Лінійна тактика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:01, 4 квітня 2012, створена Olegvdv68 (обговорення | внесок) (Створена сторінка: [[Файл:Hohenfriedeberg.Attack.of.Prussian.Infantry.1745.jpg|thumb|300px|Приклад застосування лінійної тактики в сухо...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приклад застосування лінійної тактики в сухопутних битвах — атака прусських гренадерів в битві при Гогенфрідберзі. 4 червня 1745
Зразок застосування лінійної тактики в морській справі — Абукірська битва. 1-2 серпня 1798

Ліні́йна та́ктика — теорія і практика підготовки і ведення бою, яка заснована на застосуванні бойових порядків, побудованих в лінії. Окремі елементи лінійної тактики в арміях держав Західної Європи зародилися в 15-16 століттях. Початок застосування лінійної тактики в західноєвропейських арміях поклала армія Нідерландів; повне оформлення її відбулося в 1-ій половині 17 століття в шведській армії Густава II Адольфа, а подальший розвиток вона набула у війнах 18 століття. Сутність лінійної тактики в сухопутних військах полягала в рівномірному розташуванні військ по фронту, в побудові їх для бою в 2-3 лінії (3-4 шеренги, а іноді і більше в кожній при дистанції між лініями 50-200 кроків) і прагненні вести бій переважно вогнем. Зародження лінійної тактики було обумовлено вдосконаленням вогнепальної зброї (переходом від аркебуз до мушкетів і гармат на лафетах).

Див. також

Література

Зовнішні джерела