Львівсько-варшавська школа

Львівсько-Варшавська школа — об'єднання інтелектуалів, що згуртувалося навколо Казімежа Твардовського наприкінці 19 ст. і проіснувало до Другої світової війни.

Твардовський, учень Франца Брентано, був призначений у 1895 на кафедру філософії Львівського університету. Він зібрав навколо себе угрупування талановитих логіків та філософів, частина з яких згодом працювала у Варшавському університеті. Представниками школи були Ян Лукасєвич, Казімеж Айдукевич, Станіслав Лєсьнєвський, Тадеуш Котарбіньський, Тадеуш Чезьовський, Альфред Тарський.

Школа спочатку була загально-філософською, а потім її інтереси змістилися в область логіки. Альфред Тарський ініціював її зв'язки із віденським гуртком. Представники школи працювали над питаннями онтології, мереології та категоріальної граматики.

Дивіться також

• Польська нотація

Посилання

• Стаття «Львівсько-Варшавська школа» в «Стенфордській енциклопедії філософії»