Лісове кладовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісове кладовище
Монументальний вхід
Монументальний вхід
Інформація про цвинтар
50°29′58″ пн. ш. 30°38′01″ сх. д.H G O
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Відкрито 1970
Тип напівзакрите
Площа 142 га
Кількість поховань 125 529[1]
Адреса:
вул. Крайня, 3

Лісове кладовище. Карта розташування: Київ
Лісове кладовище
Лісове кладовище
Лісове кладовище (Київ)
Схема Лісового кладовища.jpg
Схема кладовища

Лісове́ кладови́ще — найбільший некрополь лівобережної частини Києва. Відкритий 1970 року[3].

Територія кладовища оточена мальовничим лісом, міститься між Лісовим житловим масивом та Алмазним озером (затоплений кар'єр). Монументальний головний вхід — від Крайньої вулиці.

Займає площу 142 га. Має Центральну та Меморіальну алеї, ділянки для почесного поховання заслужених громадян, великий ритуальний зал і ритуальний майданчик. З 1 листопада 1989 року закрите для масових поховань, дозволено підпоховання у родинну могилу[4].

На території кладовища знаходяться церкви Воскресіння Христового та Всіх святих.

Поховання[ред. | ред. код]

На території кладовища поховані:

Актори[ред. | ред. код]

Кримінальні авторитети[ред. | ред. код]

Письменники[ред. | ред. код]

Футболісти[ред. | ред. код]

Музиканти[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Станом на травень 2001 року.
  2. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Category:Lisoviy cemetery", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q9608114/uk. Докладніше: Вікіпедія:Проект:Вікідані; Вікіпедія:Категоризація.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14 серпня 1970 року № 1380 «Про закриття Дарницького кладовища та перейменування Ново-Дарницького кладовища».
  4. Рішення Київської міської ради народних депутатів від 28 вересня 1989 року № 88.

Джерела[ред. | ред. код]