Лесич Вадим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:09, 20 листопада 2020, створена Mcoffsky (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лесич Вадим
Лесич.jpg
Народився 25 лютого 1909(1909-02-25)
Устя, Снятинський район, Івано-Франківська область
Помер 24 серпня 1982(1982-08-24) (73 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Діяльність письменник
Alma mater Коломийська гімназіяd

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Вадим Лесич (псевд.: Ярослав Ярий, Ярослав Дригинич; справжнє прізвище: Володимир Кіршак; * 25 лютого / квітня 1909, с. Устя, тепер Снятинський район, Івано-Франківська область — † 24 серпня 1982[1], Нью-Йорк) — український поет, есеїст і публіцист, критик, перекладач, член ОУП «Слово».

Біографія[ред. | ред. код]

Лесич Вадим народ. 25 квітня [за ін. даними — лютого] 1909 р. у с. Устя тепер Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. у родині вчителя. Здобув гімназійну освіту в Коломиї. 1938 р. закінчив Вищу школу журналістики (Варшава), виступав у періодиці як журналіст і літературний критик. Емігрував до ФРН, у 1948 р. — до США. Мешкав у Нью-Йорку, працював у страхувальному бюро.

Помер у 1982 р. в Нью-Йорку, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Творчість[ред. | ред. код]

Лесич Вадим перекладав Т. С. Еліота, Х. Р. Хіменеса, польських поетів. Автор збірок віршів «Сонцеблиски» (1930), «Відчиняю вікно»(1932), «Різьблю віддаль» (1935), «Ліричний зошит» (1953), «Поезії» (1954), «Розмова з батьком» (1957), «Крейдяне коло» (1960), «Кам'яні луни» (1964), «Вибрані поезії» (1965), «Предметність нізвідкіль» (1972), поеми «Напередодні» (1960).

Перша збірка поезій В. Лесича під псевдонімом Я. Ярий «Сонцеблиски» з'явилася у Коломиї в 1930 році, а друкуватися він почав у 1929-у під псевдонімами Ярослав Ярий та Ярослав Дригинич. З того часу вийшли збірки: «Відчиняю вікно» (1932), «Різблю віддаль» (1935), «Ліричний зошит» (1953), «Поезії» (1954), «Розмова з батьком» (1957), «Крейдяне коло» (1960), «Кам'яні луни» (1963), поеми «Напередодні» (1960).

Поезія В. Лесича, як зафіксовано у «Енциклопедії українознавства», «глибока символами і драматичним ліризмом, поєднує своєрідну барокковість стилю з експресіоністичними елементами». Поезія автора втілює почування, думки та світогляд автора в його мандрівці крізь життя — від неспокійної молодості до вдумливої зрілости. У трьох ранніх збірках говорить молодий поет-романтик. Тут переважають мотиви радості життя і щастя молодості. У пізнішій творчості напрям ідилії поглиблюється, поет одягає природу в казкові, магічні символи. Короткі ліричні вірші досягають високої художньої майстерності і пронизані таємничою, гіпнотичною силою. Поруч цих ліричних нот ми бачимо політичні події сучасности, долю мандрівників-вигнанців і лихоліття Батьківщини, які поет подає в сильних, яскравих і широких мазках. Ці теми споріднені з філософськими роздумами — ліричним героям Лесича світ здається безнастанним колом перемін. Людині неможливо знайти ключі до ворожої загадковости Всесвіту, і в її свідомості зростає почуття самоти й порожнечі. У пізніших збірках поета цей екзистенціальний драматизм зростає і панує над всіма іншими світоглядними напрямками.

Крім власної поетичної творчості, Лесич дав українській літературі ряд майстерних перекладів із сучасної світової літератури, особливо з творчості Т. С. Еліота, Х. Р. Хіменеса та новітніх польських поетів. Він також публікував статті з літературної та образотворчої критики.

Окремі видання:
  • Лесич В. Вибрані поезії. 1930—1965. — Нью-Йорк: Накладом Н. та О. Рицарів, 1965. — 212 с.
  • Лесич В. Крейдяне коло. Поезії. — Нью-Йорк — Мюнхен, 1960. — 104 с.
  • Лесич В. На межах незавершеного покоління (Поети української еміграції 1940-х років) // Слово. Збірник 1. — Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників, 1962. — С. 299—308.
  • Лесич В. Поезії. — Нью-Йорк: Обнова, 1954. — 32 с.
  • Лесич В. Розмова з батьком. Поезії. — Нью-Йорк: Слово, 1957. — 78 с.
  • Лесич В. Розмова з Богданом Рубчаком // Світо-Вид. — 1996. -Ч. 4. — С. 78-80.
  • Лесич В. Вірші // Над рікою часу: Західноукраїнська поезія 20-30-х років / Упор., вступ. ст., приміт. М. Ільницького. — Харків: Фоліо, 1999. — С. 479—502.

Уподобання В. Лесича[ред. | ред. код]

Вадим Лесич дуже любив малярство, зокрема натюрморти. Ось що він пише у статті «Любомир Кузьма та його світ»: «…натюрморти заспокійливі власною гармонією та відзначаються якоюсь, наче б захованою в ній, задушевністю…»

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Газета Свобода Ч. 146, 30.06.1978.
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Бойчук Б. Вадим Лесич // Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 91-92.
  • Ільницький М. Причинний Лесич // Ільницький М. На перехрестях віку: У 3 кн. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — Кн. 1. — С. 376—380.
  • Подоляк Б. Поезія поширеної оркестри. Про збірку Вадима Лесича «Крейдяне коло» // Слово. Збірник 1. — Нью-Йорк, 1962. -С. 485—488.
  • Савчук М. Кілька уточнень до життєпису Вадима Лесича // Літературна Україна. — 2011. — 23 червня. — С. 12.
  • Салига Т. «І рими точені, і гармонійні строфи»: До 100-річчя з дня народження Вадима Лесича // Літературна Україна. — 2009. −26 лютого. — С. 1, 8.
  • Слабошпицький М. «Починаю знов від слів…». Вадим Лесич // 25 поетів української діаспори. — К.:Ярославів Вал, 2006. — С. 509—533.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред. | ред. код]