Луцька братська школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:19, 3 серпня 2012, створена Vova-goc (обговорення | внесок) (Створена сторінка: '''Луцька братська школа''' — навчальний заклад, заснований бл. 1617 [[Луцький Хрестовоздви...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Луцька братська школа — навчальний заклад, заснований бл. 1617 Луцьким Хрестовоздвиженським (Чеснохрестським) братством. Діяльну участь у її створенні взяли Л.Древинський, Д.Малинський, А.Пузина. Зберігся рукопис (нині він знаходиться в Бібліотеці національній України імені В.І. Вернадського), до якого 1624 були переписані документи про структуру та пед. засади школи — її статут (ґрунтувався на «Порядку шкільному» Львівської братської школи) і «Артикули шкільні» (правила поведінки для учнів). Програма навчання була наближеною до програми Львівської братської школи. Тут опановували різні предмети й мови. Високо було поставлено спів, причому учні користувалися партесами на 6, 8 і більше голосів. Перед прийняттям до школи встановлювався триденний іспитовий термін. Напрям студій для вихованців визначався індивідуально, з урахуванням віку учня, його нахилів і здібностей. У час свого розквіту школа належала до провідних в Україні братських шкіл. Деякі її учні та вчителі, як свідчать публікації, уміли складати вірші. Так, у виданому 1628 у зв’язку зі смертю священика братської церкви Івана Василевича збірнику «Лямент» вміщено «Трен нищих спудеєв школи братської Луцької» за підписом «пенітарха» Григора Соминовича — школяра, який відповідав за порядок і дисципліну в школі. З братською школою були пов’язані, зокрема, Іван Карпович, автор «Елегії» в тому ж збірнику, і луцький міщанин Степан Полумеркович — автор вірша з приводу похорону Василини Яцківни. Учителями школи були ченці Луцького братського монастиря Єлисей (Ілковський; керівник школи 1628, відомий також як композитор), Павло (Босинський; бакалавр, тобто вчитель 1634), ігумен Августин (Славинський; викл. риторики, філософії і математики в серед. 17 ст.), можливо, також Зосима (Согникевич), маляр Йов (Кондзелевич). Крім синів правосл. міщан і шляхтичів, у школі навч. незаможні школярі (павпри), які збирали милостиню, співаючи по вулицях.

Література

Пам'ятники, видані Київською комісією для розбору давніх актів, т. 1-3. К., 1897-1898; Харлампович К. Західноросійські православні школи ХVI і початку ХVII століть, ставлення їх до інославних, релігійне навчання в них і заслуги їх в справі захисту православної віри і церкви. Казань, 1898; Архів Південно-Західної Росії, ч. 1, т. 6. К., 1908; Кургановіч С. Діонісій Жабокрицький, єпископ Луцький і Острозький: Історико-біографічний нарис. К., 1914; Ісаєвіч Я. Братства и їх роль у розвитку української культури ХVI-ХVIII ст. К., 1966; Дзюба О.М. Просвітництво на Україну (друга половина ХVI - перша половина ХVII ст.). К., 1987; Пам'ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVI - початок ХVII ст.): Тексти и Дослідження. К., 1988; Історія української культури, т. 2-3. К., 2001-03; Isaievych Ia. Voluntary Brotherhood: Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine. Edmonton-Toronto, 2006.