Відмінності між версіями «Литвиненко Сергій Григорович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 25: Рядок 25:
 
| employer =
 
| employer =
 
}}
 
}}
 
'''Сергі́й Григорович Литвине́нко''' ([[5 жовтня]] [[1899]], [[Пирятин]]&nbsp;— [[20 червня]] [[1964]], [[Нью-Йорк]], [[США]])&nbsp;— український [[скульптор]], [[хорунжий]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. Автор [[Надгробок Івана Франка|надгробка Івана Франка]] на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] у Львові.<ref name="ЕСУ">''[[Ханко Віталій Миколайович|В.&nbsp;М.&nbsp;Ханко]], Ю.&nbsp;О.&nbsp;Бірюльов''[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55146 Литвиненко Сергій Григорович]</ref>
 
'''Сергі́й Григорович Литвине́нко''' ([[5 жовтня]] [[1899]], [[Пирятин]]&nbsp;— [[20 червня]] [[1964]], [[Нью-Йорк]], [[США]])&nbsp;— український [[скульптор]], [[хорунжий]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. Автор [[Надгробок Івана Франка|надгробка Івана Франка]] на Личаківському цвинтарі у Львові<ref>[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55146 Енциклопедія Сучасної України: Литвиненко Сергій Григорович]</ref>.
 
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Рядок 37: Рядок 36:
 
Два роки перебував в таборі інтернованих українських вояків у [[Ланьцут (табір військовополонених)|Ланьцуті]] і [[Вадовиці (табір)|Вадовицях]].
 
Два роки перебував в таборі інтернованих українських вояків у [[Ланьцут (табір військовополонених)|Ланьцуті]] і [[Вадовиці (табір)|Вадовицях]].
   
[[1924]]—[[1929]]&nbsp;— навчався в [[Академія образотворчих мистецтв у Кракові|Краківській академії мистецтв]], в класі професора К.&nbsp;Лящки. Студіював [[кераміка|кераміку]] в О.&nbsp;Трибушного. Закінчив академію з 8 відзнаками і, за рекомендацією К.&nbsp;Лящки, в [[1930]] році поїхав до [[Париж]]а, продовжив навчання і виставляв свої твори в салоні [[Тюїльрі]].
+
[[1924]]—[[1929]]&nbsp;— навчався в [[Академія образотворчих мистецтв у Кракові|Краківській академії мистецтв]], в класі професора К.&nbsp;Лящки. Студіював [[кераміка|кераміку]] в О.&nbsp;Трибушного. Закінчив академію з 8 відзнаками і, за рекомендацією К.&nbsp;Лящки, у [[1930]] році переїхав до [[Париж]]а, де продовжив навчання і виставляв свої твори в салоні [[Тюїльрі]].
   
 
=== Львівський період (1930—1944) ===
 
=== Львівський період (1930—1944) ===
   
 
[[1930]]&nbsp;— переїхав до [[Львів|Львова]] і згодом став найвидатнішим скульптором [[міжвоєнний період|міжвоєнного періоду]] на теренах [[Західна Україна|Західної України]].
 
[[1930]]&nbsp;— переїхав до [[Львів|Львова]] і згодом став найвидатнішим скульптором [[міжвоєнний період|міжвоєнного періоду]] на теренах [[Західна Україна|Західної України]].
 
   
 
[[1932]] року&nbsp;— промовляв від імені української еміграції на похороні хорунжого Армії УНР [[Старченко Іван|Старченка Івана]].
 
[[1932]] року&nbsp;— промовляв від імені української еміграції на похороні хорунжого Армії УНР [[Старченко Іван|Старченка Івана]].
Рядок 48: Рядок 46:
 
[[1933]] року&nbsp;— на замовлення [[Просвіта|«Просвіти»]] виготовив 4 скульптурні портрети: молодого [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]], [[Франко Іван Якович|Івана Франка]], митрополита [[Шептицький Андрей|Андрея Шептицького]], гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]].
 
[[1933]] року&nbsp;— на замовлення [[Просвіта|«Просвіти»]] виготовив 4 скульптурні портрети: молодого [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]], [[Франко Іван Якович|Івана Франка]], митрополита [[Шептицький Андрей|Андрея Шептицького]], гетьмана [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]].
   
[[Файл:IwanFrankoLwow.jpg|міні|Могила Івана Франка у Львові]]
+
[[Файл:IwanFrankoLwow.jpg|міні|Надгробок на могилі Івана Франка на Личаківському цвинтарі у Львові]]
   
1933 року&nbsp;— завершив працю над надгробним пам'ятником Іванові Франкові, який став найвизначнішим його твором. В ньому втілено провідну ідею Івана Франка: невтомно працювати на благо свого народу.
+
1933 року&nbsp;— завершив працю над надгробним пам'ятником Іванові Франкові, який став найвизначнішим його твором. У ньому втілено провідну ідею Івана Франка: невтомно працювати на благо свого народу.
   
 
Спочатку мав майстерню, що розташовувалася в одному з приміщень [[Львівська національна академія мистецтв|Вільної академії мистецтв]] на [[Вулиця Піскова (Львів)|вулиці Пісковій]], у 1936—1944 роках на вулиці Мончинського, 62 (тепер [[Вулиця Єфремова (Львів)|вул. Ефремова]]). У [[1933]]—[[1937]] роках разом з М.&nbsp;Лукіяновичем був керівником керамічної майстерні «Око», що розташовувалась в одному з корпусів колишньої фабрики будівельних матеріалів Івана Левинського при вулиці Потоцького (тепер [[Вулиця Генерала Чупринки (Львів)|вулиця Чупринки]], 58а).
 
Спочатку мав майстерню, що розташовувалася в одному з приміщень [[Львівська національна академія мистецтв|Вільної академії мистецтв]] на [[Вулиця Піскова (Львів)|вулиці Пісковій]], у 1936—1944 роках на вулиці Мончинського, 62 (тепер [[Вулиця Єфремова (Львів)|вул. Ефремова]]). У [[1933]]—[[1937]] роках разом з М.&nbsp;Лукіяновичем був керівником керамічної майстерні «Око», що розташовувалась в одному з корпусів колишньої фабрики будівельних матеріалів Івана Левинського при вулиці Потоцького (тепер [[Вулиця Генерала Чупринки (Львів)|вулиця Чупринки]], 58а).
   
Напередодні вибуху [[Друга світова війна|другої світової війни]] вступив до [[Національна спілка художників України|Спілки радянських художників України]], [[1940]] року брав участь у виставці образотворчого мистецтва Західних областей України та народної творчості гуцулів. Як відомого скульптора і досвідченого керівника майстернями художньої кераміки у 1940 році Сергія Литвиненка поставили на чолі Львівської експериментальної скульптурно-керамічної фабрики на вул. Мучній, що була створена наприкінці 1939 року. На ній працювало близько двадцяти львівських скульпторів. На фабриці випускалася, в основному, ідеологічно-пропагандистська продукція, в першу чергу&nbsp;— скульптурні портрети радянських керівників, які тиражувалися за моделями скульпторів&nbsp;— працівників фабрики, у тому числі й Сергія Литвиненка. Скульптура цього періоду були стилістично орієнтована на офіційно прийняте у СРСР [[Соціалістичний реалізм|соцреалістичне]] [[мистецтво]].
+
Напередодні вибуху [[Друга світова війна|другої світової війни]] вступив до [[Національна спілка художників України|Спілки радянських художників України]], [[1940]] року брав участь у виставці образотворчого мистецтва Західних областей України та народної творчості гуцулів. Як відомого скульптора і досвідченого керівника майстернями художньої кераміки у 1940 році Сергія Литвиненка поставили на чолі Львівської експериментальної скульптурно-керамічної фабрики на [[Вулиця Мучна (Львів)|вулиці Мучній]], що була створена наприкінці 1939 року. На ній працювало близько двадцяти львівських скульпторів. На фабриці випускалася, в основному, ідеологічно-пропагандистська продукція, в першу чергу&nbsp;— скульптурні портрети радянських керівників, які тиражувалися за моделями скульпторів&nbsp;— працівників фабрики, у тому числі й Сергія Литвиненка. Скульптура цього періоду були стилістично орієнтована на офіційно прийняте у [[СРСР]] [[Соціалістичний реалізм|соцреалістичне]] [[мистецтво]].
   
 
В період німецької окупації Львова під час другої світової війни з 1941 року Сергій Литвиненко знову очолив скульптурно-керамічну фабрику. У цей період за його моделями були виконані серія гіпсових бюстів Тараса Шевченка, Миколи Лисенка, Івана Франка, генерала Мирона Тарнавського, Митрополита Андрея Шептицького, політика Миколи Міхновського та інших відомих українців.<ref>Енциклопедія Львова…&nbsp;— С. 132.</ref>
 
В період німецької окупації Львова під час другої світової війни з 1941 року Сергій Литвиненко знову очолив скульптурно-керамічну фабрику. У цей період за його моделями були виконані серія гіпсових бюстів Тараса Шевченка, Миколи Лисенка, Івана Франка, генерала Мирона Тарнавського, Митрополита Андрея Шептицького, політика Миколи Міхновського та інших відомих українців.<ref>Енциклопедія Львова…&nbsp;— С. 132.</ref>
Рядок 72: Рядок 70:
 
== Роботи ==
 
== Роботи ==
 
[[Файл:Рава-Руська, кладовище (01).JPG|міні|Пам'ятник українцям, полеглим в Українсько-польській війні у Раві-Руській]]
 
[[Файл:Рава-Руська, кладовище (01).JPG|міні|Пам'ятник українцям, полеглим в Українсько-польській війні у Раві-Руській]]
[[Файл:Погруддя Шептицький вул. Драгоманова (Львів).jpg|міні|Погруддя Митрополита Андрея біля [[Національний музей у Львові|Національного музею у Львові]]]]
+
[[Файл:Погруддя Шептицький вул. Драгоманова (Львів).jpg|міні|Погруддя Митрополита Андрея біля корпусу Національного музею на вул. Драгоманова у Львові]]
   
* Молодий Шевченко ([[1925]]). Робота виконана у тонованому гіпсі. Зараз знаходиться у Львівському Національному музеї.
+
* Молодий Шевченко ([[1925]]). Робота виконана у тонованому гіпсі. Зберігається в Національному музеї у Львові.
* Пробудження ([[1932]]) мармур.
+
* Пробудження ([[мармур]], [[1932]]).
* Жах ([[1933]]) гіпс.
+
* Жах ([[гіпс]], [[1933]]).
* Портрет Зофії Батицької ([[1933]]) мармур.
+
* Портрет Зофії Батицької (мармур, [[1933]]).
* Голова жінки (близько [[1935]]) бронза.
+
* Голова жінки (бронза, близько [[1935]]).
* Голова дівчинки (близько [[1939]]). Виконана у гіпсі знаходиться у Львівському Національному музеї.
+
* Голова дівчинки (гіпс, близько [[1939]]). Виконана у гіпсі. Зберігається в Національному музеї у Львові.
* Статуетки святих [[Кирило і Мефодій|Кирила і Мефодія]] та [[Данило Галицький|короля Данила]] і великого князя [[Володимир Великий|Володимира Святославича]] ([[1932]]). Виконані у бронзі на замовлення Української католицької семінарії (нині Львівської богословської Академії).
+
* Статуетки святих [[Кирило і Мефодій|Кирила і Мефодія]] та [[Данило Галицький|короля Данила]] і великого князя [[Володимир Великий|Володимира Святославича]] ([[1932]]). Виконані у бронзі на замовлення Української католицької семінарії (тепер [[Український католицький університет]]).
* Портрет В. Барвінського ([[1933]]) гіпс.
+
* Портрет В.&nbsp;Барвінського (гіпс, [[1933]]).
* Портрет Івана Франка ([[1933]]) бронза. Знаходиться у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника.
+
* Портрет Івана Франка ([[1933]]) бронза. Знаходиться у [[Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника|Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника]].
* Портрет Івана Мазепи ([[1933]]) гіпс.
+
* Портрет Івана Мазепи (гіпс, [[1933]]).
* Пам'ятник [[Андрей (Шептицький)|Митрополиту Андрею Шептицькому]] ([[1935]]). Виконаний зі штучного каменю. Сидячу постать Митрополита встановили на подвір'ї Національного музею у Львові у вересні [[1935]] року. Після приходу радянської влади, її представники поставили вимогу: негайно усунути пам'ятник як «малохудожній твір», тим самим звільнивши місце для встановлення погруддя Т. Шевченкові. До 30 квітня того ж року пам'ятник мали демонтувати. Тодішньому директору музею [[Свєнціцький Іларіон Семенович|Іларіону Свєнціцькому]] вдалося затягнути час, почалася Друга Світова війна, й пам'ятник простояв у музейному сквері до [[1947]] року. Вже після війни Свєнціцький докладав зусиль, щоб зберегти пам'ятник. Тоді представниками нової влади було сфальсифіковано рішення зборів представників інтелігенції та робочого класу Червоноармійського району (нині&nbsp;— Личаківський район) м. Львова та на підставі цього «рішення» міськрада видала постанову №&nbsp;687 «Про негайне зняття пам'ятника Андрею Шептицькому». Вночі з 9 на [[10 серпня]] 1947 року до музейної садиби вдерлася група робітників Дормостстроя, молотами розтрощили скульптуру, а її уламки вивезли у невідомому напрямку. На місці пам'ятника з часом було встановлено божка [[Святовит|Світовида]] з села [[Лопушанка (Старосамбірський район)|Лопушанка]]<ref>''Мельник І., Масик Р.'' Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова…&nbsp;— С. 215—216.</ref>.
+
* Пам'ятник [[Андрей (Шептицький)|Митрополиту Андрею Шептицькому]] ([[1935]]). Виконаний зі штучного каменю. Сидячу постать Митрополита встановили на подвір'ї Національного музею у Львові у вересні [[1935]] року. Після приходу радянської влади, її представники поставили вимогу: негайно усунути пам'ятник як «малохудожній твір», тим самим звільнивши місце для встановлення погруддя Т. Шевченкові. До 30 квітня того ж року пам'ятник мали демонтувати. Тодішньому директору музею [[Свєнціцький Іларіон Семенович|Іларіону Свєнціцькому]] вдалося затягнути час, почалася Друга Світова війна, й пам'ятник простояв у музейному сквері до [[1947]] року. Вже після війни Свєнціцький докладав зусиль, щоб зберегти пам'ятник. Тоді представниками нової влади було сфальсифіковано рішення зборів представників інтелігенції та робочого класу Червоноармійського району (нині&nbsp;— Личаківський район) м. Львова та на підставі цього «рішення» міськрада видала постанову №&nbsp;687 «Про негайне зняття пам'ятника Андрею Шептицькому». Вночі з 9 на [[10 серпня]] 1947 року до музейної садиби вдерлася група робітників Дормостстроя, молотами розтрощили скульптуру, а її уламки вивезли у невідомому напрямку. На місці пам'ятника з часом було встановлено божка [[Святовит|Світовида]] з села [[Лопушанка (Старосамбірський район)|Лопушанка]].<ref>Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова…&nbsp;— С. 215—216.</ref>
 
* Портрет [[Тит Войнаровський|Тита Євгена Войнаровського-Столобута]] ([[1938]]). Робота виконана у теракоті.
 
* Портрет [[Тит Войнаровський|Тита Євгена Войнаровського-Столобута]] ([[1938]]). Робота виконана у теракоті.
 
* Портрет Миколи Колесси ([[1938]]) зберігається у родинній збірці сім'ї Колессів.
 
* Портрет Миколи Колесси ([[1938]]) зберігається у родинній збірці сім'ї Колессів.
* Портрет Я. Савки ([[1938]]). Робота виконана у гіпсі зберігається у Національному музеї у Львові.
+
* Портрет Я. Савки ([[1938]]). Робота виконана у гіпсі та зберігається у [[Національний музей у Львові|Національному музеї у Львові]].
* Пам'ятник героям визвольних змагань [[1914]]—[[1920]]. Розташований на цвинтарі у [[Рава-Руська|Раві-Руській]], відкрито у серпні [[1936]] року.
+
* Пам'ятник героям визвольних змагань [[1914]]—[[1920]]. Розташований на цвинтарі у [[Рава-Руська|Раві-Руській]], відкритий у серпні [[1936]] року.
* Пам'ятник полеглим героям (1938). Робота знаходитися на цвинтарі у [[Яворів|Яворові]].
+
* Пам'ятник полеглим героям (1938), розташований на цвинтарі у [[Яворів|Яворові]].
* [[Надгробок Іванові Франку|Надгробний пам'ятник Івану Франку]] на [[Личаківське кладовище|Личаківському кладовищі]] у Львові. Відкриття відбулось [[28 травня]] [[1933]] року. У цій роботі помітний вплив [[Бурдель|Бурделя]]
+
* [[Надгробок Іванові Франку|Надгробний пам'ятник Івану Франку]] на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] у Львові. Відкриття відбулось [[28 травня]] [[1933]] року. У цій роботі помітний вплив французького скульптора [[Антуан Бурдель|Антуана Бурделя]].
* Надгробок [[Бенцаль Микола Гнатович|Миколи Бенцаля]] у Коломиї
+
* Надгробок [[актор]]а [[Бенцаль Микола Гнатович|Миколи Бенцаля]] у Коломиї.
* Надгробний пам'ятник [[Кивелюк Іван|Івана Кивелюка]] на Личаківському кладовищі.
+
* Надгробний пам'ятники [[Кивелюк Іван|Іванові Кивелюку]] та [[Пачовський Василь Миколайович|Василеві Пачовському]] на Личаківському цвинтарі у Львові.
 
* Пам'ятник Тарасу Шевченку в [[Косів|Косові]].
* Надгробний пам'ятник [[Пачовський Василь Миколайович|Василя Пачовського]] на Личаківському кладовищі.
 
* [[актор]]а Миколи Бенцаля
 
* Пам'ятник Тарасу Шевченку в Косові
 
 
* Портрет [[Андрей (Шептицький)|Митрополита Андрея Шептицького]] ([[1941]]) у Львові. Виконаний з бронзи, встановлений у 2013 році на подвір'ї [[Національний музей у Львові|Національного музею]] у Львові на місці зруйнованого у [[1947]] році пам'ятника Митрополитові землі Галицької. [[13 грудня]] [[2013]] року, під час проведення урочистостей, пов'язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя Митрополиту Андрею Шептицькому.<ref>{{Cite web |url=http://lvivexpres.com/religion/2013/08/27/50889-podviryi-palacu-vstanovlyat-bronzove-pogruddya-andreya-sheptyckogo |title=На подвір'ї палацу встановлять бронзове погруддя Андрея Шептицького |accessdate=1 травень 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304185624/http://lvivexpres.com/religion/2013/08/27/50889-podviryi-palacu-vstanovlyat-bronzove-pogruddya-andreya-sheptyckogo |archivedate=4 березень 2016 |deadurl=yes }}</ref>
 
* Портрет [[Андрей (Шептицький)|Митрополита Андрея Шептицького]] ([[1941]]) у Львові. Виконаний з бронзи, встановлений у 2013 році на подвір'ї [[Національний музей у Львові|Національного музею]] у Львові на місці зруйнованого у [[1947]] році пам'ятника Митрополитові землі Галицької. [[13 грудня]] [[2013]] року, під час проведення урочистостей, пов'язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя Митрополиту Андрею Шептицькому.<ref>{{Cite web |url=http://lvivexpres.com/religion/2013/08/27/50889-podviryi-palacu-vstanovlyat-bronzove-pogruddya-andreya-sheptyckogo |title=На подвір'ї палацу встановлять бронзове погруддя Андрея Шептицького |accessdate=1 травень 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304185624/http://lvivexpres.com/religion/2013/08/27/50889-podviryi-palacu-vstanovlyat-bronzove-pogruddya-andreya-sheptyckogo |archivedate=4 березень 2016 |deadurl=yes }}</ref>
   
 
'''Нереалізовані роботи'''
 
'''Нереалізовані роботи'''
* Конкурсний проект пам'ятника Шевченкові у Вашингтоні ([[1962]]).<ref>''Драган&nbsp;А.'' Будеш, батьку, панувати. До історії пам'ятника Шевченкові у Вашинґтоні // Шевченківський альманах Українського Народного Союзу на 1964 рік.&nbsp;— Джерзі Ситі—Ню Йорк&nbsp;: Свобода, 1964.&nbsp;— С. 28.</ref>.
+
* Конкурсний проект пам'ятника Шевченкові у Вашингтоні ([[1962]]).<ref>''Драган&nbsp;А.'' Будеш, батьку, панувати. До історії пам'ятника Шевченкові у Вашинґтоні // Шевченківський альманах Українського Народного Союзу на 1964 рік.&nbsp;— Джерзі Ситі—Ню Йорк: Свобода, 1964.&nbsp;— С. 28.</ref>.
 
* Воїнам армії УНР у [[Домб'є (концентраційний табір)|Домб'є]] (нині у складі Кракова).
 
* Воїнам армії УНР у [[Домб'є (концентраційний табір)|Домб'є]] (нині у складі Кракова).
 
* Монумент Українським Січовим Стрільцям для села [[Базар (Чортківський район)|Базар]] на [[Тернопільська область|Тернопільщині]].
 
* Монумент Українським Січовим Стрільцям для села [[Базар (Чортківський район)|Базар]] на [[Тернопільська область|Тернопільщині]].
Рядок 105: Рядок 101:
   
 
== Вшанування пам'яті ==
 
== Вшанування пам'яті ==
* У [[1993]] році у місцевості [[Новий Львів]], що у [[Сихівський район|Сихівському районі]] [[Львів|м. Львова]], на честь видатного українського скульптора, учасника визвольних змагань Сергія Литвиненка було названо [[Вулиця Литвиненка|вулицю]], яка сполучає між собою [[Вулиця Панаса Мирного (Львів)|вул. Панаса Мирного]] та [[Вулиця Стуса (Львів)|вул. Василя Стуса]].
+
* У [[1993]] році у місцевості [[Новий Львів]], що у [[Сихівський район|Сихівському районі]] міста [[Львів|Львова]], на честь видатного українського скульптора, учасника визвольних змагань Сергія Литвиненка було названо [[Вулиця Литвиненка|вулицю]], яка сполучає між собою вулиці [[Вулиця Панаса Мирного (Львів)|Панаса Мирного]] та [[Вулиця Стуса (Львів)|Василя Стуса]].
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 112: Рядок 108:
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
 
* ''П.&nbsp;М.&nbsp;Бондарчук'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Litvinenko_S Литвиненко Сергій] // {{ЕІУ|6|174}}
 
* ''П.&nbsp;М.&nbsp;Бондарчук'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Litvinenko_S Литвиненко Сергій] // {{ЕІУ|6|174}}
* ''[[Ханко Віталій Миколайович|В.&nbsp;М.&nbsp;Ханко]], Ю.&nbsp;О.&nbsp;Бірюльов''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=48710 Литвиненко Сергій Григорович] // {{ЕСУ}}
+
* ''[[Ханко Віталій Миколайович|В.&nbsp;М.&nbsp;Ханко]], Ю.&nbsp;О.&nbsp;Бірюльов'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=48710 Литвиненко Сергій Григорович] // {{ЕСУ}}
 
* ''[[Бірюльов Юрій Олександрович|Бірюльов&nbsp;Ю.]]'' Стильовий та жанровий діапазон творчості українських митців Львова міжвоєнного двадцятиліття (1919—1939) // Мистецтвознавство України: Збірник наукових праць. Спецвипуск.&nbsp;— Львів&nbsp;: Афіша, 2011.&nbsp;— С. 87-94.
{{Портал|Мистецтво}}
 
* ''[[Бірюльов Юрій Олександрович|Бірюльов Ю]].'' Стильовий та жанровий діапазон творчості українських митців Львова міжвоєнного двадцятиліття (1919—1939) // Мистецтвознавство України: Збірник наукових праць. Спецвипуск.&nbsp;— Львів&nbsp;: Афіша, 2011.&nbsp;— С. 87-94.
 
 
* {{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.|частина = Литвиненко Сергій|заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2012|том = 4|сторінки = 132—133|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-8853-23-4|тираж = }}
 
* {{книга |автор = Бірюльов&nbsp;Ю.&nbsp;О.|частина = Литвиненко Сергій|заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А.&nbsp;Козицького |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2012|том = 4|сторінки = 132—133|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-8853-23-4|тираж = }}
 
* {{книга|автор = Мельник&nbsp;Б.|частина = Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова|заголовок = Довідник перейменувань вулиць і площ Львова|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/LiberUA/966-603-1%2015-9/966-603-1%2015-9.pdf|відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Світ|рік = 2001|том = |сторінки =35,77,78,85,93,104,124|сторінок =|серія = |isbn = 966-603-115-9|тираж = }}
 
* {{книга|автор = Мельник&nbsp;Б.|частина = Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова|заголовок = Довідник перейменувань вулиць і площ Львова|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/LiberUA/966-603-1%2015-9/966-603-1%2015-9.pdf|відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Світ|рік = 2001|том = |сторінки =35,77,78,85,93,104,124|сторінок =|серія = |isbn = 966-603-115-9|тираж = }}
Рядок 120: Рядок 115:
 
* ''Панченко&nbsp;О.'' [http://ru.scribd.com/doc/221168886/Svoboda-2010-35 Майстер монументальної скульптури] // [[Свобода (газета)|Свобода]].&nbsp;— 2010.&nbsp;— 27 серпня.&nbsp;— С. 17.
 
* ''Панченко&nbsp;О.'' [http://ru.scribd.com/doc/221168886/Svoboda-2010-35 Майстер монументальної скульптури] // [[Свобода (газета)|Свобода]].&nbsp;— 2010.&nbsp;— 27 серпня.&nbsp;— С. 17.
 
* ''Biriulow&nbsp;J.'' Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy.&nbsp;— Warszawa: Neriton, 2007.&nbsp;— 386 s.&nbsp;— ISBN 978-83-7543-009-7. {{ref-pl}}
 
* ''Biriulow&nbsp;J.'' Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy.&nbsp;— Warszawa: Neriton, 2007.&nbsp;— 386 s.&nbsp;— ISBN 978-83-7543-009-7. {{ref-pl}}
  +
 
{{Портал|Мистецтво}}
 
{{Bio-stub}}
   
 
[[Категорія:Українські скульптори]]
 
[[Категорія:Українські скульптори]]
Рядок 125: Рядок 123:
 
[[Категорія:Уродженці Пирятина]]
 
[[Категорія:Уродженці Пирятина]]
 
[[Категорія:Персоналії:Нью-Йорк]]
 
[[Категорія:Персоналії:Нью-Йорк]]
[[Категорія:Померли у США]]
+
[[Категорія:Померли в Нью-Йорку]]
  +
[[Категорія:Поховані на цвинтарі святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)]]
{{Bio-stub}}
 

Версія за 14:30, 10 листопада 2019

Сергій Григорович Литвиненко
Serhij Lytvynenko.png
Сергій Литвиненко у Новому Сончі, після звільнення з табору інтернованих у Вадовицях (1923 рік).
Народився 5 жовтня 1899(1899-10-05)
Пирятин
Помер 20 червня 1964(1964-06-20) (64 роки)
Нью-Йорк, США
Діяльність скульптор
Відомий завдяки скульптор
Військове звання 07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg Хорунжий

Сергі́й Григорович Литвине́нко (5 жовтня 1899, Пирятин — 20 червня 1964, Нью-Йорк, США) — український скульптор, хорунжий Армії УНР. Автор надгробка Івана Франка на Личаківському цвинтарі у Львові.[1]

Біографія

Народився 5 жовтня 1899 року в Пирятині на Полтавщині.

У 1917 році закінчив класичну гімназію в Лубнах.[2]

19191920 — служба у званні хорунжого у лавах армії Української Народної Республіки.

Два роки перебував в таборі інтернованих українських вояків у Ланьцуті і Вадовицях.

19241929 — навчався в Краківській академії мистецтв, в класі професора К. Лящки. Студіював кераміку в О. Трибушного. Закінчив академію з 8 відзнаками і, за рекомендацією К. Лящки, у 1930 році переїхав до Парижа, де продовжив навчання і виставляв свої твори в салоні Тюїльрі.

Львівський період (1930—1944)

1930 — переїхав до Львова і згодом став найвидатнішим скульптором міжвоєнного періоду на теренах Західної України.

1932 року — промовляв від імені української еміграції на похороні хорунжого Армії УНР Старченка Івана.

1933 року — на замовлення «Просвіти» виготовив 4 скульптурні портрети: молодого Тараса Шевченка, Івана Франка, митрополита Андрея Шептицького, гетьмана Івана Мазепи.

Надгробок на могилі Івана Франка на Личаківському цвинтарі у Львові

1933 року — завершив працю над надгробним пам'ятником Іванові Франкові, який став найвизначнішим його твором. У ньому втілено провідну ідею Івана Франка: невтомно працювати на благо свого народу.

Спочатку мав майстерню, що розташовувалася в одному з приміщень Вільної академії мистецтв на вулиці Пісковій, у 1936—1944 роках на вулиці Мончинського, 62 (тепер вул. Ефремова). У 19331937 роках разом з М. Лукіяновичем був керівником керамічної майстерні «Око», що розташовувалась в одному з корпусів колишньої фабрики будівельних матеріалів Івана Левинського при вулиці Потоцького (тепер вулиця Чупринки, 58а).

Напередодні вибуху другої світової війни вступив до Спілки радянських художників України, 1940 року брав участь у виставці образотворчого мистецтва Західних областей України та народної творчості гуцулів. Як відомого скульптора і досвідченого керівника майстернями художньої кераміки у 1940 році Сергія Литвиненка поставили на чолі Львівської експериментальної скульптурно-керамічної фабрики на вулиці Мучній, що була створена наприкінці 1939 року. На ній працювало близько двадцяти львівських скульпторів. На фабриці випускалася, в основному, ідеологічно-пропагандистська продукція, в першу чергу — скульптурні портрети радянських керівників, які тиражувалися за моделями скульпторів — працівників фабрики, у тому числі й Сергія Литвиненка. Скульптура цього періоду були стилістично орієнтована на офіційно прийняте у СРСР соцреалістичне мистецтво.

В період німецької окупації Львова під час другої світової війни з 1941 року Сергій Литвиненко знову очолив скульптурно-керамічну фабрику. У цей період за його моделями були виконані серія гіпсових бюстів Тараса Шевченка, Миколи Лисенка, Івана Франка, генерала Мирона Тарнавського, Митрополита Андрея Шептицького, політика Миколи Міхновського та інших відомих українців.[3]

У 19411944 роках викладав у Львівській державній художньо-промисловій школі скульптуру. У 1943—1944 роках викладав (професор, декан) у Вищій образотворчої студії у Львові, яка утворилася після ліквідації німецькою владою Львівської державної художньо-промислової школи. З наближенням до Львова лінії фронту студія припинила своє існування.[4]

Німецький та американський період

1944 року подружжя Литвиненків емігрує спочатку до Німеччини, 1949 — до Нью-Йорку, США. У 1952 році утворюється Об'єднання Мистців Українців в Америці, і першим його головою стає Сергій Литвиненко.

Від 1953 року разом з Петром Холодним-молодшим, Мирославом Радишем, Яковом Гніздовським та Антіном Малюцею був викладачем в Українському інституті пластичного мистецтва.

З цього періоду відома ціла галерея його живописних портретів: Євгена Маланюка, Володимира Кубійовича, Емми Андієвської, дружини Надії та інших, пам'ятники Іванові Франкові, гетьману Іванові Мазепі. Бронзовий портрет Гетьманівни відзначено Великою Американською нагородою. В церквах св. Миколая в Чикаго, св. Володимира і Ольги в Вінніпегу, св. Михайла в Гезлтоні[5] вирізьбив монументальні іконостаси. Мав багато індивідуальних виставок. Його праці експонувалися в Парижі і Нью-Йорку. В 1963 році пройшла ретроспективна виставка робіт Литвиненка, присвячена 40-річчю його творчої діяльності, на якій було представлено оригінальні твори за 16 років праці в Нью-Йорку.

Помер 20 червня 1964 року у Нью-Йорку. Похований на історичному цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку у штаті Нью-Джерсі, США.

Роботи

Пам'ятник українцям, полеглим в Українсько-польській війні у Раві-Руській
Погруддя Митрополита Андрея біля корпусу Національного музею на вул. Драгоманова у Львові
  • Молодий Шевченко (1925). Робота виконана у тонованому гіпсі. Зберігається в Національному музеї у Львові.
  • Пробудження (мармур, 1932).
  • Жах (гіпс, 1933).
  • Портрет Зофії Батицької (мармур, 1933).
  • Голова жінки (бронза, близько 1935).
  • Голова дівчинки (гіпс, близько 1939). Виконана у гіпсі. Зберігається в Національному музеї у Львові.
  • Статуетки святих Кирила і Мефодія та короля Данила і великого князя Володимира Святославича (1932). Виконані у бронзі на замовлення Української католицької семінарії (тепер Український католицький університет).
  • Портрет В. Барвінського (гіпс, 1933).
  • Портрет Івана Франка (1933) бронза. Знаходиться у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника.
  • Портрет Івана Мазепи (гіпс, 1933).
  • Пам'ятник Митрополиту Андрею Шептицькому (1935). Виконаний зі штучного каменю. Сидячу постать Митрополита встановили на подвір'ї Національного музею у Львові у вересні 1935 року. Після приходу радянської влади, її представники поставили вимогу: негайно усунути пам'ятник як «малохудожній твір», тим самим звільнивши місце для встановлення погруддя Т. Шевченкові. До 30 квітня того ж року пам'ятник мали демонтувати. Тодішньому директору музею Іларіону Свєнціцькому вдалося затягнути час, почалася Друга Світова війна, й пам'ятник простояв у музейному сквері до 1947 року. Вже після війни Свєнціцький докладав зусиль, щоб зберегти пам'ятник. Тоді представниками нової влади було сфальсифіковано рішення зборів представників інтелігенції та робочого класу Червоноармійського району (нині — Личаківський район) м. Львова та на підставі цього «рішення» міськрада видала постанову № 687 «Про негайне зняття пам'ятника Андрею Шептицькому». Вночі з 9 на 10 серпня 1947 року до музейної садиби вдерлася група робітників Дормостстроя, молотами розтрощили скульптуру, а її уламки вивезли у невідомому напрямку. На місці пам'ятника з часом було встановлено божка Світовида з села Лопушанка.[6]
  • Портрет Тита Євгена Войнаровського-Столобута (1938). Робота виконана у теракоті.
  • Портрет Миколи Колесси (1938) зберігається у родинній збірці сім'ї Колессів.
  • Портрет Я. Савки (1938). Робота виконана у гіпсі та зберігається у Національному музеї у Львові.
  • Пам'ятник героям визвольних змагань 19141920. Розташований на цвинтарі у Раві-Руській, відкритий у серпні 1936 року.
  • Пам'ятник полеглим героям (1938), розташований на цвинтарі у Яворові.
  • Надгробний пам'ятник Івану Франку на Личаківському цвинтарі у Львові. Відкриття відбулось 28 травня 1933 року. У цій роботі помітний вплив французького скульптора Антуана Бурделя.
  • Надгробок актора Миколи Бенцаля у Коломиї.
  • Надгробний пам'ятники Іванові Кивелюку та Василеві Пачовському на Личаківському цвинтарі у Львові.
  • Пам'ятник Тарасу Шевченку в Косові.
  • Портрет Митрополита Андрея Шептицького (1941) у Львові. Виконаний з бронзи, встановлений у 2013 році на подвір'ї Національного музею у Львові на місці зруйнованого у 1947 році пам'ятника Митрополитові землі Галицької. 13 грудня 2013 року, під час проведення урочистостей, пов'язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя Митрополиту Андрею Шептицькому.[7]

Нереалізовані роботи

Вшанування пам'яті

Примітки

  1. В. М. Ханко, Ю. О. БірюльовЛитвиненко Сергій Григорович
  2. Бірюльов Ю. Литвиненко Сергій //Енциклопедія Львова… — С. 132.
  3. Енциклопедія Львова… — С. 132.
  4. Енциклопедія Львова… — С. 132.
  5. Світлина іконостасу в Гезлтоні // Свобода. — ч. 48. — 12 березня 1954. — С. 3
  6. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова… — С. 215—216.
  7. На подвір'ї палацу встановлять бронзове погруддя Андрея Шептицького. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 1 травень 2015. 
  8. Драган А. Будеш, батьку, панувати. До історії пам'ятника Шевченкові у Вашинґтоні // Шевченківський альманах Українського Народного Союзу на 1964 рік. — Джерзі Ситі—Ню Йорк: Свобода, 1964. — С. 28.

Джерела