Відмінності між версіями «Людовик XIX»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Перенесено 30 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q1465751))
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
 
(Не показано 22 проміжні версії 15 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Король
{{король
 
 
| ім'я = Людовик XIX
 
| ім'я = Людовик XIX
  +
| титулатура = Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex
| оригінальне ім’я = {{lang-fr|Louis XIX}}, {{lang-fr|Louis Antoine, duc d'Angoulême}}
 
  +
| титул = [[Король Франції]]
 
| зображення = [[Файл:Louis antoine artois.jpg|250px]]
 
| зображення = [[Файл:Louis antoine artois.jpg|250px]]
 
| правління = [[2 серпня]] [[1830]]
 
| правління = [[2 серпня]] [[1830]]
| інші_титули = [[герцог]]
+
| коронація =
  +
| ім'я при народженні = Луї-Антуан д'Артуа
| хрещення =
 
  +
| інші титули = [[Королі Наварри|Король Наварри]]
| дата_народження = [[6 серпня]] [[1775]]
 
 
| хрещення =
| місце_народження = [[Версаль]], [[Франція]]
 
  +
| дата народження = 6.8.1775
| дата_смерті = [[3 червня]] [[1844]]
 
  +
| місце народження = [[Версаль]]
| місце_смерті = [[Герц]] [[Італія]]
 
  +
| дата смерті = 3.6.1844
| місце_поховання =
 
  +
| місце смерті = [[Горіція]]
| попередник = [[Карл X (король Франції)|Карл X]]
 
  +
| місце поховання = Кляштор Костан'євіца, [[Нова Гориця]], [[Словенія]]
| дружина =
 
  +
| попередник = [[Карл X]]
| династія = [[Бурбони]]
 
| батько = [[Карл X (король Франції)|Карл X]]
+
| наступник = [[Генріх V (король Франції)|Генріх V]]
| мати = Марія-Терезія
+
| дружина = [[Марія-Тереза Шарлота]]
  +
| діти =
| герб =
 
 
| династія = [[Бурбони]]
  +
| батько = [[Карл X]]
  +
| мати = [[Марія-Тереза Савойська]]
  +
| герб = Coat of Arms of the Bourbon Restoration (1815-30).svg
  +
| сигнатура = Signature of Louis Antoine d'Artois.svg
 
}}
 
}}
  +
'''Людовик XIX''' (Луї-Антуан д'Артуа), [[герцог]] Ангулемський ([[Французька мова|фр]]. ''Louis Antoine, duc d'Angoulême'', [[6 серпня]] [[1775]], [[Версаль]], [[Франція]] - [[3 червня]] [[1844]], [[Герц]], [[Італія]]) - представник старшої лінії французьких [[Бурбони|Бурбонів]]. У [[1830]] році кілька хвилин номінально був [[Король|королем]] [[Франція|Франції]] і [[Наварра|Наварри]] як «Людовик XIX» ([[Французька мова|фр]]. ''Louis XIX''). З [[1836]] року до кінця життя був главою французького королівського дому (партії легітимістів у вигнанні).
+
'''Людовик XIX''' (Луї-Антуан д'Артуа), [[герцог]] Ангулемський ({{lang-fr|Louis Antoine, duc d'Angoulême}}; [[6 серпня]] [[1775]], [[Версаль]], [[Франція]] — [[3 червня]] [[1844]], [[Герц]], [[Італія]]) — представник старшої лінії французьких [[Бурбони|Бурбонів]]. У [[1830]] році кілька хвилин номінально був [[Король|королем]] [[Франція|Франції]] і [[Наварра|Наварри]] як «Людовик XIX» ([[Французька мова|фр]]. ''Louis XIX''). З [[1836]] року до кінця життя був главою французького королівського дому (партії легітимістів у вигнанні).
   
 
== Дитинство ==
 
== Дитинство ==
Народився [[6 серпня]] [[1775]] року у [[Версаль|Версалі]]. Батьком Луї-Антуана був 18-річний граф Шарль д’Артуа, майбутній король [[Карл X (король Франції)|Карл X]] і останній представник лінії [[Бурбони|Бурбонів]] на французькому престолі. Мати - 19-річна Марія-Терезія принцеса Сардинська та Пьємонтська. Дядьком Луї-Антуана був [[Людовик XVIII (король Франції)|Людовик XVIII]], від якого хлопчик і отримав при народженні титул герцога Ангулемського.<br />
+
Народився [[6 серпня]] [[1775]] року у [[Версаль|Версалі]]. Батьком Луї-Антуана був 18-річний граф Шарль д'Артуа, майбутній король [[Карл X]] і останній представник лінії [[Бурбони|Бурбонів]] на французькому престолі. Мати&nbsp;— 19-річна Марія-Терезія&nbsp;— принцеса Сардинська та П'ємонтська. Дядьком Луї-Антуана був [[Людовик XVIII]], від якого хлопчик і отримав при народженні титул герцога Ангулемського.
 
 
[[13 липня]] [[1789]] року, напередодні штурму [[Бастилія|Бастилії]], сім`я емігрувала до [[Турин]]у. Тут Луї-Антуан в основному займався вивченням артилерії. Дуже юний, аби битися проти революційних армій, Луї-Антуан разом з молодшим братом Шарлем Фердинандом виховувався при дворі свого дідуся по матері, сардинського короля Віктора Амадея III.<br />
+
[[13 липня]] [[1789]] року, напередодні штурму [[Бастилія|Бастилії]], сім'я емігрувала до [[Турин]]у. Тут Луї-Антуан в основному займався вивченням артилерії. Дуже юний, аби битися проти революційних армій, Луї-Антуан разом з молодшим братом Шарлем Фердинандом виховувався при дворі свого дідуся по матері, сардинського короля Віктора Амадея III.
 
 
Разом з батьком у [[1792]] році приєднався до армії свого двоюрідного брата - принца Конде.<br />
+
Разом з батьком у [[1792]] році приєднався до армії свого двоюрідного брата&nbsp;— принца Конде.
 
 
У червні [[1795]] року дядько Луї-Антуана, граф де Прованс, оголосив себе королем Людовіком XVIII. У тому ж році 20-річний юнак підтримав [[Рояліст|роялістське повстання]] у Вандеї. На початку [[1797]] року приєднався до свого брата і дядька у німецькому князівстві [[Брауншвейг]], сподіваючись вступити до австрійської армії. Через поразку Франції втік до [[Курляндія|Курляндії]] під покровительство [[Павло I (російський імператор)|імператора Павла I]] в [[Росія|Росії]].
+
У червні [[1795]] року дядько Луї-Антуана, граф де Прованс, оголосив себе королем Людовіком XVIII. У тому ж році 20-річний юнак підтримав [[Рояліст|роялістське повстання]] у Вандеї. На початку [[1797]] року приєднався до свого брата і дядька у німецькому князівстві [[Брауншвейг]], сподіваючись вступити до австрійської армії. Через поразку Франції втік до [[Курляндія|Курляндії]] під покровительство імператора [[Павло I (російський імператор)|Павла I]] в [[Росія|Росії]].
  +
 
== Фатальне одруження ==
 
== Фатальне одруження ==
У [[1799]] році на території Росії Людовика терміново одружили на двоюрідній сестрі принцесі Марії Терезі де Бурбон, дочці [[Людовик XVI (король Франції)|Людовика XVI]] та [[Марія Антуанетта|Марії-Антуанетти]]. Цей шлюб історики вважають фатальним у житті герцога Ангулемського.<br />
+
У [[1799]] році на території Росії Людовика терміново одружили на двоюрідній сестрі принцесі Марії Терезі де Бурбон, дочці [[Людовик XVI|Людовика XVI]] та [[Марія Антуанетта|Марії-Антуанетти]]. Цей шлюб історики вважають фатальним у житті герцога Ангулемського.
 
 
У [[1789]] році разом з батьками і молодшим братом Марії Терезі довелось перенести примусовий переїзд з [[Версаль|Версаля]] до [[Париж]]у, під домашній арешт у [[Тюїльрі (палац)|Тюїльрі]]. Після повстання [[10 серпня]] [[1792]] року королівська сім`я була переведена у [[Тампль]]. Там дівчина провела свою юність. Лише у [[1795]] році у віці 17 років її випустили на свободу. Марія Тереза була звільнена в обмін на французьких військовополонених за умови, що вона не залишить територію Франції. Про страту батька й матері у [[1793]] році і смерть молодшого брата принцеса дізналась лише через два роки у липні [[1795]] року.<br />
+
У [[1789]] році разом з батьками і молодшим братом Марії Терезі довелось перенести примусовий переїзд з [[Версаль|Версаля]] до [[Париж]]у, під домашній арешт у [[Тюїльрі (палац)|Тюїльрі]]. Після повстання [[10 серпня]] [[1792]] року королівська сім'я була переведена у [[Тампль]]. Там дівчина провела свою юність. Лише у [[1795]] році у віці 17 років її випустили на свободу. Марія Тереза була звільнена в обмін на французьких військовополонених за умови, що вона не залишить територію Франції. Про страту батька й матері у [[1793]] році і смерть молодшого брата принцеса дізналась лише через два роки&nbsp;— у липні [[1795]] року.
 
 
Марію Терезу називали «тамільською сиротою». Її подружній союз з Людовиком, поспішно укладений в [[1799]] році, був продиктований волею [[Людовик XVIII (король Франції)|Людовика XVIII]]. Останній навряд припускав, що таким кроком він визначає майбутнє свого улюбленого племінника. Марія Тереза, яка опинилася у в'язниці у віці чотирнадцяти років і пережила там загибель усіх рідних, навряд чи була парою Луї-Антуану. Їх шлюб виявився бездітним через взаємну холодність подружжя. Для сучасників герцог Ангулемський завжди залишався насамперед чоловіком дочки страченого короля. Вона була вічним докором, живим нагадуванням про криваві події недавнього минулого. Марія Тереза завжди носила траур по своїм замученим близьким. У народі її називали «Мадам Злопам'ятність» і мало хто у Франції мріяв побачити її наступною королевою.
+
Марію Терезу називали «тамільською сиротою». Її подружній союз з Людовиком, поспішно укладений в [[1799]] році, був продиктований волею [[Людовик XVIII|Людовика XVIII]]. Останній навряд припускав, що таким кроком він визначає майбутнє свого улюбленого племінника. Марія Тереза, яка опинилася у в'язниці у віці чотирнадцяти років і пережила там загибель усіх рідних, навряд чи була парою Луї-Антуану. Їх шлюб виявився бездітним через взаємну холодність подружжя. Для сучасників герцог Ангулемський завжди залишався насамперед чоловіком дочки страченого короля. Вона була вічним докором, живим нагадуванням про криваві події недавнього минулого. Марія Тереза завжди носила траур по своїм замученим близьким. У народі її називали «Мадам Злопам'ятність» і мало хто у Франції мріяв побачити її наступною королевою.
== Військова кар’єра і нагороди ==
 
У [[1800]] році Людовик прийняв командування полком кавалерії і баварської армії та брав участь у битві при Гогенліндені на боці антинаполеонівської коаліції. На початку [[1801]] року, коли [[Павло I (російський імператор)|імператор Павло]] уклав мир з [[Наполеон Бонапарт|Наполеоном Бонапартом]], герцог мав тікати до [[Варшава|Варшави]], а потім до [[Пруссія|Пруссії]]. Протягом наступних десяти років супроводжував і консультував свого дядька, [[Людовик XVIII (король Франції)|Людовика XVIII]]. Вони повернулись до Росії, коли [[Олександр I]] став царем. Але у [[1807]] році після [[Тільзитський мир|Тільзитського миру]] знову був вигнаний з Росії до [[Великобританія|Великобританії]]. Неодноразово намагався повернутись до Росії для участі у [[Вітчизняна війна 1812 року|Вітчизняній війні проти Наполеона]], але отримував відмови від Олександра I.
 
   
 
== Військова кар'єра і нагороди ==
Ще під час еміграції визначилися симпатії Луї-Антуана щодо державної влади. Він був прихильний до англійської [[Конституційна монархія|конституційної монархії]]. Тому він схвалив політику Людовика XVIII у [[1814]] р. і з тих пір не раз надавав йому цінні послуги. Так було в розпал терору, який послідував за наполеонівськими «[[Сто днів|Ста днями]]», коли герцог Ангулемський, намагаючись охолодити запал [[Ультрароялісти|ультрароялістів]], відправився у миротворчу поїздку по країні. Під час подорожі він проголошував тости за [[Хартія 1814|Хартію]] і короля. Під захистом англійців він мав [[12 березня]] урочисто в`їхати у [[Бордо]], де ім`ям короля обіцяв відміну [[Конскрипція|конскрипції]] і всіх гнітючих податків, а також повну свободу віросповідання. Вступ герцога у Бордо вважається початком [[Реставрація Бурбонів|реставрації Бурбонів]].<br />
 
 
У [[1800]] році Людовик прийняв командування полком кавалерії і баварської армії та брав участь у битві при Гогенліндені на боці антинаполеонівської коаліції. На початку [[1801]] року, коли [[Павло I (російський імператор)|імператор Павло]] уклав мир з [[Наполеон I Бонапарт|Наполеоном I Бонапартом]], герцог мав тікати до [[Варшава|Варшави]], а потім до [[Пруссія|Пруссії]]. Протягом наступних десяти років супроводжував і консультував свого дядька, [[Людовик XVIII|Людовика XVIII]]. Вони повернулись до Росії, коли [[Олександр I (російський імператор)|Олександр I]] став імператором. Але у [[1807]] році після [[Тільзитський мир|Тільзитського миру]] знову був вигнаний з Росії до [[Велика Британія|Великої Британії]]. Неодноразово намагався повернутись до Росії для участі у [[Франко-російська війна 1812|франко-російській війні 1812 року]], але отримував відмови від Олександра I.
[[Файл:Louis Antoine d'Artois, duc d'Angoulême.jpg|thumb|left|Людовик, герцог Ангулемський]]
 
  +
Брав участь у боях в [[Іспанія|Іспанії]] у [[1814]] році в армії Веллінгтона. Після вступу в [[Париж]] герцог отримав звання кірасирського і драгунського генерала і французького адмірала. У березні [[1815]] заснував в [[Тулон]]і особливе управління і виступив проти імператора, який повернувся до Франції. Спочатку йому вдалося здобути невеликі успіхи при [[Монтелімар]], але [[6 квітня]] був відбитий при Сен-Жак. [[9 квітня]] Людовик потрапив в полон і був відправлений до [[Барселона|Барселони]], звідки йому вдалося втекти до Франції. Згодом за дорученням Людовика XVIII герцог відправився в південні провінції для придушення релігійних і політичних хвилювань, які там відбувались.<br />
 
 
Ще під час еміграції визначилися симпатії Луї-Антуана щодо державної влади. Він був прихильний до англійської [[Конституційна монархія|конституційної монархії]]. Тому він схвалив політику Людовика XVIII у [[1814]] році і з тих пір не раз надавав йому цінні послуги. Так було в розпал терору, який послідував за наполеонівськими «[[Сто днів|Ста днями»]], коли герцог Ангулемський, намагаючись охолодити запал [[Ультрароялісти|ультрароялістів]], відправився у миротворчу поїздку по країні. Під час подорожі він проголошував тости за [[Хартія 1814|Хартію]] і короля. Під захистом англійців він мав [[12 березня]] урочисто в'їхати у [[Бордо]], де ім'ям короля обіцяв відміну [[Конскрипція|конскрипції]] і всіх гнітючих податків, а також повну свободу віросповідання. Вступ герцога у Бордо вважається початком [[Реставрація Бурбонів|реставрації Бурбонів]].
  +
 
[[Файл:Louis Antoine d'Artois, duc d'Angoulême.jpg|thumb|left|Людовик, герцог Ангулемський]]
  +
 
Брав участь у боях в [[Іспанія|Іспанії]] у [[1814]] році в армії Веллінгтона. Після вступу в [[Париж]] герцог отримав звання кірасирського і драгунського генерала і французького адмірала. У березні [[1815]] заснував в [[Тулон]]і особливе управління і виступив проти імператора, який повернувся до Франції. Спочатку йому вдалося здобути невеликі успіхи при [[Монтелімар]], але [[6 квітня]] був відбитий при Сен-Жак. [[9 квітня]] Людовик потрапив у полон і був відправлений до [[Барселона|Барселони]], звідки йому вдалося втекти до Франції. Згодом за дорученням Людовика XVIII герцог відправився в південні провінції для придушення релігійних і політичних хвилювань, які там відбувались.
 
 
У 1822-1823 роках керував 100-тисячними війсками Франції, які придушували повстання Рієго в Іспанії. Спочатку без єдиного пострілу Людовик увійшов у [[Мадрид]]. Потім одержав перемогу у битві Трокадеро, після чого реакційна влада короля [[Фердинанд VII|Фердинанда VII]] Іспанії була відновлена. За «успішне закінчення війни з Іспанією» герцог отримав від [[Олександр I (російський імператор)|Олександра I]] [[орден Святого Георгія]] I ступеня та став одним з 25 кавалерів цього російського ордену. Також Луї-Антуан був удостоєний звання принца Трокадеро.
+
У [[1822]]-[[1823]] роках керував 100-тисячними військами Франції, які придушували повстання Рієго в Іспанії. Спочатку без єдиного пострілу Людовик увійшов у [[Мадрид]]. Потім одержав перемогу у битві Трокадеро, після чого реакційна влада короля [[Фердинанд VII|Фердинанда VII]] Іспанії була відновлена. За «успішне закінчення війни з Іспанією» герцог отримав від [[Олександр I (російський імператор)|Олександра I]] [[орден Святого Георгія]] I ступеня та став одним з 25 кавалерів цього російського ордену. Також Луї-Антуан був удостоєний звання принца Трокадеро.
  +
 
== Король на двадцять хвилин ==
 
== Король на двадцять хвилин ==
Після смерті Людовика XVIII у [[1824]] році та вступу на престол [[Карл X (король Франції)|Карла X]] Людовик стал спадкоємцем престолу і [[дофін]]ом Вьєннським. Хоча широкий загал і надалі знав його як «герцога Ангулемського».<br />
+
Після смерті Людовика XVIII у [[1824]] році та вступу на престол [[Карл X (король Франції)|Карла X]] Людовик став спадкоємцем престолу і [[дофін]]ом Вьєннським. Хоча широкий загал і надалі знав його як «герцога Ангулемського».
 
 
Це була єдина мирна і регулярна зміна влади у Франції в XIX столітті. Карл X вирішив підкреслити традиційні основи монаршої влади і вінчався на царство в [[Реймський собор|Реймському соборі]] [[28 травня]] [[1825]].<br />
+
Це була єдина мирна і регулярна зміна влади у Франції в XIX столітті. Карл X вирішив підкреслити традиційні основи монаршої влади і вінчався на царство в [[Реймський собор|Реймському соборі]] [[28 травня]] [[1825]] року.
 
 
 
Карл Х почав вести продворянську політику і остаточно порушив рівновагу, яка склалася в перші роки [[Реставрація Бурбонів|Реставрації]]. У [[1830]] році король зважився на державний переворот. Він підписав ордонанси (укази), які практично скасовували всі досягнення революції і вели до відновлення [[Абсолютизм|абсолютистського]] ладу в країні. Велика [[буржуазія]] пішла на боротьбу.
 
Карл Х почав вести продворянську політику і остаточно порушив рівновагу, яка склалася в перші роки [[Реставрація Бурбонів|Реставрації]]. У [[1830]] році король зважився на державний переворот. Він підписав ордонанси (укази), які практично скасовували всі досягнення революції і вели до відновлення [[Абсолютизм|абсолютистського]] ладу в країні. Велика [[буржуазія]] пішла на боротьбу.
   
[[25 липня]] ордонанси опублікували в газетах. Париж відповів повстанням. [[29 липня]] з боєм узяли королівський палац [[Тюїльрі (палац)|Тюїльрі]].<br />
+
[[25 липня]] ордонанси опублікували в газетах. Париж відповів повстанням. [[29 липня]] з боєм узяли королівський палац [[Тюїльрі (палац)|Тюїльрі]].
 
 
[[Липнева революція]] спонукала Карла відректися від престолу. Але він зажадав зречення і від свого старшого сина. Відрікаючись на користь онука - графа Шамбора, при живому і дієздатному сині, Карл Х порушив головне правило престолонаслідування. Але вже був відомий новий правитель Франції - [[Луї-Філіпп]], герцог Орлеанський. Він користувався потужною підтримкою ліберальної партії, яка запанувала в результаті повстання 27-29 липня. Розраховувати на перемогу законний спадкоємець корони Луї-Антуан не міг.
+
[[Липнева революція]] спонукала Карла відректися від престолу. Але він зажадав зречення і від свого старшого сина. Відрікаючись на користь онука&nbsp;— графа Шамбора, при живому і дієздатному сині, Карл Х порушив головне правило престолонаслідування. Але вже був відомий новий правитель Франції&nbsp;— [[Луї-Філіп I]], герцог Орлеанський. Він користувався потужною підтримкою ліберальної партії, яка запанувала в результаті повстання 27-29 липня. Розраховувати на перемогу законний спадкоємець корони Луї-Антуан не міг.
   
Офіційно вважають, що Людовик XIX все ж таки був королем Франції. Коли Карл X підписав зречення, до підписання документу Луї-Антуаном минуло двадцять хвилин. Саме у цей час Людовик XIX офіційно був королем. Його правління є найкоротшим з усіх відомих.<br />
+
Офіційно вважають, що Людовик XIX все ж таки був королем Франції. Коли Карл X підписав зречення, до підписання документу Луї-Антуаном минуло двадцять хвилин. Саме у цей час Людовик XIX офіційно був королем. Його правління є найкоротшим з усіх відомих.
 
 
Своїм зреченням Карл X і Людовик XIX висунули на роль рятівника монархії 10-річного герцога Бордоського, що став законним королем Генріхом V. Таким чином у сім'ї одночасно налічувалося три короля. Карл X, хоча і підтвердив по від'їзді в еміграцію до Великобританії зречення, продовжував вважати себе королем. Людовик XIX, зі свого боку, ставився до документа, підписаного в Рамбуйє, як до паперу, який не має законної сили. Але формально вони не оскаржували прав Генріха V.<br />
+
Своїм зреченням Карл X і Людовик XIX висунули на роль рятівника монархії 10-річного герцога Бордоського, що став законним королем Генріхом V. Таким чином у сім'ї одночасно налічувалося три короля. Карл X, хоча і підтвердив по від'їзді в еміграцію до Великої Британії зречення, продовжував вважати себе королем. Людовик XIX, зі свого боку, ставився до документа, підписаного в Рамбуйє, як до паперу, який не має законної сили. Але формально вони не оскаржували прав Генріха V.
 
 
Така невизначеність болісно відгукнулася в рядах роялістів-легітимістів. Частина з них зберегла вірність Карлу X, інші підтримали як законного короля Генріха V. У 1835 році герцог Ангулемський передав депутату-легітимісту П'єру Берьє папір, в якому оголосив недійсним своє зречення від трону, зроблене не добровільно, а під тиском обставин. Цей документ викликав великий скандал у французькому парламенті. Лише смерть Карла Х в [[1836]] році від холери, поклала край розколу. Людовик XIX після смерті батька офіційно прийняв титул короля, але зобов'язався передати його своєму племіннику відразу по відновленні монархії Бурбонів.<br />
+
Така невизначеність болісно відгукнулася в рядах роялістів-легітимістів. Частина з них зберегла вірність Карлу X, інші підтримали як законного короля Генріха V. У [[1835]] році герцог Ангулемський передав депутату-легітимісту П'єру Берьє папір, в якому оголосив недійсним своє зречення від трону, зроблене не добровільно, а під тиском обставин. Цей документ викликав великий скандал у французькому парламенті. Лише смерть Карла Х в [[1836]] році від [[Холера|холери]], поклала край розколу. Людовик XIX після смерті батька офіційно прийняв титул короля, але зобов'язався передати його своєму племіннику відразу по відновленні монархії Бурбонів.
  +
 
== Останні роки життя ==
 
== Останні роки життя ==
Після зречення разом з батьком, дружиною і племінником екс-дофін емігрував. У вигнанні він носив титул «граф де Марн».<br />
+
Після зречення разом з батьком, дружиною і племінником екс-дофін емігрував. У вигнанні він носив титул «граф де Марн».<br/>
 
 
Луї-Антуан і його дружина відправилися в [[Едінбург]] в листопаді [[1830]] р. і оселились в будинку, де зупинявся Карл X. Імператор [[Франц II]] з [[Австрія|Австрії]] в [[1832]] році пропонував сім`ї палац у [[Прага|Празі]]. Однак, Франциск II помер в [[1835]] році. Його наступник [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанд I]] сказав, що палац потрібен йому для своєї коронації. Тому королівська родина в кінцевому підсумку прийшли до замку в [[Горіція|Горіції]].
+
Луї-Антуан і його дружина відправилися в [[Единбург]] в листопаді [[1830]]&nbsp;р. і оселились в будинку, де зупинявся Карл X. Імператор [[Франц II]] з [[Австрія|Австрії]] в [[1832]] році пропонував сім'ї палац у [[Прага|Празі]]. Однак, Франциск II помер в [[1835]] році. Його наступник [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанд I]] сказав, що палац потрібен йому для своєї коронації. Тому королівська родина в кінцевому підсумку прийшли до замку в [[Горіція|Горіції]].
   
Людовик так і не повернувся до Франції.<br />
+
Людовик так і не повернувся до Франції.
 
 
Він помер [[3 червня]] [[1844]] у віці 69 років там же, де і його батько (в австрійському Герці, зараз це Горіція в Італії). Похований у склепі поруч з Карлом у Кастаньявіцце (нині [[Словенія]]). Після Людовика будинок Бурбонів очолив племінник граф де Шамбор («[[Генріх V]]»).
+
Він помер [[3 червня]] [[1844]] року у віці 68 років там же, де і його батько (в австрійському Герці, зараз це Горіція в Італії). Похований у склепі поруч з Карлом у Кастаньявіцце (нині [[Словенія]]). Після Людовика будинок Бурбонів очолив племінник граф де Шамбор («[[Генріх V]]»).
  +
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
• [http://fr.wikipedia.org/wiki/Louis_de_France_(1775-1844) Louis de France Французька Вікіпедія]<br />
+
• [[:fr:Louis de France (1775-1844)|Louis de France Французька Вікіпедія]]<br/>
• [http://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%9B%D1%83%D0%B8-%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%83%D0%B0%D0%BD,_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%86%D0%BE%D0%B3_%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Ангулемский, Луи-Антуан, герцог Бурбонский, Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона]<br />
+
• [http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Ангулемский,_Луи-Антуан,_герцог_Бурбонский Ангулемский, Луи-Антуан, герцог Бурбонский, Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона]<br/>
• [http://prophecies.ru/nostradamus14.html История Пророчества]<br />
+
• [http://prophecies.ru/nostradamus14.html История Пророчества]<br/>
• [http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1245_page_1.html Монархи Европы (судьбы династий)под редакцией В.М.Подугольникова]<br />
+
• [https://web.archive.org/web/20160304203157/http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1245_page_1.html Монархи Европы (судьбы династий)под редакцией В.&nbsp;М.&nbsp;Подугольникова]<br/>
• [http://bibliotekar.ru/dinastii/index.htm Монархи Европы (судьбы династий). Редактор - составитель Н.В.Попов]<br />
+
• [http://bibliotekar.ru/dinastii/index.htm Монархи Европы (судьбы династий). Редактор&nbsp;— составитель Н.&nbsp;В.&nbsp;Попов]<br/>
 
• [http://www.via-romana.fr/?pageid=fiche&prod=120 Louis XIX, celui qui fut roi 20 minutes, Michel Bernard Cartron]
 
• [http://www.via-romana.fr/?pageid=fiche&prod=120 Louis XIX, celui qui fut roi 20 minutes, Michel Bernard Cartron]
  +
{{бібліоінформація}}
  +
{{start box}} {{succession box
  +
|попередник=[[Карл X]]
  +
  +
|титул= ''[[Король Франції]]''<br/>[[1830]]
  +
  +
|наступник=[[Генріх V (король Франції)|Генріх V]]
  +
}}{{end box}}
  +
{{start box}} {{succession box
 
|попередник=[[Карл X|Карл V]]
  +
  +
|титул= ''[[Королі Наварри|Король Наварри]]''<br/>[[1830]]
  +
  +
|наступник=[[Генріх V (король Франції)|Генріх IV]]
  +
}}{{end box}}
  +
{{start box}} {{succession box
  +
|попередник=[[Карл X|Карл де Бурбон]]
  +
  +
|титул= ''[[Список королів Єрусалиму|Король Єрусалиму]]''<br/>[[1836]]-[[1844]]<br/>титулярний
  +
  +
|наступник=[[Генріх V (король Франції)|Генріх де Бурбон]]
  +
}}{{end box}}
  +
{{Королі та імператори Франції}}
   
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
 
[[Категорія:Королі Франції]]
 
[[Категорія:Королі Франції]]
 
[[Категорія:Бурбони]]
 
[[Категорія:Бурбони]]
[[Категорія:Народились 6 серпня]]
 
[[Категорія:Народились 1775]]
 
 
[[Категорія:Уродженці Версаля]]
 
[[Категорія:Уродженці Версаля]]
[[Категорія:Померли 3 червня]]
 
[[Категорія:Померли 1844]]
 
 
[[Категорія:Скинуті монархи]]
 
[[Категорія:Скинуті монархи]]
 
[[Категорія:Дофіни Франції]]
 
[[Категорія:Дофіни Франції]]
  +
[[Категорія:Монархи, які зреклися престолу]]

Поточна версія на 22:25, 11 липня 2019

Людовик XIX
фр. Louis de France
Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex
Louis antoine artois.jpg
Король Франції
Правління 2 серпня 1830
Попередник Карл X
Наступник Генріх V
Інші титули Король Наварри
Біографічні дані
Імена Луї-Антуан д'Артуа
Релігія Римо-католицька церква
Народження 6 серпня 1775(1775-08-06)
Версаль
Смерть 3 червня 1844(1844-06-03) (68 років)
Горіція
Поховання Кляштор Костан'євіца, Нова Гориця, Словенія
Дружина Марія-Тереза Шарлота
Династія Бурбони
Батько Карл X
Мати Марія-Тереза Савойська
Нагороди
Coat of Arms of the Bourbon Restoration (1815-30).svg
Signature of Louis Antoine d'Artois.svg
Медіафайли у Вікісховищі?

Людовик XIX (Луї-Антуан д'Артуа), герцог Ангулемський (фр. Louis Antoine, duc d'Angoulême; 6 серпня 1775, Версаль, Франція — 3 червня 1844, Герц, Італія) — представник старшої лінії французьких Бурбонів. У 1830 році кілька хвилин номінально був королем Франції і Наварри як «Людовик XIX» (фр. Louis XIX). З 1836 року до кінця життя був главою французького королівського дому (партії легітимістів у вигнанні).

Дитинство[ред. | ред. код]

Народився 6 серпня 1775 року у Версалі. Батьком Луї-Антуана був 18-річний граф Шарль д'Артуа, майбутній король Карл X і останній представник лінії Бурбонів на французькому престолі. Мати — 19-річна Марія-Терезія — принцеса Сардинська та П'ємонтська. Дядьком Луї-Антуана був Людовик XVIII, від якого хлопчик і отримав при народженні титул герцога Ангулемського.

13 липня 1789 року, напередодні штурму Бастилії, сім'я емігрувала до Турину. Тут Луї-Антуан в основному займався вивченням артилерії. Дуже юний, аби битися проти революційних армій, Луї-Антуан разом з молодшим братом Шарлем Фердинандом виховувався при дворі свого дідуся по матері, сардинського короля Віктора Амадея III.

Разом з батьком у 1792 році приєднався до армії свого двоюрідного брата — принца Конде.

У червні 1795 року дядько Луї-Антуана, граф де Прованс, оголосив себе королем Людовіком XVIII. У тому ж році 20-річний юнак підтримав роялістське повстання у Вандеї. На початку 1797 року приєднався до свого брата і дядька у німецькому князівстві Брауншвейг, сподіваючись вступити до австрійської армії. Через поразку Франції втік до Курляндії під покровительство імператора Павла I в Росії.

Фатальне одруження[ред. | ред. код]

У 1799 році на території Росії Людовика терміново одружили на двоюрідній сестрі принцесі Марії Терезі де Бурбон, дочці Людовика XVI та Марії-Антуанетти. Цей шлюб історики вважають фатальним у житті герцога Ангулемського.

У 1789 році разом з батьками і молодшим братом Марії Терезі довелось перенести примусовий переїзд з Версаля до Парижу, під домашній арешт у Тюїльрі. Після повстання 10 серпня 1792 року королівська сім'я була переведена у Тампль. Там дівчина провела свою юність. Лише у 1795 році у віці 17 років її випустили на свободу. Марія Тереза була звільнена в обмін на французьких військовополонених за умови, що вона не залишить територію Франції. Про страту батька й матері у 1793 році і смерть молодшого брата принцеса дізналась лише через два роки — у липні 1795 року.

Марію Терезу називали «тамільською сиротою». Її подружній союз з Людовиком, поспішно укладений в 1799 році, був продиктований волею Людовика XVIII. Останній навряд припускав, що таким кроком він визначає майбутнє свого улюбленого племінника. Марія Тереза, яка опинилася у в'язниці у віці чотирнадцяти років і пережила там загибель усіх рідних, навряд чи була парою Луї-Антуану. Їх шлюб виявився бездітним через взаємну холодність подружжя. Для сучасників герцог Ангулемський завжди залишався насамперед чоловіком дочки страченого короля. Вона була вічним докором, живим нагадуванням про криваві події недавнього минулого. Марія Тереза завжди носила траур по своїм замученим близьким. У народі її називали «Мадам Злопам'ятність» і мало хто у Франції мріяв побачити її наступною королевою.

Військова кар'єра і нагороди[ред. | ред. код]

У 1800 році Людовик прийняв командування полком кавалерії і баварської армії та брав участь у битві при Гогенліндені на боці антинаполеонівської коаліції. На початку 1801 року, коли імператор Павло уклав мир з Наполеоном I Бонапартом, герцог мав тікати до Варшави, а потім до Пруссії. Протягом наступних десяти років супроводжував і консультував свого дядька, Людовика XVIII. Вони повернулись до Росії, коли Олександр I став імператором. Але у 1807 році після Тільзитського миру знову був вигнаний з Росії до Великої Британії. Неодноразово намагався повернутись до Росії для участі у франко-російській війні 1812 року, але отримував відмови від Олександра I.

Ще під час еміграції визначилися симпатії Луї-Антуана щодо державної влади. Він був прихильний до англійської конституційної монархії. Тому він схвалив політику Людовика XVIII у 1814 році і з тих пір не раз надавав йому цінні послуги. Так було в розпал терору, який послідував за наполеонівськими «Ста днями», коли герцог Ангулемський, намагаючись охолодити запал ультрароялістів, відправився у миротворчу поїздку по країні. Під час подорожі він проголошував тости за Хартію і короля. Під захистом англійців він мав 12 березня урочисто в'їхати у Бордо, де ім'ям короля обіцяв відміну конскрипції і всіх гнітючих податків, а також повну свободу віросповідання. Вступ герцога у Бордо вважається початком реставрації Бурбонів.

Людовик, герцог Ангулемський

Брав участь у боях в Іспанії у 1814 році в армії Веллінгтона. Після вступу в Париж герцог отримав звання кірасирського і драгунського генерала і французького адмірала. У березні 1815 заснував в Тулоні особливе управління і виступив проти імператора, який повернувся до Франції. Спочатку йому вдалося здобути невеликі успіхи при Монтелімар, але 6 квітня був відбитий при Сен-Жак. 9 квітня Людовик потрапив у полон і був відправлений до Барселони, звідки йому вдалося втекти до Франції. Згодом за дорученням Людовика XVIII герцог відправився в південні провінції для придушення релігійних і політичних хвилювань, які там відбувались.

У 1822-1823 роках керував 100-тисячними військами Франції, які придушували повстання Рієго в Іспанії. Спочатку без єдиного пострілу Людовик увійшов у Мадрид. Потім одержав перемогу у битві Трокадеро, після чого реакційна влада короля Фердинанда VII Іспанії була відновлена. За «успішне закінчення війни з Іспанією» герцог отримав від Олександра I орден Святого Георгія I ступеня та став одним з 25 кавалерів цього російського ордену. Також Луї-Антуан був удостоєний звання принца Трокадеро.

Король на двадцять хвилин[ред. | ред. код]

Після смерті Людовика XVIII у 1824 році та вступу на престол Карла X Людовик став спадкоємцем престолу і дофіном Вьєннським. Хоча широкий загал і надалі знав його як «герцога Ангулемського».

Це була єдина мирна і регулярна зміна влади у Франції в XIX столітті. Карл X вирішив підкреслити традиційні основи монаршої влади і вінчався на царство в Реймському соборі 28 травня 1825 року.

Карл Х почав вести продворянську політику і остаточно порушив рівновагу, яка склалася в перші роки Реставрації. У 1830 році король зважився на державний переворот. Він підписав ордонанси (укази), які практично скасовували всі досягнення революції і вели до відновлення абсолютистського ладу в країні. Велика буржуазія пішла на боротьбу.

25 липня ордонанси опублікували в газетах. Париж відповів повстанням. 29 липня з боєм узяли королівський палац Тюїльрі.

Липнева революція спонукала Карла відректися від престолу. Але він зажадав зречення і від свого старшого сина. Відрікаючись на користь онука — графа Шамбора, при живому і дієздатному сині, Карл Х порушив головне правило престолонаслідування. Але вже був відомий новий правитель Франції — Луї-Філіп I, герцог Орлеанський. Він користувався потужною підтримкою ліберальної партії, яка запанувала в результаті повстання 27-29 липня. Розраховувати на перемогу законний спадкоємець корони Луї-Антуан не міг.

Офіційно вважають, що Людовик XIX все ж таки був королем Франції. Коли Карл X підписав зречення, до підписання документу Луї-Антуаном минуло двадцять хвилин. Саме у цей час Людовик XIX офіційно був королем. Його правління є найкоротшим з усіх відомих.

Своїм зреченням Карл X і Людовик XIX висунули на роль рятівника монархії 10-річного герцога Бордоського, що став законним королем Генріхом V. Таким чином у сім'ї одночасно налічувалося три короля. Карл X, хоча і підтвердив по від'їзді в еміграцію до Великої Британії зречення, продовжував вважати себе королем. Людовик XIX, зі свого боку, ставився до документа, підписаного в Рамбуйє, як до паперу, який не має законної сили. Але формально вони не оскаржували прав Генріха V.

Така невизначеність болісно відгукнулася в рядах роялістів-легітимістів. Частина з них зберегла вірність Карлу X, інші підтримали як законного короля Генріха V. У 1835 році герцог Ангулемський передав депутату-легітимісту П'єру Берьє папір, в якому оголосив недійсним своє зречення від трону, зроблене не добровільно, а під тиском обставин. Цей документ викликав великий скандал у французькому парламенті. Лише смерть Карла Х в 1836 році від холери, поклала край розколу. Людовик XIX після смерті батька офіційно прийняв титул короля, але зобов'язався передати його своєму племіннику відразу по відновленні монархії Бурбонів.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Після зречення разом з батьком, дружиною і племінником екс-дофін емігрував. У вигнанні він носив титул «граф де Марн».

Луї-Антуан і його дружина відправилися в Единбург в листопаді 1830 р. і оселились в будинку, де зупинявся Карл X. Імператор Франц II з Австрії в 1832 році пропонував сім'ї палац у Празі. Однак, Франциск II помер в 1835 році. Його наступник Фердинанд I сказав, що палац потрібен йому для своєї коронації. Тому королівська родина в кінцевому підсумку прийшли до замку в Горіції.

Людовик так і не повернувся до Франції.

Він помер 3 червня 1844 року у віці 68 років там же, де і його батько (в австрійському Герці, зараз це Горіція в Італії). Похований у склепі поруч з Карлом у Кастаньявіцце (нині Словенія). Після Людовика будинок Бурбонів очолив племінник граф де Шамбор («Генріх V»).

Посилання[ред. | ред. код]

Louis de France Французька Вікіпедія
Ангулемский, Луи-Антуан, герцог Бурбонский, Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
История Пророчества
Монархи Европы (судьбы династий)под редакцией В. М. Подугольникова
Монархи Европы (судьбы династий). Редактор — составитель Н. В. Попов
Louis XIX, celui qui fut roi 20 minutes, Michel Bernard Cartron

Попередник:
Карл X
Король Франції
1830

{{{роки}}}
Наступник:
Генріх V
Попередник:
Карл V
Король Наварри
1830

{{{роки}}}
Наступник:
Генріх IV
Попередник:
Карл де Бурбон
Король Єрусалиму
1836-1844
титулярний

{{{роки}}}
Наступник:
Генріх де Бурбон