Відмінності між версіями «Луцька унійна єпархія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 1: Рядок 1:
{{редагую}}
 
 
{{Католицька єпархія
 
{{Католицька єпархія
 
|українська назва = Луцька унійна єпархія
 
|українська назва = Луцька унійна єпархія
Рядок 25: Рядок 24:
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 
[[Файл:Administrative divisions of the Greek Catholic Church in Polish-Lithuanian Commonwealth in 1772.PNG|міні|праворуч|300пкс|<center>Луцька унійна єпархія на мапі [[Руська унійна церква|Руської унійної церкви]] у Речі Посполитій, 1772 рік</center>]]
 
[[Файл:Administrative divisions of the Greek Catholic Church in Polish-Lithuanian Commonwealth in 1772.PNG|міні|праворуч|300пкс|<center>Луцька унійна єпархія на мапі [[Руська унійна церква|Руської унійної церкви]] у Речі Посполитій, 1772 рік</center>]]
Виникла внаслідок приєднання єпископа [[Кирило (Терлецький)|Кирила Терлецького]] до [[Берестейська унія|Берестейської унії]], під час Берестейського синоду (1596) потверджена в тогочасних кордонах. Її ординарій займав третє місце по старшинству після Київського митрополита і Володимирського єпископа. Після легалізації православної ієрархії королем [[Владислав IV Ваза|Владиславом IV Вазою]] в 1633 році Луцьку єпархію отримав православний єпископ, а [[Луцькі єпископи УГКЦ|Луцький унійний єпископ]] [[Єронім (Почаповський)|Єронім Почаповський]] натомість зберігаючи титул єпископа Луцького, мав переселитись у [[Жидичинський Свято-Миколаївський монастир|Жидичинський монастир]]. Єпископ [[Никифор (Лосовський)|Никифор Лосовський]] був [[коад'ютор]]ом Київського митрополита, а потім єпархією керували митрополити [[Гавриїл (Коленда)|Гавриїл Коленда]], [[Кипріян (Жоховський)|Кипріян Жоховський]], [[Лев (Слюбич-Заленський)|Лев Заленський]], у 1651—1664 роках&nbsp;— [[Перемиські єпископи УГКЦ|Перемишльський єпископ]] [[Прокіп (Хмельовський)|Прокопій Хмельовський]], а в 1711—1713 роках [[Холмські унійні єпископи|єпископ Холмський]] [[Йосиф (Левицький)|Йосиф Левицький]]. Згідно зі звітом єпископа [[Яків (Суша)|Якова Суші]] з 1664 року, при Унії залишилось 100 парафій і 7 монастирів.
+
Виникла внаслідок приєднання єпископа [[Кирило (Терлецький)|Кирила Терлецького]] до [[Берестейська унія|Берестейської унії]], під час Берестейського синоду (1596) потверджена в тогочасних кордонах. Її ординарій займав третє місце по старшинству після Київського митрополита і Володимирського єпископа. Після легалізації православної ієрархії королем [[Владислав IV Ваза|Владиславом IV Вазою]] в 1633 році Луцьку єпархію отримав православний єпископ, а [[Луцькі єпископи УГКЦ|Луцький унійний єпископ]] [[Єронім (Почаповський)|Єронім Почаповський]] натомість зберігаючи титул єпископа Луцького, мав переселитись у [[Жидичинський Свято-Миколаївський монастир|Жидичинський монастир]]. Єпископ [[Никифор (Лосовський)|Никифор Лосовський]] був [[коад'ютор]]ом Київського митрополита, а потім єпархією керували митрополити [[Гавриїл (Коленда)|Гавриїл Коленда]], [[Кипріян (Жоховський)|Кипріян Жоховський]], [[Лев (Слюбич-Заленський)|Лев Заленський]], у 1651—1664 роках&nbsp;— [[Перемиські єпископи УГКЦ|Перемишльський єпископ]] [[Прокіп (Хмельовський)|Прокопій Хмельовський]], а в 1711—1713 роках [[Холмські унійні єпископи|єпископ Холмський]] [[Йосиф (Левицький)|Йосиф Левицький]]. Згідно зі звітом єпископа [[Яків (Суша)|Якова Суші]] з 1664 року, при Унії залишилось 100 парафій і 7 монастирів<ref>[Łucka] Diecezja unicka // Encyklopedia Katolicka…&nbsp;― S. 600.</ref>.
   
Відродження прийшло після приєднання до Унії 1702 року православного Луцького єпископа [[Діонісій (Жабокрицький)|Діонісія Жабокрицького]]. Значна реорганізація сітки парафій відбулась коли в 1703 році до Володимирської унійної єпархії перейшли парафії і монастирі Володимирського повіту і протопопії ([[Деканат (католицька церква)|деканати]]) [[Локачі|Локачинська]] і [[Турійськ]]а, а повернулися парафії [[Кременець]]кого і Луцького повітів та протопопії Кременецька і [[Збараж|Збаразька]]. З огляду на політичну ситуацію, Жабокрицький часто перебував поза своєю єпархією, а в 1711 році був вивезений вглиб [[Московське царство|Московщини]]. Наступники Жабокрицького [[Йосиф (Виговський)|Йосиф Виговський]] (1713—1730), [[Теодосій (Рудницький)|Теодосій]] (1730—1751) і [[Сильвестр (Рудницький)|Сильвестр Рудницькі]] (1752—1777) сприяли значному релігійному піднесенню в єпархії, особливо останній&nbsp;— коронуючи в 1773 році [[Почаївська ікона Божої Матері|Почаївську чудотворну ікону Божої Матері]]. Унійною катедрою надалі залишався храм св. Йоана Богослова, єпископські резиденції були в Луцьку і [[Рожище|Рожищі]]. У 1772 році Луцька унійна єпархія займала територію 35 тис. км², складалась із 45 деканатів, 1236 парафій (з них понад 100 вакантних) і від бл. 1770 року мала капітулу з 4 пралатурами і 4 каноніями. Єпархіальий клир навчався в єпархіальній семінарії (1763—1779) і [[Колегія театинів|Папській вірмено-руській колегії]] у Львові (стипендії єпископа Йосифа Виговського) або брав участь у курсах перед свяченнями, організованих перед 1773 роком єпископом Сильвестром Рудницьким у резиденції в Рожищі<ref>''[[Гуго Коллонтай|Hugo Kołłątaj]]''. [http://kpbc.umk.pl/dlibra/doccontent?id=2752 Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III (1750—1764)].&nbsp;— Warszawa 1905.&nbsp;— S. 161—163. {{ref-pl}}</ref>. На території Луцької унійної єпархії були [[Василіяни|василіянські]] монастирі Литовської (серед них [[Дерманський монастир|Дерманський]], [[Дубенський хрестовоздвиженський монастир|Дубенський]] і [[Дорогобуж (село)|Дорогобузький]] монастирі) та Руської провінцій (між іншим станом на 1744 рік в [[Почаївська лавра|Почаївському монастирі]] мешкало 67 ченців) і три монастирі монахинь-[[Василіянки|василіянок]].
+
Відродження прийшло після приєднання до Унії 1702 року православного Луцького єпископа [[Діонісій (Жабокрицький)|Діонісія Жабокрицького]]. Значна реорганізація сітки парафій відбулась коли в 1703 році до Володимирської унійної єпархії перейшли парафії і монастирі Володимирського повіту і протопопії ([[Деканат (католицька церква)|деканати]]) [[Локачі|Локачинська]] і [[Турійськ]]а, а повернулися парафії [[Кременець]]кого і Луцького повітів та протопопії Кременецька і [[Збараж|Збаразька]]. З огляду на політичну ситуацію, Жабокрицький часто перебував поза своєю єпархією, а в 1711 році був вивезений вглиб [[Московське царство|Московщини]]. Наступники Жабокрицького [[Йосиф (Виговський)|Йосиф Виговський]] (1713—1730), [[Теодосій (Рудницький)|Теодосій]] (1730—1751) і [[Сильвестр (Рудницький)|Сильвестр Рудницькі]] (1752—1777) сприяли значному релігійному піднесенню в єпархії, особливо останній&nbsp;— коронуючи в 1773 році [[Почаївська ікона Божої Матері|Почаївську чудотворну ікону Божої Матері]]. Унійною катедрою надалі залишався храм св. Йоана Богослова, єпископські резиденції були в Луцьку і [[Рожище|Рожищі]]. У 1772 році Луцька унійна єпархія займала територію 35 тис. км², складалась із 45 деканатів, 1236 парафій (з них понад 100 вакантних) і від бл. 1770 року мала капітулу з 4 [[прелат]]урами і 4 [[Канонік|каноніями]]. Єпархіальий клир навчався в єпархіальній семінарії (1763—1779) і [[Колегія театинів|Папській вірмено-руській колегії]] у Львові (стипендії єпископа Йосифа Виговського) або брав участь у курсах перед свяченнями, організованих перед 1773 роком єпископом Сильвестром Рудницьким у резиденції в Рожищі<ref>''[[Гуго Коллонтай|Hugo Kołłątaj]]''. [http://kpbc.umk.pl/dlibra/doccontent?id=2752 Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III (1750—1764)].&nbsp;— Warszawa 1905.&nbsp;— S. 161—163. {{ref-pl}}</ref>. На території Луцької унійної єпархії були [[Василіяни|василіянські]] монастирі Литовської (серед них [[Дерманський монастир|Дерманський]], [[Дубенський хрестовоздвиженський монастир|Дубенський]] і [[Дорогобуж (село)|Дорогобузький]] монастирі) та Руської провінцій (між іншим станом на 1744 рік в [[Почаївська лавра|Почаївському монастирі]] мешкало 67 ченців) і три монастирі монахинь-[[Василіянки|василіянок]].
   
 
=== Після поділів Речі Посполитої ===
 
=== Після поділів Речі Посполитої ===
 
У результаті Першого поділу Речі Посполитої (1772&nbsp;р.) Луцька унійна єпархія втратила на користь Австрії 10 деканатів і 116 парафій, які всупереч старанням єпископа [[Кипріян (Стецький)|Кипріяна Стецького]] замінити їх на частину Кам'янецької єпархії, у 1786 році були формально приєднані до Львівської унійної єпархії. У 1811—1815 роках ординарію Луцької унійної єпархії підпорядковувались також 328 церков і один монастир [[Тернопільський край|Тернопільського округу]]. Заслуженими душпастирями були єпископи [[Стефан (Левинський)|Стефан Левинський]], [[Флоріян (Корсак)|Флоріян Корсак]] (1804—1811) і [[Кирило (Сиротинський)|Кирило Сиротинський]] (1825—1827). У 1826 році єпископом став [[Іван (Красовський)|Іван Красовський]], хоч уважали, що він не здатний до церковних урядів. У Луцькій унійній єпархії існував також уряд єпископа-[[коад'ютор]]а&nbsp;— [[Михайло (Стадницький)|Михайло Стадницький]] (1784—1787) і [[Стефан (Левинський)|Стефан Левинський]] (1787—1797); керували єпархією також [[Адміністратор (католицизм)|адміністратори]] (зазвичай ними були майбутні ординарії)&nbsp;— Стефан Левинський (1787—1797), [[Яків (Мартушевич)|Яків Мартушевич]] (1814—1818) та Кирило Сиротинський (1827—1828). Адміністратором по смерті Красовського став Сиротинський, якого після скасування єпархії призначено на єпископа-помічника Жировицької єпархії.
 
У результаті Першого поділу Речі Посполитої (1772&nbsp;р.) Луцька унійна єпархія втратила на користь Австрії 10 деканатів і 116 парафій, які всупереч старанням єпископа [[Кипріян (Стецький)|Кипріяна Стецького]] замінити їх на частину Кам'янецької єпархії, у 1786 році були формально приєднані до Львівської унійної єпархії. У 1811—1815 роках ординарію Луцької унійної єпархії підпорядковувались також 328 церков і один монастир [[Тернопільський край|Тернопільського округу]]. Заслуженими душпастирями були єпископи [[Стефан (Левинський)|Стефан Левинський]], [[Флоріян (Корсак)|Флоріян Корсак]] (1804—1811) і [[Кирило (Сиротинський)|Кирило Сиротинський]] (1825—1827). У 1826 році єпископом став [[Іван (Красовський)|Іван Красовський]], хоч уважали, що він не здатний до церковних урядів. У Луцькій унійній єпархії існував також уряд єпископа-[[коад'ютор]]а&nbsp;— [[Михайло (Стадницький)|Михайло Стадницький]] (1784—1787) і [[Стефан (Левинський)|Стефан Левинський]] (1787—1797); керували єпархією також [[Адміністратор (католицизм)|адміністратори]] (зазвичай ними були майбутні ординарії)&nbsp;— Стефан Левинський (1787—1797), [[Яків (Мартушевич)|Яків Мартушевич]] (1814—1818) та Кирило Сиротинський (1827—1828). Адміністратором по смерті Красовського став Сиротинський, якого після скасування єпархії призначено на єпископа-помічника Жировицької єпархії.
   
Станом на 1825—1827 роки Луцька унійна єпархія складалася з 189 парафій у 15 деканатах ([[Луцьк]]ий, [[Дубровиця|Дубровицький]], [[Дубно|Дубенський]], [[Камінь-Каширський]], Кашогродський, [[Ковель]]ський, Козинський, [[Кременець]]кий, [[Острог|Острозький]], [[Ратне]]нсько-Зарицький, [[Рівне]]нський, [[Старокостянтинів]]ський, [[Ізяслав|Заславський]], [[Новоград-Волинський|Звягельський]] і [[Володимир-Волинський|Володимирський]]) і бл. 119 330 вірних. Надалі в єпархії функціонувала капітула з 5 пралатурами і 6 каноніями. Упродовж 1803—1826 років катедральним храмом єпархії була [[Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Луцьк)|церква Покрови Пресвятої Богородиці]]. У 1828 році Луцька унійна єпархія була скасована (парафії Дубенського і Ковельського повітів увійшли до Жировицької (Литовської) єпархії, а решта&nbsp;— до [[Полоцька унійна архієпархія|Полоцької архієпархії]]).
+
Станом на 1825—1827 роки Луцька унійна єпархія складалася з 189 парафій у 15 деканатах ([[Луцьк]]ий, [[Дубровиця|Дубровицький]], [[Дубно|Дубенський]], [[Камінь-Каширський]], Кашогродський ({{lang-pl|Kaszogrodzki}}), [[Ковель]]ський, Козинський ({{lang-pl|Koziński}}), [[Кременець]]кий, [[Острог|Острозький]], [[Ратне]]нсько-Зарицький ({{lang-pl|Ratneńsko-Zarzycki}}), [[Рівне]]нський, [[Старокостянтинів]]ський, [[Ізяслав|Заславський]], [[Новоград-Волинський|Звягельський]] і [[Володимир-Волинський|Володимирський]]) і бл. 119 330 вірних. Надалі в єпархії функціонувала капітула з 5 [[прелат]]урами і 6 [[Канонік|каноніями]]. Упродовж 1803—1826 років катедральним храмом єпархії була [[Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Луцьк)|церква Покрови Пресвятої Богородиці]]. У 1828 році Луцька унійна єпархія була скасована (парафії Дубенського і Ковельського повітів увійшли до Жировицької (Литовської) єпархії, а решта&nbsp;— до [[Полоцька унійна архієпархія|Полоцької архієпархії]]).
   
 
=== Новітній період ===
 
=== Новітній період ===
Відновити Луцьку унійну єпархію пробували Львівські митрополити [[Андрей (Шептицький)|Андрей Шептицький]], висвятивши в 1914 році на єпископа Луцького [[Йосиф (Боцян)|Йосифа Боцяна]] і єпископа Острозького [[Дмитро (Яремко)|Дмитра Яремка]], та [[Йосиф (Сліпий)|Йосиф Сліпий]], що висвятив у 1963 році на єпископа Луцького [[Василь (Величковський)|Василя Величковського]].
+
Відновити Луцьку унійну єпархію пробували Львівські митрополити [[Андрей (Шептицький)|Андрей Шептицький]], висвятивши в 1914 році на єпископа Луцького [[Йосиф (Боцян)|Йосифа Боцяна]] і єпископа Острозького [[Дмитро (Яремко)|Дмитра Яремка]], та [[Йосиф (Сліпий)|Йосиф Сліпий]], що висвятив у 1963 році на єпископа Луцького [[Василь (Величковський)|Василя Величковського]]<ref>[Łucka] Diecezja unicka // Encyklopedia Katolicka…&nbsp;― S. 600—601.</ref>.
   
 
У 1990 році зареєструвалася в Луцьку громада греко-католиків, був утворений Луцький деканат з парафіями в Луцьку (дві), Ковелі, Рівному, Сарнах і Володимирі-Волинському, який підпорядковувався спочатку Києво-Вишгородському екзархатові УГКЦ. 15 січня 2008 року Папа [[Бенедикт XVI|Венедикт XVI]] поблагословив рішення [[Синод УГКЦ|Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви]] про заснування Волинського (Луцького) екзархату УГКЦ.
 
У 1990 році зареєструвалася в Луцьку громада греко-католиків, був утворений Луцький деканат з парафіями в Луцьку (дві), Ковелі, Рівному, Сарнах і Володимирі-Волинському, який підпорядковувався спочатку Києво-Вишгородському екзархатові УГКЦ. 15 січня 2008 року Папа [[Бенедикт XVI|Венедикт XVI]] поблагословив рішення [[Синод УГКЦ|Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви]] про заснування Волинського (Луцького) екзархату УГКЦ.

Версія за 18:39, 4 січня 2017

Луцька унійна єпархія
лат. Eparchia Luceoriensis et Ostrogiensis Ruthenorum
Сьогодні неіснуючий храм св. Івана Богослова в Луцьку — катедральний собор Луцьких унійних владик. Проект реконструкції Ростислава Метельницького
Обряд візантійський
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Flag of Russia.svg Російська імперія
Головне місто Луцьк // Острог
Дата заснування 1596
Дата скасування 1828
Катедральний собор Церква святого Івана Богослова
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1803—1826)
Митрополія Київська митрополія у складі Католицької церкви
Парафій 189 (1825—1827)

Луцька унійна єпархія (також Луцько-Острозька; лат. Eparchia Luceoriensis et Ostrogiensis Ruthenorum) — церковно-адміністративна одиниця у складі Руської Унійної Церкви, яка існувала на території Речі Посполитої (15961633 і 17021795), а після її поділів, буллою лат. «Maximus undique pressi calamitatibus» (від 15 листопада 1798) Папи Пія VI відновлена на території Російської імперії і скасована указом Миколи І у 1828 році. Луцька унійна єпархія підлягала Київській унійній митрополії.

Історія

Луцька унійна єпархія на мапі Руської унійної церкви у Речі Посполитій, 1772 рік

Виникла внаслідок приєднання єпископа Кирила Терлецького до Берестейської унії, під час Берестейського синоду (1596) потверджена в тогочасних кордонах. Її ординарій займав третє місце по старшинству після Київського митрополита і Володимирського єпископа. Після легалізації православної ієрархії королем Владиславом IV Вазою в 1633 році Луцьку єпархію отримав православний єпископ, а Луцький унійний єпископ Єронім Почаповський натомість зберігаючи титул єпископа Луцького, мав переселитись у Жидичинський монастир. Єпископ Никифор Лосовський був коад'ютором Київського митрополита, а потім єпархією керували митрополити Гавриїл Коленда, Кипріян Жоховський, Лев Заленський, у 1651—1664 роках — Перемишльський єпископ Прокопій Хмельовський, а в 1711—1713 роках єпископ Холмський Йосиф Левицький. Згідно зі звітом єпископа Якова Суші з 1664 року, при Унії залишилось 100 парафій і 7 монастирів[1].

Відродження прийшло після приєднання до Унії 1702 року православного Луцького єпископа Діонісія Жабокрицького. Значна реорганізація сітки парафій відбулась коли в 1703 році до Володимирської унійної єпархії перейшли парафії і монастирі Володимирського повіту і протопопії (деканати) Локачинська і Турійська, а повернулися парафії Кременецького і Луцького повітів та протопопії Кременецька і Збаразька. З огляду на політичну ситуацію, Жабокрицький часто перебував поза своєю єпархією, а в 1711 році був вивезений вглиб Московщини. Наступники Жабокрицького Йосиф Виговський (1713—1730), Теодосій (1730—1751) і Сильвестр Рудницькі (1752—1777) сприяли значному релігійному піднесенню в єпархії, особливо останній — коронуючи в 1773 році Почаївську чудотворну ікону Божої Матері. Унійною катедрою надалі залишався храм св. Йоана Богослова, єпископські резиденції були в Луцьку і Рожищі. У 1772 році Луцька унійна єпархія займала територію 35 тис. км², складалась із 45 деканатів, 1236 парафій (з них понад 100 вакантних) і від бл. 1770 року мала капітулу з 4 прелатурами і 4 каноніями. Єпархіальий клир навчався в єпархіальній семінарії (1763—1779) і Папській вірмено-руській колегії у Львові (стипендії єпископа Йосифа Виговського) або брав участь у курсах перед свяченнями, організованих перед 1773 роком єпископом Сильвестром Рудницьким у резиденції в Рожищі[2]. На території Луцької унійної єпархії були василіянські монастирі Литовської (серед них Дерманський, Дубенський і Дорогобузький монастирі) та Руської провінцій (між іншим станом на 1744 рік в Почаївському монастирі мешкало 67 ченців) і три монастирі монахинь-василіянок.

Після поділів Речі Посполитої

У результаті Першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) Луцька унійна єпархія втратила на користь Австрії 10 деканатів і 116 парафій, які всупереч старанням єпископа Кипріяна Стецького замінити їх на частину Кам'янецької єпархії, у 1786 році були формально приєднані до Львівської унійної єпархії. У 1811—1815 роках ординарію Луцької унійної єпархії підпорядковувались також 328 церков і один монастир Тернопільського округу. Заслуженими душпастирями були єпископи Стефан Левинський, Флоріян Корсак (1804—1811) і Кирило Сиротинський (1825—1827). У 1826 році єпископом став Іван Красовський, хоч уважали, що він не здатний до церковних урядів. У Луцькій унійній єпархії існував також уряд єпископа-коад'ютора — Михайло Стадницький (1784—1787) і Стефан Левинський (1787—1797); керували єпархією також адміністратори (зазвичай ними були майбутні ординарії) — Стефан Левинський (1787—1797), Яків Мартушевич (1814—1818) та Кирило Сиротинський (1827—1828). Адміністратором по смерті Красовського став Сиротинський, якого після скасування єпархії призначено на єпископа-помічника Жировицької єпархії.

Станом на 1825—1827 роки Луцька унійна єпархія складалася з 189 парафій у 15 деканатах (Луцький, Дубровицький, Дубенський, Камінь-Каширський, Кашогродський (пол. Kaszogrodzki), Ковельський, Козинський (пол. Koziński), Кременецький, Острозький, Ратненсько-Зарицький (пол. Ratneńsko-Zarzycki), Рівненський, Старокостянтинівський, Заславський, Звягельський і Володимирський) і бл. 119 330 вірних. Надалі в єпархії функціонувала капітула з 5 прелатурами і 6 каноніями. Упродовж 1803—1826 років катедральним храмом єпархії була церква Покрови Пресвятої Богородиці. У 1828 році Луцька унійна єпархія була скасована (парафії Дубенського і Ковельського повітів увійшли до Жировицької (Литовської) єпархії, а решта — до Полоцької архієпархії).

Новітній період

Відновити Луцьку унійну єпархію пробували Львівські митрополити Андрей Шептицький, висвятивши в 1914 році на єпископа Луцького Йосифа Боцяна і єпископа Острозького Дмитра Яремка, та Йосиф Сліпий, що висвятив у 1963 році на єпископа Луцького Василя Величковського[3].

У 1990 році зареєструвалася в Луцьку громада греко-католиків, був утворений Луцький деканат з парафіями в Луцьку (дві), Ковелі, Рівному, Сарнах і Володимирі-Волинському, який підпорядковувався спочатку Києво-Вишгородському екзархатові УГКЦ. 15 січня 2008 року Папа Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви про заснування Волинського (Луцького) екзархату УГКЦ.

Див. також

Примітки

  1. [Łucka] Diecezja unicka // Encyklopedia Katolicka… ― S. 600.
  2. Hugo Kołłątaj. Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III (1750—1764). — Warszawa 1905. — S. 161—163. (пол.)
  3. [Łucka] Diecezja unicka // Encyklopedia Katolicka… ― S. 600—601.

Джерела

Посилання