Відмінності між версіями «Лашкевич Олександр Степанович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Рядок 67: Рядок 67:
 
[[Категорія:Редактори Російської імперії]]
 
[[Категорія:Редактори Російської імперії]]
 
[[Категорія:Випускники Першої київської гімназії]]
 
[[Категорія:Випускники Першої київської гімназії]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
+
[[Категорія:Випускники історико-філологічного факультету Київського університету]]
 
[[Категорія:Члени Історичного товариства імені Нестора-Літописця]]
 
[[Категорія:Члени Історичного товариства імені Нестора-Літописця]]
 
[[Категорія:Судді]]
 
[[Категорія:Судді]]

Версія за 05:00, 24 вересня 2018

Олександр Лашкевич
LashkevichAS.jpg
Народився 19 липня 1842(1842-07-19)
Брахлів
Помер 31 жовтня 1889(1889-10-31) (47 років)
Київ
Поховання Аскольдова могила
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність редактор журналу «Кіевская старина»
Alma mater Київський університет
Титул шляхтич
Посада суддя
Рід Лашкевичі
Батько Степан Лашкевич
Герб

Олександр Степанович Лашкевич (*19 липня 1842 — †31 жовтня 1889) — український історик, громадський діяч, літератор та видавець. Член Історичного товариства імені Нестора-Літописця.

Життєпис

Народився в с. Брахлів Новозибковського повіту Чернігівської губернії (тепер у Климовському муніципальному районі на південному заході Брянської області Російської Федерації) у дворянській сім'ї (козацько-старшинського походження). З дитячих років мешкав у м. Києві.

Навчався в 1-й Київській гімназії. У 1864 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університетуту зі ступенем кандидата історико-філологічного факультету, і став на службу в канцелярію колишнього київського генерал-губернатора Безока.

Був головою перевірочного відання в м. Звенигородка, а потім — головою з'їзду мирових посередників у Гайсинському повіті Подільської губернії.

Поселився у своєму маєтку в Брахлові, займав різні посади в земських установах. Був земським гласним, мировим суддею.

У 1886 р. вийшов у відставку і переїхав до Києва, почав співпрацювати з часописом «Кіевская старина». У 1887 р. перекупив у Ф. Лебединцева право випускати у світ «Кіевскую старину» і всі свої зусилля сконцентрував на роботі з піднесення рівня цього видання. Сам не раз друкувався на його сторінках з науковими статтями, написаними на матеріалах своєї родової бібліотеки.

Захоплювався поглядами слов'янофілів. За його участі була відкрита Печерська недільна школа, сам він викладав у щоденній школі, а також працював у приватній школі, де вчилася сільська молодь. Став опікуном Новозибковського реального училища.

У вересні 1889 тяжко захворів і невдовзі помер у м. Києві. Був похований на Аскольдовій горі.

Див. також

Джерела