Відмінності між версіями «Лангемак Георгій Еріхович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (додано Категорія:Швейцарці Росії за допомогою HotCat)
Рядок 5: Рядок 5:
 
| зображення_підпис = Портрет Георгія Еріховича
 
| зображення_підпис = Портрет Георгія Еріховича
 
| дата народження = 20.7.1898(8)
 
| дата народження = 20.7.1898(8)
| місце народження = [[Старобільськ]]е, [[Харківська губернія]], [[Україна]]
+
| місце народження = [[Старобільськ]]е, [[Харківська губернія]]
 
| дата смерті = 11.1.1938
 
| дата смерті = 11.1.1938
| місце смерті = [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський союз]], [[Москва]]
+
| місце смерті = [[Москва]]
 
| резиденція =
 
| резиденція =
| громадянство = {{USR}}
+
| громадянство = {{USSR}}
| національність =
+
| національність = [[німець]]
 
| галузь = [[Оборонна промисловість]]
 
| галузь = [[Оборонна промисловість]]
 
| заклад =
 
| заклад =
 
| alma mater = [[Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого|ВТА імені Ф. Дзержинського]]
|alma mater=| відомий завдяки =
+
| відомий завдяки =
 
| звання =
 
| звання =
 
| ступінь =
 
| ступінь =
Рядок 31: Рядок 32:
 
| ім'я_мовою_оригінала= Лангемак Георгій Еріхович
 
| ім'я_мовою_оригінала= Лангемак Георгій Еріхович
 
| поховання = [[Донське кладовище]]
 
| поховання = [[Донське кладовище]]
| Alma Mater = [[Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого|ВТА ім. Ф. Дзержинського]]
 
 
}}
 
}}
'''Гео́ргій Е́ріхович Лангема́к''' ({{ДН|20|7|1898|8}}, [[Старобільськ]]е, [[Харківська губернія]]&nbsp;— {{Дата смерті|11|1|1938|}}, [[Москва]])&nbsp;— [[Україна|український]] радянський учений, один із піонерів ракетної техніки й один з основних авторів реактивного міномета «[[Катюша (реактивна установка)|Катюша]]». Основоположник досліджень по конструюванню реактивних снарядів на [[Порох|бездимному пороху]], відкрив закон подібності, що дозволяє визначати геометрію сопла [[Реактивний двигун|реактивного двигуна]] без тривалих і дорогих експериментів&nbsp;— аналітичним розрахунком. Увів у науковий обіг термін «[[космонавтика]]». [[Герой соціалістичної праці]] (1991&nbsp;р.&nbsp;— посмертно). У 2015 році його іменем названо вулицю в Старобільську<ref>[http://expres.ua/news/2015/11/09/159371-ne-krupska-sosyura-zvilnene-misto-donbasu-pereymenuvalo-40-vulyc Не Крупська, а Сосюра: звільнене місто Донбасу перейменувало 40 вулиць]</ref>.
+
'''Гео́ргій Е́ріхович Лангема́к''' ({{ДН|20|7|1898|8}}, [[Старобільськ]]е, [[Харківська губернія]]&nbsp;— {{Дата смерті|11|1|1938|}}, [[Москва]])&nbsp;— [[Україна|український]] радянський учений німецького походження, головний інженер Реактивного Науково-дослідного інституту (РНДІ) №&nbsp;3 Народного комісаріату оборонної промисловості з наукової частини, військовий інженер 1-го рангу; один із піонерів ракетної техніки й один з основних авторів реактивного міномета «[[Катюша (реактивна установка)|Катюша]]». Основоположник досліджень по конструюванню реактивних снарядів на [[Порох|бездимному пороху]], відкрив закон подібності, що дозволяє визначати геометрію сопла [[Реактивний двигун|реактивного двигуна]] без тривалих і дорогих експериментів&nbsp;— аналітичним розрахунком. Увів у науковий обіг термін «[[космонавтика]]». [[Герой Соціалістичної праці]] (1991&nbsp;р.&nbsp;— посмертно).
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Народився Георгій у [[Старобільськ]]у, [[Харківська губернія|Харківської губернії]] в родині викладачів іноземної мови в Олександрівській класичній чоловічій гімназії. Дитячі роки Лангемак провів у Старобільську, згодом родина переїхала до [[Єлисаветград]]у.
+
Народився Георгій у [[Старобільськ]]у, [[Харківська губернія|Харківської губернії]] в родині Еріха Францовича та Марії Костянтинівни Лангемаків&nbsp;— викладачів французької мови в Олександрівській класичній чоловічій гімназії. Дитячі роки Лангемак провів у Старобільську, згодом родина переїхала до [[Єлисаветград]]у.
   
  +
У серпні 1908 року Георгій Лангемак вступив до восьмикласної [[Єлисаветградська чоловіча гімназія|Єлисаветградської чоловічої гімназії]], яку закінчив зі срібною медаллю за відмінної поведінки 29 квітня 1916 року. Вирішивши присвятити своє життя вивченню японської філології, Георгій Лангемак того ж року вступив на філологічний факультет [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петроградського університету]].
У 1916 році Г.&nbsp;Е.&nbsp;Лангемак призваний до армії, улітку 1917 року наказом по армії і флоту було переведено до [[мічман]]ів.
 
   
  +
У жовтні 1916 року Георгій Лангемак був мобілізований до російського війська. 29 жовтня 1916 року він пише прохання на ім’я начальника Школи Прапорщиків по Адміралтейству з проханням про прийом. 9 листопада 1916 року його зараховують до 4-го взводу. Служив у [[Прикордонна служба ФСБ Росії#Керівництво|береговій охороні]] [[Фінська затока|Фінської затоки]]. Згодом направлений у [[Гарнізон|залогу]] [[Кронштадтська фортеця|Кронштадтської фортеці]] на посаду командира батареї, трохи пізніше став командиром форту «Тотлебен». Улітку 1917 року наказом по армії і флоту було переведено до [[мічман]]ів. У 1918 році, після розвалу флоту, демобілізувався.
У червні 1919 року по офіцерській мобілізації вступив до лав [[Червона армія|Червоної армії]] й як офіцер флоту, призначений командиром [[Артилерійська батарея|батареї]] 4-го дивізіону артилерії [[Кронштадт|Кронштадської фортеці]]. З 15 червня 1921 року призначений командиром 2-го [[Артилерійський дивізіон|дивізіону артилерії]].
 
   
 
У червні 1919 року по офіцерській мобілізації вступив до лав [[Червона армія|Червоної армії]] й як офіцер флоту, призначений командиром [[Артилерійська батарея|батареї]] 4-го дивізіону артилерії [[Кронштадт|Кронштадської фортеці]], а потім комендантом форту «Тотлебен» 4-го дивізіону артилерії. Кандидат у члени [[ВКП(б)]] з лютого 1920 року, член Кронштадтської організації з червня 1920 року. Протягом півтора року у 1919-1921 роках був викладачем грамоти по лінії [[лікнеп]]у у фортах «Риф» та «Тотлебен».
У 1922 році Лангемака було виключено з [[КПРС|партії]] і знято з партійного обліку через [[вінчання]] в церкві з громадянкою Є.&nbsp;В.&nbsp;Камневою.
 
   
  +
Під час [[Кронштадтське повстання|Кронштадтського повстання]] Георгій Лангемак був заарештований бунтівниками та засуджений ними до розстрілу. Перебував під вартою упродовж 2 березня—18 квітня 1921 року, звільнений був лише після придушення заколоту вірними уряду більшовиків військами. 15 червня 1921 року призначений командиром 2-го [[Артилерійський дивізіон|дивізіону артилерії]], начальником стройової частини, від 13 січня 1922 року&nbsp;— помічник начальника артилерії фортеці Кронштадта. У 1922 році Георгій Лангемак був виключений з ВКП(б) та вилучений з партійного обліку через вінчання у церкві з громадянкою Оленою Володимирівною Каменєвою.
Освіту здобув у 1928 році закінчивши [[Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого|Військово-технічній академії імені Ф.&nbsp;Е.&nbsp;Дзержинського]]<ref>Старобельчанин на Луне // Афанасьевский С. Рассказы об истории Старобельска.&nbsp;— Луганск: Янтарь,2011.&nbsp;— С.239</ref>.
 
   
  +
У 1923 році Георгій Лангемак вступив до [[Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого|Військово-технічної академії РСЧА]], а 1928 року закінчив її. Під час навчання разом з іншими слухачами академії під керівництвом викладача академії С.&nbsp;Сєрікова виконував замовлення лабораторії Н.&nbsp;І.&nbsp;Тихомирова (з 1928 року&nbsp;— газодинамічна лабораторія).<ref>''Афанасьевский&nbsp;С.'' Старобельчанин на Луне // Рассказы об истории Старобельска.&nbsp;— Луганск: Янтарь, 2011.&nbsp;— С. 239. {{ref-ru}}</ref>
Інженер-артилерист, конструктор ракетних снарядів на бездимному тривалогорючому [[Порох|поросі]]. Працював у Ленінградській газодинамічній лабораторії, що розробляла [[Ракетний двигун|ракетниі двигуни]].
 
   
У 1934 році Ленінградська ГДЛ і Московська група вивчення ракетних двигунів (ГВРД), яку очолював [[Корольов Сергій Павлович|С.&nbsp;П.&nbsp;Корольов]], було об'єднано та створено Ракетний науково-дослідний інститут. Після того, як посаду заступника директора РНДІ, яку займав [[Корольов Сергій Павлович|С.&nbsp;П.&nbsp;Корольов]], було скасовано, головний інженер РНДІ Г.&nbsp;Е.&nbsp;Лангемак став другою людиною в інституті.
+
Після закінчення академії Георгій Лангемак був призначений на посаду начальника артилерії [[Чорноморський флот|Чорноморського флоту]], але на прохання Н.&nbsp;І.&nbsp;Тихомирова був залишений для роботи у Ленінградській газодинамічній лабораторії, де займався розробкою реактивних снарядів [[РС-82]] мм та [[РС-82|РС-132]] мм. У 1934 році Ленінградська ГДЛ та Московська група вивчення ракетних двигунів (ГВРД), яку очолював [[Корольов Сергій Павлович|Сергій Корольов]], були об'єднані та створений Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ) №&nbsp;3 Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР. Після того, як посаду заступника директора РНДІ, яку займав С.&nbsp;П.&nbsp;Корольов, було скасовано, від 1934 року головний інженер РНДІ Г.&nbsp;Е.&nbsp;Лангемак став другою людиною в інституті. Він обіймав цю посаду до листопада 1937 року. У вересні 1935 року йому присвоєно персональне військове звання «військінженер 1-го рангу».
   
Під його керівництвом було розроблено бездимний тривалогорючий порох і ракетний снаряд із [[Твердопаливний ракетний двигун|твердопаливним двигуном]]. Ці розробки стали основою для створення [[Реактивна система залпового вогню|реактивних мінометів]] («[[Катюша (реактивна установка)|Катюш]]»), що застосовували в [[Друга Світова війна|Другій світовій війні]]. Разом із [[Корольов Сергій Павлович|С.&nbsp;П.&nbsp;Корольовим]] розробив і випробував перші ракети.
+
Під його керівництвом було розроблено бездимний тривалогорючий порох і ракетний снаряд із [[Твердопаливний ракетний двигун|твердопаливним двигуном]]. Ці розробки стали основою для створення [[Реактивна система залпового вогню|реактивних мінометів]] («[[Катюша (реактивна установка)|Катюш]]»), що застосовували у [[Німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]]. Разом із [[Корольов Сергій Павлович|С.&nbsp;П.&nbsp;Корольовим]] розробив й випробував перші ракети.
   
  +
У першому збірнику наукових праць цього інституту опублікована стаття «Про єдину термінологію в системі позначень з ракетної техніки». Практично всі рекомендовані в ній формулювання закріпилися у вітчизняній ракетній техніці. Ефективно поєднуючи роботу головного інженера інституту з творчою роботою, Г.&nbsp;Лангемак керував роботами зі створення наземної, повітряної та морської артилерії.
У 1938 році Г.&nbsp;Є.&nbsp;Лангемак був необґрунтовано [[Сталінські репресії|репресований]]. Посмертно реабілітований 1955 року. Похований на [[Донське кладовище|Донському цвинтарі]]<ref>[http://www.lifeinvest.com.ua/?p=27390 КАК БУДУТ РАССТРЕЛИВАТЬ «КРЫМНАШЕЙ» И «ДАНБАСЯН»] {{ref-ru}}</ref>.
 
   
  +
1935 року виходить спільна книга видатного український радянського інженера [[Глушко Валентин Петрович|В.&nbsp;П.&nbsp;Глушка]] та Г.&nbsp;Е.&nbsp;Лангемака «Ракеты, их устройство и применение». Георгій Еріхович був не лише автором розділу про порохові ракети, але й редактором усієї книги. Велике значення мали дві публікації Г.&nbsp;Лангемака у другому випуску праць інституту «Ракетна техніка». У статті «К вопросу об повышении скорости та дальности реактивных снарядов» дані рекомендації з оптимізації параметрів снаряда, що дозволяють значно збільшити дальність пострілу.
Його науковий вклад у розвиток реактивної техніки великий. У 1970 році, у пам'ять про вченого, [[Міжнародний астрономічний союз]] назвав на честь Лангемака один із [[Лангемак (місячний кратер)|кратерів]] на [[Зворотний бік Місяця|зворотному боці Місяця]]<ref>Лангемак Г. Є. // Мирошниченко І.&nbsp;Є.&nbsp;Люди твої, Старобільщино.&nbsp;— Луганськ: ОАО"ЛОТ" ,2003.&nbsp;— С.271</ref>.
 
  +
  +
У другій статті «Ракетные авиационные бомбы» Георгій Еріхович висловив ідею про використання реактивної тяги для авіаційних бомб. Завершення досліджень з цієї теми він доручив молодому енергійному інженерові [[Александров Володимир Іванович|Володимиру Александрову]]. У 1937 році як «дітище» [[Тухачевський Михайло Миколайович|Тухачевського]] Реактивний науково-дослідний інститут зазнав «чистки». Керівництво інституту було заарештовано. 2 листопада 1937 року Георгій Лангемак був заарештований (ордер №&nbsp;А-810) органами НКВС м.&nbsp;Москви як німецький шпигун. Донос в НКВС був написаний завідуючим одним із відділів інституту А.&nbsp;Г.&nbsp;Костиковим та надісланий у квітні 1937 року до ЦК ВКП(б).
  +
  +
Георгій Еріхович Лангемак був необґрунтовано [[Сталінські репресії|репресований]], тобто засуджений до вищої міри покарання&nbsp;— розстрілу з конфіскацією всього особистого майна. За десять днів, 11 січня 1938 року, вирок був виконаний. 19 грудня 1955 року видатного діяча ракетної техніки реабілітовано. У 1991 році за ініціативою секції ветеранів ракетної техніки Указом Президента СРСР М.&nbsp;С.&nbsp;Горбачова від 21 червня 1991 року Г.&nbsp;Е.&nbsp;Лангемаку, разом з іншими творцями «катюші», посмертно було присвоєно звання [[Герой Соціалістичної Праці|Героя Соціалістичної Праці]]. У 1995 році комісією щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій було виявлено місце поховання Г.&nbsp;Е.&nbsp;Лангемака на [[Донське кладовище|Донському цвинтарі]] у Москві.
   
 
== Праці ==
 
== Праці ==
* ''«Оперённые снаряды, тяговые ракеты»'', «Проектирование реактивных снарядов и тяговых ракет», вып. 1 Л., 1934;
+
* «Оперённые снаряды, тяговые ракеты», «Проектирование реактивных снарядов и тяговых ракет».&nbsp;вып. 1.&nbsp;— Л., 1934;
* ''«Ракеты, их устройство и применение»'', М.&nbsp;— Л., 1935 (совместно с [[Глушко Валентин Петрович|В.&nbsp;П.&nbsp;Глушко]]).
+
* «Ракеты, их устройство и применение».&nbsp;М.&nbsp;— Л., 1935 (совместно с [[Глушко Валентин Петрович|В.&nbsp;П.&nbsp;Глушко]]).
* Патенты и заявки на изобретения (более 40), в том числе (в период с 13 Апреля 1930 по 28 Мая 1933) поданные совместно с В.&nbsp;А.&nbsp;Артемьевым (1), Б.&nbsp;С.&nbsp;Петропавловским (8), В.&nbsp;И.&nbsp;Дудаковым(1) и Я.&nbsp;С.&nbsp;Рудиным (1).
+
* Патенти та заявки на винахід (більше 40), у тому числі (упродовж 13 квітня 1930&nbsp;— 28 травня 1933 років), що були подані спільно з В.&nbsp;А.&nbsp;Артемьєвим (1), Б.&nbsp;С.&nbsp;Петропавловським (8), В.&nbsp;І.&nbsp;Дудаковим (1) та Я.&nbsp;С.&nbsp;Рудіним (1).
  +
  +
== Вшанування пам'яті ==
 
Його науковий вклад у розвиток реактивної техніки великий. У 1966 році, за ініціативою академіка [[Глушко Валентин Петрович|В.&nbsp;П.&nbsp;Глушка]], у пам'ять про видатного вченого, [[Міжнародний астрономічний союз]] назвав на честь Лангемака один із [[Лангемак (місячний кратер)|кратерів]] на [[Зворотний бік Місяця|зворотному боці Місяця]]<ref> ''Мирошниченко&nbsp;І.&nbsp;Є.'' Лангемак&nbsp;Г.&nbsp;Е. // Люди твої, Старобільщино.&nbsp;— Луганськ: ОАО «ЛОТ», 2003.&nbsp;— С. 271.</ref>
  +
  +
У 2015 році на честь Георгія Лангемака названа вулиця у Старобільську.<ref>[http://expres.ua/news/2015/11/09/159371-ne-krupska-sosyura-zvilnene-misto-donbasu-pereymenuvalo-40-vulyc Не Крупська, а Сосюра: звільнене місто Донбасу перейменувало 40 вулиць]</ref>
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 65: Рядок 74:
   
 
== Джерела та література ==
 
== Джерела та література ==
* ''О.&nbsp;В.&nbsp;Глушко, О.&nbsp;М.&nbsp;Мовчан''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Langemak_G_E Лангемак Георгій Еріхович] // {{ЕІУ|6|38}}
+
* ''О.&nbsp;В.&nbsp;Глушко, О.&nbsp;М.&nbsp;Мовчан'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Langemak_G_E Лангемак Георгій Еріхович] // {{ЕІУ|6|38}}.
* ''Р.&nbsp;В.&nbsp;Пилипчук''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=47248 Лангемак Георгій Еріхович] // {{ЕСУ}}
+
* ''Р.&nbsp;В.&nbsp;Пилипчук'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=47248 Лангемак Георгій Еріхович] // {{ЕСУ}}.
* {{книга|автор=Бушков А. А.|заголовок=Сталин. Ледяной трон|місце=Санкт-Петербург|видавництво=Нева|рік=2005|сторінок=640}} ISBN 5-7654-4199-8
+
* {{книга|автор = Бушков&nbsp;А.|частина = |заголовок = Сталин. Ледяной трон|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Санкт-Петербург|видавництво = Нева|рік = 2005|том = |сторінки =|сторінок =640|серія = |isbn = 5-7654-4199-8|тираж = }} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=Победоносцев Ю. А., Кузнецов К. М.|заголовок=Первые старты|місце=Москва|видавництво=|рік=1972|сторінок=4}}
+
* {{книга|автор = Победоносцев&nbsp;Ю., Кузнецов&nbsp;К.|частина = |заголовок = Первые старты|оригінал = |посилання = http://epizodsspace.airbase.ru/bibl/pobedonoscev/pervye/01.html|відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = ДОСААФ|рік = 1972|том = |сторінки =|сторінок =76|серія = |isbn =|тираж = }} {{ref-ru}}
  +
* {{книга|автор = Лангемак&nbsp;Г., Глушко&nbsp;В.|частина = |заголовок = Ракеты: их устройство и применение|оригінал = |посилання = http://epizodsspace.airbase.ru/bibl/langemak/rakety/01.html|відповідальний = |видання = |місце = Москва, Ленинград|видавництво = ОНТИ НКПТ, Главная редакция авиационной литературы|рік = 1935|том = |сторінки =|сторінок =120|серія = |isbn =|тираж = }} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=Langemak G., Glushko V.|заголовок=The Missile, Its Device and Use|місце=|видавництво=|рік=1935|сторінок=}}
 
  +
* {{книга|автор = Соколов&nbsp;В.|частина =Из «Катюши» по самолетам|заголовок = Стерегущие небо|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Москва|видавництво = ДОСААФ|рік = 1986|том = |сторінки =|сторінок =|серія = |isbn =|тираж=}} {{ref-ru}}
* «Перші кроки до космосу&nbsp;— з України» // [[Свобода (газета)|Свобода]] , №&nbsp;31, 31 липня 2009, С.6.
 
  +
* {{книга|автор = Соколов&nbsp;В.|частина =На заре советского ракетостроения (часть 2)|посилання частина=http://epizodsspace.airbase.ru/bibl/sokolov/obl-sok.html|заголовок = Огнеполконники|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Санкт-Петербург|видавництво = Политехника|рік = 1996|том = |сторінки =|сторінок =16|серія = |isbn =5-7325-0089-8|тираж=}} {{ref-ru}}
* ''Баженов А.'', «Одни лишь факты» // Наука и жизнь №&nbsp;12, 1988 г., С.76-77 {{ref-ru}}
 
 
* «Перші кроки до космосу&nbsp;— з України» // [[Свобода (газета)|Свобода]].&nbsp;— №&nbsp;31.&nbsp;— 31 липня 2009.&nbsp;— С. 6.
* ''Викторов Б.'', «Возвращение имени»//Наука и жизнь.&nbsp;— 1988 г.&nbsp;— №&nbsp;5 {{ref-ru}}
 
* ''Голованов Я.'', Лжеотец «Катюши» // Огонёк.&nbsp;— 1988.&nbsp;— №&nbsp;50.&nbsp;— С.22 {{ref-ru}}
+
* ''Баженов&nbsp;А.'' Одни лишь факты // Наука и жизнь.&nbsp;— &nbsp;12.&nbsp;— 1988.&nbsp;— С. 76—77. {{ref-ru}}
 
* ''Викторов&nbsp;Б.'' Возвращение имени //Наука и жизнь.&nbsp;— 1988.&nbsp;— №&nbsp;5. {{ref-ru}}
* ''Соколов В. С.'', «Из „Катюши“ по самолетам», изд. ДОСААФ СССР в сборнике «Стерегущие небо», 1986 г. {{ref-ru}}
 
  +
* ''Голованов&nbsp;Я.'' Лжеотец «Катюши» // Огонёк.&nbsp;— 1988.&nbsp;— №&nbsp;50.&nbsp;— С. 22. {{ref-ru}}
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
* {{warheroes|id=9631|star=Labor}}
 
* {{warheroes|id=9631|star=Labor}}
 
* ''Глушко&nbsp;А.'' [http://www.hrono.ru/biograf/langemak.html Биографический указатель: Лангемак Георгий Эрихович]
* [http://www.m31.spb.ru/archive/books/fire_enthusiasts/chapter5b.htm 5. НА ЗАРЕ СОВЕТСКОГО РАКЕТОСТРОЕНИЯ (часть 2)]
 
  +
* [https://milnavigator.com.ua/2017/10/28/творцем-ракетної-механізованої-уста/ Творцем ракетної механізованої установки «Катюша» був…німець з України, страчений в 1938 році]
* ''Глушко Александр'', [http://www.hrono.ru/biograf/langemak.html БИОГРАФИЧЕСКИЙ УКАЗАТЕЛЬ: Лангемак Георгий Эрихович]
 
   
 
{{DEFAULTSORT:Лангемак Георгій Еріхович}}
 
{{DEFAULTSORT:Лангемак Георгій Еріхович}}

Версія за 20:57, 10 листопада 2019

Георгій Лангемак
Лангемак Георгій Еріхович
Портрет Георгія Еріховича
Портрет Георгія Еріховича
Народився 8 (20) липня 1898(1898-07-20)
Старобільське, Харківська губернія
Помер 11 січня 1938(1938-01-11) (39 років)
Москва
Поховання Донське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність німець
Діяльність інженер, військовослужбовець
Alma mater ВТА імені Ф. Дзержинського
Сфера інтересів Оборонна промисловість
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці (посмертно)
Орден Леніна (посмертно)

Лангемак Георгій Еріхович у Вікісховищі?

Гео́ргій Е́ріхович Лангема́к (8 (20) липня 1898(18980720), Старобільське, Харківська губернія — 11 січня 1938, Москва) — український радянський учений німецького походження, головний інженер Реактивного Науково-дослідного інституту (РНДІ) № 3 Народного комісаріату оборонної промисловості з наукової частини, військовий інженер 1-го рангу; один із піонерів ракетної техніки й один з основних авторів реактивного міномета «Катюша». Основоположник досліджень по конструюванню реактивних снарядів на бездимному пороху, відкрив закон подібності, що дозволяє визначати геометрію сопла реактивного двигуна без тривалих і дорогих експериментів — аналітичним розрахунком. Увів у науковий обіг термін «космонавтика». Герой Соціалістичної праці (1991 р. — посмертно).

Біографія

Народився Георгій у Старобільську, Харківської губернії в родині Еріха Францовича та Марії Костянтинівни Лангемаків — викладачів французької мови в Олександрівській класичній чоловічій гімназії. Дитячі роки Лангемак провів у Старобільську, згодом родина переїхала до Єлисаветграду.

У серпні 1908 року Георгій Лангемак вступив до восьмикласної Єлисаветградської чоловічої гімназії, яку закінчив зі срібною медаллю за відмінної поведінки 29 квітня 1916 року. Вирішивши присвятити своє життя вивченню японської філології, Георгій Лангемак того ж року вступив на філологічний факультет Петроградського університету.

У жовтні 1916 року Георгій Лангемак був мобілізований до російського війська. 29 жовтня 1916 року він пише прохання на ім’я начальника Школи Прапорщиків по Адміралтейству з проханням про прийом. 9 листопада 1916 року його зараховують до 4-го взводу. Служив у береговій охороні Фінської затоки. Згодом направлений у залогу Кронштадтської фортеці на посаду командира батареї, трохи пізніше став командиром форту «Тотлебен». Улітку 1917 року наказом по армії і флоту було переведено до мічманів. У 1918 році, після розвалу флоту, демобілізувався.

У червні 1919 року по офіцерській мобілізації вступив до лав Червоної армії й як офіцер флоту, призначений командиром батареї 4-го дивізіону артилерії Кронштадської фортеці, а потім комендантом форту «Тотлебен» 4-го дивізіону артилерії. Кандидат у члени ВКП(б) з лютого 1920 року, член Кронштадтської організації з червня 1920 року. Протягом півтора року у 1919-1921 роках був викладачем грамоти по лінії лікнепу у фортах «Риф» та «Тотлебен».

Під час Кронштадтського повстання Георгій Лангемак був заарештований бунтівниками та засуджений ними до розстрілу. Перебував під вартою упродовж 2 березня—18 квітня 1921 року, звільнений був лише після придушення заколоту вірними уряду більшовиків військами. 15 червня 1921 року призначений командиром 2-го дивізіону артилерії, начальником стройової частини, від 13 січня 1922 року — помічник начальника артилерії фортеці Кронштадта. У 1922 році Георгій Лангемак був виключений з ВКП(б) та вилучений з партійного обліку через вінчання у церкві з громадянкою Оленою Володимирівною Каменєвою.

У 1923 році Георгій Лангемак вступив до Військово-технічної академії РСЧА, а 1928 року закінчив її. Під час навчання разом з іншими слухачами академії під керівництвом викладача академії С. Сєрікова виконував замовлення лабораторії Н. І. Тихомирова (з 1928 року — газодинамічна лабораторія).[1]

Після закінчення академії Георгій Лангемак був призначений на посаду начальника артилерії Чорноморського флоту, але на прохання Н. І. Тихомирова був залишений для роботи у Ленінградській газодинамічній лабораторії, де займався розробкою реактивних снарядів РС-82 мм та РС-132 мм. У 1934 році Ленінградська ГДЛ та Московська група вивчення ракетних двигунів (ГВРД), яку очолював Сергій Корольов, були об'єднані та створений Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ) № 3 Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР. Після того, як посаду заступника директора РНДІ, яку займав С. П. Корольов, було скасовано, від 1934 року головний інженер РНДІ Г. Е. Лангемак став другою людиною в інституті. Він обіймав цю посаду до листопада 1937 року. У вересні 1935 року йому присвоєно персональне військове звання «військінженер 1-го рангу».

Під його керівництвом було розроблено бездимний тривалогорючий порох і ракетний снаряд із твердопаливним двигуном. Ці розробки стали основою для створення реактивних мінометів («Катюш»), що застосовували у німецько-радянській війні. Разом із С. П. Корольовим розробив й випробував перші ракети.

У першому збірнику наукових праць цього інституту опублікована стаття «Про єдину термінологію в системі позначень з ракетної техніки». Практично всі рекомендовані в ній формулювання закріпилися у вітчизняній ракетній техніці. Ефективно поєднуючи роботу головного інженера інституту з творчою роботою, Г. Лангемак керував роботами зі створення наземної, повітряної та морської артилерії.

1935 року виходить спільна книга видатного український радянського інженера В. П. Глушка та Г. Е. Лангемака «Ракеты, их устройство и применение». Георгій Еріхович був не лише автором розділу про порохові ракети, але й редактором усієї книги. Велике значення мали дві публікації Г. Лангемака у другому випуску праць інституту «Ракетна техніка». У статті «К вопросу об повышении скорости та дальности реактивных снарядов» дані рекомендації з оптимізації параметрів снаряда, що дозволяють значно збільшити дальність пострілу.

У другій статті «Ракетные авиационные бомбы» Георгій Еріхович висловив ідею про використання реактивної тяги для авіаційних бомб. Завершення досліджень з цієї теми він доручив молодому енергійному інженерові Володимиру Александрову. У 1937 році як «дітище» Тухачевського Реактивний науково-дослідний інститут зазнав «чистки». Керівництво інституту було заарештовано. 2 листопада 1937 року Георгій Лангемак був заарештований (ордер № А-810) органами НКВС м. Москви як німецький шпигун. Донос в НКВС був написаний завідуючим одним із відділів інституту А. Г. Костиковим та надісланий у квітні 1937 року до ЦК ВКП(б).

Георгій Еріхович Лангемак був необґрунтовано репресований, тобто засуджений до вищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією всього особистого майна. За десять днів, 11 січня 1938 року, вирок був виконаний. 19 грудня 1955 року видатного діяча ракетної техніки реабілітовано. У 1991 році за ініціативою секції ветеранів ракетної техніки Указом Президента СРСР М. С. Горбачова від 21 червня 1991 року Г. Е. Лангемаку, разом з іншими творцями «катюші», посмертно було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1995 році комісією щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій було виявлено місце поховання Г. Е. Лангемака на Донському цвинтарі у Москві.

Праці

  • «Оперённые снаряды, тяговые ракеты», «Проектирование реактивных снарядов и тяговых ракет». вып. 1. — Л., 1934;
  • «Ракеты, их устройство и применение». М. — Л., 1935 (совместно с В. П. Глушко).
  • Патенти та заявки на винахід (більше 40), у тому числі (упродовж 13 квітня 1930 — 28 травня 1933 років), що були подані спільно з В. А. Артемьєвим (1), Б. С. Петропавловським (8), В. І. Дудаковим (1) та Я. С. Рудіним (1).

Вшанування пам'яті

Його науковий вклад у розвиток реактивної техніки великий. У 1966 році, за ініціативою академіка В. П. Глушка, у пам'ять про видатного вченого, Міжнародний астрономічний союз назвав на честь Лангемака один із кратерів на зворотному боці Місяця[2]

У 2015 році на честь Георгія Лангемака названа вулиця у Старобільську.[3]

Примітки

  1. Афанасьевский С. Старобельчанин на Луне // Рассказы об истории Старобельска. — Луганск: Янтарь, 2011. — С. 239. (рос.)
  2. Мирошниченко І. Є. Лангемак Г. Е. // Люди твої, Старобільщино. — Луганськ: ОАО «ЛОТ», 2003. — С. 271.
  3. Не Крупська, а Сосюра: звільнене місто Донбасу перейменувало 40 вулиць

Джерела та література

Посилання