Відмінності між версіями «Луїш Гонсалвеш да Камара»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: '''Луї́ш Гонса́лвеш да Ка́мара''' ({{lang-pt|Luís Gonçalves da Câmara}}; {{ДН|||1519}} — {{ДС|15|3|1575}}) — португал...)
 
(Не показані 65 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Державний діяч
'''Луї́ш Гонса́лвеш да Ка́мара''' ({{lang-pt|Luís Gonçalves da Câmara}}; {{ДН|||1519}} — {{ДС|15|3|1575}}) — португальський священик-[[єзуїт]]. Наставник, учитель і сповідник португальського короля [[Себаштіан]]а. Довірена особа [[Ігнатій Лойола|Ігнатія Лойоли]] в [[Королівство Португалія|Португалії]]. Представник шляхетного роду Камара. Народився в [[Фуншал]]і, Португалія. Син мадейрівського губернатора. Навчався в [[Сорбона|Паризькому університеті]] ([[1535]]). За посередництва [[П'єр Фавр|П'єра Фавра]] познайомився з Лойолою. Отримавши диплом магістра мистецтв, повернувся до Португалії, вивчав теологію в [[Коїмбрський університет|Коїмбрському університеті]]. Всупереч батьківській волі вступив до [[Товариство Ісуса|Товариства Ісуса]] ([[1545]]), прийняв чернечі обітниці й [[таїнство священства]] ([[1547]]). Став ректором єзуїтьського Коїмбрського колегіуму Ісуса (1547). Разом із [[Жуан Нунеш Баретто|Жуаном Баретто]] взяв участь у єзуїтській місії до марокканського [[Тетуан]]а ([[1548]]), але через хворобу був змушений повернутися до [[Лісабон]]а. Зіграв важливу роль в усуненні [[Сіман Родрігеш|Сімана Родрігеша]] з Португалії. Був прокуратором Португальської провінції. Деякий час жив у [[Рим]]і ([[1553]]—[[1555]]), де став другом Лойоли. Написав біографічний твір «Діяння отця Лойоли» ({{lang-la|Acta Patris Ignatii}}), та «Мемуари» ({{lang-la|Memoriale}}). Брав участь у роботі Перших генеральних зборів ордену в Римі ([[1558]]), де працював півроку як асистент Португальської провінції. На запрошення португальської королеви-регентші [[Катерина Австрійська|Катерини]] став вихователем і сповідником молодого португальського королевича Себаштіана; навчав його латини, історії, філософії. Згодом, безпідставно звинувачений нею перед папою, кастильським королем [[Філіп II|Філіпом ІІ]] і генералом ордену [[Франсіско Борджа|Франциско Борджія]] в тому, що нав'язав королевичу відразу до шлюбу. Згодом перебував патронатом кардинала [[Енріке (король Португалії)|Енріке]]. Користувався великою довірою Себаштіана, але часто сварився з войовничим королем на предмет державних справ: попереджав його про неприпустимість африканських походів, допоки король не народить 4—5 дітей-інфантів для забезпечення стабільності корони. Сильно захворів, довідавшись про похід Себаштіана до [[Марокканський султанат|Марокко]] ([[1574]]). Надіслав йому листа, закликаючи повернутися на батьківщину. Незважаючи на повернення короля, помер через сім місяців у Лісабоні. Себаштіан настільки був засмучений смертю улюбленого учителя, що на 5 днів заточив себе у Ешпіньєрівському монастирі Діви Марії біля столиці.
 
  +
| герб = Coa of the Camaras (early).svg
  +
| ширина герба = 75px
  +
  +
| титул = Королівський наставник
  +
| пп = [[1559]]
  +
| пк = {{дата|1575|3|15|1}}
  +
  +
| дата народження = 1519
  +
| місце народження = [[Фуншал]]і, [[Королівство Португалія|Португалія]]
  +
| дата смерті = 15.3.1575
  +
| місце смерті = [[Лісабон]], Португалія
  +
  +
| династія = [[Камари]]
  +
| релігія = [[Католицька церква в Португалії|католик]]
  +
  +
}}
 
'''Луї́ш Гонса́лвеш да Ка́мара''' ({{lang-pt|Luís Gonçalves da Câmara}}; {{ДН|||1519}} — {{ДС|15|3|1575}}) — португальський священик-[[єзуїт]]. Наставник, учитель, сповідник і приватний радник португальського короля [[Себаштіан]]а<ref name="СЛ"/>. Довірена особа [[Ігнатій Лойола|Ігнатія Лойоли]] в [[Королівство Португалія|Португалії]]<ref name="СЛ"/>. Представник шляхетного роду [[Камари|Камарів]]. Народився в [[Фуншал]]і, Португалія. Син мадейрівського губернатора [[Жуан Гонсалвеш да Камара|Жуана да Камари]]<ref name="СЛ"/>. Навчався в [[Сорбона|Паризькому]] та [[Коїмбрський університет|Коїмбрському університетах]]<ref name="СЛ"/>. За посередництва [[П'єр Фавр|П'єра Фавра]] познайомився з єзуїтами<ref name="СЛ"/>. Всупереч волі батьків вступив до [[Товариство Ісуса|Товариства Ісуса]] ([[1545]]), прийняв [[таїнство священства]] ([[1547]])<ref name="СЛ"/>. Став ректором Коїмбрського колегіуму Ісуса (1547)<ref name="СЛ"/>. Відвідував марокканський[[Тетуан]] в складі єзуїтської місії ([[1548]])<ref name="СЛ"/>. Зіграв важливу роль в усуненні [[Сіман Родрігеш|Сімана Родрігеша]] з Португалії. Був прокуратором Португальської провінції. Деякий час жив у [[Рим]]і ([[1553]]—[[1555]]). Брав участь у роботі першої Генеральної конгрегації ордену в Римі ([[1558]]), працював як асистент Португальської провінції. На запрошення португальської королеви-регентші [[Катерина Австрійська|Катерини]] став вихователем і сповідником молодого португальського королевича Себаштіана ([[1559]]); навчав його латини, історії, філософії<ref name="СЛ"/>. Згодом впав у опалу королеви, перебував під патронатом кардинала [[Енріке (король Португалії)|Енріке]]<ref name="СЛ"/>. Користувався великою довірою Себаштіана, але часто сперечався з ним на предмет державних справ<ref name="СЛ"/>. Сильно захворів, довідавшись про необачливий похід Себаштіана до [[Марокканський султанат|Марокко]] ([[1574]])<ref name="СЛ"/>. Надіслав йому листа, закликаючи повернутися на батьківщину. Помер у [[Лісабон]]і. Автор «[[Acta Patris Ignatii|Діянь отця Лойоли]]» і «Мемуарів» ({{lang-la|Memoriale}}).
  +
  +
== Імена ==
  +
* '''Луї́ш Гонса́лвеш да Ка́мара''' ({{lang-pt|Luís Gonçalves da Câmara}}) — у португальських документах.
  +
* '''Луї́с Гонса́лес да Ка́мара''' ({{lang-es|Luis Gonzalez da Camara}}) — в іспанських документах.
  +
* '''Луїс Камарський''' ({{lang-la|Luís da Câmara}})
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
  +
=== Молоді роки ===
* 1519 року народився в Фуншалі, на Мадейрі. Був сином майдерівського губернатора.
 
  +
Луїш да Камара народився близько [[1519]] року в [[Фуншал]]і, на [[Мадейра (острів)|Мадейрі]]<ref name="Го"/><ref>За застарілими даними: 1518 року (Câmara, Luís Gonçalves da // ''Portugal: diccionario''... 1906. T. II., p. 639).</ref>. Він був сином майдерівського губернатора<ref name="СЛ"/> [[Жуан Гонсалвеш да Камара|Жуана Гонсалвеша да Камара-де-Лобуша]], старшого капітана Мадейри, і [[Леонора де Вільєна|Леонори де Вільєни]], доньки [[Жуан де Менезеш (граф Тароцький)|Жуана де Менезеша]], графа Тароцького, що був Кратуським пріором і мажордомом [[Жуан II|Жуана ІІ]] й [[Мануел I|Мануела І]]. Хлопець був братом [[Сіман Гонсалвеш да Камара|Сімана Гонсалвеша да Камари]], першого графа Кальєтського<ref name="ПТ639">Câmara, Luís Gonçalves da // ''Portugal: diccionario''... 1906. T. II., p. 639</ref>.
* 27 квітня 1545 року вступив до Товариства Іуса в Коїмбрі, Португалія.
 
  +
* Після 1547 року рукоположений у священики в Коїмбрі, Португалія.
 
  +
[[1535]] року Луїш почав навчання в [[Сорбона|Паризькому університеті]], в Колегіумі святої Варвари. За посередництва [[П'єр Фавр|П'єра Фавра]] познайомився з Ігнатієм Лойолою та єзуїтами<ref name="СЛ"/><ref name="Го"/>. Отримавши диплом магістра мистецтв, він повернувся до Португалії, де вивчав теологію в [[Коїмбрський університет|Коїмбрському університеті]]<ref name="СЛ"/><ref name="Го"/>.
* 30 березня 1553 року прийняв повні чернечі обітниці в [[Логроньо]], [[Кастильська Корона|Кастилія]].
 
  +
  +
[[27 квітня]] [[1545]] року, всупереч волі батьків, Луїш вступив до Товариства Іуса в [[Коїмбра|Коїмбрі]]<ref name="СЛ"/><ref name="Го"/>. Після цього його відправили до новіціату в кастильській [[Валенсія|Валенсії]] разом із [[Мануел Са|Мануелом Са]]<ref name="СЛ"/><ref name="Го"/>.
  +
  +
[[1547]] року Луїш повернувся до Коїмбри, де став [[ректор]]ом місцевого єзуїтського колегіуму Ісуса. Того ж року його [[хіротонія|рукоположили]] у священики<ref name="СЛ"/><ref name="Го"/>.
  +
  +
У серпні [[1548]] Луїш вирушив до марокканського [[Тетуан]]а разом із [[Жуан Нунеш Баретто|Жуаном Баретто]], майбутнім патріархом Ефіопії. Завданням цієї місії було надання духовної підтримки португальським підданим і християнським полоненим, що перебували у місті<ref name="СЛ"/><ref name="Го"/>. Через хворобу він був змушений повернутися до Лісабону, де продовжував займатися справами марокканської місії<ref name="СЛ"/>.
  +
  +
[[1550]] року Луїш став сповідником престолонаслідника [[Жуан-Мануел|Жуана-Мануела]]<ref name="ПТ639"/>.
  +
  +
=== Робота в Римі і Португалії ===
  +
[[30 березня]] [[1553]] року Луїш прийняв повні чернечі обітниці в [[Логроньо]], у [[Кастильська Корона|Кастилії]]<ref name="СЛ"/><ref name="Го"/>. [[23 травня]] того ж року він прибув до [[Рим]]у, де отримав призначення від візитатора [[Мігел де Торреш|Мігела де Торреша]] на посаду прокуратора Португальської провінції<ref name="Го"/>. Луїш викрив зловживання першого португальського провінціала [[Сіман Родрігеш|Сімана Родрігеша]], внаслідок чого останній втратив свій пост.
  +
  +
Луїш завоював довіру генерала Лойоли, який в серпні [[1554]] року призначив його cуперіором Дому професів<ref name="ПТ639"/><ref name="Го"/>. Він залишався у Римі до [[23 жовтня]] [[1555]] року, після чого виїхав до Португалії як візитатор Ордену<ref name="Го"/><ref name="ПТ639"/>.
  +
  +
Протягом перебування у Римі, Луїш став близьким другом Лойоли<ref name="СЛ"/>. Під враженням розмов із генералом він написав «Діяння отця Лойоли» ({{lang-la|Acta Patris Ignatii}}) і «Мемуари» ({{lang-la|Memoriale}})<ref name="СЛ"/>. Окремо від цих робіт Луїш згадується у двох текстах самого Лойоли: «листі вдосконалення» від [[7 травня]] [[1547]] року, що був адресований шкільній братії в Коїмбрі, а також «листі послуху» від [[26 березня]] [[1553]] року, адресованому єзуїтам Португальської провінції<ref name="Го"/>.
  +
  +
[[1558]] року, після смерті Лойоли, Луїш да Камара знову прибув до Риму. Він взяв участь у Першій генеральній конгрегації Товариства Ісуса, на якій єзуїти обрали своїм новим головою [[Дієго Лайнес]]а<ref name="Го"/>. Крім цього, рішенням конгрегації Луїша призначили асистентом Португальської провінції, внаслідок чого він мусив залишатися у Римі<ref name="Го"/><ref name="СЛ"/>.
  +
  +
[[1574]] року Луїш да Камара був звільний з посади провінціала Португалії згідно з рішенням [[Еверардо Меркуріано]]<ref name="Го"/>. Його замістив [[Мануел Родрігеш]]. Рішення було прийнято на підставі доповідей про стан справ у провінції, які підготував його опонент Сіман Родрігеш<ref name="Го">Ernesto Wilson Caicedo. [https://sites.google.com/site/amdg1540/bio/goncalves Gonçalves da Câmara, Luis] </ref>.
  +
  +
=== Королівський наставник ===
  +
[[Файл:Sebastião de Portugal, c. 1571-1574 - Cristóvão de Morais.png|250px|міні|Король Себаштіан (бл. 1571, К. де Морайш).]]
  +
У липні [[1559]] року португальський уряд в особі королеви-регентки [[Катерина Австрійська|Катерини]] запросив Луїша да Камару на посаду вихователя молодого короля [[Себаштіан]]а<ref name="Го"/><ref name="СЛ"/>. Він навчав його латини, історії, філософії<ref name="СЛ"/>, а також виконував обов'язки королівського сповідника<ref name="СЛ"/>. Себаштіан цілковито довіряв своєму вчителю, який став його приватиним радником.
  +
  +
Невдовзі Катерина стала сприймати Луїша да Камару як причину своїх розладів з онуком. Стара королева заходилася розсилати листи папі [[Пій IV |Пію IV]], кастильському королю [[Філіп II|Філіпу ІІ]] і генералу ордену [[Франсіско Борджа|Франциско Борджія]], в яких звинувачувала отця в прищеплюванні Себаштіану [[Мізогінія|женоненависництва]] і відрази до шлюбу<ref name="СЛ"/>. Безпідставність цих звинувачень документально довів історик Франциско Родрігес у своїй «Історії»<ref>Rodrigues 1931:2/2:313-340.</ref>, проте вони досі беруться на віру деякими дослідниками<ref name="СЛ"/>. Зокрема, в анти-єзуїтській і [[антиклерикалізм|анти-клерикальній]] літературі тенденційно зазначається, що Луїш над міру впливав на Себаштіана: не зважав на державні інтереси Португалії, намагався зробити з короля просте знаряддя в руках єзуїтів<ref name="ПТ4"/>.
  +
  +
Незважаючи на неприязнь королеви, Луїш зберіг свою посаду при дворі завдяки прив'язаності до нього Себаштіана та протекції його дядька-кардинала [[Енріке (король Португалії)|Енріке]]<ref name="Л251">Livermore 1947:251.</ref>.
  +
  +
Напередодні мароканського походу Себаштіана в [[1574]] році Луїш розсварився зі своїм учнем. Він попереджав його про неприпустимість африканських авантюр, допоки король не народить 4—5 дітей-інфантів для забезпечення стабільності корони<ref name="СЛ"/>. Довідавшись що Себаштіан все-таки рушив до [[Марокканський султанат|Марокко]], літній наставник занепав духом і сильно захворів<ref name="СЛ"/>. Він надіслав королю листа, закликаючи того повернутися на батьківщину. Король невдовзі вернувся з неуспішного походу, але здоров'я його вчителя не покращилося. Через сім місяців, [[15 березня]] [[1575]] року, Луїш да Камара помер у Лісабоні, в єзуїтському колегіумі святого Антонія<ref name="ПТ4"/>. Себаштіан отримав цю звістку в [[Евора|Еворі]] й настільки засмутився, що на 5 днів заточив себе у Ешпіньєрівському монастирі Діви Марії біля столиці для спокутування своєї провини<ref name="СЛ">Carvalho 2001:608-609</ref>.
   
 
== Праці ==
 
== Праці ==
  +
* [[Acta Patris Ignatii]]<ref name="СЛ"/>.
* "Acta Patris Ignatii", FontNarr 1:323-507; Autobiografía, ed. V. Larrañaga (Madrid, 1947); ed. I. Iparraguirre (Madrid, 1952); ed. M. Ruiz Jurado (Madrid, 1992); ed. y trad. M. Costa (Roma, 1994): cf. Polgár 1:109-111.
 
* "Memoriale seu Diarium", FontNarr 1:508-752; Madrid, 1921. París, 1966: cf. Polgár 1:112. [Cartas], EpMix 2-5. DocInd 2-4, 7-9.
+
* "Memoriale seu Diarium", FontNarr 1:508-752; Madrid, 1921. París, 1966: cf. Polgár 1:112. [Cartas], EpMix 2-5. DocInd 2-4, 7-9<ref name="СЛ"/>.
  +
* Diário das Acçoens de Santo Ignacio de Loyola<ref name="ПТ4">Câmara, Luís Gonçalves da // Portugal: diccionario... 1906. T. II., p. 640.</ref>;
  +
* Pratica feita a El Rey D. João III sobre a restituição do sitio que tinham os Padres da Companhia para nellc se fundar o collegio de Coimbra<ref name="ПТ4"/>.
  +
  +
== Сім'я ==
  +
{{main|Камари}}
  +
* Батько: [[Жуан Гонсалвеш да Камара]]
  +
* Матір: [[Леонора де Вільєна]]
  +
* Брат: [[Сіман Гонсалвеш да Камара]], граф Кальєтський
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 15: Рядок 74:
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
; Монографії
* Carvalho, J. Vaz de [http://usuaris.tinet.cat/fqi_sj/dicc/camara.pdf Câmara, Luís Gonçalves da] // ''Diccionario histórico de la Compañía de Jesús''. Univ Pontifica Comillas, 2001, T. I, p. 608-609.
 
  +
* [[Гарольд Віктор Лівермор|Livermore H.V.]] ''History of Portugal''. Cambridge: University Press, 1947.
* DHGE 21:571-573.
 
  +
* Rodrigues, F. ''História da Companhia de Jesus na Assistência de Portugal''. Pôrto: Apostolado da Imprensa, 1931. 1/2:646; 2/1:601; 2/2:643. [https://archive.org/details/historiadacompan22rodr]
* Cereceda, F., "Responsabilidad en la rota de Alcazarquivir", RazFe 122 (1941) 253-263.
 
  +
  +
; Статті
 
* Cereceda, F. Responsabilidad en la rota de Alcazarquivir // ''[[Razón y Fe]]''. № 122. 1941. p 253-263.
 
* Franco, Imagem Coimbra 1:21-58. Id., Ano Santo 144-148.
 
* Franco, Imagem Coimbra 1:21-58. Id., Ano Santo 144-148.
* Leturia, P., "L. González de Cámara, maestro del rey D. Sebastián. Notas a un memorial inédito [1559]", AHSI 6 (1937) 97-106.
+
* Leturia, P. Luis González de Cámara maestro del Rey D. Sebastián. Notas a un memorial inédito. // ''[[Archivum Historicum Societatis Iesu]]''. a. VI, 1937, I. p. 97-106.
* Martins, M., "As tendências poéticas do Mestre de D. Sebastião", Brotéria 40 (1945) 361-368.
+
* Martins, M. As tendências poéticas do Mestre de D. Sebastião // Brotéria 40 (1945) 361-368.
* Rodrigues 1/2:646; 2/1:601; 2/2:643. Silva, A. da, "Inácio de Loiola na entrevista com Gonçalves da Câmara", Brotéria 131 (1990) 255-269.
+
* Silva, A. da. Inácio de Loiola na entrevista com Gonçalves da Câmara // Brotéria 131 (1990) 255-269.
 
* Sommervogel 3:1606.
 
* Sommervogel 3:1606.
 
* Teles, Chronica 1:683s; 2:861-863.
 
* Teles, Chronica 1:683s; 2:861-863.
 
* Varones ilustres 6:491-541.
 
* Varones ilustres 6:491-541.
 
* Verbo 4:581s.
 
* Verbo 4:581s.
* Wicki, J., "Die Berichte über die Todeskrankheit und das Sterben des P. L. G. da Câmara", AHSI 36 (1967) 252-266.
+
* [[Йозеф Віцкі|Wicki, J.]] Die Berichte über die Todeskrankheit und das Sterben des P. Luís Gonçalves de Câmara († 15 Marz 1575). // ''[[Archivum Historicum Societatis Iesu]]''. 72, a. XXXVI, 1967. p. 252-266.
  +
  +
; Довідники
  +
* Câmara, Luís Gonçalves da {{ПТД|2|639-640}}
 
* Carvalho, J. Vaz de. [http://usuaris.tinet.cat/fqi_sj/dicc/camara.pdf Câmara, Luís Gonçalves da] {{DHCJ|1|608-609}}
  +
* Aubert, R. Gonzalez de Camara, Luis {{DHGE|21|665}}
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
{{ci}}
 
{{ci}}
* [https://sites.google.com/site/amdg1540/bio/goncalves Gonçalves da Câmara, Luis]
+
* Ernesto Wilson Caicedo. [https://sites.google.com/site/amdg1540/bio/goncalves Gonçalves da Câmara, Luis]
 
* [http://aprenderamadeira.net/camara-luis-goncalves-da/ Câmara, Luís Gonçalves da]
 
* [http://aprenderamadeira.net/camara-luis-goncalves-da/ Câmara, Luís Gonçalves da]
 
{{ac}}
 
{{ac}}
 
[[Категорія:Португальські єзуїти]]
 
[[Категорія:Португальські єзуїти]]
 
[[Категорія:Португальські священики]]
 
[[Категорія:Португальські священики]]
[[Категорія:Випускники Сорбони]]
+
[[Категорія:Випускники Паризького університету]]
 
[[Категорія:Випускники Коїмбрського університету]]
 
[[Категорія:Випускники Коїмбрського університету]]

Версія за 02:11, 28 травня 2019

Луїш Гонсалвеш да Камара
Coa of the Camaras (early).svg
Королівський наставник
1559 — 15 березня 1575
 
Освіта: Паризький університет
Народження: 1519(1519)
Фуншалі, Португалія
Смерть: 15 березня 1575(1575-03-15)
Лісабон, Португалія
Віросповідання: Римо-католицька церква
Династія: Камари
Батько: Жуан Гонсалвеш да Камараd

Луї́ш Гонса́лвеш да Ка́мара (порт. Luís Gonçalves da Câmara; 1519(1519)15 березня 1575) — португальський священик-єзуїт. Наставник, учитель, сповідник і приватний радник португальського короля Себаштіана[1]. Довірена особа Ігнатія Лойоли в Португалії[1]. Представник шляхетного роду Камарів. Народився в Фуншалі, Португалія. Син мадейрівського губернатора Жуана да Камари[1]. Навчався в Паризькому та Коїмбрському університетах[1]. За посередництва П'єра Фавра познайомився з єзуїтами[1]. Всупереч волі батьків вступив до Товариства Ісуса (1545), прийняв таїнство священства (1547)[1]. Став ректором Коїмбрського колегіуму Ісуса (1547)[1]. Відвідував марокканськийТетуан в складі єзуїтської місії (1548)[1]. Зіграв важливу роль в усуненні Сімана Родрігеша з Португалії. Був прокуратором Португальської провінції. Деякий час жив у Римі (15531555). Брав участь у роботі першої Генеральної конгрегації ордену в Римі (1558), працював як асистент Португальської провінції. На запрошення португальської королеви-регентші Катерини став вихователем і сповідником молодого португальського королевича Себаштіана (1559); навчав його латини, історії, філософії[1]. Згодом впав у опалу королеви, перебував під патронатом кардинала Енріке[1]. Користувався великою довірою Себаштіана, але часто сперечався з ним на предмет державних справ[1]. Сильно захворів, довідавшись про необачливий похід Себаштіана до Марокко (1574)[1]. Надіслав йому листа, закликаючи повернутися на батьківщину. Помер у Лісабоні. Автор «Діянь отця Лойоли» і «Мемуарів» (лат. Memoriale).

Імена

  • Луї́ш Гонса́лвеш да Ка́мара (порт. Luís Gonçalves da Câmara) — у португальських документах.
  • Луї́с Гонса́лес да Ка́мара (ісп. Luis Gonzalez da Camara) — в іспанських документах.
  • Луїс Камарський (лат. Luís da Câmara)

Біографія

Молоді роки

Луїш да Камара народився близько 1519 року в Фуншалі, на Мадейрі[2][3]. Він був сином майдерівського губернатора[1] Жуана Гонсалвеша да Камара-де-Лобуша, старшого капітана Мадейри, і Леонори де Вільєни, доньки Жуана де Менезеша, графа Тароцького, що був Кратуським пріором і мажордомом Жуана ІІ й Мануела І. Хлопець був братом Сімана Гонсалвеша да Камари, першого графа Кальєтського[4].

1535 року Луїш почав навчання в Паризькому університеті, в Колегіумі святої Варвари. За посередництва П'єра Фавра познайомився з Ігнатієм Лойолою та єзуїтами[1][2]. Отримавши диплом магістра мистецтв, він повернувся до Португалії, де вивчав теологію в Коїмбрському університеті[1][2].

27 квітня 1545 року, всупереч волі батьків, Луїш вступив до Товариства Іуса в Коїмбрі[1][2]. Після цього його відправили до новіціату в кастильській Валенсії разом із Мануелом Са[1][2].

1547 року Луїш повернувся до Коїмбри, де став ректором місцевого єзуїтського колегіуму Ісуса. Того ж року його рукоположили у священики[1][2].

У серпні 1548 Луїш вирушив до марокканського Тетуана разом із Жуаном Баретто, майбутнім патріархом Ефіопії. Завданням цієї місії було надання духовної підтримки португальським підданим і християнським полоненим, що перебували у місті[1][2]. Через хворобу він був змушений повернутися до Лісабону, де продовжував займатися справами марокканської місії[1].

1550 року Луїш став сповідником престолонаслідника Жуана-Мануела[4].

Робота в Римі і Португалії

30 березня 1553 року Луїш прийняв повні чернечі обітниці в Логроньо, у Кастилії[1][2]. 23 травня того ж року він прибув до Риму, де отримав призначення від візитатора Мігела де Торреша на посаду прокуратора Португальської провінції[2]. Луїш викрив зловживання першого португальського провінціала Сімана Родрігеша, внаслідок чого останній втратив свій пост.

Луїш завоював довіру генерала Лойоли, який в серпні 1554 року призначив його cуперіором Дому професів[4][2]. Він залишався у Римі до 23 жовтня 1555 року, після чого виїхав до Португалії як візитатор Ордену[2][4].

Протягом перебування у Римі, Луїш став близьким другом Лойоли[1]. Під враженням розмов із генералом він написав «Діяння отця Лойоли» (лат. Acta Patris Ignatii) і «Мемуари» (лат. Memoriale)[1]. Окремо від цих робіт Луїш згадується у двох текстах самого Лойоли: «листі вдосконалення» від 7 травня 1547 року, що був адресований шкільній братії в Коїмбрі, а також «листі послуху» від 26 березня 1553 року, адресованому єзуїтам Португальської провінції[2].

1558 року, після смерті Лойоли, Луїш да Камара знову прибув до Риму. Він взяв участь у Першій генеральній конгрегації Товариства Ісуса, на якій єзуїти обрали своїм новим головою Дієго Лайнеса[2]. Крім цього, рішенням конгрегації Луїша призначили асистентом Португальської провінції, внаслідок чого він мусив залишатися у Римі[2][1].

1574 року Луїш да Камара був звільний з посади провінціала Португалії згідно з рішенням Еверардо Меркуріано[2]. Його замістив Мануел Родрігеш. Рішення було прийнято на підставі доповідей про стан справ у провінції, які підготував його опонент Сіман Родрігеш[2].

Королівський наставник

Король Себаштіан (бл. 1571, К. де Морайш).

У липні 1559 року португальський уряд в особі королеви-регентки Катерини запросив Луїша да Камару на посаду вихователя молодого короля Себаштіана[2][1]. Він навчав його латини, історії, філософії[1], а також виконував обов'язки королівського сповідника[1]. Себаштіан цілковито довіряв своєму вчителю, який став його приватиним радником.

Невдовзі Катерина стала сприймати Луїша да Камару як причину своїх розладів з онуком. Стара королева заходилася розсилати листи папі Пію IV, кастильському королю Філіпу ІІ і генералу ордену Франциско Борджія, в яких звинувачувала отця в прищеплюванні Себаштіану женоненависництва і відрази до шлюбу[1]. Безпідставність цих звинувачень документально довів історик Франциско Родрігес у своїй «Історії»[5], проте вони досі беруться на віру деякими дослідниками[1]. Зокрема, в анти-єзуїтській і анти-клерикальній літературі тенденційно зазначається, що Луїш над міру впливав на Себаштіана: не зважав на державні інтереси Португалії, намагався зробити з короля просте знаряддя в руках єзуїтів[6].

Незважаючи на неприязнь королеви, Луїш зберіг свою посаду при дворі завдяки прив'язаності до нього Себаштіана та протекції його дядька-кардинала Енріке[7].

Напередодні мароканського походу Себаштіана в 1574 році Луїш розсварився зі своїм учнем. Він попереджав його про неприпустимість африканських авантюр, допоки король не народить 4—5 дітей-інфантів для забезпечення стабільності корони[1]. Довідавшись що Себаштіан все-таки рушив до Марокко, літній наставник занепав духом і сильно захворів[1]. Він надіслав королю листа, закликаючи того повернутися на батьківщину. Король невдовзі вернувся з неуспішного походу, але здоров'я його вчителя не покращилося. Через сім місяців, 15 березня 1575 року, Луїш да Камара помер у Лісабоні, в єзуїтському колегіумі святого Антонія[6]. Себаштіан отримав цю звістку в Еворі й настільки засмутився, що на 5 днів заточив себе у Ешпіньєрівському монастирі Діви Марії біля столиці для спокутування своєї провини[1].

Праці

  • Acta Patris Ignatii[1].
  • "Memoriale seu Diarium", FontNarr 1:508-752; Madrid, 1921. París, 1966: cf. Polgár 1:112. [Cartas], EpMix 2-5. DocInd 2-4, 7-9[1].
  • Diário das Acçoens de Santo Ignacio de Loyola[6];
  • Pratica feita a El Rey D. João III sobre a restituição do sitio que tinham os Padres da Companhia para nellc se fundar o collegio de Coimbra[6].

Сім'я

Докладніше: Камари

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал Carvalho 2001:608-609
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Ernesto Wilson Caicedo. Gonçalves da Câmara, Luis
  3. За застарілими даними: 1518 року (Câmara, Luís Gonçalves da // Portugal: diccionario... 1906. T. II., p. 639).
  4. а б в г Câmara, Luís Gonçalves da // Portugal: diccionario... 1906. T. II., p. 639
  5. Rodrigues 1931:2/2:313-340.
  6. а б в г Câmara, Luís Gonçalves da // Portugal: diccionario... 1906. T. II., p. 640.
  7. Livermore 1947:251.

Джерела

Монографії
  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Rodrigues, F. História da Companhia de Jesus na Assistência de Portugal. Pôrto: Apostolado da Imprensa, 1931. 1/2:646; 2/1:601; 2/2:643. [1]
Статті
  • Cereceda, F. Responsabilidad en la rota de Alcazarquivir // Razón y Fe. № 122. 1941. p 253-263.
  • Franco, Imagem Coimbra 1:21-58. Id., Ano Santo 144-148.
  • Leturia, P. Luis González de Cámara maestro del Rey D. Sebastián. Notas a un memorial inédito. // Archivum Historicum Societatis Iesu. a. VI, 1937, I. p. 97-106.
  • Martins, M. As tendências poéticas do Mestre de D. Sebastião // Brotéria 40 (1945) 361-368.
  • Silva, A. da. Inácio de Loiola na entrevista com Gonçalves da Câmara // Brotéria 131 (1990) 255-269.
  • Sommervogel 3:1606.
  • Teles, Chronica 1:683s; 2:861-863.
  • Varones ilustres 6:491-541.
  • Verbo 4:581s.
  • Wicki, J. Die Berichte über die Todeskrankheit und das Sterben des P. Luís Gonçalves de Câmara († 15 Marz 1575). // Archivum Historicum Societatis Iesu. 72, a. XXXVI, 1967. p. 252-266.
Довідники

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луїш Гонсалвеш да Камара