Лазарєв Михайло Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазарєв Михайло Петрович
Lazarevpetrovich.jpg
Портрет М. Лазарєва
Ім'я при народженні Лазарєв Михайло Петрович
Народився 3 листопада 1788 року
Росія Росія Володимир
Помер 11 квітня 1851 року
Австрія Австрія Відень
Поховання Володимирський собор
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, військовослужбовець
Alma mater Морський кадетський корпус
Учасник Російсько-шведська війна, Франко-російська війна 1812 і Наваринська битва
Титул Адмірал
Військове звання віце-адмірал[d][1], адмірал[d][2], контр-адмірал[d], Адмірал і Генерал-ад'ютант
Діти Pyotr M. Lazarev[d] і Скалон Ганна Михайлівна[d]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня Орден Святого Олександра Невського

Лазарєв Михайло Петрович (3 листопада 178811 квітня 1851) народився в м. Володимирі (Росія) - російський учений-мореплавець і військово-морський діяч. Зробив великий внесок у розвиток військово-морського мистецтва, в зміцнення Чорноморського флоту Російської імперії, перетворення його на одного з найкращих вітрильних флотів світу. Він заснував особливу, лазарєвську, школу навчання офіцерів і матросів, що виховала видатних флотоводців П.С. Нахімова і В.О. Корнилова, В.І. Істоміна – героїв оборони Севастополя, О.І. Бутакова. Лазарєв здійснив три навколосвітні плавання. Видатною була його участь у дослідженні Південного Льодовитого океану та у відкритті шостої частини світу – Антарктиди.[3]

Дитинство

Михайла віддали до Морського кадетського корпусу після смерті батька у 1800 р., де його здібності, зацікавленість військово-морською справою відразу привернули увагу командування корпусу. Становлення М. Лазарєва як особистості, набуття ним професійних знань у галузі фізики , загальної історії , морської майстерності й судноволодіння відбувалося під опікою досвідченого моряка, видатного педагога і вченого П.Я. Гамалеї.

У травні 1803 р. за рекомендацією П.Я. Гамалеї Михайла Лазарєва було направлено гардемарином для навчання «еволюції, практики та астрономічним спостереженням» на корабель «Ярослав» (Кронштадт), а восени того ж року – за кордон для ознайомлення зі станом військово-морської справи на іноземних, зокрема англійському, флотах.

Повернувся він до Росії у травні 1808 р. і протягом 18081813 рр. служив на різних кораблях Балтійського флоту, незмінно отримуючи високі атестації. У 1812 р., під час загрози французького поневолення, М. Лазарєв брав участь у висадженні десанту біля Данцига, що мав перегородити шлях французьким кораблям до Ризької затоки та полегшити становище м. Риги. Року 1813-го М. Лазарєв став капітаном судна «Суворов», яке мало доставити вантаж із Кронштадта на острів Сітху. Під час річного плавання «Суворова» через Північне море, Атлантичний і Тихий океани, М. Лазарєв відкрив у Тихому океані низку незаселених коралових островів, які назвав островами Суворова.

Дослідження Антарктиди

В історії світових географічних відкриттів і досліджень першої половини XIX ст. видатним досягненням стала антарктична експедиція, споряджена 11 лютого 1819 р. на двох невеликих кораблях: 28-гарматному шлюпі «Восток» під командуванням капітана 2-го рангу Ф. Беллінсгаузена та 20-гарматному шлюпі «[корабель Мирний|Мирний]]» під командуванням лейтенанта М. Лазарєва, спеціально споряджена для вивчення Південного полярного моря та Південного полюса. Вона мала дослідити о. Південну Георгію, обійти зі сходу Південні Сандвичеві острови, потім просунутися до Південного полюса з метою відшукати невідомі землі, насамперед, загадковий Антарктида. Безуспішними були пошуки цього материка мореплавців багатьох країн, серед яких був і Джеймс Кук. Оцінюючи льодовитість південних полярних морів, Кук писав: «Жодна людина ніколи не наважиться проникнути на південь далі, ніж це вдалося мені. Землі, які можуть міститися на півдні, ніколи не будуть досліджені».

Досвід навколосвітнього плавання дав змогу Ф. Беллінсгаузену та М. Лазарєву здійснити майже неможливе: 27 січня 1820 р. «Восток» та «Мирний» досягли 69° 23’ п.ш. та 2° 35’ з.д. і підійшли до крижаного панцира Антарктиди. В рапорті керівників експедиції доповідалося, що того дня вони побачили «біля краю материка суцільну кригу, нагромаджену уламками, а всередині, до півдня, в різних місцях по ній крижані гори». У лютому кораблі ще декілька разів підходили до Антарктиди. «Тут за крижаними полями й островами, – йшлося далі, – було видно крижаний материк, край якого відломлено перпендикулярно і який стягався в міру нашого бачення, підносячись до півдня ніби берег. Плоскі крижані острови, що містилися біля цього материка, чітко показували, що вони є уламками цього материка, бо мали край і поверхню подібні до материка».

Російські моряки спростували висновки Д. Кука про землю Сандвича як суцільний материк і назвали весь архіпелаг Південними Сандвичевими островами. Крім того, вони довели, що відкрита 1819 р. Смітом Південна Шотландія не є суцільним материком, а групою островів. Крім Антарктиди учасники експедиції відкрили 29 нових островів, встановили їхні координати, описали клімат Антарктиди, пояснили походження водоростей у Саргассовому морі, зробили правильне припущення про походження коралових островів. Велике наукове значення мали звітна карта експедиції, на якій було подано положення усіх пунктів і вперше відкритих земель та спостереження над океанографічними й атмосферними явищами.

Трете Навколосвітнє Плавання

Mikhail Petrovich Lazarev ship.jpg

1822 р. Михайло Петрович як командир фрегата «Крейсер» вийшов у трете навколосвітнє плавання – на о. Сіхту, до берегів російських володінь у Північній Америці. У лютому 1826 р. М. Лазарєв став командиром корабля «Азов», найкращого на той час корабля Російської імперії. 8 серпня 1827 р. він узяв участь у Наваринській битві на боці Греції, в якій турецький флот було цілком розгромлено. За подвиг «Азова» в Наваринській битві М. Лазарєву було надано звання контр-адмірала.

Життя Начальником

У лютому 1832 р. М. Лазарєва призначили начальником штабу Чорноморського флоту і відтоді його подальше життя та діяльність незмінно були пов’язані з Кримом, Кавказом, Чорним морем. За складних умов крейсерської служби зростала майстерність моряків Чорноморського флоту, набувався досвід боротьби з контрабандистами та морською стихією. Все це виявилося під час походу ескадри Чорноморського флоту до берегів Константинополя для його захисту від навали єгипетських військ. Помітну роль відіграв М. Лазарєв і під час підписання Ункер-Іскелесійського договору між Росією й Туреччиною. Йому довелося не тільки командувати Чорноморським флотом за часів украй напружених політичних обставин, а й безпосередньо брати участь майже в усіх дипломатичних переговорах.

У квітні 1833 р. М. Лазарєва призначили віце-адміралом, а в грудні того самого року затвердили головним командиром Чорноморського флоту й усіх портів на Чорному морі та військовим губернатором міст Миколаєва і Севастополя. Відтоді розгорнулася його діяльність у поліпшенні корабельного складу й озброєння кораблів, організації та будівництві баз на Чорному морі, укріпленні й благоустрої Севастополя як головної військово-морської бази. Здійснювалося будівництво доків, майстерень, берегових укріплень, Севастопольського адміралтейства та його батарей, складів, казарм і бібліотеки. М. Лазарєв також розробив план перебудови Миколаївського адміралтейства, де було збудовано нові еллінги, ливарний та канатний заводи, артилерійська, шлюпкова й мачтова майстерні, казарма в селі Спаському під Миколаєвом – новий будинок адміралтейства. Зусиллями М. Лазарєва Чорноморський флот було створено майже заново. В Миколаєві, Севастополі, Херсоні було побудовано 17 лінійних кораблів, 9 фрегатів, 6 парових фрегатів, 7 корветів, 11 бригів, 11 шхун, 8 тендерів, 2 яхти, 28 пароплавів, 33 транспорти, 6 лоцманських суден, 25 канонірських човнів. Ці кораблі були стійкі, верткі, швидкохідні з потужним озброєнням, що стало в пригоді під час Кримської війни 1853 – 1856 рр., коли чорноморські моряки вразили світ розгромом турків біля Синопа й одинадцятимісячною героїчною обороною Севастополя.

Життя Адміралом

1848 р. М. Лазарєв став адміралом. Великий патріот руської землі, який пишався її героїчним минулим, він виховував у моряків Чорноморського флоту почуття патріотизму й вірності військовому обов’язку, вимагав від офіцерів поваги до матросів. Вміння вивчати людей, вирізняти найздібніших, допомагати їм у вдосконаленні своїх знань давало М. Лазарєву можливість згуртовувати навколо себе найкращих флотських офіцерів, ставити їх на керівні посади. Він допоміг розвинутися на повну силу талантам Нахімова, Корнилова, Бутакова, Путятина, Істоміна, Завалишина та ін. Він не мирився з рутиною та відсталістю, вважав, що підвищення боєздатності флоту неодмінно пов’язане з піднесенням загального культурного рівня та військово-морської освіти офіцерів. За його командування вперше на кожному кораблі було створено бібліотеки для офіцерів і моряків.

Михайло Петрович Лазарєв помер 11 квітня 1851 р. На Землі його ім’ям названо бухту і порт в Японському морі, острів в Аральському морі, шельфовий льодовик, полярну станцію та гори в Антарктиді, острів у морі Дейвіса, атол у групі островів Россіян (Тихий океан), миси в Амурському лимані та на півночі о. Унімак.

20 липня 1995 р. були підписані міжнародна угода та меморандум про передачу Україні британської антарктичної станції «Фарадей». 6 лютого 1996 р. відбулося підняття Прапору України на станції, яка була перейменована на «Академік Вернадський». Зараз на станції перебуває восьма Українська антарктична експедиція.

Джерела