Лісабон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісабо́н
LSB.png
Герб
Pt-lsb1.png
Прапор
Lisboa, Praça dom Pedro IV.jpg
Міська площа
LocalLisboa.svg
Координати: 38°43′ пн. ш. 9°10′ зх. д. / 38.717° пн. ш. 9.167° зх. д. / 38.717; -9.167
Країна: Португалія Португалія
 • Регіон: Лісабон
 • Провінція: Ештремадура
 • Округ: Лісабон
Площа: 100.05 км²
Населення: 506 892 ос. (2015)
 • Густота: 5066,39 осіб/км²
Індекс: 1000-1990
Часовий пояс: UTC+0, +1 (влітку)
Код LAU: 1106
Офіційний сайт
Лісабон на Вікісховищі

Лісабо́н, або Лісбо́на (порт. Lisboa; МФА[ɫɨʒ.ˈbo.ɐ][1]) — муніципалітет і місто в Португалії, в окрузі Лісабон. Столиця держави. Адміністративний центр округу.  Розташований у західній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Ештремадура. Належить до Лісабонського патріархату Католицької Церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1147 року. Поділяється на 24 парафії. За адміністративним поділом чинним до 1976 року був складовою провінції Ештремадура. Займає стратегічно важливе положення у гирлі річки Тежу, за 15 км від Атлантичного океану. Звільнений 1147 року військами першого португалського короля Афонсу І. 1255 року став столицею Португальського королівства. У XV—XVII століттях, в епоху великих географічних відкриттів, був одним із передових цивілізаційних центрів світу. Зруйнований Лісабонським землетрусом (1775). Відбудований зусиллями помбальського маркіза Себаштіана де Карвалю. У ХХ столітті розрісся завдяки поглинанню сусідніх поселень і розвитку передмість. Головні пам'ятки — Лісабонський собор і Замок святого Георгія. Площа муніципалітету — 100,05 км², населення муніципалітету — 506892 ос. (2015); густота населення — 5066,39 осіб/км². Патрон — святі Вікентій і Антоній. Святковий день муніципалітету — 13 червня. Поштовий індекс — 1000-1990. Код місцевої адміністративної одиниці — 1106. Складова статистичного регіону Лісабон.

Назва[ред. | ред. код]

За найпоширенішою версією, назва міста походить з фінікійського виразу «Alis-Ubbo» (благословенна затока) завдяки своєму вигідному розташуванню у широкому гирлі, але існують і інші версії, як наприклад «Olipsso» чи «Lixbunã». Схематично походження слова «Lisboa» прийнято передавати так: Olisipo > Ulixibona > Al-Ušbuna > Lixbona > Lixbõa > Lisboa

Географія[ред. | ред. код]

Лісабон розташований на заході Португалії, на півдні округу Лісабон, на правому березі річки Тежу, у її гирлі. Найвища точка — 226 метрів над рівнем моря (Парк Монсанту), є найзахіднішою столицею Європи.

Лісабон межує на півночі з муніципалітетом Лореш, на північному заході — з муніципалітетом Одівелаш, на заході — з муніципалітетами Амадора і Оейраш. На сході й півдні омивається водами річки Тежу і Атлантичного океану.

Разом зі своїми числе́нними передмістями (в тому числі і північні райони Сетубальського округу) утворює Лісабонську агломерацію (порт. Área Metropolitana de Lisboa), населення якої перевищує 2 млн осіб.

Історичний центр міста розташований на семи пагорбах (порт. Sete colinas), причому деякі вулиці настільки вузькі, що унеможливлює проїзд громадського транспорту. У місті є 3 фунікулери та один вертикальний ліфт Санта-Жушта. У західній частині міста розташовані його легені — лісопарк Монсанту загальною площею понад 10 км². Місто відвоювало значну територію у річки, головним чином з 19 століття, що дозволило будівництво широких проспектів у нижній його частині, а також створення залізничного сполучення і портових споруд. Саме на таких територіях збудовано найсучасніші Парк Націй і Культурний Центр Беленя.

Клімат[ред. | ред. код]

Лісабон — одна з найтепліших європейських столиць, з кліматом що у значній мірі обумовлений Гольфстрімом. Весна може бути від сирої до жаркої сонячної (11 °C…26 °C) з деякими зливами, літо — сухе та спекотне з деяким вітром і температурами між 16 °C та 29 °C. Осінь тепла і нестабільна, з температурами від 12 °C до 27 °C і зима, як правило, — дощі та сирість, з незначним сонцем (8 °C…18 °C). Найнижча зареєстрована температура −2,2 °C, найвища — 43 °C.

Сніг випадає дуже рідко — востаннє це було 29 січня 2006 року та 28 січня 2007, сталося це після більш як сорокарічної паузи. У середньому місто отримує 3300 годин сонця і 100 днів дощу на рік[5].

Клімат Лісабону
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 14,8 16,2 18,8 19,8 22,1 25,7 27,9 28,3 26,5 22,5 18,2 15,3 21,3
Середня температура, °C 11,6 12,7 14,9 15,9 18,0 21,2 23,1 23,5 22,1 18,8 15,0 12,4 17,4
Середній мінімум, °C 8,3 9,1 11,0 11,9 13,9 16,6 18,2 18,6 17,6 15,1 11,8 9,4 13,5
Норма опадів, мм 99.9 84.9 53.2 68.1 53.6 15.9 4.2 6.2 32.9 100.8 127.6 126.7 774
Кількість сонячних годин 142,6 156,6 207,7 234,0 291,4 303,0 353,4 344,1 261,0 213,9 156,0 142,6 2806,3
Кількість дощових днів 15,0 15,0 13,0 12,0 8,0 5,0 2,0 2,0 6,0 11,0 14,0 14,0 117,0
Джерело: Instituto Português do Mar e da Atmosfera[6] Hong Kong Observatory[7]

Історія[ред. | ред. код]

Античність. Вестготи. Маври[ред. | ред. код]

Місто «Olissipo» знаходилось на території римської провінції Лузітанії

За народною легендою, місто Лісабон було засноване давньогрецьким героєм Одісеєм (порт. Ulisses, Odisseu), і як Рим, виникло на семи пагорбах. Вигідне географічне розташування міста сприяло його швидкому розвитку. Так, з появою у регіоні Кельтів, вони почали змішуватися з місцевими населенням, що і дало початок виникненню племен, що розмовляли кельтською мовою. Найвірогідніше, стародавні греки протягом тривалого часу мали в гирлі річки Тежу торговельний пункт. Але тогочасні конфлікти у Середземномор'ї призвели до залишення міста греками, головним чином завдяки карфагенянам, що на той час домінували в регіоні. Занепад Римської імперії та феодалізація суспільства призвели до завоювань її західної частини германськими, гунськими та іншими племенами. Під кінець римського панування «Olissipo» стало одним з перших міст, що прийняли християнство. Першим єпископом міста був Сан-Ґенс. В той час місто зазнає значних пограбувань варварами, аланами, стає частиною Суевського королівства, і врешті решт, переходить до вестготів з Толедо, які називають його «Ulishbona». Пограбування та комерційний занепад на той час містечка «Ulishbuna» тривали до початку 7 століття, коли маври, скориставшись громадянською війною в Толедському королівстві, захоплюють Іберійський півострів у 711 році. Отже у 719 році місто перейшло до маврів, які назвали його «al-Lixbûnâ» на арабській мові та побудували фортифікацію.

На початку вересня 844 року мусульманський Лісабон здобули вікінги. Вони 13 днів грабували місто й вирізали частину міського населення.

Королівство Португалія[ред. | ред. код]

Капітуляція сарацинів Лісабона перед Афонсу І.
Лісабонський землетрус
План перебудови 1756 р.

Мусульманьска окупація Лісабона тривала до 1147 року, коли місто звільнив перший португальський король Афонсу І. 1179 року він надав йому форал, яким визнав за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права. Статус столиці Лісабон отримав 1255 року, завдяки своєму вигідному стратегічному розташуванню. Було відновлено єпархію, яка у 14 столітті стає метрополією. Вже до кінця 13 століття місто перетворюється на важливий порт, завдяки морському сполученню з Північною Європою, а у 1290 році за короля Дініша I відкривається перший у країні університет, який у 1308 р. перенесли до міста Коїмбри.

У грудні 1383 року міщани Лісабона повстали проти королеви-регентші Леонори, прогнали її і проголосили «захисником королівства» авіського магістра Жуана. У відповідь до Португалії вдерся кастильський король Хуан I, зять вигнаної королеви. 29 травня 1384 року він оточив португальську столицю й тримав її в облозі чотири місяці. Лісабон врятувався чудом: серед кастильців спалахнула епідемія чуми, яка викосила половину їхнього війська. 3 вересня нападники зняли облогу й повернулися до Кастилії. Наступного 1385 року кортеси обрали Жуана новим королем Португалії. 14 серпня у вирішальній битві при Алжубарроті він вщент розбив кастильських інтервентів. За допомогою лісабонців Жуан І відстояв суверенітет країни й добився утвердження Авіської династії на португальському троні. Він та його нащадки розпочали завоювання в Африці та дослідження Атлантики.

Тісна співпраця з італійцями, що домінували у Середземномор'ї ще з часів Римської імперії, приносить місту низку важливих географічних відкриттів у спільних експедиціях — архіпелаги Азорських островів, Мадейри та Канарських островів. Ці острови дозволили заснувати нові морські порти, корисні з точки зору нових комерційних зв'язків. Чисельні морські експедиції відправлялись з Лісабона у 15-17 століттях. Найвідомішою стала експедиція під керівництвом Вашку да Гама у 14971498 роках, підкреслюючи таким чином важливість міста як морського порту та торговельного центру Європи.

На зміну Авіській династії у 1580 році приходять кастильські Габсбурги (Іберійська унія). У 1640 році португальцям вдається відновити незалежність і королем стає Жуан IV. У місті будується приблизно 40 нових монастирів (крім тридцяти вже існуючих на той час), а на початку 18 століття, за часів короля Жуана V, у місті будується грандіозна для тих часів споруда — акведук «Вільних Вод» (порт. Aqueduto das Águas Livres), висота котрого сягає 70 метрів (див. галерею зображень).

1 листопада 1755 року Лісабон зруйнували великий землетрус і цунамі. Відновленням міста займався міністр Себаштіан де Карвалю. Столиця відродилася лише під кінець 18 століття. Нововідбудоване місто, центральна частина якого набуває прямокутних форм і отримує назву на честь маркіза.

Восени 1807 року між Наполенівською Францією і Португалією спалахнула війна. 29 листопада португальський уряд на чолі з принцом-регентом Жуаном втік з Лісабона до Бразилії, а 30 листопада столицю безкровно зайняли французькі війська під проводом генерала Жан-Андоша Жюно. Французька окупація тривала до 1811 року.

Республіка Португалія[ред. | ред. код]

У 1910 році Португалію вперше проголошено республікою, що тривала до 1926 року, коли праві сили встановлюють у країні диктаторський режим Нової держави на чолі з Салазаром, що тривав до 25 квітня 1974 року.

Цього дня в країні відбулася Революція гвоздик, в результаті якої було скинуто півстолітню диктатуру на чолі з послідовником Салазара Марселу Каетану, а 25 квітня стає національним святом — днем свободи[8]. З того часу в Лісабоні і в країні встановлюється демократія (сьогодні муніципальною палатою керує Соціалістична Партія на чолі з мером Антоніу Коштою). В країні починається нова ера економічних перетворень і вже через 10 років після падіння диктаторського режиму, в 1985 році тодішній португальський президент Маріу Соареш підписав угоду про вступ країни до Європейського Союзу (сталося це у монастирі Ієронімітів).

У 1988 році у центрі Лісабона (місцевість Шіаду) сталася пожежа, що знищила значну частину архітектурної спадщини міста та зону його традиційної комерції[9].

Сьогодні Лісабон розвивається у швидкому ритмі, не відстаючи від інших європейських столиць, — покращується його інфраструктура та системи безпеки, охорони здоров'я, спорту та ін. У 1994 році місто було Європейською столицею Культури, у 1998 році відкрито другий міст через річку Тежу, у тому ж році у місті було реалізовано Всесвітню виставку EXPO'98 присвячену океанам, у 2004 році в рамках чемпіонату Європи з футболу, що проходив у Португалії, місто було ареною 10 футбольних матчів (на стадіонах Алваладе XXI і Луж). У 2008 році оголошено також про будівництво нового міжнародного аеропорту, третього мосту через річку Тежу серед інших грандіозних проектів.

Панорама[ред. | ред. код]

Панорама Лісабона, погляд з Шіаду (Chiado). Вгорі замок святого Георгія, праворуч Альфама (Alfama), собор Святого Антонія (Igreja de Santo Antonio a Se) та річка Тежу (Tejo), на передньому плані дахи Байши (Baixa).

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Структура міста до 2012 року

До 2012 року Лісабон поділявся 53 парафії, згруповані у 4 райони (порт. bairros).

Традиційні квартали:

  • Байрос — це старі квартали на семи пагорбах, з яких починалося місто.
  • Алфама — квартал простого люду.
  • Байру-Алто — район лісабонської богеми.[10].

Населення[ред. | ред. код]

Кількість мешканців[11]
1864 1878 1890 1900 1911 1920 1930 1940 1950 1960 1970 1981 1991 2001 2011
190 311 240 740 300 964 351 210 431 738 484 664 591 939 694 389 783 226 802 230 769 044 807 937 663 394 564 657 547 733

Економіка[ред. | ред. код]

Сучасний Лісабон

Лісабон є найбагатшим містом країни — ВВП на душу населення перевищує середньоєвропейський показник, причому в економіці домінує сфера послуг. Лісабонський порт є найактивнішим на атлантичному узбережжі Європи. Більшість багатонаціональних компаній, присутніх у Португалії, розміщена саме в Лісабоні. Він також є 9-м містом у світі, що приймає найбільше конгресів світового рівня[12].

Лісабонська агломерація є надзвичайно індустріалізованою, особливо в північних районах Сетубальського адміністративного округу (нафтопереробна, текстильна промисловість, судоремонтні та рибопереробні заводи). Саме через це португальську столицю визнано найважливішим після Мадрида економічним та фінансовим центром Іберійського півострова.

Транспорт[ред. | ред. код]

Лісабон є важливим транспортним вузлом як Португалії, так і Іберійського півострова в цілому. До транспортних магістралей міста Лісабона належать швидкісні автомагістралі (в тому числі платні A-1, A-2, A-5), залізничне та водне сполучення. Важливу роль у транспортному сполученні мають міжнародний аеропорт «Портела», 2 мости через р. Тежу, річковий транспорт, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях — метро, автобусний транспорт, трамвайні мережі.

Аеропорт[ред. | ред. код]

Лісабонський аеропорт є важливим не тільки для Лісабонської агломерації. Він обслуговує також населення з прилеглих адміністративних округів. Розташований у північній околиці міста (3-й квартал). З аеропорту «Київ» до Лісабону двічі на тиждень виконує рейси авіакомпанія Wizz Air.

У зв'язку з постійним зростанням пасажирообігу, а повітряний пасажиропотік Лісабона становить близько 10 млн осіб на рік, у 2008 році прийняте рішення про будівництво нового міжнародного аеропорту в Алкошете.

Залізниця[ред. | ред. код]

Головними залізничними вокзалами Лісабона є станції Оріенте та Санта-Аполонія. Залізничні маршрути розходяться від міста у двох магістральних напрямках: Лінія Північна (Порту) та Лінія Південна (Алгарве), та трьох приміських  — Лінія Сінтри, Лінія Кашкайша, Лінія Азамбужи.

Метро[ред. | ред. код]

Станція метро «Террейру-ду-Пасу», відкрита у 2007 р.[13]

Перший португальський метрополітен було відкрито 29 грудня 1959 року. На 2017 рік побудовано 4 лінії (синя, зелена, жовта та червона) загальною довжиною 44,2 км, що нараховують 56 станцій (з них 6 вузлові), які обслуговують приблизно 0,5 млн пасажирів щодня. Спорудження червоної лінії було пов'язане з проведенням в місті міжнародної експозиції EXPO'98. У майбутніх планах (2010-2020) розширення жовтої ліній у південному напрямку до з'єднання із зеленою. Вартість квитка залежить від зони (для першої зони становить 0,75 євро, для другої  — 1,05 євро). Лісабонське метро зв'язує місто з двома іншими містами — Амадора та Одівелаш (обидва належать до другої зони).

Трамвай[ред. | ред. код]

Лісабонський трамвай з'явився у 1901 році і став другим у країні після міста Порту. Сьогодні його функціонування обмежене до п'яти маршрутів (E12, E15, E18, E25, E28), виключно в історичній частині міста крім 15-го, який сягає передмістя Алжеш (район Оейраша). Загальна довжина трамвайних колій 48 км, кількість рухомого складу — 58 одиниць (в тому числі 40 історичних). Обслуговується державним підприємством «Карріш», має послугу оренди.

Мости[ред. | ред. код]

Міст 25-го Квітня

Перший міст через річку Тежу був споруджений ще за часів португальського диктатора Салазара у 19621966 роках — так званий підвісний міст довжиною 2 277 м і 70 м у висоту. З моменту відкриття (6 серпня 1966) і до Революції гвоздик носив ім'я диктатора  — міст Салазара. У 1974 році назву було змінено на честь революції — міст 25-го Квітня. Це одночасно автомобільний (платний у північному напрямку) і залізничний міст, що з'єднує місто з півднем, зокрема з містом Алмадою та Сетубальським адміністративним округом. Щороку у середині березня через міст проходить маршрут Лісабонського напівмарафону (з цього приводу автомобільний рух припиняється на декілька годин, а охочі пробігти мостом мають можливість це зробити).

Другим лісабонським мостом є вантовий міст Вашку да Гама, спорудження якого планувалось ще задовго до початку будівництва, — збудований до міжнародної експозиції EXPO'98 (відкритий 4 квітня 1998 року). Зі своєю довжиною 17,3 км є найдовшим мостом у Європі та 5-м у світі. Міст є виключно автомобільним — з'єднує місто Лісабон у його східній частині з містом Монтіжу Сетубальського адміністративного округу і південними регіонами країни, є платним.

Культура[ред. | ред. код]

Архітектура[ред. | ред. код]

Муніципальна площа та будинок мерії в Лісабоні
Фронтон мерії Лісабона

Лісабон по праву вважається перлиною португальських міст. Місто дуже багате на історико-архітектурні пам'ятки, причому в Лісабоні гармонійно поєднується архітектурна спадщина різноманітних стилів: замок IXXIV ст.ст., романський собор XII ст. (перебудований у XVIII ст.), готичний монастир кармелітів (13891423, нині в ньому діє археологічний музей), башта Белен у мануельському стилі (151521), розкішні палаци (Беленський палац, Мафрський палац і палац Келуш — бароко; Ажудський палац і палац Сан-Бенту — класицизм) та численні храми, виконані в національному стилі, а також бароко (базиліка Ештрела, церкви святого Вісенте ді Фора, Консейсау Велья, Святого Роке, Музей церковного сакрального мистецтва), монументальний Національний Пантеон. У XX столітті в Лісабоні з'явились яскраві взірці постмодернізму.

Замок святого Георгія — одна з будівель, що вціліла після землетрусу 1755 року. Тепер це найвища точка Лісабона. 2) Санта-Жуста — ліфт, що сполучає район Байру-Алто із центральним кварталом Байшу.(У пошуках саудадеш — Український тиждень)

Лісабон перетинається широкими бульварами, які виводять до великих майданів, посередині яких зазвичай встановлені монументальні пам'ятники переважно діячам національної історії та культури. Визначними серед вулиць (власне бульварів) Лісабона є бульвар Свободи (Avenida da Liberdade), бульвар Фонтеш Перейра де Мелу (Avenida Fontes Pereira de Melo), бульвар Алміранте Реїша (Avenida Almirante Reis) та бульвар Республіки (Avenida da República).

Церкви[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Докладніше: Музеї Лісабона

Наука та освіта[ред. | ред. код]

Навчальні заклади

Театри[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

Лісабон у футбольній Прімейрі-Лізі представлений трьома клубами — ФК «Бенфіка», ФК «Спортінг» та ФК «Белененсеш», кожен з яких свої домашні матчі проводить на власному стадіоні — «Да Луж», «Алваладе XXI» і «Рештелу» відповідно. Перших два стадіони за класифікацією УЄФА є п'ятизірковими і приймали по п'ять матчів європейської футбольної першості, що проходила в країні у 2004 році. Саме лісабонський стадіон «Луж» був ареною історичного фінального матчу між збірними командами Греції та Португалії, в якому греки вибороли «золото» чемпіонату[14].

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Місто Країна Дата угоди Місто Країна Дата угоди
Загреб Хорватія Хорватія 15 червня 1977 року Луанда Ангола Ангола 11 жовтня 1988 року
Мадрид Іспанія Іспанія 31 травня 1979 року Кашеу Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау 14 листопада 1988 року
Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 10 червня 1980 року Будапешт Угорщина Угорщина 28 вересня 1992 року
Мапуту Мозамбік Мозамбік 20 березня 1982 року Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1992 року
Макау Flag of the People's Republic of China.svg КНР 20 травня 1982 року Гімарайш Португалія Португалія 29 червня 1993 року
Сан-Томе Сан-Томе і Принсіпі Сан-Томе і Принсіпі 26 травня 1983 року Туніс Туніс Туніс 3 вересня 1993 року
Бісау Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау 31 травня 1983 року Париж Франція Франція 1998 року
Малакка Малайзія Малайзія 19 січня 1984 року Київ Україна Україна 26 жовтня 2000 року
Салвадор Бразилія Бразилія 3 квітня 1985 року Сан-Паулу Бразилія Бразилія 2007 року
Бразиліа Бразилія Бразилія 28 червня 1985 року Афіни Греція Греція ?
Прая Кабо-Верде Кабо-Верде 26 травня 1986 року Нікосія Кіпр Кіпр ?
Рабат Марокко Марокко 22 березня 1988 року Нью-Джерсі Flag of the United States.svg США ?

Галерея зображень[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
  2. European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
  3. Старе українське написання, при якому назва міста зберігає жіночий рід.
  4. Olisipo // Charlton T. L.; Charles Short C. A Latin Dictionary, Oxford: Clarendon Press, 1879.
  5. Середні показники клімату на сайті www.strawberryworld-lisbon.com(порт.)
  6. Monthly Averages for Lisbon, Portugal (1981–2010). Instituto de Meteorologia. Процитовано 2012-08-10. 
  7. "Climatological Information for Lisbon, Portugal" (1961–1990) – Hong Kong Observatory
  8. Історія міста на офіційній веб-сторінці муніципальної палати Лісабона (порт.)
  9. Хронологія міста на офіційній веб-сторінці муніципальної палати Лісабона (порт.)
  10. Міла Тєшаєва: У пошуках саудадеш// Український тиждень № 23 (188) від 9 чераня 2011 [1]
  11. Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População)
  12. Лісабон є 9-м містом у світі, що приймає найбільше конгресів світового рівня Архівовано 14 October 2007[Дата не збігається] у Wayback Machine. (порт.)
  13. Веб-сторінка станції «Террейру-ду-Пасу» на офіційному сайті Лісабонського метрополітену (англ.)
  14. Greece win Euro 2004. BBC. 4 липня 2004. Процитовано 27.11.2008. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лісабон