Відмінності між версіями «Лазарєв Михайло Петрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
м (r2.7.1) (робот додав: cs:Michail Lazarev)
(Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
 
(Не показано 44 проміжні версії 25 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Лазарєв}}
+
{{Otheruses|Лазарев}}
{{Картка:Особа
+
{{Особа
| ім'я = Михайло Петрович Лазарєв
+
| ім'я = Михайло Петрович Лазарев
| жінка = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
 
 
| місце_проживання =
 
| місце_проживання =
 
| інші_імена =
 
| інші_імена =
Рядок 9: Рядок 8:
 
| підпис_зображення =Портрет М. Лазарєва
 
| підпис_зображення =Портрет М. Лазарєва
 
| ім'я_при_народженні =Лазарєв Михайло Петрович
 
| ім'я_при_народженні =Лазарєв Михайло Петрович
| дата_народження =[[3 листопада]] [[1788]] року
+
| дата_народження = 14.11.1788(3)
| місце_народження = {{RUS}} [[Володимир (місто)|Володимир]]
+
| місце_народження = [[Володимир (місто)|Володимир]], [[Російська імперія]]
| дата_смерті =[[11 квітня]] [[1851]] року
+
| дата_смерті = 23.4.1851(11)
| місце_смерті ={{AUT}} [[Відень]]
+
| місце_смерті = [[Відень]]
 
| причина_смерті =
 
| причина_смерті =
 
| громадянство =
 
| громадянство =
Рядок 24: Рядок 23:
 
| наступник =
 
| наступник =
 
| головував_(-ла) =
 
| головував_(-ла) =
  +
| конфесія =
| віросповідування =
 
| чоловік =
 
 
| дружина =
 
| дружина =
 
| діти =
 
| діти =
Рядок 34: Рядок 32:
 
| вага =
 
| вага =
 
}}
 
}}
'''Миха́йло Петро́вич Ла́зарєв''' ({{lang-ru|Михаил Петрович Лазарев}}; * [[3 листопада]] [[1788]], [[Владимир]]&nbsp;— † [[11 квітня]] [[1851]])&nbsp;— російський [[учений]]-[[мореплавець]] і військово-морський діяч
+
'''Миха́йло Петро́вич Ла́зарєв''' ({{lang-ru|Михаил Петрович Лазарев}}; {{ДН|14|11|1788|3}}, [[Владимир]]&nbsp;— {{ДС|23|4|1851|11}})&nbsp;— [[Російська імперія|російський]] [[учений]]-[[мореплавець]] і військово-морський діяч українського походження.
   
Народився в м. [[Владимир]]і ([[Росія]]). Зробив внесок у розвиток військово-морського мистецтва, в зміцнення [[Чорноморського флот|Чорноморського флоту]] [[Російська імперія|Російської імперії]], перетворення його на одного з найкращих вітрильних флотів світу. Він заснував особливу, лазарєвську, школу навчання офіцерів і матросів, що виховала видатних флотоводців [[Нахімов|П.&nbsp;С.&nbsp;Нахімова]] і [[Корнилов|В.&nbsp;О.&nbsp;Корнилова]], [[Істомін|В.І. Істоміна]]&nbsp;— героїв оборони [[Севастополь|Севастополя]], [[Бутаков|О.І. Бутакова]]. Лазарєв здійснив три навколосвітні плавання. Видатною була його участь у дослідженні [[Південний океан|Південного океану]] та у відкритті шостої частини світу&nbsp;— [[Антарктида|Антарктиди]].<ref>[http://www.obriy.pib.com.ua/2006/27_06/04.shtml "АДМІРАЛ МИХАЙЛО ЛАЗАРЄВ" Обір Піб. 12 липня 2006]</ref>
+
Народився в м. [[Владимир]]і ([[Російська імперія]]). Зробив внесок у розвиток військово-морського мистецтва, в зміцнення [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту Російської імперії]], перетворення його на одного з найкращих вітрильних флотів світу. Він заснував особливу, лазарєвську, школу навчання офіцерів і матросів, що виховала видатних флотоводців [[Нахімов Павло Степанович|П.&nbsp;С.&nbsp;Нахімова]] і [[Корнілов Володимир Олексійович|В.&nbsp;О.&nbsp;Корнилова]], [[Істомін Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Істоміна]]&nbsp;— героїв оборони [[Севастополь|Севастополя]], [[Бутаков Олексій Іванович|О.&nbsp;І.&nbsp;Бутакова]]. Лазарєв здійснив три навколосвітні плавання. Видатною була його участь у дослідженні [[Південний океан|Південного океану]] та у відкритті шостої частини світу&nbsp;— [[Антарктида|Антарктиди]].<ref>[http://www.obriy.pib.com.ua/2006/27_06/04.shtml «Адмірал Михайло Лазарєв» Обір Піб. 12 липня 2006]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
   
 
== Дитинство ==
 
== Дитинство ==
Михайла віддали до Морського кадетського корпусу після смерті батька у [[1800]]&nbsp;р., де його здібності, зацікавленість військово-морською справою відразу привернули увагу командування корпусу. Становлення М. Лазарєва як особистості, набуття ним професійних знань у галузі [[фізика|фізики]], загальної [[історія|історії]] , морської майстерності й [[судноволодіння]] відбувалося під опікою досвідченого моряка, видатного [[педагог|педагога]] і [[вчений|вченого]] [[П.Я. Гамалей|П.&nbsp;Я.&nbsp;Гамалеї]].
+
Михайла віддали до Морського кадетського корпусу після смерті батька у [[1800]]&nbsp;р., де його здібності, зацікавленість військово-морською справою відразу привернули увагу командування корпусу. Становлення М. Лазарєва як особистості, набуття ним професійних знань у галузі [[фізика|фізики]], загальної [[історія|історії]], морської майстерності й [[судноволодіння]] відбувалося під опікою досвідченого моряка, видатного [[педагог]]а і [[вчений|вченого]] [[Гамалія Платон Якович|П.&nbsp;Я.&nbsp;Гамалії]].
   
У [[травень|травні]] [[1803]]&nbsp;р. за рекомендацією [[П.Я. Гамалей|П.&nbsp;Я.&nbsp;Гамалеї]] Михайла Лазарєва було направлено гардемарином для навчання «еволюції, практики та астрономічним спостереженням» на корабель «[[корабель Ярослав|Ярослав]]» (Кронштадт), а восени того ж року&nbsp;— за кордон для ознайомлення зі станом військово-морської справи на іноземних, зокрема англійському, флотах.
+
У [[травень|травні]] [[1803]]&nbsp;р. за рекомендацією П.&nbsp;Я.&nbsp;Гамалії Михайла Лазарєва було направлено гардемарином для навчання «еволюції, практики та астрономічним спостереженням» на корабель «Ярослав» (Кронштадт), а восени того ж року&nbsp;— за кордон для ознайомлення зі станом військово-морської справи на іноземних, зокрема англійському, флотах.
   
Повернувся він до Росії у травні [[1808]]&nbsp;р. і протягом [[1808]][[1813]]&nbsp;рр. служив на різних кораблях [[Балтійський флот|Балтійського флоту]], незмінно отримуючи високі атестації. У [[1812]]&nbsp;р., під час загрози французького поневолення, М. Лазарєв брав участь у висадженні десанту біля [[Данциг]]у, що мав перегородити шлях французьким кораблям до Ризької затоки та полегшити становище м. [[Рига|Риги]]. Року [[1813]]-го М. Лазарєв став капітаном судна «[[корабель Суворов|Суворов]]», яке мало доставити вантаж із [[Кронштадта]] на [[острів Сітху]]. Під час річного плавання «[[корабель Суворов|Суворова]]» через [[Північне море]], [[Атлантичний океан|Атлантичний]] і [[Тихий океан|Тихий океани]], М. Лазарєв відкрив у [[Тихий океан|Тихому океані]] низку незаселених [[корал|коралових]] островів, які назвав [[острови Суворова|островами Суворова]].
+
Повернувся він до Росії у травні [[1808]]&nbsp;р. і протягом [[1808]][[1813]]&nbsp;рр. служив на різних кораблях [[Балтійський флот|Балтійського флоту]], незмінно отримуючи високі атестації. У [[1812]]&nbsp;р., під час загрози французького поневолення, М. Лазарєв брав участь у висадженні десанту біля [[Данциг]]у, що мав перегородити шлях французьким кораблям до [[Ризька затока|Ризької затоки]] та полегшити становище м. [[Рига|Риги]]. [[1813]]-го М. Лазарєв став капітаном судна «Суворов», яке мало доставити вантаж із [[Кронштадт]]а на [[острів Сітху]]. Під час річного плавання «Суворова» через [[Північне море]], [[Атлантичний океан|Атлантичний]] і [[Тихий океан]]и, М. Лазарєв відкрив у [[Тихий океан|Тихому океані]] низку незаселених [[корал]]ових островів, які назвав [[острови Суворова|островами Суворова]].
   
 
== Дослідження Антарктиди ==
 
== Дослідження Антарктиди ==
 
В історії світових географічних відкриттів і досліджень першої половини [[19 століття|XIX]] ст. видатним досягненням стала антарктична експедиція, споряджена [[11 лютого]] [[1819]]&nbsp;р. на двох невеликих кораблях: 28-[[гармата|гарматному]] [[шлюп]]і «Восток» під командуванням капітана 2-го рангу [[Беллінсгаузен Фадей Фадейович|Ф. Беллінсгаузена]] та 20-гарматному шлюпі «Мирний» під командуванням лейтенанта М. Лазарєва, спеціально споряджена для вивчення [[Південно полярне море|Південного полярного моря]] та [[Південний полюс|Південного полюса]]. Вона мала дослідити о. [[Південна Георгія|Південну Георгію]], обійти зі сходу [[Південні Сандвічеві острови]], потім просунутися до [[Південний полюс|Південного полюса]] з метою відшукати невідомі землі, насамперед, загадковий [[Антарктида|Південний материк]]. Безуспішними були пошуки цього материка мореплавців багатьох країн, серед яких був і [[Джеймс Кук]]. Оцінюючи льодовитість південних полярних морів, Кук писав: «Жодна людина ніколи не наважиться проникнути на південь далі, ніж це вдалося мені. Землі, які можуть міститися на півдні, ніколи не будуть досліджені».
   
 
Досвід навколосвітнього плавання дав змогу Ф. Беллінсгаузену та М. Лазарєву здійснити майже неможливе: [[27 січня]] [[1820]]&nbsp;р. «Восток» та «Мирний» досягли 69° 23’ п.ш. та 2° 35’ з.д. і підійшли до крижаного панцира [[Антарктида|Антарктиди]]. В рапорті керівників експедиції доповідалося, що того дня вони побачили «біля краю материка суцільну кригу, нагромаджену уламками, а всередині, до півдня, в різних місцях по ній крижані гори». У лютому кораблі ще декілька разів підходили до Антарктиди. «Тут за крижаними полями й островами,&nbsp;— йшлося далі,&nbsp;— було видно крижаний материк, край якого відломлено перпендикулярно і який стягався в міру нашого бачення, підносячись до півдня ніби берег. Плоскі крижані острови, що містилися біля цього материка, чітко показували, що вони є уламками цього материка, бо мали край і поверхню подібні до материка».
В історії світових географічних відкриттів і досліджень першої половини [[19 століття|XIX]] ст. видатним досягненням стала антарктична експедиція, споряджена [[11 лютого]] [[1819]]&nbsp;р. на двох невеликих кораблях: 28-[[гармата|гарматному]] [[шлюп|шлюпі]] «[[корабель Восток|Восток]]» під командуванням капітана 2-го рангу [[Ф. Беллінсгаузена]] та 20-гарматному шлюпі «[[корабель Мирний|Мирний]]» під командуванням лейтенанта М. Лазарєва, спеціально споряджена для вивчення [[Південно полярне море|Південного полярного моря]] та [[Південний полюс|Південного полюса]]. Вона мала дослідити о. [[Південна Георгія|Південну Георгію]], обійти зі сходу [[Південні Сандвічеві острови]], потім просунутися до [[Південний полюс|Південного полюса]] з метою відшукати невідомі землі, насамперед, загадковий [[Південний материк|Антарктида]]. Безуспішними були пошуки цього материка мореплавців багатьох країн, серед яких був і [[Джеймс Кук]]. Оцінюючи льодовитість південних полярних морів, [[Джеймс Кук|Кук]] писав: «Жодна людина ніколи не наважиться проникнути на південь далі, ніж це вдалося мені. Землі, які можуть міститися на півдні, ніколи не будуть досліджені».
 
   
 
Російські моряки спростували висновки [[Джеймс Кук|Д. Кука]] про [[земля Сандвича|землю Сандвича]] як суцільний материк і назвали весь архіпелаг [[Південні Сандвічеві острови|Південними Сандвичевими островами]]. Крім того, вони довели, що відкрита [[1819]]&nbsp;р. Смітом [[Південна Шотландія]] не є суцільним материком, а групою островів. Крім Антарктиди учасники експедиції відкрили 29 нових островів, встановили їхні координати, описали клімат Антарктиди, пояснили походження водоростей у [[Саргасове море|Саргасовому морі]], зробили правильне припущення про походження коралових островів. Велике наукове значення мали звітна карта експедиції, на якій було подано положення усіх пунктів і вперше відкритих земель та спостереження над океанографічними й атмосферними явищами.
Досвід навколосвітнього плавання дав змогу [[Ф. Беллінсгаузен|Ф. Беллінсгаузену]] та М. Лазарєву здійснити майже неможливе: [[27 січня]] [[1820]]&nbsp;р. «[[корабель "Восток"|Восток]]» та «[[корабель Мирний|Мирний]]» досягли 69° 23’ п.ш. та 2° 35’ з.д. і підійшли до крижаного панцира [[Антарктида|Антарктиди]]. В рапорті керівників експедиції доповідалося, що того дня вони побачили «біля краю материка суцільну кригу, нагромаджену уламками, а всередині, до півдня, в різних місцях по ній крижані гори». У лютому кораблі ще декілька разів підходили до Антарктиди. «Тут за крижаними полями й островами,&nbsp;— йшлося далі,&nbsp;— було видно крижаний материк, край якого відломлено перпендикулярно і який стягався в міру нашого бачення, підносячись до півдня ніби берег. Плоскі крижані острови, що містилися біля цього материка, чітко показували, що вони є уламками цього материка, бо мали край і поверхню подібні до материка».
 
 
Російські моряки спростували висновки [[Джеймс Кук|Д. Кука]] про [[земля Сандвич|землю Сандвича]] як суцільний материк і назвали весь архіпелаг Південними Сандвичевими островами. Крім того, вони довели, що відкрита [[1819]]&nbsp;р. Смітом [[Південна Шотландія]] не є суцільним материком, а групою островів. Крім Антарктиди учасники експедиції відкрили 29 нових островів, встановили їхні координати, описали клімат Антарктиди, пояснили походження водоростей у [[Саргасове море|Саргасовому морі]], зробили правильне припущення про походження коралових островів. Велике наукове значення мали звітна карта експедиції, на якій було подано положення усіх пунктів і вперше відкритих земель та спостереження над океанографічними й атмосферними явищами.
 
 
== Трете Навколосвітнє Плавання ==
 
   
 
== Третє Навколосвітнє Плавання ==
 
[[Файл:Mikhail_Petrovich_Lazarev_ship.jpg|200px|right]]
 
[[Файл:Mikhail_Petrovich_Lazarev_ship.jpg|200px|right]]
 
[[1822]]&nbsp;р. Михайло Петрович як командир [[фрегат]]а «[[Крейсер (фрегат)|Крейсер]]» вийшов у третє навколосвітнє плавання&nbsp;— на [[острів Сіхту]], до берегів російських володінь у [[Північна Америка|Північній Америці]]. У лютому [[1826]]&nbsp;р. М. Лазарєв став командиром корабля «[[«Азов» (корабель)|Азов]]», найкращого на той час корабля [[Російська імперія|Російської імперії]]. [[8 серпня]] [[1827]]&nbsp;р. він узяв участь у [[Наваринська битва|Наваринській битві]] на боці [[Перша Грецька Республіка|Грецької республіки]], в якій [[Османська імперія|османський]] флот було цілком розгромлено. За подвиг «Азова» в [[Наваринська битва|Наваринській битві]] М. Лазарєву було надано звання контр-адмірала.
 
[[1822]]&nbsp;р. Михайло Петрович як командир [[фрегат|фрегата]] «[[Корабель Крейсер|Крейсер]]» вийшов у трете навколосвітнє плавання&nbsp;— на о. [[острів Сіхту|Сіхту]], до берегів російських володінь у [[Північна Америка|Північній Америці]]. У лютому [[1826]]&nbsp;р. М. Лазарєв став командиром корабля «[[корабль Азов|Азов]]», найкращого на той час корабля [[Російська імперія|Російської імперії]]. [[8 серпня]] [[1827]]&nbsp;р. він узяв участь у [[Наваринська битва|Наваринській битві]] на боці [[Греція|Греції]], в якій [[Туреччина|турецький]] флот було цілком розгромлено. За подвиг «[[корабль Азов|Азова]]» в [[Наваринська битва|Наваринській битві]] М. Лазарєву було надано звання контр-адмірала.
 
   
 
== Життя начальником ==
 
== Життя начальником ==
 
У лютому [[1832]]&nbsp;року М.&nbsp;Лазарєва призначили начальником [[штаб]]у [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту]] і відтоді його подальше життя та діяльність незмінно були пов'язані з [[Кримський півострів|Кримом]], [[Кавказ]]ом, [[Чорне море|Чорним морем]]. За складних умов крейсерської служби зростала майстерність моряків Чорноморського флоту, набувався досвід боротьби з контрабандистами та морською стихією. Все це виявилося під час походу ескадри Чорноморського флоту до берегів [[Константинополь|Константинополя]] для його захисту від навали [[Єгипет|єгипетських]] військ. Помітну роль відіграв М. Лазарєв і під час підписання [[Ункер-Іскелесійський договір|Ункер-Іскелесійського договору]] між [[Російська імперія|Російською імперією]] й [[Османська імперія|Османською імперією]]. Йому довелося не тільки командувати Чорноморським флотом за часів украй напружених політичних обставин, а й безпосередньо брати участь майже в усіх дипломатичних переговорах.
   
 
У квітні [[1833]]&nbsp;року М.&nbsp;Лазарєва призначили [[віце-адмірал]]ом, а в грудні того самого року затвердили головним командиром Чорноморського флоту й усіх портів на [[Чорне море|Чорному морі]] та [[Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство|військовим губернатором міст Миколаєва і Севастополя]]. Відтоді розгорнулася його діяльність у поліпшенні корабельного складу й озброєння кораблів, організації та будівництві баз на Чорному морі, укріпленні й благоустрої [[Севастополь|Севастополя]] як головної [[військово-морська база|військово-морської бази]]. Здійснювалося будівництво доків, майстерень, берегових укріплень, [[Севастополь]]ського адміралтейства та його батарей, складів, казарм і бібліотеки. М. Лазарєв також розробив план перебудови Миколаївського адміралтейства, де було збудовано нові [[елінг]]и, ливарний та [[канат]]ний заводи, артилерійська, шлюпкова й щоглова майстерні, казарма в селі Спаському під [[Миколаїв|Миколаєвом]]&nbsp;— новий будинок адміралтейства. Зусиллями М. Лазарєва, Чорноморський флот було створено майже заново. В [[Миколаїв|Миколаєві]], [[Севастополь|Севастополі]], [[Херсон]]і було побудовано 17 [[лінійний корабель|лінійних кораблів]], 9 [[фрегат]]ів, 6 парових фрегатів, 7 [[корвет]]ів, 11 [[бриг]]ів, 11 [[шхуна|шхун]], 8 [[тендер (вітрильник)|тендерів]], 2 [[яхта|яхти]], 28 [[пароплав]]ів, 33 транспорти, 6 лоцманських суден, 25 [[канонерський човен|канонерських човнів]]. Ці кораблі були стійкі, верткі, швидкохідні з потужним озброєнням, що стало в пригоді під час [[Кримська війна|Кримської війни 1853–1856&nbsp;років]], коли чорноморські моряки перемогли османів у [[Синопська битва|Синопській битві]] і в одинадцятимісячній [[Оборона Севастополя (1854—1855)|обороні Севастополя]].
У лютому [[1832]]&nbsp;р. М.&nbsp;Лазарєва призначили начальником [[штаб|штабу]] [[Чорноморський флот|Чорноморського флоту]] і відтоді його подальше життя та діяльність незмінно були пов'язані з [[Крим|Кримом]], [[Кавказ|Кавказом]], [[Чорне море|Чорним морем]]. За складних умов крейсерської служби зростала майстерність моряків Чорноморського флоту, набувався досвід боротьби з контрабандистами та морською стихією. Все це виявилося під час походу ескадри Чорноморського флоту до берегів [[Константинополь|Константинополя]] для його захисту від навали [[Єгипет|єгипетських]] військ. Помітну роль відіграв М. Лазарєв і під час підписання [[Ункер-Іскелесійський договір|Ункер-Іскелесійського договору]] між [[Росія|Росією]] й [[Туреччина|Туреччиною]]. Йому довелося не тільки командувати Чорноморським флотом за часів украй напружених політичних обставин, а й безпосередньо брати участь майже в усіх дипломатичних переговорах.
 
 
У квітні [[1833]]&nbsp;р. М.&nbsp;Лазарєва призначили віце-адміралом, а в грудні того самого року затвердили головним командиром [[Чорноморський флот|Чорноморського флоту]] й усіх портів на [[Чорне море|Чорному морі]] та військовим губернатором міст [[Миколаєв|Миколаєва]] і [[Севастополь|Севастополя]]. Відтоді розгорнулася його діяльність у поліпшенні корабельного складу й озброєння кораблів, організації та будівництві баз на Чорному морі, укріпленні й благоустрої [[Севастополь|Севастополя]] як головної [[військово-морська база|військово-морської бази]]. Здійснювалося будівництво доків, майстерень, берегових укріплень, [[Севастополь|Севастопольського]] адміралтейства та його батарей, складів, казарм і бібліотеки. М. Лазарєв також розробив план перебудови Миколаївського адміралтейства, де було збудовано нові елінги, ливарний та [[канат|канатний]] заводи, [[артилерій|артилерійська]], [[шлюп|шлюпкова]] й [[мачта|мачтова]] майстерні, казарма в селі [[Спаськ|Спаському]] під [[Миколаїв|Миколаєвом]]&nbsp;— новий будинок адміралтейства. Зусиллями М. Лазарєва Чорноморський флот було створено майже заново. В [[Миколаїв|Миколаєві]], [[Севастополь|Севастополі]], [[Херсон]]і було побудовано 17 лінійних кораблів, 9 [[фрегата|фрегатів]], 6 парових фрегатів, 7 корветів, 11 бригів, 11 шхун, 8 тендерів, 2 яхти, 28 пароплавів, 33 транспорти, 6 лоцманських суден, 25 канонірських човнів. Ці кораблі були стійкі, верткі, швидкохідні з потужним озброєнням, що стало в пригоді під час Кримської війни 1853&nbsp;— 1856&nbsp;рр., коли чорноморські моряки вразили світ розгромом турків біля Синопа й одинадцятимісячною героїчною обороною Севастополя.
 
   
 
== Життя адміралом ==
 
== Життя адміралом ==
  +
[[Файл:Погруддя_адмірала_Лазарева_перед_Музеєм_історії_суднобудування_та_флоту_Миколаїв.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Погруддя перед [[Миколаївський музей суднобудування і флоту|Музеєм історії суднобудування та флоту]]. [[Миколаїв]]]]
 
[[1848]]&nbsp;р. М. Лазарєв став адміралом. Великий патріот руської землі, який пишався її героїчним минулим, він виховував у моряків Чорноморського флоту почуття патріотизму й вірності військовому обов'язку, вимагав від офіцерів поваги до матросів. Вміння вивчати людей, вирізняти найздібніших, допомагати їм у вдосконаленні своїх знань давало М. Лазарєву можливість згуртовувати навколо себе найкращих флотських офіцерів, ставити їх на керівні посади. Він допоміг розвинутися на повну силу талантам Нахімова, Корнилова, Бутакова, Путятина, Істоміна, Завалишина та ін. Він не мирився з рутиною та відсталістю, вважав, що підвищення боєздатності флоту неодмінно пов'язане з піднесенням загального культурного рівня та військово-морської освіти офіцерів. За його командування вперше на кожному кораблі було створено бібліотеки для офіцерів і моряків.
+
[[1848]]&nbsp;р. М. Лазарєв став адміралом. Великий патріот руської землі, який пишався її героїчним минулим, він виховував у моряків Чорноморського флоту почуття патріотизму й вірності військовому обов'язку, вимагав від офіцерів поваги до матросів. Вміння вивчати людей, вирізняти найздібніших, допомагати їм у вдосконаленні своїх знань давало М. Лазарєву можливість згуртовувати навколо себе найкращих флотських офіцерів, ставити їх на керівні посади. Він допоміг розвинутися на повну силу талантам Нахімова, Корнилова, Бутакова, Путятина, Істоміна, Завалишина та ін. Він не мирився з рутиною та відсталістю, вважав, що підвищення боєздатності флоту неодмінно пов'язане з піднесенням загального культурного рівня та військово-морської освіти офіцерів. За його командування, вперше на кожному кораблі було створено бібліотеки для офіцерів і моряків.
   
 
Михайло Петрович Лазарєв помер [[11 квітня]] [[1851]]&nbsp;р. На Землі його ім'ям названо бухту і порт в [[Японське море|Японському морі]], острів в [[Аральське море|Аральському морі]], шельфовий льодовик, полярну станцію та гори в [[Антарктида|Антарктиді]], острів у морі [[море Дейвіса|Дейвіса]], атол у групі островів Росіян ([[Тихий океан]]), миси в Амурському лимані та на півночі о. Унімак.
 
Михайло Петрович Лазарєв помер [[11 квітня]] [[1851]]&nbsp;р. На Землі його ім'ям названо бухту і порт в [[Японське море|Японському морі]], острів в [[Аральське море|Аральському морі]], шельфовий льодовик, полярну станцію та гори в [[Антарктида|Антарктиді]], острів у морі [[море Дейвіса|Дейвіса]], атол у групі островів Росіян ([[Тихий океан]]), миси в Амурському лимані та на півночі о. Унімак.
   
[[20 липня]] [[1995]]&nbsp;р. були підписані міжнародна угода та меморандум про передачу Україні британської антарктичної станції «Фарадей». [[6 лютого]] [[1996]]&nbsp;р. відбулося підняття [[Прапор України|Прапору України]] на станції, яка була перейменована на «Академік Вернадський». Зараз на станції перебуває восьма [[Українська антарктична експедиція]].
+
[[20 липня]] [[1995]]&nbsp;р. були підписані міжнародна угода та меморандум про передачу Україні британської антарктичної станції «Фарадей». [[6 лютого]] [[1996]]&nbsp;р. відбулося підняття [[Прапор України|Прапора України]] на станції, яка була перейменована на «[[Академік Вернадський]]». Зараз на станції перебуває восьма [[Українська антарктична експедиція]].
   
  +
{{succession|office=Військові губернатори Миколаєва<br />1833—1851 |preceded= [[Грейг Олексій Самуїлович]]<br />1833 | succeeded= [[Берг Моріц Борисович]]<br />1851}}
== Джерела ==
 
{{commonscat|Mikhail Petrovich Lazarev}}
 
{{reflist}}
 
{{Wikify}}
 
   
  +
== Див. також ==
[[Категорія:Персоналії Ла]]
 
  +
* [[3660 Лазарєв]]&nbsp;— [[астероїд]], названий на честь мореплавця.
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{примітки}}
  +
{{бібліоінформація}}
  +
 
== Джерела та література ==
  +
* ''П.&nbsp;Г.&nbsp;Усенко''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Lazarev_M_P Лазарєв Михайло Петрович] // {{ЕІУ|6|33}}
  +
 
[[Категорія:Персоналії:Миколаїв]]
 
[[Категорія:Адмірали Російської імперії]]
 
[[Категорія:Адмірали Російської імперії]]
  +
[[Категорія:Військові губернатори Миколаєва]]
 
[[Категорія:Російські мореплавці]]
 
[[Категорія:Російські мореплавці]]
 
[[Категорія:Дослідники Антарктики]]
 
[[Категорія:Дослідники Антарктики]]
  +
[[Категорія:Поховані у Володимирському адміралтейському соборі Севастополя]]
[[Категорія:Народились 3 листопада]]
 
[[Категорія:Народились 1788]]
+
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Померли 11 квітня]]
+
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Померли 1851]]
 
 
[[af:Michail Lazaref]]
 
[[az:Mixail Lazaryev]]
 
[[bg:Михаил Лазарев]]
 
[[cs:Michail Lazarev]]
 
[[de:Michail Petrowitsch Lasarew]]
 
[[el:Μιχαήλ Πετρόβιτς Λάζαρεβ]]
 
[[en:Mikhail Lazarev]]
 
[[es:Mijaíl Lázarev]]
 
[[fr:Mikhaïl Lazarev]]
 
[[it:Michail Petrovič Lazarev]]
 
[[la:Michael Lazarev]]
 
[[pl:Michaił Łazariew]]
 
[[pt:Mihail Petrovich Lazarev]]
 
[[ru:Лазарев, Михаил Петрович]]
 
[[sr:Михаил Лазарев]]
 
[[xal:Лазарев, Михаил Петрович]]
 

Поточна версія на 14:39, 10 липня 2019

Михайло Петрович Лазарев
Lazarevpetrovich.jpg
Портрет М. Лазарєва
Ім'я при народженні Лазарєв Михайло Петрович
Народився 3 (14) листопада 1788(1788-11-14)
Володимир, Російська імперія
Помер 11 (23) квітня 1851(1851-04-23) (62 роки)
Відень
Поховання Володимирський собор
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, військовослужбовець
Alma mater Морський кадетський корпус
Учасник Російсько-шведська війна, Франко-російська війна 1812 і Наваринська битва
Титул Адмірал
Військове звання віце-адмірал[d][1], адмірал[d][2], контр-адмірал[d], Адмірал і Генерал-ад'ютант
Діти Pyotr M. Lazarev[d] і Скалон Ганна Михайлівна[d]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня Орден Святого Олександра Невського

Миха́йло Петро́вич Ла́зарєв (рос. Михаил Петрович Лазарев; 3 (14) листопада 1788(17881114), Владимир — 11 (23) квітня 1851) — російський учений-мореплавець і військово-морський діяч українського походження.

Народився в м. Владимирі (Російська імперія). Зробив внесок у розвиток військово-морського мистецтва, в зміцнення Чорноморського флоту Російської імперії, перетворення його на одного з найкращих вітрильних флотів світу. Він заснував особливу, лазарєвську, школу навчання офіцерів і матросів, що виховала видатних флотоводців П. С. Нахімова і В. О. Корнилова, В. І. Істоміна — героїв оборони Севастополя, О. І. Бутакова. Лазарєв здійснив три навколосвітні плавання. Видатною була його участь у дослідженні Південного океану та у відкритті шостої частини світу — Антарктиди.[3]

Дитинство[ред. | ред. код]

Михайла віддали до Морського кадетського корпусу після смерті батька у 1800 р., де його здібності, зацікавленість військово-морською справою відразу привернули увагу командування корпусу. Становлення М. Лазарєва як особистості, набуття ним професійних знань у галузі фізики, загальної історії, морської майстерності й судноволодіння відбувалося під опікою досвідченого моряка, видатного педагога і вченого П. Я. Гамалії.

У травні 1803 р. за рекомендацією П. Я. Гамалії Михайла Лазарєва було направлено гардемарином для навчання «еволюції, практики та астрономічним спостереженням» на корабель «Ярослав» (Кронштадт), а восени того ж року — за кордон для ознайомлення зі станом військово-морської справи на іноземних, зокрема англійському, флотах.

Повернувся він до Росії у травні 1808 р. і протягом 18081813 рр. служив на різних кораблях Балтійського флоту, незмінно отримуючи високі атестації. У 1812 р., під час загрози французького поневолення, М. Лазарєв брав участь у висадженні десанту біля Данцигу, що мав перегородити шлях французьким кораблям до Ризької затоки та полегшити становище м. Риги. 1813-го М. Лазарєв став капітаном судна «Суворов», яке мало доставити вантаж із Кронштадта на острів Сітху. Під час річного плавання «Суворова» через Північне море, Атлантичний і Тихий океани, М. Лазарєв відкрив у Тихому океані низку незаселених коралових островів, які назвав островами Суворова.

Дослідження Антарктиди[ред. | ред. код]

В історії світових географічних відкриттів і досліджень першої половини XIX ст. видатним досягненням стала антарктична експедиція, споряджена 11 лютого 1819 р. на двох невеликих кораблях: 28-гарматному шлюпі «Восток» під командуванням капітана 2-го рангу Ф. Беллінсгаузена та 20-гарматному шлюпі «Мирний» під командуванням лейтенанта М. Лазарєва, спеціально споряджена для вивчення Південного полярного моря та Південного полюса. Вона мала дослідити о. Південну Георгію, обійти зі сходу Південні Сандвічеві острови, потім просунутися до Південного полюса з метою відшукати невідомі землі, насамперед, загадковий Південний материк. Безуспішними були пошуки цього материка мореплавців багатьох країн, серед яких був і Джеймс Кук. Оцінюючи льодовитість південних полярних морів, Кук писав: «Жодна людина ніколи не наважиться проникнути на південь далі, ніж це вдалося мені. Землі, які можуть міститися на півдні, ніколи не будуть досліджені».

Досвід навколосвітнього плавання дав змогу Ф. Беллінсгаузену та М. Лазарєву здійснити майже неможливе: 27 січня 1820 р. «Восток» та «Мирний» досягли 69° 23’ п.ш. та 2° 35’ з.д. і підійшли до крижаного панцира Антарктиди. В рапорті керівників експедиції доповідалося, що того дня вони побачили «біля краю материка суцільну кригу, нагромаджену уламками, а всередині, до півдня, в різних місцях по ній крижані гори». У лютому кораблі ще декілька разів підходили до Антарктиди. «Тут за крижаними полями й островами, — йшлося далі, — було видно крижаний материк, край якого відломлено перпендикулярно і який стягався в міру нашого бачення, підносячись до півдня ніби берег. Плоскі крижані острови, що містилися біля цього материка, чітко показували, що вони є уламками цього материка, бо мали край і поверхню подібні до материка».

Російські моряки спростували висновки Д. Кука про землю Сандвича як суцільний материк і назвали весь архіпелаг Південними Сандвичевими островами. Крім того, вони довели, що відкрита 1819 р. Смітом Південна Шотландія не є суцільним материком, а групою островів. Крім Антарктиди учасники експедиції відкрили 29 нових островів, встановили їхні координати, описали клімат Антарктиди, пояснили походження водоростей у Саргасовому морі, зробили правильне припущення про походження коралових островів. Велике наукове значення мали звітна карта експедиції, на якій було подано положення усіх пунктів і вперше відкритих земель та спостереження над океанографічними й атмосферними явищами.

Третє Навколосвітнє Плавання[ред. | ред. код]

Mikhail Petrovich Lazarev ship.jpg

1822 р. Михайло Петрович як командир фрегата «Крейсер» вийшов у третє навколосвітнє плавання — на острів Сіхту, до берегів російських володінь у Північній Америці. У лютому 1826 р. М. Лазарєв став командиром корабля «Азов», найкращого на той час корабля Російської імперії. 8 серпня 1827 р. він узяв участь у Наваринській битві на боці Грецької республіки, в якій османський флот було цілком розгромлено. За подвиг «Азова» в Наваринській битві М. Лазарєву було надано звання контр-адмірала.

Життя начальником[ред. | ред. код]

У лютому 1832 року М. Лазарєва призначили начальником штабу Чорноморського флоту і відтоді його подальше життя та діяльність незмінно були пов'язані з Кримом, Кавказом, Чорним морем. За складних умов крейсерської служби зростала майстерність моряків Чорноморського флоту, набувався досвід боротьби з контрабандистами та морською стихією. Все це виявилося під час походу ескадри Чорноморського флоту до берегів Константинополя для його захисту від навали єгипетських військ. Помітну роль відіграв М. Лазарєв і під час підписання Ункер-Іскелесійського договору між Російською імперією й Османською імперією. Йому довелося не тільки командувати Чорноморським флотом за часів украй напружених політичних обставин, а й безпосередньо брати участь майже в усіх дипломатичних переговорах.

У квітні 1833 року М. Лазарєва призначили віце-адміралом, а в грудні того самого року затвердили головним командиром Чорноморського флоту й усіх портів на Чорному морі та військовим губернатором міст Миколаєва і Севастополя. Відтоді розгорнулася його діяльність у поліпшенні корабельного складу й озброєння кораблів, організації та будівництві баз на Чорному морі, укріпленні й благоустрої Севастополя як головної військово-морської бази. Здійснювалося будівництво доків, майстерень, берегових укріплень, Севастопольського адміралтейства та його батарей, складів, казарм і бібліотеки. М. Лазарєв також розробив план перебудови Миколаївського адміралтейства, де було збудовано нові елінги, ливарний та канатний заводи, артилерійська, шлюпкова й щоглова майстерні, казарма в селі Спаському під Миколаєвом — новий будинок адміралтейства. Зусиллями М. Лазарєва, Чорноморський флот було створено майже заново. В Миколаєві, Севастополі, Херсоні було побудовано 17 лінійних кораблів, 9 фрегатів, 6 парових фрегатів, 7 корветів, 11 бригів, 11 шхун, 8 тендерів, 2 яхти, 28 пароплавів, 33 транспорти, 6 лоцманських суден, 25 канонерських човнів. Ці кораблі були стійкі, верткі, швидкохідні з потужним озброєнням, що стало в пригоді під час Кримської війни 1853–1856 років, коли чорноморські моряки перемогли османів у Синопській битві і в одинадцятимісячній обороні Севастополя.

Життя адміралом[ред. | ред. код]

1848 р. М. Лазарєв став адміралом. Великий патріот руської землі, який пишався її героїчним минулим, він виховував у моряків Чорноморського флоту почуття патріотизму й вірності військовому обов'язку, вимагав від офіцерів поваги до матросів. Вміння вивчати людей, вирізняти найздібніших, допомагати їм у вдосконаленні своїх знань давало М. Лазарєву можливість згуртовувати навколо себе найкращих флотських офіцерів, ставити їх на керівні посади. Він допоміг розвинутися на повну силу талантам Нахімова, Корнилова, Бутакова, Путятина, Істоміна, Завалишина та ін. Він не мирився з рутиною та відсталістю, вважав, що підвищення боєздатності флоту неодмінно пов'язане з піднесенням загального культурного рівня та військово-морської освіти офіцерів. За його командування, вперше на кожному кораблі було створено бібліотеки для офіцерів і моряків.

Михайло Петрович Лазарєв помер 11 квітня 1851 р. На Землі його ім'ям названо бухту і порт в Японському морі, острів в Аральському морі, шельфовий льодовик, полярну станцію та гори в Антарктиді, острів у морі Дейвіса, атол у групі островів Росіян (Тихий океан), миси в Амурському лимані та на півночі о. Унімак.

20 липня 1995 р. були підписані міжнародна угода та меморандум про передачу Україні британської антарктичної станції «Фарадей». 6 лютого 1996 р. відбулося підняття Прапора України на станції, яка була перейменована на «Академік Вернадський». Зараз на станції перебуває восьма Українська антарктична експедиція.

Попередник: Військові губернатори Миколаєва
1833—1851
Наступник:
Грейг Олексій Самуїлович
1833
Берг Моріц Борисович
1851

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]