Ландшафтознавство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:30, 22 березня 2013, створена RLutsBot (обговорення | внесок) (Перенесено 4 інтервікі-посилань до Вікіданих (Q2385557))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ландшафтознавство — розділ фізичної географії, що вивчає складні природні і природно-антропогенні геосистеми — ландшафти як частини географічної оболонки Землі. Включає вчення про основні закономірності фізико-географічної дифференціації, фізико-географічне районування і власне вчення про географічний ландшафт.

Ландшафтознавство розглядає походження, структуру, зміни, просторову дифференціацію і інтеграцію ландшафтів, а також їх окремі властивості, взаємозв'язки елементів і морфологічних частин, їх зміни під впливом природних і антропогенних факторів. В межах ландшафтознавства сформувалось ряд напрямків:

Ландшафтознавство спирається на ряд загальних підходів і методів: системний, порівняльний і історичний підходи, дистанційні (в тому числі космічні) і стаціонарні дослідження, математичні і картографічні методи. Головний метод ландшафтознавства — ландшафтна зйомка. Особливого значення набули математичне і картографічне моделювання.

До найважливіших задач ландшафтознавства відноситься розробка теоретичних основ раціонального природовикористання, в тому числі охорони природи.

В Російській імперії ландшафтознавство виникло на початку 20 століття, а його подальший розвиток пов'язаний з працями Л. С. Берга, С. В. Калесника, В. Б. Сочави та інших.

Література

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1988. стор. 157(рос.)