Лоренц-коваріантність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:43, 25 січня 2019, створена VictorAnyakin (обговорення | внесок) (→‎Лоренц-інваріантність)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лоренц-коваріантність — властивість рівнянь, які описують закони фізики, мати однаковий вигляд у різних інерційних системах відліку.

Рівняння, записані за допомогою 4-векторів та 4-тензорів автоматично мають лоренц-коваріантну форму. Так, наприклад, другий закон Ньютона в спеціальній теорії відносності записується як

,

де  — 4-вектор імпульсу, s — просторово-часовий інтервал,  — 4-вектор сили:

,

де c — швидкість світла у порожнечі.

Просторово-часовий інтервал є інваріантом щодо перетворень Лоренца, тобто не залежить системи відліку, а імпульс та сила перетворюються при переході до іншої системи відліку однаково: як компоненти 4-вектора. Тому при зміні системи відліку рівняння Ньютона в цій формі зберігають свій вигляд.

Лоренц-інваріантність[ред. | ред. код]

В строгому сенсі лоренц-інваріантність означає незмінність фізичної величини при переході від однієї інерційної системи відліку до іншої. Тобто, лоренц-інваріантність є скалярною лоренц-коваріантністю. Однак, фізики часто не зовсім строго вживають цей термін у сенсі лоренц-коваріантність.