–1983)&nbsp;— український зоолог, орнітолог та зоогеограф, професор [[Київський університет|Київського]] університету.
+
* [[Кістяківський Олександр Богданович|Олександр]] (1904—1983)&nbsp;— український зоолог, орнітолог та зоогеограф, професор [[Київський університет|Київського]] університету.
   
 
== Внесок до теорії права ==
 
== Внесок до теорії права ==
Рядок 92: Рядок 88:
 
Кістяківського вважають родоначальником марксизму в Україні. Він вважав, що марксизм цінний не як система матеріалістичної метафізики, не як теорія історії, а як набір методологічних принципів для суспільних наук.
 
Кістяківського вважають родоначальником марксизму в Україні. Він вважав, що марксизм цінний не як система матеріалістичної метафізики, не як теорія історії, а як набір методологічних принципів для суспільних наук.
   
Невід’ємною частиною теорії права Б.Кістяківського є його концепція правової держави. Держава є правовою організацією народу, яка цілком володіє власною, самостійною і ні від чого не залежною владою.
+
Невід'ємною частиною теорії права Б.Кістяківського є його концепція правової держави. Держава&nbsp;— є правовою організацією народу, яка цілком володіє власною, самостійною і ні від чого не залежною владою.
Всі культурні людства жили й живуть у державних одиницях, де людина й держава це два поняття, що взаємодоповнюють один одного, через що культурна людина не мислиться без держави.
+
Всі культурні людства жили й живуть у державних одиницях, де людина й держава&nbsp;— це два поняття, що взаємодоповнюють один одного, через що культурна людина не мислиться без держави.
Кістяківський негативно ставився до уявлень про державу як безжалісного деспота, як організацію економічно сильних і багатих для подавлення економічно слабких і бідних.
+
Кістяківський негативно ставився до уявлень про державу як безжалісного деспота, як організацію економічно сильних і багатих для подавлення економічно слабких і бідних.
 
Справжнє завдання держави він вбачав у здійсненні солідарних інтересів людей.
 
Справжнє завдання держави він вбачав у здійсненні солідарних інтересів людей.
   
Кістяківський вимагав чітко розрізняти поняття «суверенітету», або верховенства народу та «самодержавності народу», попереджував, що ототожнення їх може повернутися автократією, або самовладністю народу,
+
Кістяківський вимагав чітко розрізняти поняття «суверенітету», або верховенства народу та «самодержавності народу», попереджував, що ототожнення їх може повернутися автократією, або самовладністю народу, деспотизм якого страшніший деспотизму однієї особи.
 
Ідеї необмежного народовладдя протиставляв принцип народного суверенітету: зв'язку державної влади в правовому суспільстві з народом, участі його в організації державної влади шляхом виборів на основі всезагального рівного виборчого права, створення державних закладів через народне представництво.
деспотизм якого страшніший деспотизму однієї особи.
 
 
Тільки при підтримці народу й в опорі на нього державно влада в правовій державі залишається владою, зберігає соє власне й самостійне значення, створюючи відому єдність з народом.
Ідеї необмежного народовладдя протиставляв принцип народного суверенітету : зв’язку державної влади в правовому суспільстві з народом, участі його в організації державної влади шляхом виборів на основі всезагального рівного виборчого права, створення державних закладів через народне представництво.
 
Тільки при підтримці народу й в опорі на нього державно влада в правовій державі залишається владою, зберігає соє власне й самостійне значення, створюючи відому єдність з народом.
 
 
Єдність влади з народом завжди залишається основною метою і основним прагненням усякої правової держави.
 
Єдність влади з народом завжди залишається основною метою і основним прагненням усякої правової держави.
   
Кістяківський закликав до підвищення рівня правосвідомості серед народу, переконання в його більшій повазі до закону, своїх та чужих прав, посилення почуття відповідальності, визнання важливості
+
Кістяківський закликав до підвищення рівня правосвідомості серед народу, переконання в його більшій повазі до закону, своїх та чужих прав, посилення почуття відповідальності, визнання важливості
загальнодержавних і загальнонародних інтересів, посилення громадської і соціальної свідомості, а найголовніше національної солідарності.
+
загальнодержавних і загальнонародних інтересів, посилення громадської і соціальної свідомості, а найголовніше&nbsp;— національної солідарності.
   
 
== Праці ==
 
== Праці ==
Рядок 110: Рядок 105:
   
 
* Gesellschaft und Einzelwesen. Eine methodologische Studie (Берлін, 1899; докторська дисертація)
 
* Gesellschaft und Einzelwesen. Eine methodologische Studie (Берлін, 1899; докторська дисертація)
** [http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2005/06/24/0000214093/14_Klassiki_sotsiologii_Kistyakovskij.pdf Общество и индивид] // Социологические исследования. 1996. №&nbsp;2. С. 103–115. / Пер. Е.&nbsp;М.&nbsp;Довгань.
+
** [http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2005/06/24/0000214093/14_Klassiki_sotsiologii_Kistyakovskij.pdf Общество и индивид] // Социологические исследования. 1996. №&nbsp;2. С. 103—115. / Пер. Е.&nbsp;М.&nbsp;Довгань.
 
* Идея равенства с социологической точки зрения // Мир Божий. 1900, №&nbsp;4
 
* Идея равенства с социологической точки зрения // Мир Божий. 1900, №&nbsp;4
 
* Категория необходимости и справедливости при исследовании социальных явлений // Жизнь. 1900, №&nbsp;5-6
 
* Категория необходимости и справедливости при исследовании социальных явлений // Жизнь. 1900, №&nbsp;5-6
Рядок 125: Рядок 120:
 
* Непрерывность правового порядка // Юридический вестник. 1917, кн. 17
 
* Непрерывность правового порядка // Юридический вестник. 1917, кн. 17
 
* Методология и её значение для социальных наук и юриспруденции // Юридический вестник. 1917, кн. 18
 
* Методология и её значение для социальных наук и юриспруденции // Юридический вестник. 1917, кн. 18
  +
  +
== Вшанування пам'яті ==
  +
[[16 листопада]] [[2018]] року на державному рівні в Україні відзначається пам’ятна дата – 150 років з дня народження Богдана Кістяківського (1868-1920), правознавця, громадського діяча, філософа.<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2287-19 Постанова Верховної Ради України від 08.02.2018 р. № 2287-VIII «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році»]</ref>
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
  +
 
== Джерела та література ==
 
== Джерела та література ==
* ''І. Б. Усенко''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kistyakivsky_B Кістяківський Богдан Олександрович] // {{ЕІУ|4|334}}
+
* ''І.&nbsp;Б.&nbsp;Усенко''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kistyakivsky_B Кістяківський Богдан Олександрович] // {{ЕІУ|4|334}}
* ''І. Б. Усенко''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7092 Кістяківський Богдан Олександрович] // {{ЕСУ}}
+
* ''І.&nbsp;Б.&nbsp;Усенко''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7092 Кістяківський Богдан Олександрович] // {{ЕСУ}}
* ''[[Демкович-Добрянський Михайло|М.Демкович-Добрянський.]]'' [http://web.archive.org/20071109154546/www.geocities.com/dir88de/bibl_ukrayinarus/ukr490.html Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму] — Львів-Краків-Париж: Вид. спілка «Просвіта», 1993.&nbsp;— С.95-170.
+
* ''[[Демкович-Добрянський Михайло|М.Демкович-Добрянський.]]'' [http://web.archive.org/20071109154546/www.geocities.com/dir88de/bibl_ukrayinarus/ukr490.html Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму]&nbsp;— Львів-Краків-Париж: Вид. спілка «Просвіта», 1993.&nbsp;— С.95-170.
 
* [http://www.uniyar.ac.ru/index.php/Кистяковский_Богдан_Александрович Кистяковский Богдан Александрович]. ''ЯрГУ им. П.&nbsp;Г.&nbsp;Демидова''
 
* [http://www.uniyar.ac.ru/index.php/Кистяковский_Богдан_Александрович Кистяковский Богдан Александрович]. ''ЯрГУ им. П.&nbsp;Г.&nbsp;Демидова''
 
* ''Абушенко В. Л.'' [http://slovari.yandex.ru/dict/sociology/article/soc/soc-0474.htm?text=%D0%9A%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%20%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%20%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&stpar1=1.2.1 Кистяковский Богдан Александрович] // Социология: Энциклопедия / Сост. А.&nbsp;А.&nbsp;Грицанов, В.&nbsp;Л.&nbsp;Абушенко, Г.&nbsp;М.&nbsp;Евелькин, Г.&nbsp;Н.&nbsp;Соколова, О.&nbsp;В.&nbsp;Терещенко.&nbsp;— Мн.: Книжный Дом, 2003.&nbsp;— 1312 с.&nbsp;— (Мир энциклопедий)
 
* ''Абушенко В. Л.'' [http://slovari.yandex.ru/dict/sociology/article/soc/soc-0474.htm?text=%D0%9A%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%20%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%20%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&stpar1=1.2.1 Кистяковский Богдан Александрович] // Социология: Энциклопедия / Сост. А.&nbsp;А.&nbsp;Грицанов, В.&nbsp;Л.&nbsp;Абушенко, Г.&nbsp;М.&nbsp;Евелькин, Г.&nbsp;Н.&nbsp;Соколова, О.&nbsp;В.&nbsp;Терещенко.&nbsp;— Мн.: Книжный Дом, 2003.&nbsp;— 1312 с.&nbsp;— (Мир энциклопедий)
 
* ''Голосенко И. А.'' [http://www.soc.pu.ru/projects/gallery/kistyakov.shtml Кистяковский Богдан /Федор/ Александрович (1868 −1920)]. ''СПбГУ: Факультет социологии''
 
* ''Голосенко И. А.'' [http://www.soc.pu.ru/projects/gallery/kistyakov.shtml Кистяковский Богдан /Федор/ Александрович (1868 −1920)]. ''СПбГУ: Факультет социологии''
  +
 
=== Література ===
 
=== Література ===
  +
* Кістяківський, Богдан Олександрович // {{ФЕС}}
  +
* ''Т. Горбань''. Кістяківський Богдан Олександрович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.331 ISBN 978-966-611-818-2
 
* ''Савельев А.'' О Богдане Александровиче Кистяковском / А. Савельев // Наше наследие.&nbsp;— 1990.&nbsp;— №&nbsp;14.&nbsp;— С. 11—12.
 
* ''Савельев А.'' О Богдане Александровиче Кистяковском / А. Савельев // Наше наследие.&nbsp;— 1990.&nbsp;— №&nbsp;14.&nbsp;— С. 11—12.
* ''Кистяковский Б. А.'' В защиту права (Интеллигенция и правосознание) / Б.&nbsp;А.&nbsp;Кистяковский // Вехи: Сборник статей о русской интеллигенции.&nbsp;— М.: Правда, 1991.&nbsp;— С. 122–149.
+
* ''Кистяковский Б. А.'' В защиту права (Интеллигенция и правосознание) / Б.&nbsp;А.&nbsp;Кистяковский // Вехи: Сборник статей о русской интеллигенции.&nbsp;— М.: Правда, 1991.&nbsp;— С. 122—149.
 
* ''Василенко Н. П.'' Материалы к научной биографии Б.&nbsp;А.&nbsp;Кистяковского / Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко // Кистяковский Б.&nbsp;А.&nbsp;Философия и социология права.&nbsp;— М.: РХГИ, 1998.&nbsp;— С. 492.
 
* ''Василенко Н. П.'' Материалы к научной биографии Б.&nbsp;А.&nbsp;Кистяковского / Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко // Кистяковский Б.&nbsp;А.&nbsp;Философия и социология права.&nbsp;— М.: РХГИ, 1998.&nbsp;— С. 492.
* ''Лушникова, М. В.'' Трудовое право, теория права и гуманитарные дисциплины : жизнь и научное наследие И.&nbsp;И.&nbsp;Дитятина, Б.&nbsp;А.&nbsp;Кистяковского / М.&nbsp;В.&nbsp;Лушникова // Вестник трудового права и права социального обеспечения. Вып. 1 : Основатели ярославской школы трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени / Под ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Лушникова, М.&nbsp;В.&nbsp;Лушниковой.&nbsp;— Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2006.&nbsp;— С. 49—58.
+
* ''Лушникова, М. В.'' Трудовое право, теория права и гуманитарные дисциплины: жизнь и научное наследие И.&nbsp;И.&nbsp;Дитятина, Б.&nbsp;А.&nbsp;Кистяковского / М.&nbsp;В.&nbsp;Лушникова // Вестник трудового права и права социального обеспечения. Вып. 1 : Основатели ярославской школы трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени / Под ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Лушникова, М.&nbsp;В.&nbsp;Лушниковой.&nbsp;— Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2006.&nbsp;— С. 49—58.
 
* ''Савальский В. А.'' Основы философии права в научном идеализме. М.: Тип. Моск. Ун-та, 1908;
 
* ''Савальский В. А.'' Основы философии права в научном идеализме. М.: Тип. Моск. Ун-та, 1908;
 
* ''Покровский И. А.'' «Иррациональное» в области права // Юридический вестник. 1915. Кн. II;
 
* ''Покровский И. А.'' «Иррациональное» в области права // Юридический вестник. 1915. Кн. II;
Рядок 146: Рядок 148:
 
* Социологическая мысль в России. Л.: «Наука», 1978;
 
* Социологическая мысль в России. Л.: «Наука», 1978;
 
* ''[[Голосенко, Игорь Анатольевич|Голосенко И. А.]]'' Социология на неокантианской платформе: Б.Кистяковский и В.&nbsp;М.&nbsp;Хвостов // Российская социология. СПб.: Изд-во СПб Ун-та, 1993;
 
* ''[[Голосенко, Игорь Анатольевич|Голосенко И. А.]]'' Социология на неокантианской платформе: Б.Кистяковский и В.&nbsp;М.&nbsp;Хвостов // Российская социология. СПб.: Изд-во СПб Ун-та, 1993;
* ''[[Голосенко, Игорь Анатольевич|Голосенко И. А.]]'', Козловский В.&nbsp;В.&nbsp;История русской социологии XIX–XX вв. М.: «Онега», 1995.
+
* ''[[Голосенко, Игорь Анатольевич|Голосенко И. А.]]'', Козловский В.&nbsp;В.&nbsp;История русской социологии XIX—XX&nbsp;вв. М.: «Онега», 1995.
* Іваницька С. Г. Сергій Єфремов versus Богдан Кістяківський: полеміка навколо «політичної спадщини» Михайла Драгоманова (історіографічний аспект) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2011. — Вип. XXXI. — С. 309–319.
+
* Іваницька С.&nbsp;Г.&nbsp;Сергій Єфремов versus Богдан Кістяківський: полеміка навколо «політичної спадщини» Михайла Драгоманова (історіографічний аспект) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету.&nbsp;— 2011.&nbsp;— Вип. XXXI.&nbsp;— С. 309—319.
* М.М.Шитюк, Є.Г.Горбунов. К.Є.Горбунов, «Землі української постаті».
+
* М.&nbsp;М.&nbsp;Шитюк, Є.&nbsp;Г.&nbsp;Горбунов. К.&nbsp;Є.&nbsp;Горбунов, «Землі української постаті».
* Т.В.Щокін, В.А.Гайченко, «Видатні постаті України».
+
* Т.&nbsp;В.&nbsp;Щокін, В.&nbsp;А.&nbsp;Гайченко, «Видатні постаті України».
* І.І.Колосовська, «Хто є хто в західній та вітчизняній соціології».
+
* І.&nbsp;І.&nbsp;Колосовська, «Хто є хто в західній та вітчизняній соціології».
* С.А.Львов, «Плюралистическая теорія права Б.А.Кистяковского».
+
* С.&nbsp;А.&nbsp;Львов, «Плюралистическая теорія права Б.&nbsp;А.&nbsp;Кистяковского».
* Депенчук Л.П. Б.О.Кістяківський: життєвий шлях і філософія // Філософська і соціологічна думка. - 1992. - №1.
+
* Депенчук Л. П. Б.&nbsp;О.&nbsp;Кістяківський: життєвий шлях і філософія // Філософська і соціологічна думка.&nbsp;— 1992.&nbsp;— №&nbsp;1.
* Максимов С. Б. Кістяківський видатний український філософ пра- ва // Вісник Академії прав. наук України. 1997. - №1. С. 126 -1365.
+
* Максимов С.&nbsp;Б.&nbsp;Кістяківський&nbsp;— видатний український філософ пра- ва // Вісник Академії прав. наук України.&nbsp;— 1997.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 126—1365.
   
 
[[Категорія:Українські філософи]]
 
[[Категорія:Українські філософи]]
Рядок 159: Рядок 161:
 
[[Категорія:Науковці Російської імперії з українських земель]]
 
[[Категорія:Науковці Російської імперії з українських земель]]
 
[[Категорія:Уродженці Києва]]
 
[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Студенти Харківського університету]]
+
[[Категорія:Випускники Харківського університету]]
 
[[Категорія:Науковці Київського університету]]
 
[[Категорія:Науковці Київського університету]]
 
[[Категорія:Померли в Краснодарі]]
 
[[Категорія:Померли в Краснодарі]]

Поточна версія на 07:26, 30 травня 2018

Богдан (Федір) Олександрович Кістяківський
Богдан (Федір) Кістяківський
Богдан (Федір) Кістяківський
Народився 4 (16) листопада 1868(1868-11-16)
Київ
Помер 16 квітня 1920(1920-04-16) (51 рік)
Єкатеринодар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність соціолог
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Галузь правознавство, соціологія, філософія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Член Національна академія наук України

Богда́н (Федір) Олекса́ндрович Кістяко́вський (4 (16) листопада 1868(18681116), Київ — 16 квітня 1920, Єкатеринодар) — український правознавець, громадський діяч, український філософ права і соціолог неокантіанської орієнтації, один з організаторів Академії наук України.

Наукові праці присвячені теорії права і соціології. Писав на політичні теми в російських журналах: обороняв правопорядок і демократичні принципи, обстоював конечність конституції, критикував «убожество правової свідомости» російської інтелігенції[1]. Завзятий драгомановець[2]. За гетьманської держави член юридичної комісії для громадянства.

Біографія[ред. | ред. код]

Богдан Кістяковський народився 4 (16) листопада 1868(18681116) у Києві в родині професора Київського університету, юриста, криміналіста і керівника українського національного руху Олександра Федоровича Кістяківського. Рід Кістяковських (із Чернігівщини) дав українській науці кількох великих учених. Навчався в 2 Київській гімназії, з якої був виключений за організацію гуртка по вивченню забороненої української мови та літератури. Гурток «саморозвитку», що діяв, як зазначалося в документах, «с недозволеной целью, без ведома и разрешения гимназического начальства». В 1888 році склав іспит на атестат зрілості в Рівенській Олександрійській гімназії. Того ж року вступив до Університету св.. Володимира у Києві на історико-філософський факультет. Влітку 1889 року виїхав до австрійської Галичини для зустрічі з лідером українського національного руху М. Драгомановим. Запідозрений в шпигунстві, заарештований австрійською владою і висланий з Галичини, а по приїзді до Києва заарештований російською владою за переписку з емігрантами-революціонерами, збереження й розповсюдження нелегальної літератури, організацію підпільних гуртків. Був виключений з університету на початку 1890 року. Згодом він перевівся до Харківського університету, але також виключений з нього за участь у студентських виступах. У серпні 1890 р. йому вдається вступити на юридичний факультет Дерптського (Тартуського) університету. Він встановлює зв'язок з польськими марксистами, прилучається до гуртка петербурзьких марксистів на чолі з П.Струве. Богдан Кістяківський перекладає на українську мову соціал-демократичну літературу, організовує марксистські гуртки в Києві серед учнів та студентської молоді, куди ввійшли А. Луначарський, м. Бердяєв. У вересні 1892 року знов заарештований, виключений з університету та висланий під негласний нагляд до Любави. В січні 1895 року виїхав за кордон. Навчався в Берлінському університеті на філософському факультеті під керівництвом Зіммеля. Влітку 1897 відбував семінари Віндельбанда, Ціглера, Кнаппе в Страсбурзькому університеті, переїхавши сюди з Парижа, де весною навчався в тамтешньому університеті. 1898 року в Страсбурзі захистив докторську дисертацію «Суспільство та індивідуальність», яка дістала високу оцінку в німецькій філософській літературі. Повернувшись до Петербурга, співробітничав у журналах «Жизнь», «Мир божий», виступаючи з аналізом основних категорій моральної оцінки суспільних явищ, що поставило його поза «класовою доктриною соціал-демократії» й зумовило перехід на позиції «критичного напрямку». Восени 1900 року після вислання з столиці оселяється під Києвом, а вже наступного року навчається в Гейдельберзькому університеті в семінарії Еллінека, бере участь в створених П.Струве журналах «Освобождение», «Проблемы идеализма». Восени 1902 року повертається до Росії, проживає у Вологді,, а весною та влітку 1903 — в Німеччині. У 1903—1904 роках бере участь в установчому з'їзді «Союза Освобождения», очолює разом з М.Бердяєвим та С.Булгаковим його київський відділок. Член партії кадетів від дня її заснування. Зиму 1905—1906 років провів у Гейдельберзі, завершив там розпочате П.Струве видання творів М.Драгоманова. Був консультантом М.Вебера щодо написання праці про політичні партії Росії. Повернувшись до Росії співробітничав в журналах «Свобода и культура», «Русская мысль», «Вопросы философии и психологи», в газетах «Дума», «Право», був редактором журналу «Критическое обозрение» (1907—1908 рр.). Читав курс адміністративного права в Московському комерційному інституті. 1909 року стає приват-доцентом юридичного факультету Московського університету.1910-1911 роки провів у Мюнхені. Повернувшись до Москви, на знак протесту проти відміни університетської автономії залишив університет, перейшов читати лекції з філософії права до Ярославського демидівського ліцею. В цей час цілковито розриває з П.Струве, який обстоював ідею «Великої Росії», заперечував право народу на самоврядування. Від січня 1914 року — приватний доцент Московського комерційного інституту. Численні наукові праці принесли йому визнання, як серед правознавців, так і серед філософів. У лютому 1917 року, оминаючи ступінь магістра, захистив у Харківському університеті дисертацію на ступінь доктора державного права. У травні 1917 року обраний ординарним професором спочатку Московського комерційного інституту, а через декілька днів — і Київського університету. Відтоді постійно жив у Києві. Викладав у Київському університеті та в приватному Київському юридичному інституті, а також у новоствореному Українському народному університеті в Києві: з березня 1918 року — професор, з березня 1919 року — декан юридичного факультету. Співпрацював з М.Василенком і В.Вернадським у здійсненні реформи вищої освіти і наукових установ в Україні. В січні 1919 року обраний позаштатним академіком ВУАН по кафедрі державного адміністративного і міжнародного права, а в березні 1919 року — штатним академіком по кафедрі соціології. В академії входив до складу Комісії ВУАН для виучування звичаєвого права, Комісії ВУАН для виучування історії західно-руського та українського права, правничо-термінологічної комісії та інших установ. Тяжко захворів, і під час операції у Єкатиренодарі помер 16 квітня 1920 року. Там він і похований. Як учений і громадський діяч перебував під впливом Б.Антоновича та ідей М.Драгоманова, І.Франка, М.Павличенка. Брав безпосередню участь у створенні багатьох, опозиційних владі, демократичних організацій, був помітною постаттю в соціал-демократичному та ліво ліберальному русі. В останні роки свого життя він готував до друку працю «Право та науки про право. Методологічний вступ до філософії права.», яку назвав своєю головною книгою і яка мала підвести підсумки наукових дискусій початку XX століття. Вважається, що єдиний рукопис книги було знищено пожежею в Ярославській друкарні 1918 року під час повстання, тому лише маленький фрагмент книги побачив світ.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Марія Беренштам. Була приятелькою Надії Крупської[3].

Сини:

Внесок до теорії права[ред. | ред. код]

Поняття права зводиться до 4-х основних визначень: державно-організаційного, соціологічного, психологічного, нормативному. Всі ці розуміння права рівноцінні, а, отже, підлягають самостійному вивченню і розробці.

Державно-організаційне або державно-наказове поняття права. Право — це те, що держава наказує вважати правом. Закони держави — сукупність норм, виконання яких змушується, захищається і гарантується державою.

Соціологічне поняття права. Право — цей термін не має чіткого визначення («соціальна солідарність», «замирення середовище» тощо). Закони держави складаються на основі складаються правових відносин; враховуються і внутрішньодержавні та міжнародні прецеденти.

Психологічне поняття права. Право — відчуття законності. Закони держави — закріплена сукупність тих психічних переживань боргу або обов'язків, які мають імперативно-атрибутивний характер.

Нормативне поняття права. Право — те, що зобов'язаний робити. Закони держави — сукупність норм, що містять в собі ідеї про належне, які визначають зовнішні відносини людей між собою.

Юридико-догматичне і юридико-політичне поняття права. У рамках цих інтерпретацій поняття права розуміється, як систематизація правових явищ для вирішення суто практичних завдань догматичної юриспруденції.

Право — сукупність правил, що вказують на те, як знаходити в діючих правових нормах рішення для всіх випадків зіткнення інтересів або зіткнення уявлень про право і неправий. За допомогою різних прийомів юридичної догматики норми чинного права переробляються в юридичні поняття, категорії і наводяться, таким чином, в логічну правову систему.

Кістяківського вважають родоначальником марксизму в Україні. Він вважав, що марксизм цінний не як система матеріалістичної метафізики, не як теорія історії, а як набір методологічних принципів для суспільних наук.

Невід'ємною частиною теорії права Б.Кістяківського є його концепція правової держави. Держава — є правовою організацією народу, яка цілком володіє власною, самостійною і ні від чого не залежною владою. Всі культурні людства жили й живуть у державних одиницях, де людина й держава — це два поняття, що взаємодоповнюють один одного, через що культурна людина не мислиться без держави. Кістяківський негативно ставився до уявлень про державу як безжалісного деспота, як організацію економічно сильних і багатих для подавлення економічно слабких і бідних. Справжнє завдання держави він вбачав у здійсненні солідарних інтересів людей.

Кістяківський вимагав чітко розрізняти поняття «суверенітету», або верховенства народу та «самодержавності народу», попереджував, що ототожнення їх може повернутися автократією, або самовладністю народу, деспотизм якого страшніший деспотизму однієї особи. Ідеї необмежного народовладдя протиставляв принцип народного суверенітету: зв'язку державної влади в правовому суспільстві з народом, участі його в організації державної влади шляхом виборів на основі всезагального рівного виборчого права, створення державних закладів через народне представництво. Тільки при підтримці народу й в опорі на нього державно влада в правовій державі залишається владою, зберігає соє власне й самостійне значення, створюючи відому єдність з народом. Єдність влади з народом завжди залишається основною метою і основним прагненням усякої правової держави.

Кістяківський закликав до підвищення рівня правосвідомості серед народу, переконання в його більшій повазі до закону, своїх та чужих прав, посилення почуття відповідальності, визнання важливості загальнодержавних і загальнонародних інтересів, посилення громадської і соціальної свідомості, а найголовніше — національної солідарності.

Праці[ред. | ред. код]

Заявив про себе низкою робіт з методології соціальних наук, загальної теорії права та державного права. Серед них:

  • Gesellschaft und Einzelwesen. Eine methodologische Studie (Берлін, 1899; докторська дисертація)
  • Идея равенства с социологической точки зрения // Мир Божий. 1900, № 4
  • Категория необходимости и справедливости при исследовании социальных явлений // Жизнь. 1900, № 5-6
  • Русская социологическая школа и категория возможности при решении социально-этических проблем. (Проблемы идеализма, 1902)
  • В защиту научно-философского идеализма / Б. А. Кистяковский // Вопросы философии и психологии. — М.: Моск. психол. общ-во, 1907. — Кн. 1 (86)
  • Реальность объективного права // Логос. 1910. кн. 2
  • Право как социальное явление // Вопросы права. 1911, кн. 8. № 4
  • Страницы прошлого. К истории конституционного движения в России / Б. А. Кистяковский. — М.: Тип. П. П. Рябушинского, 1912. — 131 с.
  • Наши задачи // Юридический вестник. 1913, кн. 1
  • Сущность государственной власти / Б. А. Кистяковский. — Ярославль: Тип. Губ. правл., 1913. — 41 с.
  • Кризис юриспруденции и дилетантизм в философии // Юридический вестник. 1914, кн. 5;
  • Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. — М.: М. и С. Сабашниковы, 1916. — 704 с.
  • Непрерывность правового порядка // Юридический вестник. 1917, кн. 17
  • Методология и её значение для социальных наук и юриспруденции // Юридический вестник. 1917, кн. 18

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

16 листопада 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам’ятна дата – 150 років з дня народження Богдана Кістяківського (1868-1920), правознавця, громадського діяча, філософа.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кістяківський, Богдан Олександрович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Т. Горбань. Кістяківський Богдан Олександрович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.331 ISBN 978-966-611-818-2
  • Савельев А. О Богдане Александровиче Кистяковском / А. Савельев // Наше наследие. — 1990. — № 14. — С. 11—12.
  • Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Вехи: Сборник статей о русской интеллигенции. — М.: Правда, 1991. — С. 122—149.
  • Василенко Н. П. Материалы к научной биографии Б. А. Кистяковского / Н. П. Василенко // Кистяковский Б. А. Философия и социология права. — М.: РХГИ, 1998. — С. 492.
  • Лушникова, М. В. Трудовое право, теория права и гуманитарные дисциплины: жизнь и научное наследие И. И. Дитятина, Б. А. Кистяковского / М. В. Лушникова // Вестник трудового права и права социального обеспечения. Вып. 1 : Основатели ярославской школы трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени / Под ред. А. М. Лушникова, М. В. Лушниковой. — Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2006. — С. 49—58.
  • Савальский В. А. Основы философии права в научном идеализме. М.: Тип. Моск. Ун-та, 1908;
  • Покровский И. А. «Иррациональное» в области права // Юридический вестник. 1915. Кн. II;
  • Сорокин П. А. Категория «должного» и её применение к изучению общественных явлений // Юридический вестник. 1917. кн. 17;
  • Фатеев А. Н. Русский методолог теории права. Харьков: Тип. «Печатное дело», 1917;
  • Социологическая мысль в России. Л.: «Наука», 1978;
  • Голосенко И. А. Социология на неокантианской платформе: Б.Кистяковский и В. М. Хвостов // Российская социология. СПб.: Изд-во СПб Ун-та, 1993;
  • Голосенко И. А., Козловский В. В. История русской социологии XIX—XX вв. М.: «Онега», 1995.
  • Іваницька С. Г. Сергій Єфремов versus Богдан Кістяківський: полеміка навколо «політичної спадщини» Михайла Драгоманова (історіографічний аспект) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2011. — Вип. XXXI. — С. 309—319.
  • М. М. Шитюк, Є. Г. Горбунов. К. Є. Горбунов, «Землі української постаті».
  • Т. В. Щокін, В. А. Гайченко, «Видатні постаті України».
  • І. І. Колосовська, «Хто є хто в західній та вітчизняній соціології».
  • С. А. Львов, «Плюралистическая теорія права Б. А. Кистяковского».
  • Депенчук Л. П. Б. О. Кістяківський: життєвий шлях і філософія // Філософська і соціологічна думка. — 1992. — № 1.
  • Максимов С. Б. Кістяківський — видатний український філософ пра- ва // Вісник Академії прав. наук України. — 1997. — № 1. — С. 126—1365.